Ухвала

від 14.12.2015 по справі 922/2302/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

14 грудня 2015 року Справа № 922/2302/15

Провадження №27/913/46/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Керуюча Компанія В«МегадонбасВ» , м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Алчевськ, Луганська обл.

про стягнення 722032 грн. 58 коп.

за скаргою Публічного Акціонерного Товариство В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Алчевськ Луганської області на дії Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції по справі № 922/2302/15

Суддя Байбак О.І.

Секретар судового засідання Зоріна О.Г.

за участю представників сторін:

стягувача - не з'явився

боржника - не з'явився

ДВС - не з'явився

обставини справи:

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р. у справі № 922/2302/15 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Керуюча Компанія В«МегадонбасВ» , м. Луганськ (далі за текстом - стягувач) до Публічного акціонерного товариства В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом - боржник), стягнуто з боржника на користь стягувача 637168 грн. основного боргу, 41215,17 грн. пені, 4189,60 грн. річних, 39459,81 грн. інфляційних, 14440,65 грн. судового збору. В частині позову про стягнення 5000 грн. вартості судово-економічної експертизи, сплаченої згідно з чеком 2015-02/23 від 23.02.2015 р. відмовлено.

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв'язку з чим, на його виконання судом видано наказ № 922/2302/15

Боржник звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції (далі за текстом - ДВС) по справі № 922/2302/15 в якій просить суд:

- визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області по справі № 922/2302/15 та зобов'язати її скасувати;

- визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору від 15.07.2015 р. та зобов'язати її скасувати.

В обґрунтування скарги боржник зазначає, що державний виконавець ДВС, приймаючи постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору порушив вимоги Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.11.2015 р. скаргу боржника на дії ДВС прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні 14.12.2015 р.

ДВС засобами електронного зв'язку надіслала на адресу суду заперечення на скаргу боржника (вх.. № 6284 від 14.12.2015 р.), в якій просить суд в її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що дії державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду Луганської області № 922/2302/15 є такими, що відповідають вимогам Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

Стягувач відзиву на скаргу не надав.

На судове засідання 14.12.2015 р. представники сторін та ДВС не з'явилися, хоча судом вжито всіх передбачених Законом заходів з метою повідомлення останніх про час та місце розгляду скарги.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін та ДВС не перешкоджає розгляду скарги по суті, господарський суд вважає за необхідне розглядати зазначену скаргу за відсутності представників останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали скарги боржника на дії ДВС, суд встановив:

Як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р. у справі № 922/2302/15 присуджено до стягнення з боржника на користь стягувача 637168 грн. основного боргу, 41215,17 грн. пені, 4189,60 грн. річних, 39459,81 грн. інфляційних, 14440,65 грн. судового збору.

В зв'язку з тим, що станом на 22.06.2015 р. сторони не скористалися своїм правом щодо апеляційного оскарження рішення, судом на підставі ст. 116 ГПК України, на виконання зазначеного рішення видано наказ від 22.06.2015 р. № 922/2302/15.

Даний наказ був пред'явлений стягувачем до органів ДВС до примусового виконання.

08.07.2015 р. ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 922/2302/15 від 22.06.2015 р.

Як зазначає ДВС, в зв'язку з відсутністю у відділу поштових марок, копія зазначеної постанови направлена на адресу стягувача простою кореспонденцією, а на адресу боржника взагалі не направлена, оскільки УДППЗ «Укрпошта» в той час вже не здійснювала пересилання пошти до міста Алчевськ (яке перебуває на непідконтрольній українській владі території)..

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. боржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р., та зазначену скаргу прийнято до провадження.

В зв'язку з тим, що боржник не сплатив в добровільному порядку існуючу за наказом від 22.06.2015 р. № 922/2302/15 заборгованість, ДВС винесено постанову від 15.07.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 73347,32 грн., та іншу постанову від 15.07.2015 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 34,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р. по справі № 922/2302/15 рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р. по вказаній справі залишено без змін.

В зв'язку з набранням рішенням законної сили, стягував звернувся до ДВС з заявою вх.. № 158/03-01-15/01 від 17.09.2015 р. про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р.

Платіжними дорученнями № 7119 від 16.10.2015 р. та № 7120 від 16.10.2015 р. боржник в повному обсязі сплатив на користь стягувача існуючу заборгованість за рішенням господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р., та виданому на його виконання наказі від 22.06.2015 р. № 922/2302/15.

Боржник звернувся до ДВС з заявою, в якій просив останнього повернути без виконання наказ господарського суду Луганської області від 22.06.2015 р. № 922/2302/15 у зв'язку з відмовою стягувача від стягнення.

11.11.2015 р. ДВС винесла постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 22.06.2015 р. № 922/2302/15.

Разом з тим, оскільки боржник не сплатив виконавчий збір в сумі 73347,32 грн. згідно з постановою від 15.07.2015 р., ДВС 11.11.2015 р. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеної постанови від 15.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору.

Зазначену постанову ДВС вручено нарочно уповноваженому представнику боржника.

В поданій боржником суду скарзі на дії ДВС, боржник ставить питання про незаконність дій державного виконавця щодо винесення постанови від 08.07.2015 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 922/2302/15 від 22.06.2015 р., та постанови від 15.07.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки вони, на думку боржника, винесенні з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», та в той час, коли судове рішення від 09.06.2015 р., на виконання якого видано вищезгаданий наказ, ще не набрало законної сили.

Надаючи правову кваліфікацію спірним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За змістом ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом ст. 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зокрема зобов'язаний здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ст. 17, 19 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема судові накази. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як свідчать матеріали справи, постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 09.06.2015 р. № 922/2301/15 ДВС винесла 08.07.2015 р., тобто в той час, коли рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р. у справі № 922/2302/15 не було оскаржено боржником, та відповідно, могло вважатися таким, що набрало законної сили.

Доказів на підтвердження того, що ДВС було відомо про те, що зазначене рішення не набрало законної сили, боржником суду не надано. Крім того, статтею 116 ГПК України встановлено, що наказ господарського суду видається після набрання рішенням законної сили, а отже вимоги скаржника про визнання недійсною постанови ДВС від 08.07.2015 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 22.06.2015 р. № 922/2302/15 є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно з п. п. 1, 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, за змістом зазначеної норми Закону, сам по собі факт відновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження рішення та прийняття апеляційної скарги до провадження не може бути підставою для визнання недійсною та скасування постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження, на чому наполягає боржник, а ДВС в такому випадку повинен діяти за правилами, визначеними ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, як свідчать матеріали справи, постанова ДВС про стягнення виконавчого збору була винесена 15.07.2015 р., тобто в день винесення Донецьким апеляційним господарським судом ухвали про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду від 09.06.2015 р. по справі № 922/2251/15, та прийняття апеляційної скарги боржника до провадження.

Таким чином, фактично постанова ДВС про стягнення виконавчого збору була винесена в день, коли судове рішення від 09.06.2015 р. по справі № 922/2251/15 не могло вважатися таким, що набрало законної сили.

Крім того, відповідно до ч. 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд також зазначає, що необхідною передумовою початку проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення є виконання державним виконавцем вимог ст. ст.. 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження, та надання останньому за цією постановою строку на добровільне виконання рішення.

При цьому, починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Однак, судом при розгляд скарги боржника на дії ДВС встановлено, що в ДВС при винесенні постанови від 08.07.2015 р. про відкриття виконавчого провадження, не направляв її копії на адресу боржника, не повідомив боржника будь-яким іншим не забороненим законом способом про винесення цієї постанови, таким чином фактично позбавивши останнього можливості виконати вимоги державного виконавця за згаданою постановою в добровільному порядку, чим грубо порушив права та інтереси боржника.

В подальшому, не пересвідчившись в тому, що боржнику відомо про винесення постанови від 08.07.2015 р. безпідставно, та всупереч вищезгаданим положенням Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову від 15.07.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 73347,32 грн., чим також грубо порушив права та інтереси боржника.

Суд критично ставиться до посилань ДВС на те, що не надсилання на адресу боржника копії постанови від 08.07.2015 р. мало місце оскільки останній, за інформацією, яку містить Наказ № 922/2302/15 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасово окупованій території, де не функціонують відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта».

В пункті 3.12. Інстракції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 зокрема зазначено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

В пункті 3.20. цієї ж Інструкції також зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Таким чином, державний виконавець мав можливість в порядку, визначеному п. 3.12. Інструкції здійснити пошук фактичної адреси боржника, його контактної інформації, та на відповідні засоби зв'язку надіслати інформацію про винесену 08.07.2015 р. постанову, надати боржнику строк на добровільне виконання судового рішення, проте відповідних дій не вчиняв.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог боржника, викладених в скарзі на дії ДВС, щодо скасування постанови ДВС від 15.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору, оскільки, по-перше, дана постанова винесена в час, коли рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2015 р. у справі № 922/2302/15 не могло вважатися таким, що набрало законної сили через його апеляційне оскарження, та, по-друге, за наявності доведеного боржником факту порушення державним виконавцем при винесенні постанови вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також вважає за необхідне зазначити, що боржник в скарзі ставить питання про визнання недійсною та зобов'язання скасувати постанови ДВС, проте Законом не передбачено можливості скасування недійсної постанови.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Скаргу Публічного Акціонерного Товариство В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Алчевськ на дії Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції по справі № 922/2302/15 задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції ОСОБА_1 від 15.07.2015 р. про стягнення з Публічного Акціонерного Товариство В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Алчевськ виконавчого збору у сумі 73347,32 грн., винесеної при примусовому виконанні наказу господарського суду Луганської області від 22.06.2015 р. № 922/2302/15.

3. В задоволенні решти скарги відмовити.

Суддя Байбак О.І.