Ухвала

від 10.12.2015 по справі 760/9934/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Соколової В.В., Ратнікової В.М.

при секретарі Хоменку О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Локомотив Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та послуги з водопостачання, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 760/9934/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/15389/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. У травні 2015 року ОСББ «Локомотив Київ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та послуги з водопостачання в якому просили стягнути з відповідача борг за житлово-комунальні послуги у сумі 5270 грн. та послуги з водопостачання у сумі 5980,66 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до листа Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» від 14.05.2015 № 02-2536 з відповідача безпідставно було здійснено списання заборгованості на підставі корегування бази № 8390 за серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року у сумі 5270 грн. 16.01.2013 року на загальних зборах членів ОСББ «Локомотив Київ» було розглянуто питання та прийнято рішення щодо поновлення необґрунтовано списаного боргу за комунальні послуги відповідачу, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів членів ОСББ від 16.01.2013 року.

Крім того, посилається на те, що відповідачем неправильно здійснюється оплата за послуги з водопостачання, оскільки ним здійснюються оплата за воду відповідно до встановлених засобів обліку води, що були встановлені ним без укладення договору з ОСББ «Локомотив Київ» та без взяття лічильників на абонентське обслуговування, що суперечить вимогам чинного законодавства, то у зв'язку з цим виникла заборгованість у сумі 5980 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача борг за послуги водопостачання у розмірі 5980,66 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 129,11 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилався на те, що суд першої інстанції правильно вирішивши питання про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з житлово-комунальні послуги, в подібних правовідносинах про стягнення заборгованості за водопостачання прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, оскільки в даному випадку позивач також не надав належних доказів того, що існує заборгованість, а саме правомірність нарахування боргу.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги того, що відповідач поставив на облік лічильники водопостачання ще у 2006 році, що підтверджується довідкою ЖБК «Локомотив» про склад сім'ї та довідкою Управління праці та соціального захисту населення, в якій чітко зазначено, що відповідач користується лічильниками.

Невірними, на думку апелянта, є і висновки суду про те, що в його квартирі до 2014 році не було пломб позивач на лічильниках, оскільки ще з 2004 року були пломби ЖБК «Локомотив», правонаступником якого є позивач.

Також апелянта посилається на незаконність посилання на відсутність договору між сторонами про водопостачання, адже згідно законодавства та роз'яснень Кабінету Міністрів України такий договір може укладатися тільки з виробником або виконавцем, а тому ОСББ «Локомотив Київ», як балансоутримувач, не може бути стороною такого договору.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представники ОСББ «Локомотив Київ» ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСББ «Локомотив Київ» створено відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зареєстровано Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією.

Згідно п.2.2 Статуту ОСББ «Локомотив Київ» завданням та предметом діяльності є належне утримання будинку та при будинкової території, забезпечення сприяння членами об'єднання в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання, забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання.

Відповідно до Статуту ОСББ «Локомотив Київ» п.8.1 у разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством. У разі відмови власника приміщення укладати договір, об'єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Згідно п. 10.1 Статуту ОСББ, членами об'єднання може бути фізична та юридична особа, яка є власником квартири (квартир), або нежитлового приміщення (приміщень) у житловому комплексі. Наймачі та орендарі приміщень не можуть бути членами об'єднання.

Члени об'єднання зобов'язані виконувати вимоги Статуту Об'єднання, рішення статутних органів. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Як вбачається з довідки по формі №3 від 20.05.2015 року АДРЕСА_1 зареєстровані 2 особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 08.09.1973 року.

Як вбачається з довідки КП ГІОЦ від 14.05.2015 року, КП ГІОЦ та ОСББ з 2003 року перебувають в договірних відносинах . Так, відносини між виконавцем та замовником в період з 2011 - 2012 рр. регулювалися укладеними договорами, зокрема, договором на виконання робіт № 348 від 02.01.2009 року. Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги.

Згідно акту про монтаж вузлів обліку холодної та гарячої води № АВ369 ТОВ «Акватехсервіс» було проведено монтаж вузлів холодної та гарячої води в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, з вказаного акту вбачається, що 16.02.2005 року було проведено демонтаж старого лічильника та замінено на новий.

Судом також встановлено, що опломбування лічильників відбулося тільки у 2014 року сантехніком ОСББ.

Згідно акту №1 від 21.09.2014 року, при огляді санвузла в квартирі №96, власником якої є ОСОБА_1, виявлено відсутність пломби на лічильниках гарячої води.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги не оскаржувалося, під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права в цій частині, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а тому, у відповідності до положень ст.303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції в цій частині не перевірялося.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, та виходив з того, що оскільки, лічильники що знаходяться у квартирі відповідача, не були опломбовані належним чином, не прийняті на абонентський облік, то інші докази подані відповідачем на підтвердження обсягу спожитої холодної та гарячої води не можуть бути прийняті судом як належні, в зв'язку з тим, що чинне законодавство чітко визначає порядок установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а тому суд прийшов до висновку про доведеність позивачем права на стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним нормам цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апелянта про те, що він поставив на облік лічильники води ще з 2006 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що лічильники водопостачання, які встановлені в його квартирі, були прийняті на абонентський облік у встановленому законом порядку.

Документи на які посилається апелянт, а саме довідка ЖБК «Локомотив» про склад сім'ї та довідка Управління праці та соціального захисту населення не можуть самі по собі вважатися належним доказом прийняття лічильників водопостачання на облік, оскільки не містять інформації, що вказані лічильники були саме поставлені на облік юридичною особою, яка надає споживачу відповідні послуги.

Колегія суддів також бере до уваги, що апелянтом не заперечувалося, що він не звертався до ОСББ «Локомотив Київ» із заявою про взяття на облік лічильників водопостачання.

Не відповідають матеріалам справи і доводи апелянта, що лічильники в його квартирі на даний час опломбовані ще з 2004 року ЖБК «Локомотив», правонаступником якого є позивач, оскільки це спростовується актом №1 від 21.09.2014р., підписаного в тому числі майстром ОСОБА_9 та сусідом відповідача ОСОБА_10, відповідно до якого при огляді санвузла у квартирі відповідача, виявлено відсутність пломби на лічильнику гарячої води.

Безпідставними є і доводи апелянта про те, що договір на водопостачання повинен бути укладеним не між сторонами по справі, а між ним та безпосередньо виробником або виконавцем.

Так, на запитання колегії суддів, апелянт повідомив, що він не укладав такий договір та не намагався цього зробити безпосереднього із виробником або виконавцем послуг водопостачання.

Враховуючи не доведеність ОСОБА_1 взяття лічильників водопостачання в його квартирі на абонентський облік в передбаченому законом порядку, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а нарахування плати ОСББ «Локомотив Київ» відповідачу за користування послугами водопостачання згідно тарифів за нормами використання обсягу води на особу є законними.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді