Ухвала

від 24.11.2015 по справі 826/10993/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10993/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Екком Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства "Екком Плюс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2014 р. №0004262201 та №0004252201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.10.2014 р. №0004262201 та №0004252201.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 11 вересня 2014 року по 17 вересня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Екком Плюс» з питань правильності дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Базіс Груп», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «МЕЛЕС» за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2014 року №58/26-53-22-01-26-32960402, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 12192,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 12192,00 грн.; порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 15000,00 грн. у тому числі по періодах звітності: липень 2013 року - 7000,00 грн., грудень 2013 року - 5833,33 грн., березень 2014 року - 2166,67 грн.

На підставі акту перевірки №58/26-53-22-01-26-32960402 від 24 вересня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08 жовтня 2014 року №0004252201, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 15240,00 грн., у тому числі 12192,00 грн. за основним платежем та 3048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 08 жовтня 2014 року №0004262201, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18750,00 грн., у тому числі 15000,00 грн. за основним платежем та 3750,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями подав скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, за результатом розгляду яких рішеннями ГУ ДФС у м. Києві №2284/10/26-15-10-08 від 12 грудня 2014 року «Про результати розгляду первинної скарги» та ДФС України №3201/6/99-99-10-01-04-25 від 18 лютого 2015 року «Про результати розгляду скарги» були залишені без змін прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0004262201 та №0004252201, а скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки наявні в справі копії первинних документів містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товарів (надання послуг) та використання їх результатів у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

За приписами пункту 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «МЕЛЕС» (постачальник) було укладено договір поставки №55 від 01 лютого 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Деста Союз» (постачальник) було укладено договір поставки №50 від 02 вересня 2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Базіс Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №36 від 01 липня 2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів, а саме: поставки біг-бегів, мішків, піддонів, позивачем були надані податкові накладні №604 від 31 березня 2014 року, №206 від 11 грудня 2013 року, №154 від 16 липня 2013 року; рахунок-фактура від 31 березня 2014 року; видаткові накладні №3103/2 від 31 березня 2014 року, №1112/6 від 11 грудня 2013 року, №1607/4 від 16 липня 2013 року, банківські виписки на підтвердження проведення оплати товару.

З наявних в справі доказів вбачається, що основним видом діяльності позивача є виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у. (основний); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, товар (біг-беги, мішки, піддони).

Отриманий за догодами поставки товар придбавався ним з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема, і з метою подальшої реалізації обробленого (очищеного) піску в фасованій тарі (мішках), які в свою чергу відвантажувались на піддонах, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні договори поставки піску №65/UKR від 01 січня 2012 року, №153/05.13 від 21 травня 2013 року, видаткові та податкові накладні.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах посилається зокрема на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06 травня 2014 року №340/26-57-22-01-10/38801492 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Деста Союз» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Крон Капітал» за жовтень 2013 року та ТОВ «Плазаунт» за грудень 2013 року», а також на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 31 липня 2014 року №612/26-57-22-03-10/37962032 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕЛЕС» щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «ВА-ТРАНСТОРГ ГРУП» за березнь 2014 року, в яких серед іншого зазначено, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Деста Союз», ТОВ «МЕЛЕС» із контрагентами-покупцями та встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищевказані акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Так, на період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Базіс Груп», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «МЕЛЕС» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Крім того, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Базіс Груп», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «МЕЛЕС» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ними та позивачем.

При цьому, посилання податкового органу на постанову старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року, в якій зазначено показання свідка Сладкова Д.О. в рамках кримінального провадження №32014100080000045 від 06 червня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.27 ч.5, ст.212 ч.3, ст.205 ч.1, ст.209 ч.3, ст.205 ч.2, ст.28 ч.2, ст.205 ч.1, ст.191 ч.5 КК України про здійснення фіктивної фінансово-господарської діяльності ТОВ «Базіс Груп», ТОВ «Деста Союз», не може бути належним доказом у даній справі, оскільки є одним з доказів у кримінальній справі та оцінку йому має дати суд в порядку кримінального судочинства.

При цьому, в матеріалах даної справи не міститься відповідного обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, яким би підтверджувався фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Базіс Груп», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «МЕЛЕС». Укладені між позивачем та зазначеними товариствами договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсним.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТОВ «Базіс Груп», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «МЕЛЕС», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання даного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2014 року №0004262201 та №0004252201, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а відтак колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим з відповідача необхідно стягнути несплачену суму судового збору у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 30.11.15р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.