Рішення

від 08.12.2015 по справі 915/1702/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 915/1702/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С. ,

при секретарі Мавродій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства житлово-експлуатаційної дільниці В«БудівельникВ» (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 22, ідентифікаційний код 05387848)

до відповідача: Миколаївського міського управління юстиції (54018, м. Миколаїв, вул. Васляєва, 45, ідентифікаційний код 33133155)

про визнання права власності,

за участю представників сторін:

від ДП ЖЕД В«БудівельникВ» : ОСОБА_1 (ліквідатор),

від Миколаївського міського управління юстиції: ОСОБА_2 - довіреність № 26 від 12.10.2015,

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством житлово-експлуатаційної дільниці (ДП ЖЕД) В«БудівельникВ» пред'явлено позов до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання за ДП ЖЕД В«БудівельникВ» права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення: бойлерної та підстанції ТП-1038 за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 107) із посиланням на приписи ст. ст. 328, 331, 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 3, 4 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішеннями державного реєстратора Реєстраційної служби № 24189022 від 07.09.2015 та № 24585107 від 21.09.2015 відмовлено у державній реєстрації прав власності за ДП ЖЕД В«БудівельникВ» на нежитлову будівлю бойлерної та трансформаторну підстанцію - 1038, що розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 107.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2015 року замінено первісного відповідача по справі - Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції на належного відповідача - Миколаївське міське управління юстиції, розгляд справи розпочато заново та відкладено на 08.12.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2015 року підтримав позов з викладених у ньому підстав і пояснив, що спір між сторонами виник з підстав відмови державної реєстрації прав власності ДП ЖЕД В«БудівельникВ» на належні йому об'єкти нерухомого майна Реєстраційною службою.

Відповідачем 19.10.2015 року подано суду письмовий відзив на позов, який долучено судом до матеріалів справи (арк. справи 26-27).

Представник відповідача просив вирішити позов на розсуд суду, зазначаючи, що в даному позові не міститься вимог про визнання дій відповідача неправомірними та їх скасування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивачем було подано до Реєстраційної служби документи для реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на вул. Дзержинського, 107, м. Миколаїв.

Із рішень державного реєстратора Реєстраційної служби № 24189022 від 07.09.2015 та № 24585107 від 21.09.2015 випливає, що ДП ЖЕД В«БудівельникВ» відмовлено в державній реєстрації прав власності на зазначене майно. Відмова в оформленні такого права пов'язана з недотриманням позивачем встановленого порядку оформлення даного права (не надано всіх необхідних документів, а саме: оригіналів технічних паспортів об'єктів нерухомого майна та витягів з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо вказаних об'єктів).

За таких обставин, Реєстраційною службою правомірно на підставі та у спосіб, встановлений законом, відмовлено позивачу у проведенні реєстрації права власності.

Отже, спір між сторонами виник у зв'язку із здійсненням Реєстраційною службою своїх владних управлінських повноважень на виконання законодавства України про державну реєстрацію речових прав на майно, зокрема Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його права відповідачем.

Орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчиняє відповідні дії тільки в межах чинного законодавства і не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, а отже, не може бути стороною у справі (постанова Верховного Суду України від 23.12.2014 № 30/58).

Слід зазначити, що рішення державного реєстратора Реєстраційної служби про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24189022 від 07.09.2015 та № 24585107 від 21.09.2015 підлягають оскарженню відповідно до законодавства.

Проте, позивач рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень не оскаржив, доказів оскарження зазначених рішень у визначеному чинним законодавством порядку не надав.

За таких обставин, в позові слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в позові повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст. ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя В.С. Адаховська

Повний текст рішення

складено та підписано

суддею 14.12.2015.