Рішення

від 10.12.2015 по справі 924/1646/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2015 р.Справа № 924/1646/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", м.Волочиськ Хмельницької області

до: 1. фермерського господарства "Бистровиця", с. Бистровиця Горохівського району Волиської області

2. виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці Хмельницького району, Хмельницької області

про стягнення солідарно грошових коштів в сумі 193911,63 грн., з них 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за - довіреністю від 01.06.2015 року

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

У судовому засіданні 10.12.15р. відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з фермерського господарства "Бистровиця" та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 193911,63 грн., з них 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці, нарахованих за невиконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року, укладеного між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та ФГ "Бистровиця" (покупець).

В обґрунтування своїх вимог посилається на умови договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014р. з додатками, договір поруки №20-03/14 ЛР від 14.04.2014р., укладений між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці", ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 524, 525, 526, 533, 553, 554, 625, 632 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 05.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні господарського суду 21.10.2015р. Ухвалами від 21.10.2015р., від 03.11.2015р. та від 17.11.2015р. розгляд справи відкладався. Ухвалою суду від 17.11.2015р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Представник позивача у судове засідання 10.12.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, повноважних представників в судове засідання не направив. Через канцелярію суду подав заперечення на позовну заяву, де зазначив, що згідно позову відповідачами виступає Фермерське господарство "Бистровиця" та Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці", як поручитель за нібито укладеним договором поруки №20-03/14 ЛР від 14.04.2014р. Зауважує, що згідно договору поставки №20-03/14ЛР від 31.03.2014р. ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" виступає - постачальником, а в свою чергу ФГ "Бистровиця"" - покупцем, будь яких видів забезпечення даного договору в тому числі і порука ним не передбачається. Тому, єдиним відповідачем по справі має бути ФГ ""Бистровиця". Зазначає, що п.2 ст. 15 ГПК України встановлює, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Таким чином просить суд, постановити ухвалу про передачу справи за підсудністю до господарського суду Волинської області, за місцезнаходженням відповідача.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив. На адресу суду від відповідача 2 надійшов письмовий відзив на позов від 19.10.2015 р. в якому останній зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує про солідарне стягнення боргу з відповідачів. Просить розгляд справи проводити без участі представника.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

31.03.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Фермерським господарством "Бистровиця" (покупець) укладено договір поставки №20-03/14 ЛР, згідно якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

Згідно п. 2.2. договору, покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" на банківський день, який передує фактичній сплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації. (п.п.2.3 договору).

Відповідно до п.п.3.1.1 та 3.1.3. договору постачальник зобов'язаний передавати товар покупцеві з дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі "ОСОБА_2 поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2010) - склад постачальника (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7).

Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3 та п. 2.8 цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає час порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Згідно п.3.2.6 договору поставки виконання обов'язку покупця з оплатити товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і, у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання письмово заявити постачальнику про виявлені недоліки. При відсутності такої заяви у вказаний термін товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості. Товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній в накладній ( видатковій, товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. (п.п. 4.1, 4.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п.5.1).

Пунктом 7.2.1 договору сторони встановили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно п.7.2.3 договору, сторони передбачили, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання: своїх обов'язків за даним договором. (п.п.7.3 договору).

Пунктом 7.4 договору передбачено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Договір підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Невід'ємною частиною договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.032014р. (як зазначено в п.1.2 цього договору) є специфікації оформлені у вигляді додатків до договору №1 від 31.03.2014р., №2 від 27.05.2014 р., №3 від 11.07.2014р., №4 від 14.07.2014р., №5 від 01.10.2014р., в яких визначено найменування, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару, еквівалент в доларах США та Євро, а також календарні графіки платежів з зазначенням кінцевих термінів оплати, а саме:

1) Додаток №1 від 31.03.2014р. на суму 9082,80 грн. із календарним графіком платежів: суму 1816,56 грн. еквівалент 156,6 доларів США, що складає 20% вартості товару - оплатити до 30.04.2014р.; суму 7266,24 грн. еквівалент 626,40 доларів США, що складає 80% вартості товару - оплатити до 01.10.2014р.;

2) Додаток №2 від 27.05.2014р. на суму 30057,12 грн. із календарним графіком платежів: суму 9017,14 грн. еквівалент 745,22 доларів США, що складає 30% вартості товару - оплатити до 01.08.2014р.; суму 9017,14 грн. еквівалент 745,22 доларів США, що складає 30% вартості товару - оплатити до 01.09.2014р.; суму 12022,84 грн. еквівалент 993,62 доларів США, що складає 40% вартості товару - оплатити до 01.10.2014р.;

3) Додаток №3 від 11.07.2014р. на суму 34560,00 грн. із календарним графіком платежів: суму 6912,00 грн. еквівалент 576,00 доларів США, що складає 20% вартості товару - оплатити до 01.09.2014р.; суму 13824,00 грн. еквівалент 1152,00 доларів США, що складає 40% вартості товару - оплатити до 15.09.2014р.; суму 13824,00 грн. еквівалент 1152,00 доларів США, що складає 40% вартості товару - оплатити до 01.10.2014р.;

4) Додаток №4 від 14.07.2014р. на суму 30728,70 грн. із календарним графіком платежів: суму 9218,61 грн. еквівалент 557,02 Євро, що складає 30% вартості товару - оплатити до 15.08.2014р.; суму 21510,09 грн. еквівалент 1299,70 Євро, що складає 70% вартості товару - оплатити до 01.10.2014р.;

5) Додаток №5 від 01.10.2014р. на суму 29406,00 грн. із календарним графіком платежів: суму 29406,00 грн. еквівалент 2262,00 доларів США, що становить 100% вартості товару, оплатити до 14.11.2014р.

Відповідно до видаткових накладних: №457 від 04.04.2014р. на суму 9082,80 грн. (розрахунковий курс долара США станом на 04.04.2014р. становить 11,6 грн., розрахункова сума поставки становить 783USD); №1879 від 31.05.2014р. на суму 30057,12грн. (розрахунковий курс долара США станом на 31.05.2014р. становить 12,1 грн., розрахункова сума поставки становить 2484,06 USD); №2524 від 11.07.2014р. на суму 34560,00грн. (розрахунковий курс долара США станом на 11.07.2014р. становить 12,00 грн., розрахункова сума поставки становить 2880,00 USD); №2565 від 15.07.2014р. на суму 30728,70 грн. (розрахунковий курс долара Євро станом на 15.07.2014р. становить 16,55 грн., розрахункова сума поставки становить 1856,72 Євро); №3378 від 03.10.2014р. на суму 29406,00грн. (розрахунковий курс долара США станом на 03.10.2014р. становить 13,00 грн., розрахункова сума поставки становить 2262,00 USD) позивач поставив відповідачу 1 - ФГ "Бистровиця" товар на загальну суму 133834,62 грн., що в еквіваленті складає 8409,06дол.США та 1856,72 Євро.

У видаткових накладних також зазначено інформацію, що оплата за товар здійснюється з врахуванням курсової різниці в порядку, встановленому п.2.3. договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014р. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно наявних в матеріалах справи довіреностей №25 від 27.05.2014р., №41 від 04.07.2014р., №44 від 14.07.2014р., №59 від 01.10.2014р., товар було отримано директором ФГ "Бистровиця" - ОСОБА_3

Відповідно до наданих позивачем копій банківських виписок по рахунку ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" за 23.06.2014р., 24.10.2014р., 05.11.2014р., 18.11.2014р., 09.12.2014р., 25.03.2015р., 31.03.2015р., 15.04.2015р. та 24.04.2015р., відповідач 1 провів оплату вартості товару на суму грн., а саме: 23.06.2014р. - 1816,56 грн., 24.10.2014р. - 3000,00 грн., 05.11.2014р. - 10000,00 грн., 18.11.2014р. - 12000,00грн., 09.12.2014р. - 10000,00 грн., 25.03.2015р. - 20000,00 грн., 31.03.2015р. - 20000,00 грн., 15.04.2015р. - 49000,00 грн. та 24.04.2015р. - 8018,06 грн. що в еквіваленті складає 4758,17 дол.США та 1287,68 Євро.

Таким чином, згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачем 1 не оплачено гривневий еквівалент 3650,89 дол.США та 569,04 Євро що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" станом на 05.10.2015р., складає 83605,38 грн. та 14510,52 грн., що становить 98115,90 грн. курсової різниці.

14.04.2014р. між ВСК "Шпичинці" (надалі - поручитель) та ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (надалі - кредитор) та було укладено договір поруки №20-03/14 ЛР, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань фермерського господарства "Бистровиця" (надалі - боржник), що виникли з договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014р., який був укладений між кредитором та боржником.

Пунктом 3.1. передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов. У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право протягом трьох років звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань (п.п.4.1.2, 4.4.2 договору).

Згідно п.6.1 договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язання за основним договором. Договір підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Оскільки заборгованість перед позивачем погашена не була, ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014р. із відповідачів 1 та 2 в солідарному порядку в сумі 193911,63 грн., з яких 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до норм ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014р., ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" було поставлено відповідачу 1 - ФГ "Бистровиця" товар на загальну суму 133834,62грн., а відповідачем 1 було отримано товар на загальну суму 133834,62грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які додані до матеріалів справи.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Положеннями ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2 ст. 533 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, судом враховано, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто, сторонам надано право визначати зокрема, у договорі, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Згідно п.2.3 договору поставки встановлено порядок обчислення суми коштів, яка підлягає сплаті за поставлений товар. При цьому елементом розрахунку є курс іноземної валюти встановленого ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" щодо її продажу на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар відповідач 1 оплату проводив, але з порушенням термінів платежів, визначених календарними графіками. В результаті чого, станом на 05.10.2015р. відповідачем 1 не оплачено гривневий еквівалент 3650,89 Доларів США та 569,04 Євро, що відповідно по курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" на 05.10.2015р. становить 83605,38грн. та 14510,52 грн. (3650,89 Доларів США * 22,90 грн. та 569,04 Євро * 25,50 грн.), що разом склало 98115,90 грн. курсової різниці.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 98115,90 грн. курсової різниці є правомірною та підлягає задоволенню.

Що стосується нарахування пені та штрафу, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.п.7.2.1 договору поставки сторони передбачили, що за затримку з оплатою товару покупець, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Позивач, при розрахунку позовних вимог стягнення пені та штрафу, керувався ціною товару, зазначеною у додатках до договору №№1, 2, 3, 4, 5 визначеною у національній валюті України - гривні, еквівалентній курсу долара США встановленого ПАТ "ОСОБА_2 банк "Аваль" на день підписання додатків.

Враховуючи умови п.2.2 договору поставки та додатків, відповідач 1 мав сплатити у строк до 30.04.2014р. за поставлений товар 1816,56 грн.; до 01.08.2014р. - 9017,14 грн.; до 15.08.2014р. - 9218,61 грн.; до 01.09.2014р. - 15929,14 грн.; до 15.09.2014р. - 13824,00 грн.; до 01.10.2014р. - 54623,17 грн.; до 14.11.2014р. - 29406,00 грн.

Оскільки виконання грошового зобов'язання визначено до 30.04.2014р., до 01.08.2014р., до 15.08.2014р., до 01.09.2014р., до 15.09.2014р., до 01.10.2014р. та до 14.11.2014р. то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, як це випливає із змісту ч.2 ст.252 ЦК України (абз.2 п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем під час розгляду справи встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення суму пені у розмірі 18880,58 грн. та штрафу у розмірі 33458,66 грн.

Щодо стягнення 36% річних, судом взято до уваги наступне:

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 7.2.3 договору встановлено річні у розмірі 36 %. Перевіривши розрахунок річних, суд прийшов до висновку, що 36% річних у сумі 20181,98 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом враховано наступне:

Статтею 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті

Згідно з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань із прив'язкою до еквівалента в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат на суму 23274,51 грн. відмовити.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів, судом враховується наступне:

За договором №20-03/14 ЛР від 14.04.2014р., відповідач-2 (поручитель) зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникли з договору поставки №120-03/14 ЛР від 31.03.2014р.

Частиною 1 ст.553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч.1 ст.554 цього Кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Щодо заперечення відповідача 1 стосовно недійсності договору поруки та передачі справи до господарського суду Волинської області, судом враховується наступне. Чинним законодавством не передбачено надання згоди боржником на укладення договору поруки між кредитором та поручителем. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 21.11.2011 р. №01-06/1624/2011, а саме: «Договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору (див. постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2010 № 53/86-09, від 07.09.2010 № 14/212пд). З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.»

Окрім того судом приймається до уваги, що договором поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014р. року (п.3.2.6.) сторонами погоджено, що виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення штрафу, пені, річних та курсової різниці до відповідача 1 та до відповідача 2, що відповідають як солідарні боржники.

Судом враховується п.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12р. та ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню в частині солідарного стягнення з відповідачів 98115,90 грн. - курсової різниці, 18880,58 грн. - пені, 33458,66 грн. - штрафу та 20181,98 грн. - 36% річних.

У частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 23274,51 грн. - інфляційних втрат належить відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладається на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 44, 49, 82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область до фермерського господарства "Бистровиця", с. Бистровиця Горохівського району Волиської області, виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці Хмельницького району, Хмельницької області про стягнення солідарно грошових коштів в сумі 193911,63 грн., з них 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Бистровиця" (45703, Волинська область, Горохівський район, с. Бистровиця, код ЄДРПОУ 32924034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, м. Волочиськ, Хмельницька область, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 18880,58 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 58 коп.) - пені, 33458,66 грн. (тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 66 коп.) - штрафу, 20181,98 грн. (двадцять тисяч сто вісімдесят одну гривню 98 коп.) - 36% річних та 98115,90 грн. (дев'яносто вісім сто п'ятнадцять гривень 90 коп.) - курсової різниці.

Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (31322, с. Шпичинці, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 03788721).

Видати наказ.

Стягнути солідарно з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (31322, с.Шпичинці, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, м. Волочиськ, Хмельницька область, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 18880,58 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 58 коп.) - пені, 33458,66 грн. (тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 66 коп.) - штрафу, 20181,98 грн. (двадцять тисяч сто вісімдесят одну гривню 98 коп.) - 36% річних та 98115,90 грн. (дев'яносто вісім сто п'ятнадцять гривень 90 коп.) - курсової різниці.

Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - фермерське господарство "Бистровиця" (45703, Волинська область, Горохівський район, с. Бистровиця, код ЄДРПОУ 32924034)

Видати наказ.

Стягнути із фермерського господарства "Бистровиця" (45703, Волинська область, Горохівський район, с. Бистровиця, код ЄДРПОУ 32924034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, м. Волочиськ, Хмельницька область, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 1279,82 грн. (одну тисячу двісті сімдесят дев'ять гривень 82 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (31322, с. Шпичинці, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, м. Волочиськ, Хмельницька область, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 1279,82 грн. (одну тисячу двісті сімдесят дев'ять гривень 82 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про солідарне стягнення із відповідачів 23274,51 грн. - інфляційних втрат відмовити.

Повний текст рішення складений 14.12.2015р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу 1 (45703, Волинська обл., Горохівський район, с. Бистровиця),

3 - відповідачу 2 (31322, Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Шпичинці) -------------- всім рекомендованим листом з повідомленням