Постанова

від 09.12.2015 по справі 1/198-44/35

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа№ 1/198-44/35

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Киниці А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар"

на ухвалу господарського суду Київської області від 02.11.2015

за заявою Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення

у справі № 1/198-44/35 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Квазар"

до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України

про стягнення 2 424 808,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Сидоренко В.А.,

від відповідача: Радкевич О.І., Костюк С.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998 у справі № 1/198 за позовом ВАТ "Квазар" до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України позовні вимоги були задоволені частково в сумі 1 991 088,07 грн.

22.04.1999 за заявою ВАТ "Квазар" винесена ухвала про зміну способу виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998, ухвалено стягнути 160 111,90 грн. основного боргу, 1 118 030,83 грн. збитків та 712 945,34 грн. неодержаних доходів, а всього 1 991 088,07 грн. за рахунок майна, що дислоковано за адресою боржника: вул. Північно-Сирецька, 3.

07.06.1999 винесено додаткову ухвалу про видачу наказу відповідно до вимог ухвали суду від 22.04.1999 щодо стягнення заборгованості за рахунок майна Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України в межах суми 1 987 302,62 грн., а також видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2001, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002, за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.06.1998 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002, ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2001, рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2008 під час нового розгляду справи, з присвоєнням останній номеру 1/198-44/35, позовні вимоги ВАТ "Квазар" задоволено частково в сумі 142 039,87 грн., в тому числі 94 037,30 грн. боргу за енергоносії, 3 500 грн. боргу за послуги з охорони, 34 998,97 грн. боргу за послуги зв'язку. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008 залишено без змін.

30.07.2008 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008, видано накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2008 у справі № 1/198-44/35 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 05.02.2009 у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2008 у справі № 1/198-44/35 відмовлено.

04.09.2015 Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України звернулось із заявою про поворот виконання рішення суду шляхом повернення різниці між вартістю, за якою, за твердженням заявника, на прилюдних торгах 14.02.2000 було реалізовано нерухоме майно відповідача (виробничий корпус № 1 за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3) та сумою, яка була присуджена до стягнення із відповідача за рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2008 у справі № 1/198-44/35.

Також, заявник просив суд видати наказ про стягнення з ПАТ "Квазар" на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України суми у розмірі 1 262 960,10 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 заяву ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення у справі № 1/198-44/35 задоволено, в поворот виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998, ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2001 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002 у справі № 1/198-44/35 стягнуто з ПАТ "Квазар" на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут мікрокристалів" Національної академії наук України кошти у розмірі 1 262 960,10 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015, ПАТ "Квазар" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм чинного законодавства. Зокрема скаржник зазначив, що при розгляді заяви про поворот виконання рішення суду, суд повинен був застосувати наслідки спливу позовної давності, використовуючи при цьому норми ст. 381 ЦПК України, оскільки вимога про поворот виконання є господарсько-правовою, за якою перебіг позовної давності розпочався з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2008, тобто з 10.07.2008. Скаржник, також, зазначив, що суд не дослідив виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998, ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2001 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002 у справі № 1/198-44/35. За твердженням скаржника, майно, вилучене у заявника державним виконавцем, не вибуло з власності держави та перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 порушено апеляційне провадження у справі № 1/198-44/35, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати від 08.12.2015 у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, сформовано колегію суддів для розгляду апеляційної скарги по справі № 1/198-44/35 у складі головуючого судді: Хрипуна О.О., суддів: Власова Ю.Л. та Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 апеляційну скаргу ПАТ "Квазар" у справі № 1/198-44/35 прийнято до провадження новим складом колегії та ухвалено здійснювати розгляд в раніше призначеному судовому засіданні.

До початку судового засідання через канцелярію суду від представника Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України надійшло клопотання при припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Квазар", яке мотивоване тим, що ст. 106 ГПК України не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали про поворот виконання рішення суду окремо від рішення.

В судовому засіданні представники відповідача своє клопотання підтримали, наполягаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Представник скаржника доводи відповідача щодо припинення апеляційного провадження заперечив.

Колегія суддів відхилила клопотання Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Квазар" з огляду на безпідставність доводів заявника про неможливість апеляційного оскарження ухвали про поворот виконання рішення суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України роз'яснено, що в аспекті конституційного звернення зазначені положення слід розуміти так, що апеляційному та касаційному оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання.

При цьому Конституційний Суд України вказав, що зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010, згідно з якою положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

На думку колегії суддів, ухвала про поворот виконання рішення суду може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення, оскільки вона ухвалюється судом після набрання законної сили рішенням у справі і таке оскарження не заборонено законом.

Аналогічне роз'яснення дав Пленум Вищого господарського суду у п. 10 постанови від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", зазначивши, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, якщо їх за приписами процесуального закону неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду.

В судовому засіданні представник ПАТ "Квазар" вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у відзиві, представники відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили, вказавши на неможливість застосування аналогії закону при вирішенні питання про поворот виконання рішення господарського суду, а ст. 122 ГПК України не встановлено строку в межах якого особа може заявити таку вимогу. На думку відповідача, позовна давність не може бути застосована до вимоги про поворот виконання рішення суду, оскільки така вимога не є позовною, а виступає процесуальною гарантією захисту майнових прав особи. За твердженням відповідача, місцевим господарським судом було перевірено факт вилучення майна державним виконавцем за актом по продажу майна на прилюдних торгах 16.02.2000, а також отримано від Київського міського БТІ підтвердження перебування виробничого корпусу № 1 у приватній власності КМ Сек'юрітіз (Сайпрус) Лімітед.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Задовольняючи заяву ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення у справі № 1/198-44/35 та ухвалюючи стягнути з ПАТ "Квазар" на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України кошти у розмірі 1 262 960,10 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998, ухвала господарського суду міста Києва від 11.09.2001 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2002, на підставі яких провадилося стягнення заборгованості з заявника, скасовані постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003, а остаточна сума, яка підлягає стягненню з заявника на підставі чинного рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2008 є меншою на 1 262 960,10 грн., ніж вартість виробничого корпусу № 1, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, придбаного ВАТ "Квазар" на прилюдних торгах 16.02.2000.

При цьому, місцевий господарський суд відхилив заяву стягувача стосовно того, що боржником було подано заяву про поворот виконання рішення суду поза межами строку позовної давності, пославшись на те, що позовна давність по своїй сутті є строком, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, поворот виконання рішення суду не є позовною вимогою, а є процесуальною дією, яка полягає у поверненні сторін в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим рішенням), а умовами ст. 122 ГПК України не встановлено обмежень по строку в межах яких можливо звернутися до суду з заявою про поворот виконання рішення суду.

Дійсно, ст. 122 ГПК України не встановлює процесуального строку для звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення, що свідчить лише про відсутність процесуальних підстав для відмови суду у прийнятті такої заяви у зв'язку із спливом строку. Суд зобов'язаний її прийняти та розглянути по суті заявлених вимог.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи ПАТ "Квазар" про необхідність при визначенні строку, у межах якого подається заява про поворот виконання рішення суду, застосувати аналогію регулювання подібних відносин у цивільному процесуальному праві, а саме ч. 1 ст. 381 ЦПК України. Застосування процесуальних норм за аналогією не допускається, оскільки суд як державний орган відповідно до ст. 19 Конституції зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А Господарський процесуальний кодекс України не обмежує процесуальне право сторони подати заяву господарському суду про поворот виконання рішення певним строком.

В той же час, колегія суддів вказує на помилковість висновку місцевого господарського суду про неможливість застосування до вимоги про поворот виконання рішення суду наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч. 1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 ГК України). Отже, позовна давність не є інститутом процесуального права.

В свою чергу, у мотивувальній частині Рішення від 02.11.2011 у справі № 1-25/2011 за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення п. 28 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України Конституційний Суд України встановив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Отже, звертаючись до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, сторона у спрощеному процесуальному порядку заявляє матеріально-правову вимогу про повернення безпідставно набутого майна. Трирічна позовна давність з цієї вимоги починає спливати з дня набрання законної сили рішенням суду про відмову в позові, в даному випадку з 10.07.2008.

Таким чином, заява ПАТ "Квазар" про застосування наслідків спливу позовної давності, в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення суду, враховуючи неповажність причин пропуску, про які заявив відповідач, як то: тривала відсутність у підприємства кваліфікованого юридичного супроводу, бездіяльність попереднього керівника, контракт якого закінчився у вересні 2013 року, щодо здійснення ефективних заходів повороту виконання рішення суду, витратами часу нового керівника, призначеного з 01.10.2013 на оцінку стану підприємства, виявлення його проблем і початку заходів для їх врегулювання. Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України не навів суду обставин, які саме з об'єктивних, незалежних від нього підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви з вимогою про повернення ПАТ "Квазар" безпідставно отриманого за скасованим рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні (ухвалі), чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, за захистом якого та звернулась до суду.

Стаття 122 ГПК України спосіб захисту прав боржника, у випадку скасування рішення та прийняття нового про повну або часткову відмову в позові, ставить в залежність від факту виконання (повного, часткового) чи невиконання скасованого рішення суду.

Так, ч. 1 ст. 122 ГПК України передбачено, що боржникові повертається все те, що стягнуто на користь стягувача за зміненим чи скасованим у відповідній частині рішенням. У випадку, якщо рішення не виконано, господарський суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 ГПК України виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненим чи скасованим у відповідній частині рішенням.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом згідно із ч. 2 ст. 122 ГПК України, за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Наявні в матеріалах справи докази містять суперечливу інформацію щодо обставин та не дають підстав для однозначного висновку про виконання скасованого рішення суду.

Зважаючи на те, що резолютивна частина рішення від 12.06.1998 та ухвали від 22.04.1999 передбачала лише стягнення 1 991 088,07 грн., хоч і за рахунок майна, що дислоковано за адресою боржника: вул. Північно-Сирецька, 3, то належним доказом факту виконання наказу Арбітражного суду м. Києва від 07.06.1999, на думку колегії суддів, мав би бути доказ перерахування коштів судовим виконавцем на рахунок стягувача після продажу описаного та арештованого державним виконавцем майна на прилюдних торгах та постанова про закінчення у зв'язку із цим виконавчого провадження, які проте в матеріалах справи відсутні.

Звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи в спірний період було унормовано Законом України "Про виконавче провадження", ст. 64 якого передбачала, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним. Підготовка державним виконавцем та проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна відбувалось відповідно до ст. 66 названого Закону, яка передбачала, що прилюдні торги по реалізації нерухомого майна організують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю, з якими укладено відповідний договір Державною виконавчою службою, за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги. До заявки додаються: копія виконавчого документа; копія акта арешту майна; документи, що характеризують об'єкт нерухомості; копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою чи право власності на неї, у разі продажу окремо розташованої будівлі.

Згідно із Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби. В акті зазначаються: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно.

Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві. Копія акта надсилається стягувачу і боржникові. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством.

Із наданої Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України ксерокопії акту по продажу майна на прилюдних торгах, складеного державним виконавцем та затвердженим начальником ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, можна дійти висновку, що 16.02.2000 проводився аукціон по продажу майна на підставі наказу № 1/198 від 07.06.1999 про звернення стягнення на майно, а саме виробничого корпусу № 1 - 6-ти поверхового, цегляного, нежитлового приміщення, загальною площею 10 344 кв.м., 1971 року вводу в експлуатацію, розташованого по вул.. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, яке належить Київському НДІ мікроприладів; майно було придбане ВАТ "Квазар", сума за придбане майно - 1 405 000,00 грн. 16.02.2000 повністю внесена.

Пункт 5.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, передбачав, що кошти, одержані від реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, з вирахуванням комісійної винагороди, обумовленої договором, перераховуються спеціалізованою організацією на відповідні рахунки державної виконавчої служби в установленому порядку, у термін не пізніше семи банківських днів від дня проведення переможцем прилюдних торгів розрахунку за придбане майно.

Докази надходження коштів від покупця спеціалізованій організації, від спеціалізованої організації на відповідні рахунки державної виконавчої служби та їх подальше спрямування стягувачу в матеріалах справи відсутні. Проте, постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 05.12.2002 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 1/198 Арбітражного суду м. Києва та направлення виконавчого документу до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві встановлено, що залишок боргу становить 744 602,62 грн., що суперечить твердженню заявника про виконання ним скасованого рішення на суму 1 405 000,00 грн. (1 987 302,62 - 744 602,62 = 1 242 700,00 грн.)

Обґрунтовуючи свою вимогу про поворот виконання, заявник, не враховуючи, що за виконавчим документом стягувач мав отримати від боржника не майно, а кошти від його реалізації, склав довідку про вилучення майна державним виконавцем, в якій зазначив, що виробничий корпус № 1 (6-ти поверхова будівля, площею 10 344 кв.м. і балансовою вартістю на момент продажу 8 119 443,00 грн.), розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, був вилучений державним виконавцем на користь ВАТ "Квазар" в результаті продажу на прилюдних торгах 14.02.2000 за 1 405 000,00 грн.

Викладене директором та головним бухгалтером у зазначеній довідці твердження суперечить Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, та Закону України "Про виконавче провадження", яке передбачає продаж вже вилученого та арештованого нерухомого майна, а також акту опису і арешту майна, складеного 20.03.2000 державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, при примусовому виконанні наказу № 1/198 від 07.06.1999 Арбітражного суду м. Києва, за яким описано та накладено арешт на восьмиповерхову залізобетонну нежитлову будівлю - адміністративний корпус, загальною площею 6 700 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3. Докази арешту державним виконавцем при примусовому виконанні наказу № 1/198 від 07.06.1999 Арбітражного суду м. Києва, виробничого корпусу № 1 - 6-ти поверхової будівлі, площею 10 344 кв.м. (м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3) в матеріалах справи відсутні.

Після 2000 року виробничий корпусу № 1, розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, продовжував обліковуватись на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України як державна власність, про що свідчать копії форми 2б(д) "Відомості про нерухоме державне майно", відомості бухгалтерського обліку будівель, споруд, передавальних пристроїв та обладнання, які знаходяться на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, що не дає суду правових підстав для висновку про вилучення 14.02.2000 державним виконавцем у відповідача та реалізацію вказаного у довідці 03.09.2015 № 141-15/Д майна.

Помилковим є також посилання суду першої інстанції, як на доказ виконання скасованого рішення Арбітражного суду м. Києва, на лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, згідно якого по нежитловому фонду за адресою вул. Північно-Сирецька, 1-3 в м. Києві нежилий будинок - виробничий корпус № 1 (літ. Р) на праві власності зареєстрований за компанією КМ Сек'юрітіз (Сайпрус) Лімітед на підставі договору іпотеки, посвідченого 11.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мальченко Т.В. зареєстровано в реєстрі за № 157, адже предметом іпотеки за названим договором є нежитловий будинок за відмінною адресою, за літ. Р, та значно більшою загальною площею - 17 150,00 кв.м., що не дає можливості саме цю будівлю ідентифікувати як продану на торгах 14.02.2000.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України факту виконання рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.06.1998 на суму 1 405 000,00 грн., оскільки наявні в матеріалах справи документи виконавчого провадження підтверджують стягнення за наказом Арбітражного суду м. Києва № 1/168 від 07.06.1999 лише 1 242 700,00, різниця між стягнутим за скасованим рішенням та присудженим до стягнення за новим рішення складає 1 100 660,13 грн. Саме в цій частині вимога заявника про поворот виконання рішення суду є обґрунтованою.

На думку колегії суддів, встановлені обставини про пропуск Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно набутих ПАТ "Квазар" за скасованим рішенням суду коштів свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Квазар" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 1/198-44/35 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 104 - 106, 122 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар" на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 1/198-44/35 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 1/198-44/35 скасувати.

3. В задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про поворот виконання рішення у справі № 1/198-44/35 відмовити.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік