Рішення

від 04.12.2015 по справі 910/28105/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015Справа №910/28105/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВИСОТМОНТАЖ-БУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АБМ ІНВЕСТ" простягнення 21 344,56 грн. суддя Пукшин Л.Г.

представники сторін

від позивача Скуба І.В. - представник за довіреністю від 07.10.2015; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 04.12.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотмонтаж-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо налагоджувальне підприємство "АБМ ІНВЕСТ" про стягнення 21 344,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно договору підряду № К18-10, який був укладений між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) 18.10.2012, підрядник зобов'язався у строк до 15 календарних днів з дати отримання авансового платежу замовника виконати комплекс робіт по улаштуванню покриття паркінгу. На виконання умов договору сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт № 1-10 від 30.10.2012, № 2 та № 3 від 30.11.2012 на загальну суму 200 986,80 грн. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим вартість виконаних робіт є меншою ніж сума перерахованих авансових платежів - 206564,58 грн.. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму невикористаного авансу у розмір 5 577,78 грн., суму витрат замовника у розмірі 3 % від суми виконаних робіт - 6 029,60 грн. та нараховану на вказану суму пеню - 4 852,73 грн., інфляційні збитки - 4 367,06 грн. та 3% річних - 517,39 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28105/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.11.2015.

У судове засідання, призначене на 25.11.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказі, суд відклав розгляд справи на 04.12.15.

В судове засідання 04.12.15 з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві - 04050, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б та у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо налагоджувальне підприємство "АБМ ІНВЕСТ" (далі - підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж-Буд» (далі - замовник, позивач) був укладений договір підряду № К18-10 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору за завданням замовника підрядник зобов'язується виконати передбачені договором роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати робіт і оплатити виконану роботу.

Під роботами, передбаченими п.1.1 договору сторони маю на увазі улаштування покриття паркінгу (розуклонка із керамзитобетону) під. житловим будинком № 4 по вул. М.Ушакова, 1в Святошинському р-ні м. Києва (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.4 договору підрядник зобов'язаний виконувати роботу з дотриманням умов та вимог, установлених договором, додатковими угодами та іншими додатками до нього, що є його невід'ємними частинами, та вимог, установлених чинним законодавством України, зокрема щодо порядку оформлення документації, яка фіксує результати проведення робіт відповідного виду.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що кінцевий строк виконання робіт за договором складає 15 календарних днів з дати отримання авансового платежу підрядником, згідно договору.

Відповідно до п.4.4 договору підрядник вважається таким, що виконав роботи з моменту прийняття замовником результатів робіт, що підтверджується посвідченням акту приймання-передачі результатів роботи без зауважень до якості та вказівок на інші недоліки.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено обов'язок підрядника відшкодувати витрати замовника з обслуговування робіт, які виконуються підрядником, та вартість спожитої електроенергії та води у порядку, визначеному п.6.6 даного договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що вартість робіт за цим договором складає 211 935,60 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.6.3 договору аванс у розмірі 55% від суми встановленої у п.6.1, що становить 116 564,58 грн. замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника після підписання даного договору.

Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування решти грошових коштів у сумі 95 371,02 грн. на рахунок підрядника у 7 денний строк з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що для відшкодування витрат замовника з обслуговування робіт, які виконуються підрядником (послуги генерального підряду), підрядник протягом 2 банківських днів з моменту отримання коштів від замовника здійснює відрахування замовнику у розмірі 3 % від суми виконаних підрядних робіт та відшкодовує вартість спожитої електроенергії та води.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 6.3 договору позивач (замовник) здійснив попередню оплату робіт за договором № К18-10 в загальному розмірі 116 564,58 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 23.10.2012. Крім того, позивачем було сплачено на рахунок відповідача 50 000,00 грн. - 25.10.12 , 40 000,00 грн. - 23.11.12 передоплати за роботи згідно договору підряду № К18-10.

12.11.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору підряду № К18-10 від 18.10.12, відповідно до умов якої підрядник зобов'язався в строк до 20.11.12 виконати комплекс робіт по улаштуванню цементно-пісчаної стяжки покриття прибудови та стяжки по керамзитобетонній розуклонці покриття паркінгу вартістю 29103,60 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вирішення спору відповідачем було виконано роботи на загальну суму 200 986,80 грн., з яких:

- за актом № 1-10 приймання виконаних будівельних робіт (за жовтень 2012 року) за договором № К18-10 на суму 185 562,00 грн.;

- за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт (за листопад 2012 року) за додатковою угодою № 1 на суму 2061,36 грн.;

- за актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт (за листопад 2012 року) за додатковою угодою № 1 на суму 13 363,44 грн.

Вказані акти на загальну суму 200 986,80 грн. підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Листом від 06.08.2015 року № 94 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму невикористаного авансу в розмірі 5 577,78 грн., суму витрат замовника у розмірі 3 % від суми виконаних робіт, пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11 , 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України .

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України , якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилами, зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України , що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Листом від 06.08.15 № 94 позивач (замовник) повідомив відповідача(підрядника) про припинення дії договору підряду № К18-10 від 18.10.2012р. з моменту отримання ним даного листа та вимогу перерахувати суму невикористаного авансу в розмірі 5577,78 грн.

Отже, оскільки відповідачем, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України не було виконано своїх зобов'язань перед позивачем щодо виконання робіт на суму, яка була заздалегідь перерахована позивачем в розмірі 5577,78 грн. (206564,58 грн. передоплати за мінусом 200 986,80 грн. фактично виконаних робіт за підписаними сторонами актами виконаних будівельних робіт) і факт понесення позивачем цих збитків безпосередньо обумовлений порушенням з боку відповідача обов'язку з належного та своєчасного виконання робіт, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині повернення суми невикористаного авансу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування витрат замовника з обслуговування робіт, які виконуються підрядником, в загальній сумі 6029,60 грн.

Відповідно до п.6.6 договору підряду № К18-10 від 18.10.2012р. для відшкодування витрат замовника з обслуговування робіт, які виконуються підрядником (послуги генерального підряду), підрядник протягом 2 банківських днів з моменту отримання коштів від замовника здійснює відрахування замовнику у розмірі 3 % від суми виконаних підрядних робіт та відшкодовує вартість спожитої електроенергії та води.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком вартості послуг генерального підряду, що наведений позивачем в позовній заяві, таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 6029,60 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач звернувся з вимогою стягнути з відповідача пеню, збитки від інфляції та 3 % річних, що нараховані на суму заборгованості з відшкодування витрат замовника з обслуговування робіт, які виконуються підрядником (послуги генерального підряду).

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення (4688.09 грн.), проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 4367,06 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 28.11.12 по 07.10.15.

Перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок заборгованості, відповідно до якого розмір трьох процентів річних - 517,39 грн. за період з 28.11.12 по 07.10.15, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, в зв'язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строку платіжних зобов'язань, визначених п.6.6 даного договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у формі пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

З урахуванням строків перерахування замовником грошових коштів на виконання умов договору підряду № К18-10 від 18.10.2012р (116564,58 грн. - 23.10.12, 50000,00 грн. - 25.10.12, 40000,00 грн. - 23.11.12), позивач зазначає, що відповідачем послуги генерального підряду мали бути сплачені наступним чином: 3496,94 грн. - до 25.10.2012р. включно, 1500,00 грн. - до 29.10.2012 р., 1200,00 грн. - до 27.11.2012 р. Таким чином, позивачем було нараховано пеню на суму 3496,94 грн. за період з 26.10.12 по 07.10.15, на суму 1500,00 грн. за період з 30.10.12 по 07.10.15, на суму 1200,00 грн. за період з 28.11.12 по 07.10.15.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи викладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3496.94 26.10.2012 - 26.04.2013 183 7.5000 % 0.041 % 262.27 1500 30.10.2012 - 30.04.2013 183 7.5000 % 0.041 % 112.50 1200 28.11.2012 - 28.05.2013 182 7.5000 % 0.041 % 89.51 За перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 464 грн. 28 коп, в частині стягнення 4388 грн. 45 коп. пені слід відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 5577,78 грн. невикористаного авансу, 6029,60 грн. відшкодування витрат замовника (послуги генерального підряду), 464,28 грн. пені, 4367,06 грн. інфляційного збільшення боргу, 517,39 грн. - 3 % річних.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, що надійшли у 2015 році (після 01.09.15), становить не менше 1218,00 грн. та не більше 182700,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32 , 33 , 34 , 43 , 44 , 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо налагоджувальне підприємство "АБМ ІНВЕСТ" (04060 м. Київ, вул. Ризька, буд. 73 Б, ідентифікаційний код 36454262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотмонтаж-Буд" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 18-К, ідентифікаційний код 33056888) 5577 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 78 коп. невикористаного авансу, 6029 (шість тисяч двадцять дев'ять) грн. 60 коп. відшкодування витрат замовника з обслуговування робіт, які виконуються підрядником, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 28 коп. пені, 4367 (чотири тисячі триста шістдесят сім) грн. 06 коп. інфляційних збитків, 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 39 коп. - 3 % річних та 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн. 58 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 4388 грн. 45 коп. пені відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин