Постанова

від 09.12.2015 по справі 805/6865/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року 15:30Справа № 805/6865/13-а Провадження № СНДО/808/35/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Яланської В.А. та представників:

позивача Жигулина В.Д.

відповідача Шавло P.O.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування» (далі - позивач, ПАТ «Сніжнянськхіммаш») до Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (в судовому засіданні ухвалою суду здійснено процесуальну заміну відповідача на Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області, далі - відповідач,) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 № №0000071502.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 по справі №805/6865/13-а касаційну скаргу Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2013 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 по справі №805/6865/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки, оскільки підставою для нарахування орендної плати є договори оренди земельних ділянок б/н від 26.01.2006 та від 09.08.2006, а не приписи Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що не допустив будь-яких порушень, оскільки діяв в межах діючого законодавства, яке регулює договірні відносини. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0000071502 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, з підстав визначених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено заниження суми податкових зобов'язань по орендній платі за землю, заявленої в податкових деклараціях № 9000178323 від 31.01.2011 та № 9002211831 від 31.01.3012. Так, позивач сплачує орендну плату у розмірах, встановлених договорами оренди, що є нижчими, ніж це передбачено п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Зауважує, що із набранням чинності Податкового кодексу України позивач зобов'язаний сплачувати оренду плату із урахуванням таких змін. Оскільки у даному випадку орендна плата, визначена у договорах оренди землі є нижчою, ніж встановлена законодавством, то донарахування позивачу зобов'язання є цілком правомірним.

На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що наразі та у перевіряємий період працює на ПАТ «Сніжнянськхіммаш» головним бухгалтером підприємства. Зобов'язання з орендної плати за землю за 2011-2012 роки нараховувались на підставі договорів оренди земельної ділянки б/н від 26.01.2006 та від 09.08.2006, сплата здійснювалась своєчасно та кожен рік. Зміни до зазначених договорів стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також розміру орендної плати жодним чином не вносились. Крім того, зазначила, що постановою Сніжнянського міського суду Донецької області по справі № 244/2126/13-п (провадження 3/244/567/2013), провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 163-1 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного порушення. Вказана постанова наразі є такою, що набрала законної сили.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 09.12.2015 на підставі ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», у зв'язку із зміною найменування юридичної особи, перереєстроване виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за № 612668 серія АОО, номер реєстрації 1 278 105 0014 000192 та є платником ПДВ з 23.01.1997, що підтверджується Свідоцтвом платника ПДВ від 02.03.2004 № 06674885.

В період з 17.04.2013 по 19.04.2013 фахівцями Торезької ОДПІ, відповідно до наказу від 15.04.2013 № 464, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «Сніжнянськхіммаш» (код ЄДРПОУ 00217662) з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 277/22-2/00217662 від 18.04.2013 (далі - Акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок з орендної плати за землю за 2011-2012 роки на суму 2 216 562,64 грн., у т.ч. 2011 рік - 1 108 293,16 грн., за 2012 рік - 1 108 269,48 грн.

На підставі акту перевірки № 277/22-2/00217662 від 18.04.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2 632 167,66 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 216 562,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 415 605,02 грн.

Вказане порушення виникло у зв'язку із встановленням податковим органом невідповідності розміру орендної плати за договорами оренди земельних ділянок приписам Податкового кодексу України, яким встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше трикратному розміру земельного податку.

Так, збільшуючи грошове зобов'язання спірним рішенням, відповідач виходив з того, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до Податкового кодексу України, а тому необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі виникла у орендаря незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.01.2006 між Сніжнянською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Сніжнянський завод хімічного машинобудування» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки б/н, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою для обслуговування основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд промислового майданчику у м. Сніжне, вул. Радянська, 101.

Об'єктом договору є земельна ділянка площею 32,866 га. Строк дії договору 50 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору становить 21 435 205,20 грн. (п. 5 Договору). Річний розмір орендної плати за земельну ділянку складає 1,1 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що складає 235 787,26 грн. Загальний розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить 1/12 частини від річної орендної плати тобто 19648,94 грн. (п. 9 Договору).

Крім того, 09.08.2006 між Сніжнянською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Сніжнянський завод хімічного машинобудування» і Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки б/д, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою для реконструкції та обслуговування будинку під житлові приміщення та відділення банку, яка знаходиться у м. Сніжному вул. Декабристів, 16.

Об'єктом договору є земельна ділянка площею 2807 кв.м., з якої доля землекористування ВАТ «Сніжнянський завод хімічного машинобудування» становить 47,3 %. Строк дії договору 49 років. Нормативна грошова оцінка долі землекористування ВАТ «Сніжнянський завод хімічного машинобудування» становить 108243,39 грн. (п. 5 Договору). Річний розмір орендної плати за земельну ділянку складає 1 відсоток нормативної грошової оцінки землі, що складає 1082,43 грн. на рік. Загальний розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить 90,20 грн. (п. 9 Договору).

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору від 26.01.2006 б/н з 01.01.2010 становить 58 022 777,65 грн., тобто річна сума орендної плати згідно приписів Податкового кодексу України має складати 1 740 683,31 грн.(58 022 777,65 грн. х 3%).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору від 09.08.2006 б/н з 01.01.2010 становить 293020,39 грн., тобто річна сума орендної плати згідно приписів Податкового кодексу України має складати 8790,60 грн. (293020,39 грн. х 3%).

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 визначається розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України «Про оренду землі» регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно п.288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (у редакції, яка діяла час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Таким чином, мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, дорівнює трикратному розміру земельного податку.

Тобто, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратному розміру земельного податку.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

У договорах, укладених між позивачем та Сніжнянською міською радою встановлено, що розмір орендної плати складає 1% та 1,1% від нормативної грошової оцінки на рік. Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом,.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі №21-274а-14, у якій зазначено, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Таким чином, суд критично оцінює твердження представника позивача, що оскільки договори оренди між позивачем та Сніжнянською міською радою укладені до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011, то пріоритетними є саме умови договору і саме умовами договору повинен керуватись позивач, сплачуючи оренду плату.

Також, суд не бере до уваги постанову Сніжнянського міського суду Донецької області по справі № 244/2126/13-п (провадження 3/244/567/2013), відповідно до якої провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 163-1 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного порушення, з огляну на наступне.

Вказана постанова Сніжнянського міського суду Донецької області по справі № 244/2126/13-п у даному випадку не є преюдиційним для даної справи та не є доказом дотримання або не дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014, колегія суддів зазначила, що суди при вирішенні справи повинні дослідити умови договорів оренди землі комунальної власності щодо розміру орендної плати, яку зобов'язаний був вносити орендар, порядку перегляду розміру орендної плати, чи передбачав він внесення відповідних змін до договорів чи ні.

Відповідно до положень статті 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, дослідивши договори оренди земельної ділянки б/н від 26.01.2006 та від 09.08.2006, суд зауважує, що пунктом 13 вказаних Договорів, передбачено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Додаткових договорів між позивачем та Сніжнянською міською радою щодо зміни розміру орендної плати за землю не укладалось, однак розмір орендної плати за даними договорами оренди не відповідають вимогам чинного законодавства, якими встановлено мінімальний розмір орендної плати, що дорівнює трикратному розміру земельного податку.

За приписами п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вищевикладених норм, суд вважає, що з огляду на норми законодавства, яким чітко встановлений мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки, податковим органом правомірно донараховано позивачу 2 216 562,64 грн., розрахований з урахуванням вартості земельної ділянки.

Враховуючи висновки суду про правомірність збільшення грошового зобов'язання у вигляді основного платежу, суд приходить до висновку про правомірність збільшення грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко