Рішення

від 08.12.2010 по справі 2-9/2010

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

при секретарі Калініченко М.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивачки ОСОБА_2

за участю відповідачки ОСОБА_3

за участю представника відповідачки ОСОБА_4

за участю представника відповідачки ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, Виконкому Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа: ОСОБА_8 про встановлення факту проживання без шлюбу однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину квартири, гаражу та літньої кухні, про вселення,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2004 року позивачка звернулася до суду з позовом про встановлння факту знаходження в шлюбних відносинах та визнання права власності на 37/200 частин домоволодіння, вселення. В судовому засіданні позивачка та її представник декілька разів уточнювали позовні вимоги та в остаточному варіанті просила встановити, що вона в період з листопаду 1998 року по 17 березня 2004 року проживала однією сімєю з ОСОБА_9 визнати кв. 3, гараж Н та літню кухню Л по вул. Наримська, буд. 122 в м. Дніпропетровську сумісним майном її (позивачки) та ОСОБА_9, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину кв. 3, гаражу Н, літнюї кухні Л по вул. Наримська, буд. 122 в м. Дніпропетровську та вселити її (ОСОБА_1І.) в АДРЕСА_1. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідачка ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1985 року купила 71/100 частку домоволодіння № 122 по вул. Наримській в м. Дніпропетровську. В той час ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 Позивачка познайомилася з ОСОБА_9 в осені 1992 року, а потім з листопада 1998 року по 17 березня 2004 року проживала разом з ним однією сім'єю. Разом з ОСОБА_9 за спільні кошти частково особистими силами вони прибрали стінку між приміщеннями 3-3 та 3-4, зробили фундамент під літню кухню Л, побудували гараж Н, побудували прибудову до будинку приміщеня 2-5 та 3-6. робили стяжку підлоги, штукатурку стін, провели електрику, опалення, поклеїли на стіни. Вона разом із ОСОБА_9 тривалий час проживали разом, мали сумісний бюджет, вели господарство, будували для сумісного проживання квартиру та дворові будівлі. Для неї квартира є єдиним місцем проживання, де знаходяться її особисті речі. Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є спадкоємцями ОСОБА_9

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилалися на обставини, які викладені в позовних вимогах та посилася на письмові докази квитанції, накладні та рахунки, які підтверджують її витрати на будівництво та ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_2.

Відповідачка ОСОБА_3, та її представник ОСОБА_4 в судовому заіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що під час шлюбу з ОСОБА_9 купила 71/100 частину домоволодіння №122 по вул. Наримській у м.Дніпропетровську. Після розірвання шлюбу з ним у добровільному порядку поділили куплену частку домоволодіння по вул. Наримській у м. Дніпропетровську та виділила ОСОБА_9 приміщення, які позначені в технічному паспорті під № 3-1, 3-2, 3-3, 3-4. Приміщення 3-1 - коридор площею 4,8 кв.м, 3-2 санвузол площею 3,2 кв.м, 3-4 сені площею 7,2 кв.м вони з ОСОБА_9 побудували ще під час шлюбу, а також вони побудували дерев'яний сарай І, де зберігали автомобіль, а потім знесли цей сарай і на його місті побудували капітальний гараж літ.І з шлакоблоку. Після розірвання шлюбу вона проживала і будувала свою частку житла, яка зазначена в технічному паспорті як квартира №2, а ОСОБА_9 проживав в своїй частці до своєї смерті сам, сам будував кімнати №3-5,3-6 і літню кухню літ.Л. Позивачка була знайома з ОСОБА_9, відвідувала його, розпивала разом з ним спиртні напої, ніякої участі в будівництві не приймала і нічого не будувала. Оскільки ОСОБА_9 проживав сам, то приміщення свої практично не прибирав, в них було не прибрано, він був одинокою людиною. Про це свідчить те, що ОСОБА_9 пролежав мертвий в своїй квартирі більше трьох діб, вона особисто викликала працівників міліції, які зафіксували його смерть.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_5 позовні вимоги в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_9, відвідувала його рідко, але позивачка з ним разом не проживала, її особистих речей в квартирі батька не було. Житло батька було занедбаним, грязним, ніяких жіночих речей вона не бачила. Після смерті батька позивачка надіслала її матері листа в якому сповістила про смерть батька і повідомила, що батько все своє майно заповідав дочці. Позивачка приходила до батька, спілкувалися з ним, але спільного господарства вони не вели.

Відповідачка ОСОБА_7 позовні вимоги визнала і повідомила суду, що позивачка дійсно була дружиною її сина ОСОБА_9 Зробила висновок, що вони сім'я тому, що на день народження позивачка подавала їжу гостям, вела себе як дійсна хозяйка. Спадщину приймати не бажає.

Представник відповідача виконкому Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не зявився, належним чином був повідомлений про судовий розгляд, причини неявки не повідомив. Раніше в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що рішенням виконкому за №142/10 від 20.05.1998 року дозволено проведення реконструкції частини житлового будинку та будівництво по вул. Наримський №122 двох житлових прибудов розміром 5,30х5,30 м. та 3,90х6,90 м., службову прибудову 2,6 х 5,7 м. та двох гаражів 6,00 х 4,00 м. і 4,80 м. х 5,75 м. згідно зі схемою. Цим же рішенням ОСОБА_10П.(нині ОСОБА_3П.) і зобов'язана замовити проектну документацію на реконструкцію частини житлового будинку (кв.2) та узгодити її в установленому порядку та одержати в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт, а після закінчення будівництва прибудов та гаражів оформити технічну документацію через ДБТІ. Оскільки позивачка не надала суду ніяких доказів того, що вона, або ОСОБА_9 оформили належним чином документи на всі будівлі, тому все побудовано є самочинним будівництвом. З цих підстав вважає, що вимоги позивача незаконні і задоволенню не підлягають.

ОСОБА_11 особа ОСОБА_8 в судове засідання не зявився, про судовий розгляд був повідомлен належним чином, причину неявки суду не повідомив. Раніше в судовому засіданні пояснив суду, що обставини на які посилається позивачка не відповідають дійсності. Він купив свою частку домоволодіння №122 по вул. Наримській у м. Дніпропетровську в 1986 році. ОСОБА_3 разом із своїм колишнім чоловіком ОСОБА_9 після купівлі частки домоволодіння №122 по вул. Наримській розпочали будівництво деяких приміщень, а після розірвання шлюбу ОСОБА_9 продовжував сам будувати ще дві житлові кімнати, сарай. Позивачку знав як знайому ОСОБА_9 Вона приходила до нього, але з ним не проживала, спільного господарства з ним не вели і участі у будівництви не приймала.

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги пділягають задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 1995 року ОСОБА_10 належело 71/100 частину житлового будинку №122 по вул. Наримській в м. Дніпропетровську. Договір посвідчений нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, зарєстрований в нотаріальному реєстрі за №1-5960 та зареєстрірований в КП ДМБТІ ( а.с.59).

Шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розірвано 14.04.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-КИ № 100619 виданого ЗАГС Красногвардійського району, актовий запис за № 126. Майно, яке було придбано під час шлюбу не ділили, а фактично ОСОБА_9 залишився проживати в спірному домоволодінні, не оформлюючи на себе право власності.

ОСОБА_9 помер 17 березня 2004 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-КИ №544558, яке видано 30 березня 2004 року відділом реєстрації смерті в місті Дніпропетровську Дніпропетровського обласного управління юстиції (а.с.11).

Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради за №142/10 від 20 травня 1998 року будівлю зазначену на генплані під літ. а-1 як сіни площею 5,6 кв.м по вул. Наримській № 122 визнано за ОСОБА_10 ОСОБА_10 (нині ОСОБА_3П.) дозволено провести реконструкцію частин житлового будинку та збудувати по вул. Наримській №122 дві житлові прибудови зовнішними розмірами 5,30м х 5,30 м. та 3,90 х 3,90 м., службову прибудову 2,60 х 5,70 м. та двох гаражів 6,00 х 4,00 м., 14,80м. х 5,75м. мзгідно зі схемою і вона зобов'язана замовити проектну документацію на реконструкцію частини житлового будинку (кв.2), узгодити її в установленому порядку та одержати в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт, а після закінчення будівництва прибудов та гаражів оформити технічну документацію через ДБТІ.

Згідно листа Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро техничної інвентаризації» за №7964 від 02.12.2004 року право власності на домоволодіння №122 по вул. Наримській зареєстровано: 31/100 частка за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.10.1986 року 3-тьою ДДНК за реєстром №2-4310 та 71/100 частка за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.12.1985 року 3-ю ДДНК за реєстром №1-5960, а ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.1985 року ідеальна частка змінена на 69/100, але переєстрація в КП «ДМБТІ» не проводилася ( а.с. 81).

Відповідно листа Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро техничної інвентаризації» за №1580 від 02.09.2005 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на домоволодіння №10Б по вул. Денісова на підставі свідоцтва про право власності від 31.08.1987 року, виданого Бабушкінським райвиконкомом згідно рішення №360/7 від 24.04.1987 року.

Згідно довідки голови квартального комітету від 11 квітня 2005 року за адресою по вул. Наримській, №122 був зареєстрований ОСОБА_9 ОСОБА_1 за цією адресою не зареєстрована і постійно з ОСОБА_9 не проживала.

На підставі ст. 256 ЦПК України судом можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення.

У відповідності до ст. 74 СК України Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 пояснили, що позивачка та ОСОБА_9 проживали однією сімє'ю. Свідки відповідачів ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_25 також пояснили, що бачили позивачку, але як жінку, яка приходила в гості до померлого та в приміщенні проживання ОСОБА_9 завжди було брудно. Але в судовому засідані матір померлого ОСОБА_26 про те, що позивачка проживала однією сімєю з її сином ОСОБА_27 та останній представляв її як дружину.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати факт проживання без шлюбу однією сім'єю позивачки та ОСОБА_9 з 1 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_9- 17 березня 2004 року Що стосується позовних вимог про встановлення факту проживання без шлюбу однією сім'єю позивачки та ОСОБА_9Л з листопада 1998 року по 1 січня 2004 року, то вони заядовленню не підлягають у зв'язку з тим, що чиним законодавством на той період часу не передбачалося встановлення такого факту.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок по вул. Наримській № 122 станом на 13 липня 2001 року житлові прибудови А 4 -1 та А 5 -1 підлягають введенню в експлуатацію і узаконенню у зв'язку з тим, що вони є самочинним будівництвом.

Позивачка не надала суду необхідних документів та підтвердження того, що їй або ОСОБА_9 дозволялось рішенням компетентного органу будівництво житлових приміщень та господарчих споруд за вказаною адресою, а також відповідних документів про введення в експлуатацію зазначених будівель.

Крім того, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням

фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка просила в позовних вимогах визнати за нею право власності на ? частину квартири 3 спірного домоволодіння. У відповідності до технічної документації та відповіді ДМБТІ квартирі 3 в натурі не виділена, а відповідачці ОСОБА_10 належить 71/100 частини домоволодіння 122 по вул. Наримська в м. Дніпропетровську.

Судом роз'яснювалося позивачки право на звернення до суду з клопотанням про проведення експертизи для того, щоб визначити частину, на яку претендує позивачка, визначення частини від всього домоволодіння, яку складають приміщення і споруди, побудовані ОСОБА_9, але остання та її представник відмовилися від проведення експертизи.

З огляду на вказане суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину самочинно збудованої квартири №3, гаража М, літньої кухні Л по вул. Наримський №122 в м. Дніпропетровську задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 376 ЦК України, 74 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, Виконкому Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа: ОСОБА_8 про встановлення факту проживання без шлюбу однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину квартири, гаражу та літньої кухні, про вселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Самсонова