Ухвала

від 14.12.2015 по справі 922/1056/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 грудня 2015 року Справа № 922/1056/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О.(доповідач), суддівПопікової О.В., Саранюка В.І., перевіривши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі№ 922/1056/15 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Вога" досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" простягнення коштів в сумі 350000,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано доказів направлення копії касаційної скарги позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Вога".

Не повідомлена сторона у справі належним чином, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Відповідно до ч. 4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 1370 судовий збір сплачено заявником 05 листопада 2015 року з призначенням платежу "Судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.15 у справі 37/332-09". Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення містить відомості про те, що судовий збір сплачено на інший судовий акт у іншій справі.

Крім того, дата сплати судового збору за подання касаційної скарги свідчить про те, що його сплачено до моменту винесення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції.

За таких обставин подане платіжне доручення не може вважатись належним доказом сплати судового збору у даній справі.

Керуючись ст. 86, 111, п. 3, 4, ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" на Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 922/1056/15 повернути скаржнику.

Головуючий Н. Кочерова

Судді О. Попікова

В. Саранюк