Постанова

від 09.12.2015 по справі 914/294/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 914/294/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача Багрій О.Л. (дов. від 14.05.2015 р. №05.14/15) відповідачаДзямко С.В. (дов. від 04.11.2015 р. №23) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі № 914/294/15 господарського суду Львівської області за позовомДочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." доЛьвівського комунального підприємства "Львівелектротранс" простягнення 1440000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

ДП "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ЛКП "Львівелектротранс" 1440000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору поставки №46 від 15.01.2013 р., а також нормами ст.ст. 629, 631 Цивільного Кодексу України.

Позивачем було збільшено позовні вимоги до 1904874,40 грн., у тому числі: 1440000,00 грн. заборгованості, 413862,90 грн. інфляційних та 51011,50 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. у даній справі (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. (головуючий суддя Марко Р.І., судді Кордюк Г.Т., Костів Т.С.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 09.12.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного тендеру, 15.01.2013 р. між ДП "Дуокс" Словацького ТОВ "Дуокс с.р.о." укладено договір поставки №46, у відповідності до якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах договору, тролейбуси "Шкода" 14 Тр та "Шкода" 15 Тр в кількості визначеній в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару, відповідно до п.3.2 договору, також зазначена у вищенаведеній специфікації.

Пунктом 4 договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме, 40% попередня оплата згідно виставленого рахунку протягом 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника, 60% після поставки товару протягом 30 днів після отримання товару на складі замовника.

Згідно п. 4.3 договору оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р.

31.12.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки № 46 від 15.01.2013 р., згідно якої цей договір діє до 30.04.2014 р., а в частині розрахунків за уже поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх розрахунків.

09.12.2013 р. в порядку п.4.1 договору позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000000 на проведення передоплати в розмірі 40% за тролейбуси "Шкода" 14 Тр та "Шкода 15 Тр в кількості 9 одиниць на загальну суму 1440000,00 грн.

Відповідач попередньої оплати згідно виставленого позивачем рахунку-фактури не здійснив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення коштів в сумі 1440000,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зобов'язання відповідача за договором поставки від 15.01.2013 р. сплатити позивачу передоплату за тролейбуси діяло до 30.04.2014 р., а станом на 30.01.2015 р. (день звернення позивача до суду) вказане зобов'язання припинилось, як і припинилось зобов'язання позивача на підставі спірного договору поставити тролейбуси, крім тих, які уже оплачені відповідачем.

Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідач не здійснивши попередньої оплати згідно виставленого позивачем рахунку фактури на суму 1440000,00 грн. жодним чином не порушив умови договору, адже його правом є зменшення обсягу закупівлі товару.

З урахування викладених обставин, суди дійшли до висновку, що вимога позивача про захист свого права на отримання 1440000,00 грн. на підставі договору №46 від 15.01.2013 р., строк дії якого закінчився 30.04.2014 р., є необґрунтованою.

Разом з тим, вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та прийнятими за неповного встановлення та надання правової оцінки усім обставинам справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на матеріали справи, за результатами тендеру, 15.01.2013 р. між ДП "Дуокс" Словацького ТОВ "Дуокс с.р.о." та Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" було укладено договір поставки.

На підставі вищевказаного договору у позивача виник обов'язок підготувати до поставки тролейбуси, а у відповідача в свою чергу обов'язок сплатити частину вартості готових до поставки тролейбусів.

Однак, при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджували умови тендеру як підстави виникнення між позивачем та відповідачем спірних зобов'язань та не надали належної правової оцінки умовам спірного договору.

Також, суди не врахували і наступне.

Статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до п. 4.1 сторони погодили, що 40% передоплати - згідно виставленого рахунку на протязі 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника, 60% - після поставки товару на протязі 30 днів після отримання товару на складі замовника.

Пунктом 5.1 договору визначено, що постачальник передає у власність замовника товар на умовах зазначених в договорі в термін до 31.12.2013 р., але не пізніше 30 днів з моменту передоплати.

Додатковою угодою №1 до договору поставки від 15.01.2013 р. сторони визначили, що цей договір діє до 30.04.2014 р., а в частині розрахунків за уже поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх розрахунків.

Натомість, суди попередніх інстанцій, взагалі, не з'ясували порядок виконання зобов'язання між сторонами, а також не з'ясували умови щодо здійснення розрахунків між сторонами.

26.11.2013 р. Дочірнє підприємство "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." звернулось до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" з повідомленням про готовність 3 тролейбусів Шкода ТР 14 та 6 тролейбусів Шкода ТР 15, завантажених на склад і готових до поставки, та проханням внести 40% передоплати згідно виставленого рахунку.

Проте, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вищевказаному письмовому зверненню Дочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." щодо внесення 40% передоплати згідно виставленого рахунку.

Також, суди не врахували, що дане повідомлення було здійснено 26.11.2013 р., а термін дії договору закінчувався 30.04.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; та ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог, а також припущення неправильного застосування норм процесуального права при припиненні провадження у вказаній частині позовних вимог та відмови у задоволенні решти позовних вимог, що зумовило прийняття невірного судового рішення.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 111 9 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Дочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о.", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі №914/294/15 та рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова