Постанова

від 31.05.2016 по справі 924/1646/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 924/1646/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бистровиця" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.2015 року у справі № 924/1646/15 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро"

до 1) Фермерського господарства "Бистровиця"

2) Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці"

про стягнення солідарно грошових коштів в сумі 193911,63 грн., з них 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

В судовому засіданні від 31.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" звернулось господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення солідарно з ФГ "Бистровиця" та ВСК "Шпичинці" 193911,63 грн., з них 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці, нарахованих за невиконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року, укладеного між ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" та ФГ "Бистровиця".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.12.2015 року позов ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Бистровиця" на користь ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" 18880,58 грн. - пені, 33458,66 грн. - штрафу, 20181,98 грн. - 36% річних та 98115,90 грн. - курсової різниці. Видано наказ. Стягнуто солідарно з ВСК "Шпичинці" на користь ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" 18880,58 грн. - пені, 33458,66 грн. - штрафу, 20181,98 грн. - 36% річних та 98115,90 грн. - курсової різниці. Видано наказ. Стягнуто із ФГ "Бистровиця" на користь ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" 1279,82 грн. витрат по оплаті судового збору. Видано наказ. Стягнуто із ВСК "Шпичинці" на користь ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" 1279,82 грн. витрат по оплаті судового збору. Видано наказ. У позові про солідарне стягнення із відповідачів 23274,51 грн. - інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати повністю та залишити позов ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" без розгляду.

В обґрунтування звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення. Зокрема зазначає, що позивачем, на думку останнього, неправильно визначено суму грошового зобов'язання та невідповідності останнього умовам договору. Також, на думку скаржника судом першої інстанції не взято до уваги, що суми штрафів, пені та відсотків є занадто великими та невідповідними для скаржника. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції правила територіальної підсудності.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 31.03.2014 року між позивачем та відповідачем 1 (покупець) укладено договір поставки №20-03/14 ЛР, відповідно до якого, постачальник зобов’язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. укладеного договору сторони встановили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід’ємними частинами договору. Згідно п. 2.1. договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

Пунктом. 2.2. договору сторони встановили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Договором сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" на банківський день, який передує фактичній сплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації. (п.п.2.3 договору).

Згідно п.п.3.1.1 та 3.1.3. договору постачальник зобов’язаний передавати товар покупцеві з дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі "ОСОБА_1 поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2010) - склад постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3 та п. 2.8 цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає час порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником. Відповідно до п.3.2.6 договору поставки виконання обов’язку покупця з оплатити товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов’язань. Сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п.5.1).

Як визначено п. 1.2 договору поставки № 20-03/14 ЛР від 31.032014 року невід’ємною частиною останнього є специфікації, які оформлені у вигляді додатків до договору № 1 від 31.03.2014 року, № 2 від 27.05.2014 року, № 3 від 11.07.2014 року, № 4 від 14.07.2014 року, № 5 від 01.10.2014 року, в яких визначено найменування, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару, еквівалент в доларах США та Євро, а також календарні графіки платежів з зазначенням кінцевих термінів оплати, а саме: 1) Додаток № 1 від 31.03.2014 року на суму 9082,80 грн. із календарним графіком платежів: суму 1816,56 грн. еквівалент 156,6 доларів США, що складає 20% вартості товару - оплатити до 30.04.2014 року.; суму 7266,24 грн. еквівалент 626,40 доларів США, що складає 80% вартості товару - оплатити до 01.10.2014 року.; 2) Додаток № 2 від 27.05.2014 року на суму 30057,12 грн. із календарним графіком платежів: суму 9017,14 грн. еквівалент 745,22 доларів США, що складає 30% вартості товару - оплатити до 01.08.2014 року; суму 9017,14 грн. еквівалент 745,22 доларів США, що складає 30% вартості товару - оплатити до 01.09.2014 року; суму 12022,84 грн. еквівалент 993,62 доларів США, що складає 40% вартості товару - оплатити до 01.10.2014 року; 3) Додаток № 3 від 11.07.2014 року на суму 34560,00 грн. із календарним графіком платежів: суму 6912,00 грн. еквівалент 576,00 доларів США, що складає 20% вартості товару - оплатити до 01.09.2014р.; суму 13824,00 грн. еквівалент 1152,00 доларів США, що складає 40% вартості товару - оплатити до 15.09.2014р.; суму 13824,00 грн. еквівалент 1152,00 доларів США, що складає 40% вартості товару - оплатити до 01.10.2014 року.; 4) Додаток № 4 від 14.07.2014 року на суму 30728,70 грн. із календарним графіком платежів: суму 9218,61 грн. еквівалент 557,02 Євро, що складає 30% вартості товару - оплатити до 15.08.2014 року; суму 21510,09 грн. еквівалент 1299,70 Євро, що складає 70% вартості товару - оплатити до 01.10.2014 року; 5) Додаток № 5 від 01.10.2014р. на суму 29406,00 грн. із календарним графіком платежів: суму 29406,00 грн. еквівалент 2262,00 доларів США, що становить 100% вартості товару, оплатити до 14.11.2014 року.

Згідно видаткових накладних: № 457 від 04.04.2014 року на суму 9082,80 грн. (розрахунковий курс долара США станом на 04.04.2014 року становить 11,6 грн., розрахункова сума поставки становить 783USD); № 1879 від 31.05.2014 року на суму 30057,12 грн. (розрахунковий курс долара США станом на 31.05.2014 року становить 12,1 грн., розрахункова сума поставки становить 2484,06 USD); № 2524 від 11.07.2014 року на суму 34560,00 грн. (розрахунковий курс долара США станом на 11.07.2014 року становить 12,00 грн., розрахункова сума поставки становить 2880,00 USD); № 2565 від 15.07.2014 року на суму 30728,70 грн. (розрахунковий курс долара Євро станом на 15.07.2014 року становить 16,55 грн., розрахункова сума поставки становить 1856,72 Євро); № 3378 від 03.10.2014 року на суму 29406,00 грн. (розрахунковий курс долара США станом на 03.10.2014 року становить 13,00 грн., розрахункова сума поставки становить 2262,00 USD) позивач поставив відповідачу 1 - ФГ "Бистровиця" товар на загальну суму 133834,62 грн., що в еквіваленті складає 8409,06дол.США та 1856,72 Євро. В зазначених накладних також зазначено інформацію, що оплата за товар здійснюється з врахуванням курсової різниці в порядку, встановленому п. 2.3. договору поставки № 20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

З наявних в матеріалах справи довіреностей № 25 від 27.05.2014 року, № 41 від 04.07.2014 року, № 44 від 14.07.2014 року, № 59 від 01.10.2014 року вбачається, що товар було отримано директором ФГ "Бистровиця" - ОСОБА_2

Позивачем в матеріали справи надано копії банківських виписок по рахунку останнього за 23.06.2014 року, 24.10.2014 року, 05.11.2014 року, 18.11.2014 року, 09.12.2014 року, 25.03.2015 року, 31.03.2015 року, 15.04.2015 року та 24.04.2015 року, відповідач 1 провів оплату вартості товару: 23.06.2014 року - 1816,56 грн., 24.10.2014 року - 3000,00 грн., 05.11.2014 року - 10000,00 грн., 18.11.2014 року - 12000,00 грн., 09.12.2014 року - 10000,00 грн., 25.03.2015 року - 20000,00 грн., 31.03.2015 року - 20000,00 грн., 15.04.2015 року - 49000,00 грн. та 24.04.2015 року - 8018,06 грн. що в еквіваленті складає 4758,17 дол.США та 1287,68 Євро.

Відтак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку до суду першої інстанції, відповідачем 1 не оплачено гривневий еквівалент 3650,89 дол.США та 569,04 Євро що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" станом на 05.10.2015 року, складає 83605,38 грн. та 14510,52 грн., що становить 98115,90 грн. курсової різниці.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14.04.2014 року між відповідачем 2 (поручитель) та позивачем (кредитор) було укладено договір поруки № 20-03/14 ЛР, згідно якого поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов’язань ФГ "Бистровиця" (боржник), що виникли з договору поставки № 20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року, який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно п. 3.1. зазначеного договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов’язання. У разі порушення зобов’язання боржником, кредитор має право на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов’язання (або певну його частину) або пред’явити до поручителя позов. У разі невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором кредитор має право протягом трьох років звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов’язань. Згідно п.6.1 договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов’язання за основним договором. Договір підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Враховуючи все вищезазначене та факт непогашення заборгованості відповідача 1, ТзОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" звернулось до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року із відповідачів 1 та 2 в солідарному порядку в сумі 193911,63 грн., з яких 18880,58 грн. пені, 33458,66 грн. штрафу, 20181,98 грн. тридцять шість відсотки річних, 23274,51 грн. інфляційних витрат та 98115,90 грн., курсової різниці.

Рішенням від 10.12.2015 року суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 31.03.2014 року між позивачем та відповідачем 1 укладено договір поставки №20-03/14 ЛР.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов договору поставки № 20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року позивачем поставлено відповідачу 1 товар на загальну суму 133834,62 грн., а відповідачем 1 отримано товар зазначений товар. Зазначений факт підтверджується видатковими накладними та довіреностями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Проте, частиною 2 ст. 524 ЦК України законодавець передбачив, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3 укладеного договору поставки сторони домовились про порядок обчислення суми коштів, яка підлягає сплаті за поставлений товар. При цьому елементом розрахунку є курс іноземної валюти встановленого ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" щодо її продажу на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

За отриманий товар відповідач 1 проводив оплату з порушенням термінів платежів, визначених календарними графіками, в зв'язку з чим, станом на 05.10.2015 року, останнім не оплачено гривневий еквівалент 3650,89 Доларів США та 569,04 Євро, що відповідно по курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" на 05.10.2015 року становить 83605,38 грн. та 14510,52 грн. (3650,89 Доларів США * 22,90 грн. та 569,04 Євро * 25,50 грн.), що разом склало 98115,90 грн. курсової різниці.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення 98115,90 грн. курсової різниці.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником, в обґрунтування твердження про те, що позивачем неправильно визначено суму грошового зобов'язання із застосуванням курсової різниці не надано контррозрахунку суми зобов'язання в підтвердження такого твердження, відтак, колегією суддів не приймається останнє до уваги.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.п. 7.2.1 договору за затримку з оплатою товару покупець, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Здійснивши перевірку задоволення судом першої інстанції заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 18880,58 грн. та штрафу у розмірі 33458,66 грн., колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність такого задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили річні у розмірі 36 %.

Здійснивши перевірку задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 36% річних у сумі 20181,98 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що така вимога є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а відтак, правомірно задоволена судом першої інстанції.

Згідно ст. 625 ЦК України передбачено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України. Відтак, вираження у договорі грошових зобов'язань із прив'язкою до еквівалента в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 23274,51 грн.

Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що суми штрафів, пені та відсотків є занадто великими та невідповідними для останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що зменшення розміру неустойки є правом (а не обов'язком) суду, відтак, твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не зменшив заявлені суми штрафів, пені та відсотків не приймається судом апеляційної інстанції до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, та згідно договору № 20-03/14 ЛР від 14.04.2014 року, відповідач 2 зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли з договору поставки №120-03/14 ЛР від 31.03.2014 року.

Згідно ч. ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення сум позовних вимог з ФГ "Бистровиця" та ВСК "Шпичинці" .

Твердження скаржника про недійсність договору поруки та порушення судом першої інстанції правила територіальної підсудності не береться судом апеляційної інстанції до уваги, зокрема, з огляду на таке.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/1624/2011 від 21.11.2011 року зазначено, що договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору. З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Крім того, згідно п.3.2.6 договору поставки №20-03/14 ЛР від 31.03.2014 року сторони погодили, що виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

До того ж, договір поруки, укладений між сторонами не визнано недійсним в судовому порядку.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Усе вищенаведене дає підстави колегії суддів вважати, що твердження скаржника, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бистровиця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.2015 року у справі № 924/1646/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.