Ухвала

від 19.11.2015 по справі 808/2484/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 808/2484/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 р. у справі № 808/2484/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС ГРУПП"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Групп" звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду. В позові просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №00000508262211 від 13.01.2015 яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку додану вартість на 50 000,00 грн. за основним платежем, та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки складений відповідачем всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту за операціями з ТОВ «Омєга Люкс» сформовані на підставі припущень, не підтверджених належним чином. Позивач вказує на те, що господарська операція з ТОВ «Омєга Люкс» оформлена належним чином складеними первинними документами, які є доказами здійснення господарської операції відповідно до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Роботи, які виконані для позивача ТОВ «Омєга Люкс», використані у господарській діяльності позивача, що відображено в податковій звітності позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 р. у справі № 808/2484/15 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень на якого законом покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження, не доведено наявності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 р. у справі № 808/2484/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги повторюють висновки акту перевірки. Скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив обставини по справі та не приділив уваги тому факту, що надані первинні документи, не можуть підтвердити реальність здійснення господарської операції оскільки носять формальний характер та не розкривають змісту та обсягу виконаних робіт.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання представники сторін не з'явились. Клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін, суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Виходячи з матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ТДС Групп» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Омєга Люкс» код ЄДРПОУ 38956941 за період серпень 2014 року (акт № 110/08-26-22-01/37834883 від 22.12.2014, а. с.38-49) встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання робіт згідно господарських операцій з контрагентом ТОВ «Омєга Люкс», реальність яких не підтверджена належним чином, і про заниження в зв'язку з цим податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

За висновками акту перевірки позивача від 22.12.2014 в результаті порушення ТОВ «ТДС Групп» п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 50 000 грн.

При цьому, як вбачається з акту від 22.12.2014 та стверджується скаржником, підставою для такого висновку щодо відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення операцій з ТОВ «Омєга Люкс» слугували наступні дані:

- акти виконаних робіт з поточного ремонту технологічного обладнання, будинків, споруд, отримані від ТОВ «Омєга Люкс» не містять чіткого опису робіт, які саме технологічні обладнання обслуговувались та потребували ремонту, змісту та обсягу господарських операцій, відомості про конкретні результати виконаних робіт (послуг), обґрунтування вартості, прізвищ осіб, які безпосередньо виконували роботи (послуги), спосіб вчинення дій. Акти виконаних робіт містять лише інформацію про загальну вартість наданих послуг, найменування наданих послуг та підписи посадових осіб;

- дані податкової інформації ДГО у Святошинському районі м.Києва ГУ ДФС у м.Києві від 14.10.2014 № 103/26-57-22-04-10/ 38956941 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Омєга Люкс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2014 по 31.09.2014 та акту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.02.2015 № 95/26-57-22-05-21/39007511 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Глобал логістік лтд» (стара назва ТОВ «Омєга Люкс») з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 у ТОВ «Омєга Люкс» відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, основні засоби, які необхідні для здійснення основного виду діяльності. В акті зазначено, що ТОВ «Омєга Люкс» проводе діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Податкові накладні від ТОВ «Омєга Люкс» не реєструвались у ЕРПН у зв'язку з їх дробленням на суми податку на додану вартість менше 10 тис. грн.;

Перевіркою не підтверджено факт виконання послуг, того, що ТОВ «Омєга Люкс» особисто (робітники підприємства) виконували послуги у вказаній якості, у повному обсязі за зазначену вартість з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місця проведення робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) не містять дати та відомостей про залучених субпідрядників.

Враховуючи те, що у виконавця відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, вищезазначені операції зі сторони не є господарською діяльністю підприємств.

Таким чином, в акті перевірки позивача від 22.12.2014 податківцями зроблено висновок, що операції ТОВ «ТДС Групп» з ТОВ «Омєга Люкс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Разом з тим, у Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Поряд з цим, за приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Отже, саме податкова накладна, як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, і має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази відсутності у контрагента ТОВ «ТДС Групп» - ТОВ «Омєга Люкс», статусу юридичної особи, статусу платника ПДВ на момент реалізації господарських операцій, відповідачем суду не надані, що, в свою чергу, свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації господарських договорів.

У ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «ТДС Групп» (Замовник) мав господарські відносини з ТОВ «Омєга Люкс» (Виконавець) з виконання робіт з технічного обслуговування технологічного обладнання, мереж, будівель і споруд, які належать ПАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1», ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» і ПАТ «Запорізький хлібззавод № 5» за договорами від 01.08.2014 № 01/08/14-Т1, № 01/01/14-Т3 і № 01/08/14-Т5 (а. с.70-72, 77-79, 84-86).

Позивачем надано первинні документи, які свідчать про виконання Договору підряду, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з зазначенням виду робіт: технічне обслуговування технологічного обладнання, та податкові накладні. (а. с.70-72, 77-79, 84-86).

Доводи відповідача про те, що акти здачі-прийняття робіт по технічному обслуговуванню не містять чіткого опису робіт, які саме технологічні обладнання обслуговувались та потребували ремонту, змісту та обсягу господарських операцій, відомості про конкретні результати виконаних робіт (послуг), обґрунтування вартості, прізвищ осіб, які безпосередньо виконували роботи (послуги), спосіб вчинення дій, а містять лише інформацію про загальну вартість наданих послуг, найменування наданих послуг та підписи посадових осіб, колегія суддів вважає такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «ТДС Групп» з ТОВ «Омєга Люкс».

По-перше, чинним законодавством не визначена певна форма актів здачі-прийняття робіт і тому сторони договору мають право на складення таких актів у вільній формі, по-друге, з актів здачі-прийняття вбачається, що вид послуг зазначений в цих актах, зазначено, тобто вказані документи є достатніми для підтвердження господарської операції виконання робіт (послуг) за Договорами підряду.

Посилання відповідача на те, що господарські операції контрагента позивача не підтверджуються з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місця проведення робіт, а акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) не містять дати та відомостей про залучених субпідрядників, є недоречним, оскільки контрагентом позивача виконувались за вищевказаними договорами не будівельні роботи, а роботи з технічного обслуговування технічного обладнання третіх осіб.

Крім того, Наказ Держкомстату України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі - Наказ № 237/5), яким затверджена форма акту № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», був скасований Наказом Держкомстату України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 04.12.2009 № 453/553.

Оплата позивачем вказаних робіт податковим органом не заперечується.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаним контрагентом позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 14.01.2014 № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962.

Отже, наведені вище належним чином оформлені первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом та рух активів у процесі здійснення господарської операції і зміни у власному капіталі позивача.

Використання даних робіт у власній господарській діяльності Товариства відповідачем не заперечувалось.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Стосовно посилань відповідача на дані ДГО у Святошинському районі м.Києва ГУ ДФС у м.Києві від 14.10.2014 № 103/26-57-22-04-10/ 38956941 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Омєга Люкс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2014 по 31.09.2014 та акт ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.02.2015 № 95/26-57-22-05-21/39007511 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Глобал логістік лтд» (стара назва ТОВ «Омєга Люкс»), з яких вбачається відсутність ТОВ «Омєга Люкс» за зареєстрованим місцезнаходженням, чим, в свою чергу, обумовлено ненадання останнім податковим органам первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки і в зв'язку з цим ненадання таким платником податків первинних документів, не може бути згідно податкового законодавства наслідком застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента даного платника податків.

Крім того, колегія суддів зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Фіктивні правочини також не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність також визнається тільки судом.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказаний вище правочин.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання послуг (робіт), відомостей про наявність трудових та матеріальних ресурсів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником послуги (робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутність трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 №00000508262211, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 50 000 грн. - за основним платежем та 25 000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.8).

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ТОВ «ТДС Групп».

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 р. у справі № 808/2484/15 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 р. у справі № 808/2484/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко