Постанова

від 07.12.2015 по справі 917/2108/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 917/2108/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук (вх. №5209 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.15 року у справі № 917/2108/15

за позовом ТОВ "Торговий дім "Агро-Спектр", м. Дніпропетровськ

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук

про стягнення 39 561,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 39561,82 грн. за договором поставки товару № 0599-СН від 05.12.2012 року, з яких 21 257,48 грн. - основна заборгованість; 1 913,97 грн. - пеня; 1 019,43 грн.3 % річних за невиконання грошового зобов'язання, 15 370,94 грн. - збитки від інфляції.

Заявою від 20.10.2015 року позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача 21 257,48 грн. основної заборгованості; 1019,43 грн. - 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання, 15370,94 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.10.2015 року у справі №917/2108/15 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І. Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро-Спектр" (Запорізьке шосе, 26, м. Дніпропетровськ, 49107, код ЄДРПОУ 37150132) 21257,48 грн. основного боргу, 1019,43 грн. 3 % річних; 15368,80 грн. інфляційних витрат; 1217,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині вимог про стягнення 2,14 грн. інфляційних витрат у позові відмовлено.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015 року у справі №917/2108/15 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, укладений договір між позивачем та відповідачем зобов'язує постачальника надати сертифікат якості або паспорт заводу виробника, які підтверджують якість товару та його відповідність ГОСТУ, ДСТУ, ТУ.

Умови договору, вимоги ЦК України та порядок поставки на умовах СРТ в редакції "Інкотермс 2000" чітко встановлюють, що поставка товару вважається здійсненою тільки при наданні товару з передбаченими договором документами.

Під час поставки відповідач прийняв товар, хоча достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не було надано документів підтверджуючих якість товару, про що позивача було повідомлено, але жодних дій зі сторони останнього, щодо виконання своїх господарських зобов'язань в частині надання документації, вчинено не було.

Відповідач у всіх без виключення випадках, добросовісно, належним чином, з повагою та розумінням до контрагента виконує свої господарські зобов'язання, які виникають у встановленому законом порядку. Внаслідок чого, відповідач прийняв товар, з метою виконання своїх зобов'язань, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар згідно договору №0599-СН від 05.12.2012 року, до моменту надання передбачених договором документів підтверджуючих якість товару.

Позивач проти даного факту не заперечував, оскільки розумів, що оплата за товар згідно договору, здійснюється у строк 30 календарних днів після поставки, що обумовлено пунктом 5.1 укладеного договору.

Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікатів якості на товар під час поставки, на розгляд суду надано не було.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Як зазначив представник позивача в засіданні судової колегії документи в підтвердження якості товару надавались відповідачу разом з отриманим товаром, котрий відповідач прийняв без будь-яких заперечень, щодо якості. Тому, вважає, що подання безпідставної скарги є навмисним затягуванням розгляду справи.

Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення (відкладення) провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судовою колегією виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому судова колегія вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між сторонами по справі був укладений Договір поставки № 0599-СН від 05.12.2012 року (далі - Договір).

При цьому сторони Договору узгодили наступне:

- відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується В«специфікаціяВ» ), що є додатками до цього Договору (п. 1.2. Договору).

- загальна ціна товару за цим Договором становить двісті дев'яносто чотири тисячі шістсот двадцять сім гривень 60 копійок в тому числі ПДВ (п. 1.3. Договору).

- поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки: до двадцяти днів з дати отримання Постачальником заявки Покупця на замовлення товару (п. 2.1. Договору).

- датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.4. Договору).

- розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки (п. 5.1. Договору).

- оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п. 5.2. Договору).

- товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару Покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 8.2. Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору протягом 2012-2013 років позивачем передавався відповідачу товар, а відповідач приймав його та частково оплачував.

Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за переданий товар згідно видаткових накладних ТД-3462/01 від 25.12.13р., ТД-3496/01 від 26.12.13р., ТД-3497/01 від 26.12.13р.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- 25.12.2013 року постачальником передано покупцю у власність товар на загальну суму 5922,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною ТД-3462/01 від 25.12.13р. на суму 5 922, 00 грн. (а.с. 19), виданою відповідачем довіреністю на одержання цінностей №0000003794 від 25.12.2013 року (а.с. 21). Поставка зазначеного в накладній товару відбулась у відповідності до додаткової угоди № 5 від 05.03.2013 року до Договору поставки - специфікація №6 (а.с. 44). Позивачем був виставлений рахунок ТД-5520/01 від 25.12.2013 року (а.с. 20), який сплачений 03.07.14р. частково на суму 2 217, 52 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 129 - зворот);

- 26.12.2013 року постачальником передано покупцю у власність товар на загальну суму 5323,80 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною ТД-3496/01 від 26.12.13р. на суму 5323,80 грн. (а.с. 22), виданою відповідачем довіреністю на одержання цінностей №0000003834 від 26.12.2013 року (а.с. 26). Поставка зазначеного в накладній товару відбулась у відповідності до додаткової угоди № 20 від 23.10.2013 року до Договору поставки - специфікація №21 (а.с. 59). Позивачем був виставлений рахунок ТД-5544/01 від 26.12.2013 року (а.с. 23, не сплачений);

- 26.12.2013 року постачальником передано покупцю у власність товар на загальну суму 12229,20 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною ТД-3497/01 від 26.12.13 р. на суму 12229,20 грн. (а.с. 24), виданою відповідачем довіреністю на одержання цінностей №0000003834 від 26.12.2013 року (а.с. 26). Поставка зазначеного в накладній товару відбулась у відповідності до додаткової угоди № 6 від 11.04.2013 року до Договору поставки - специфікація №7 (а.с. 45). Позивачем був виставлений рахунок ТД-5545/01 від 26.12.2013 року (а.с. 25, не сплачений).

Як свідчать матеріали справи, товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості. Доказів витребування у Позивача документів в підтвердження якості товару Відповідач не надав.

Судом першої інстанції встановлено, що за розрахунком позивача основна заборгованість за переданий товар станом на момент розгляду справи в суді складає 21257, 48 грн. Суму заборгованості Відповідач не спростував

Суд першої інстанції при вирішенні спору правомірно зазначив в своєму рішенні, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про поставку.

Статтею 712 (ч. 1,2) ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

За змістом п. 5.1. Договору сторонами передбачена оплата за товар протягом 30 календарних днів з дати поставки. Згідно виписки по особовому рахунку відповідач здійснив часткову оплату згідно Договору на суму 2217,52 грн. 03.07.2014 року. Інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Отже, поставлений за накладною ТД-3462/01 від 25.12.13 р. товар повинен бути оплаченим відповідачем по 24.01.2014 року, а з 25.01.2014 року покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно накладних ТД-3496/01 від 26.12.13 р. та ТД-3497/01 від 26.12.13 р. товар повинен бути оплаченим по 27.01.2014 року, а з 28.01.2014 року має місце прострочка боржника.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав.

Відповідач порушив передбачені Договором строки оплати товару - кошти за товар в повному обсязі не внесені, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції становить 21257,48 грн.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 3 % на загальну суму 1 019,43 грн. (включає в себе суму річних, нарахованих за період прострочки з 25.01.2014 року по 02.07.2014 року на 5922,00 грн. боргу та за період з 03.07.2014 року по 28.09.20145 року на 3704,48 грн. боргу за видатковою накладною №ТД-3462/01 від 25.12.2013 року в розмірі 215,32 грн.; суму річних, нарахованих за період прострочки з 26.01.2014 року по 28.09.2015 року на 5 323,80 грн. боргу за видатковою накладною №ТД-3496/01 від 26.12.2013 року в розмірі 267,36 грн.; суму річних, нарахованих за період прострочки з 26.01.2014 року по 28.09.2015 року на 12229,20 грн. боргу за видатковою накладною №ТД-3497/01 від 26.12.2013 року в розмірі 614,14 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, тому позивач правомірно здійснив нарахування 3 % річних, проте, як видно з розрахунку позовних вимог (а.с. 7-8), не вірно визначив початок прострочення покупця (відповідача) за накладними №ТД-3496/01 від 26.12.2013 та №ТД-3497/01 від 26.12.2013 року - 26.01.2014 року, що потягло за собою нарахування річних за період, коли прострочка фактично не виникла.

Отже, прострочка за вказаними накладними мала місце з 28.01.2014 року (30 день для виконання зобов'язання належним чином припав на суботу - 25.01.2014 року, тому він переноситься на понеділок - 27.01.2014 року, а з 28.01.2015 року розпочинається прострочка боржника). За розрахунком суду 3% річних складають 1093,93 грн., в прохальній частині позовної зави позивач просив стягнути 1019,43 грн., тому позов в цій частині вимог задовольняється судом в межах заявленої суми.

Позивач також просив стягнути інфляційні витрати в розмірі 15370,94 грн. за загальний період з лютого 2014 року по серпень 2015 року включно.

Перевіривши вказану суму суд першої інстанції встановив, що розмір інфляційних нарахувань перевищує індекс інфляції за визначений період, тому вимоги в цій частині позову задовольнив частково, на суму 15368,80 грн., в частині стягнення 2,14 грн. у позові відмовив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів оплати отриманого товару та доказів не отримання документів в підтвердження якості товару, або витребування цих документів у разі їх ненадання Відповідач не надав.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015 року у справі №917/2108/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2015 року у справі №917/2108/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.12.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.