Постанова

від 07.12.2015 по справі 917/1798/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 917/1798/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Тарасова І.В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №1/10 від 22.10.15р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» , м. Кременчук (вх. №4832 П/3-12)

на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2015 по справі №917/1114/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія Капітал-ТрейдВ» , м. Київ до Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» , м. Кременчук про стягнення 615709,36 грн., - ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ТОВ В«Компанія Капітал-ТрейдВ» звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» про стягнення заборгованості у розмірі 615709,36 грн., з яких: 332300,14 грн. - сума основного боргу, 31919,880 грн. - пені, 237089,30 грн. - інфляційних втрат, 14400,12 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки №0668-СН від 11.12.2013 року та договору поставки №0677-СН від 19.12.2012.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2015 по справі №917/1798/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» , м. Кременчук на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія Капітал-ТрейдВ» , м. Київ суму основного боргу у розмірі 332300,14 грн.; неустойку у розмірі 15332,39 грн.; інфляційні втрати у розмірі 237028,67 грн.; 3% річних за користування коштами у розмірі 14400,12 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11984,16 грн.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначав, що за змістом укладених договорів поставка товару здійснювалась на умовах СРТ в редакції «Інкотермс 2000», якими встановлено, що поставка товар вважається здійсненою тільки при наданні передбачених договором документів. Скаржник стверджує, що за змістом п. 4.1. договорів №0668-СН від 11.12.2013 року та №0677-СН від 19.12.2012 підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є висновок санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікат відповідності на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації в України. Разом з тим, вказані умови договору позивачем належним чином не були виконані, оскільки під час здійснення поставки сертифікат якості товару позивачем не наданий. До того ж, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не було враховано, що позовна давність за вимогами про стягнення пені за накладною №256 сплила 25.02.2015 року, а за накладною №15 - 05.04.2015, у зв'язку з чим зауважує на безпідставному задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» пені в розмірі 15332,39 грн.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у зв'язку із закінченням повноважень судді Горбачової Л.П., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.10.2015 року.

Ухвалою суду від 21.10.2015 розгляд справи було відкладено на 16.11.2015.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року, у зв'язку із хворобою судді Потапенко В.І., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Тарасова І.В.

Відповідно до приписів п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 В«Про деякі питання практики застосування розділу XII

Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.11.2015 розгляд справи було відкладено на 07.12.2015 року.

01.12.2015 позивач через канцелярію суду апеляційної інстанції надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №16180) в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015, про що свідчить підписане уповноваженою особою відповідача повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №61022168251100 від 24.11.2015, що міститься в матеріалах справи. (а.с. 147)

03.12.2015 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ В«Компанія Капітал-ТрейдВ» у зв'язку із неможливістю направити в судове засідання свого представника через складну економічну ситуацію.

Враховуючи додержання Харківським апеляційним судом вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України, а також враховуючи надане позивачем клопотання, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим вважає за можливе розглядати справу за його відсутністю відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи в судовому засіданні 07.12.2015.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.07.2013р. між ТОВ В«Компания Капитал-ТрейдВ» (постачальник) та ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» (покупець) було укладено договір на поставку товару №0677-СН від 19.12.2012 року, у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язався цей товар прийняти та своєчасно здійснювати його оплату. (п. 1.1. договору)

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями). (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.4 договору №0677-СН від 19.12.2012, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника.

Згідно з п.6.1, 6.2 договору №0677-СН від 19.12.2012, розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

У відповідності до п. 1.6., загальна сума товару за Договором №0677-СН становить 2325000,60грн.

На виконання умов договору №0677-СН від 19.12.2012 позивачем було здійснено поставку товару - фероалюміній ФА-30 у кількості 10 тн. на загальну суму 131000,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000250 від 12.12.2013 року (замовлення: рахунок фактура №СФ-0000255 від 12.12.2013 року), яка підписана уповноваженою особою відповідача та засвідчена штемпелем підприємства.

Поставку товару здійснено на підставі товарно-транспортної накладної від 12.12.2013 року, ОСОБА_2 ДАФ АР 5358 ВН, перевізник ОСОБА_3 (а.с. 27-28)

Також 23.12.2013 року позивачем було поставлено товар - Фероалюміній ФА ЗО у кількості 3 тн. на загальну суму 39300,01 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000255 (замовлення: рахунок фактура №СФ-0000259 від 23.12.2013 року), яка підписана уповноваженою особою ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» та засвідчена штемпелем підприємства відповідача.

Поставку товару здійснено за товарно-транспортною накладною від 23.12.2013 року, ОСОБА_2 РЕНО ВІ 9776 ВС, перевізник ОСОБА_4В

Судом першої інстанції також встановлено, що 11.12.2013 року між ТОВ В«Компания Капитал-ТрейдВ» (постачальник) та ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» (покупець) укладено договір поставки товару №0668-СН від 11.12.2013 року, у відповідності до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язаний цей товар прийняти та своєчасно оплатити.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями). (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.4 договору №0668-СН від 11.12.2013 року, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника.

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору №0668-СН від 11.12.2013 року, розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №0668-СН від 11.12.2013, позивачем було поставлено відповідачу товар - фероалюміній ФА-30 у кількості 10 тн на загальну суму 131000,04 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000256 від 27.12.2013 (замовлення: рахунок фактура №СФ-0000260 від 27.12.2013 року). Отримання ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» товару за видатковою накладною №РН-0000256 від 27.12.2013 підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком штемпеля його підприємства.

Поставка товару здійснювалась на підставі товарно-транспортної накладної від 27.12.2013 року, ОСОБА_2 РЕНО С А 4813 ВС, перевізник ПП ОСОБА_5 (а.с. 37-38)

04.02.2014 року, в рамках укладеного договору №0668-СН від 11.12.2013, позивач здійснив поставку товару - фероалюміній ФА-30 у кількості 10 тн на загальну суму 131000,04 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000015 (замовлення: рахунок фактура №СФ-0000019 від 04.02.2014 року). Факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною №РН-0000015 підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком штемпеля підприємства ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» .

Товар постачався згідно товарно-транспортної накладної від 04.02.2014 року, ОСОБА_2 ВІ9558 АВ, перевізник ПП В«ТихоходВ» .(а.с. 39-40)

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином та на виконання умов договору договору поставки №0677-СН від 19.12.2012 та договору поставки №0668-СН від 11.12.2013 року здійснив наступні поставки товару відповідачу :

- за видатковою накладною №РН-0000250 від 12.12.2013 року на загальну суму 131000,04 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000255 від 23.12.2013 на загальну суму 39300,01 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000256 від 27.12.2013 на загальну суму 131000,04 грн.;

- видатковою накладною №РН-0000015 від 04.02.2014 на загальну суму 131000,04 грн.

Проте, порушуючи умови договору, станом на день подання позовної заяви відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 332300,14 грн., на яку позивачем нараховано 31919,880 грн.- пені, 237089,30 грн.- інфляційних втрат, 14400,12 грн. - 3% річних.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів частково погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, виходячи з наступного.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором №0677-СН від 19.12.2012 та договором №0668-СН від 11.12.2013 року.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору №0677-СН від 19.12.2012 та договору №0668-СН від 11.12.2013, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар протягом грудня 2013 року та лютого 2014 року в загальній сумі 332300,14 грн. , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0000250 від 12.12.2013 року на загальну суму 131000,04 грн.; №РН-0000255 від 23.12.2013 на загальну суму 39300,01 грн.; №РН-0000256 від 27.12.2013 на загальну суму 131000,04 грн.; №РН-0000015 від 04.02.2014 на загальну суму 131000,04 грн., а також товарно транспортними накладними від 12.12.2013, від 23.12.2013, від 27.12.2013, від 04.02.2014 року, що містяться в матеріалах справи.

Вказані накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять підписи уповноважених представників сторін. При цьому, факт поставки товару та його отримання відповідачем повністю визнається.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов'язання позивачем в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. Відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, розділом 4 договору дійсно передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Посилання відповідача на те, що він начебто повідомляв позивача про відсутність документів про якість товару та погодження постачальником на притримання оплати товару не має жодного документального обґрунтування. Відповідачем не доведено факту укладання між сторонами будь-яких угод щодо забезпечення зобов'язання у вигляді притримання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за поставлений в рамках укладених договорів чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар договором №0677-СН від 19.12.2012 здійснюються на умовах 30 календарних днів з дати поставки, а за договором №0668-СН від 11.12.2013 року - 60 днів з дати поставки.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального праваВ» , підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні ОСОБА_6 України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого ОСОБА_6 і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за укладеними договорами №0677-СН від 19.12.2012 та №0668-СН від 11.12.2013 року є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, яки є документами первинного бухгалтерського обліку, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 332300,14 грн.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару, а тому, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 332300,14 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних втрат виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За порушення дисципліни здійснення розрахунків, позивачем позивачем нараховано до стягнення з відповідача 237089,30 грн. інфляційних втрат та 14400,12 грн. - 3%

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є правильними, нараховані у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши власний перерахунок суми інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій2 В«Ліга: ОСОБА_6 9.1.3В» , колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 237028,67 грн. та 14400,12 грн. - 3% річних за період з 12.07.2014 по 04.10.2014 року, а також про відмову у стягненні 60,63 грн. інфляційних втрат за безпідставністю їх нарахування.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.6 договорів, у випадку порушення покупцем строку остаточного розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком, здійсненим позивачем, щодо кожної поставки, здійсненої відповідно до вищезазначених накладних окремо, розмір пені складає 31 919,80 грн. (на суму боргу 31000,04 грн. нараховано за період з 13.01.2014р. по 13.07.2014р. за накладною №250 від 12.12.2013р. - 2451,97грн., за період з 24.01.2014р. по 24.07.2014р. за накладною №255 від 23.12.2013р. нараховано - 3224,75грн., за період з 28.02.2014р. по 28.08.2014р. за накладною №256 від 27.12.2013р. нараховано 12256,58грн., за період з 05.04.2014р. по 05.10.2014р. за накладною №15 від 04.02.2014р. - 13986,50 грн.)

07.09.2015р. відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 31919,80грн., посилаючись на пропуск позовної давності, встановлений для її нарахування.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розглядаючи заяву відповідача, місцевий господарський суд виходив з того, що пеня нараховується за кожен день прострочки, позовна давність обчислюється також щодо кожного дня, за який стягується пеня, у зв'язку з чим, враховуючи що з позовною заявою до суду позивач звернувся 14.08.2015р., суд дійшов висновку, що позивачем пропущена позовна давність в частині вимоги про стягнення пені за період з 13.01.2014р. по 13.07.2014р. за накладною №250 від 12.12.2013р. у сумі 2451,97грн., нараховану за період з 24.01.2014р. по 24.07.2014р. за накладною №255 від 23.12.2013р. у сумі 3224,75грн., нараховану за період з 28.02.2014р. по 14.08.2014р. за накладною №256 від 27.12.2013р. у сумі 10910,69грн.

У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 16587,41грн. було обґрунтовано відмовлено.

Крім того, вимога про стягнення пені, нарахованої за період з 14.08.2014р. по 28.08.2014р. за накладною №256 від 27.12.2013р. у сумі 1345,89грн. та нараховану за період з 05.04.2014р. по 05.10.2014р. за накладною №15 від 04.02.2014р. у сумі 13986,50грн., була визнана судом правомірною та такою, що заявлена в межах встановленої ЦК України позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що поставка товару за накладною №256 від 27.12.2013 р. відбулась 27.12.2013 року, а за накладною №15 від 04.02.2015 - 04.02.2014. Таким чином, скаржник вважає, що з урахуванням приписів ч. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України, якою до вимог про стягнення неустойки встановлено позовну давність в один рік, строк позовної давності за накладною №256 почав свій перебіг з 25.02.2014, а за накладною №15 - з 05.04.2015. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 14.08.2015, скаржник вважає, що строк позовної давності за накладною №256 сплив 25.02.2015, а по накладній №15 - 05.04.2015 року. За таких обставин вважає безпідставним задоволення позовних вимог в частині стягнення 15332,39 грн. пені.

Перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції з урахуванням кожної окремої поставки товару, за накладною №256 від 27.12.2013р. та за накладною №15 від 05.04.2015, а також визначеного позивачем періоду прострочення, колегією суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що пеня нараховується за кожен день прострочки, позовна давність обчислюється також щодо кожного дня, за який стягується пеня.

За роз'ясненнями, наданими у п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», встановлено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). У відповідності до п. 6.1. договору №0668-СН від 11.12.2013 року., розрахунки за товар здійснюються на умовах 60 календарних днів з дати поставки. Датою поставки товару у відповідності до накладної №256 - є 27.12.2013., тобто, з урахуванням вимог п. 6.1. договору, остаточною датою здійснення розрахунків є 24.02.2014. , а початком строку нарахування пені є 25.02.2014. Кінцевою датою нарахування, у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 232 ЦК України - є 25.08.2014.

З урахуванням роз'яснень п. 4.3. постанови ВГСУ від 29.05.2013 №10, приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, якими встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також враховуючи, що з позовною заявою позивач звернувся 14.08.2015, колегія суддів вважає, що правомірним є нарахування пені за період з 14.08.2014 по 25.08.2014 року.

За таких обставин, а також за підсумками здійсненого судом апеляційної інстанції перерахунку, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за період з 14.08.2015 по 25.08.2014 становить 1076,71 грн.

Дослідженням матеріалів справи також встановлено, що за видатковою накладною №15 від 04.02.2014р. у сумі 13986,50 грн. строк виконання зобов'язання настав 04.04.2014. За таких обставин, нарахування пені за період з 05.04.2014 по 05.10.2014 в розмірі 13986 було визнано судом першої інстанції правомірним.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені роз'яснення ВГСУ, а також беручи до уваги дату звернення позивача з позовом - 14.08.2015, колегія суддів приходить до висновку, що правомірним є нарахування пені за період з 14.08.2014 по 05.10.2014 року. За здійсненим перерахунком, розмір пені за вказаний період складає 4755,48 грн.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 269,18 грн. за видатковою накладною №256 та в розмірі 9231,02 грн. за видатковою накладною №15 є недоведеними, у зв'язку з чим, приходить до висновку про відмову в позові в цій частині та, як наслідок, скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та наявності підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то у відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» , м. Кременчук частково задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2015 по справі №917/1114/15 в частині стягнення 9500,20 грн. пені скасувати та в цій частині у позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2015 по справі №917/1114/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія Капітал-ТрейдВ» , м. Київ (код ЄДРПОУ 35553207, р/р 26006299307 ПАТ "ОСОБА_7 Аваль", МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» , м. Кременчук (код ЄДРПОУ 0556783, р/р26007057004679, ПАТ КБ "Приватбанк", м.Дніпропетровськ, МФО 305299) 190,05 грн. судового збору за подання позовної заяви та 559,89 грн. грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.