Рішення

від 02.12.2015 по справі 910/13328/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/13328/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"

за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. Комунальне підприємство "Дніпро-парксервіс"

2. Київська міська рада

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 206 150,00 грн.

Головуючий суддя: Селівон А.М.

Судді: Пінчук В.І.

Пригунова А.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Пампуха Л.О. - представник, довіреність № б/н від 19.08.15;

від відповідача: Стаднюк М.С. - адвокат, посвідчення № 759 від 17.05.19;

від третьої особи 1: Козак І.М. - представник, довіреність № 3 від 14.09.15;

від третьої особи 2: не з'явились;

Від позивача: Локтіонов А.М. - представник, довіреність б/н від 19.08.15;

Від позивача: Казак К.І. - представник, довіреність № б/н від 17.11.15;

Від третьої особи 3: Глобенко Л.В. - представник, довіреність № 225-КР-3617 від 01.10.15;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення місця для паркування транспортних засобів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_2 (біля авторинку), які згідно з рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5626 закріплено за КП "Київтранспарксервіс"; про стягнення збитків у розмірі 32550,00 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3047,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що він позбавлений можливості реалізувати право експлуатації місць для тимчасового відстою автотранспортних засобів на паркувальному майданчику по АДРЕСА_2 (біля авторинку), яке виникло у нього на підставі договору № 1.1-05.14, укладеного 12.12.14 р. з КП «Київтранспарксервіс», через порушення вказаного права відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який використовує зазначений паркувальний майданчик на підставі Договору № 3-1, укладеного 06.01.11 р. між ним та КП «Дніпро-парксервіс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13328/15 та призначено до розгляду на 11.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 за клопотанням представника позивача залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Дніпро-парксервіс", розгляд справи відкладено на 08.07.2015.

08.07.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 20.07.2015 та 04.08.2015 розгляд справи №910/13328/15 відкладався на 04.08.2015 та 20.08.2015 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/13328/15 у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.08.2015 для розгляду справи № 910/13328/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), суддя Андреїшина І. О., суддя Пінчук В.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2015 справу № 910/13328/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Дніпро-парксервіс" про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків у розмірі 32550,00 грн. прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 16.09.2015.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 16.09.2015 та 13.10.2015 розгляд справи відкладався на 13.10.2015 та 27.10.2015 відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську раду та відкладено розгляд справи на 03.11.2015.

Відповідно до Протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.10.2015 у зв'язку з відпусткою судді Андреїшиної І.О., яка приймала участь у колегіальному розгляді вказаної справи, для розгляду справи № 910/13328/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий суддя), суддя Пригунова А.Б., суддя Пінчук В.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2015 справу № 910/13328/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Дніпро-парксервіс" та Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків у розмірі 32550,00 грн. прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 18.11.2015.

В судовому засіданні 18.11.2015 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.12.2015.

У судові засідання 11.06.2015 р., 04.08.2015 р., 20.08.2015 р., 16.09.2015 р., 13.10.2015 р., 27.10.2015 р., 18.11.2015 р. та 02.12.2015 р. з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Уповноважений представник третьої особи 1 з'явився в судові засідання 18.11.15 р. та 02.12.15 р., у судові засідання 04.08.15 р., 20.08.15 р., 16.09.15 р., 13.10.15 р. та 27.10.05 р. - не з'явився.

Про дату, час і місце судового розгляду третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103034554653, 0103035306831, 0103035309024, 0103035302909, 0103036149047.

Уповноважений представник третьої особи 2 з'явився в судове засідання 20.08.15 р., у судові засідання 11.06.2015 р., 04.08.2015 р., 16.09.2015 р., 13.10.2015 р., 27.10.2015 р., 18.11.2015 р. та 02.12.2015 р. - не з'явився.

Копії ухвал суду від 27.05.15 р., 11.06.15 р., 04.08.15 р., 16.09.15 р., 13.10.15 р., 27.10.15 р., як надсилались третій особі - 2 - КП «Дніпро - парксервіс» на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, Бульвар Праці, буд. 1/1, на час проведення судових засідань повернуті на адресу господарського суду м. Києва з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» та адресату не вручені.

Про поважні причини неявки представника третьої особи 2 суд не повідомлено.

Інші адреси, за якими можна встановити місцезнаходження третьої особи 2, позивачу не відомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що третя особа 2 була належним чином повідомлена судом про час і місце розгляду справи.

Уповноважений представник третьої особи 3 з'явився в судові засідання 18.11.15 р. та 02.12.15 р..

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.06.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва уповноваженим представником позивача подано клопотання б/н б/д про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено та долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 11.06.15 р. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подані письмові пояснення б/н від 08.06.15 р., в яких позивач підтримав викладені в позовній заяві позовні вимоги та зазначив, що провадження ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності на території паркувального майданчику по АДРЕСА_2 (вдовж авторинку) ґрунтується на незаконних діях КП «Дніпро - парксервіс», яке не має повноважень на виконання функцій оператора з паркування транспортних засобів з огляду на те, що рішеннями Київської міської ради виключні повноваження оператора з паркування транспортних засобів у м. Києві надані КП «Київтранспарксервіс», отже отримані внаслідок такої діяльності доходи отримані протиправним шляхом. Пояснення разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 04.08.15 р. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подані письмові пояснення б/н б/д, які долучені судом до матеріалів справи.

Окрім того до початку судового засідання 04.08.15 р. представником третьої особи 1 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подані:

- письмові пояснення б/н від 08.07.15 р, в яких КП «Київтранспарксервіс», в яких зазначено про виконання сторонами укладеного між позивачам та третьою особою 1 Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № 1.1-05.14 від 12.12.14р., зокрема, здійснення позивачем оплати за експлуатацію фіксованих місць паркування регулярно та в повному обсязі. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

- клопотання б/н б/д про розгляд справи без участі представника КП «Київтранспарксервіс» за наявними у справі матеріалами, враховуючи пояснення від 08.07.15 р.. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.08.15 р. представником відповідача подано клопотання б/н від 04.058.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено. Документи долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 20.08.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли клопотання б/н від 14.08.2015 про долучення до матеріалів справи копії висновків Дніпровського РУ ГУ МВС та клопотання б/н від 19.08.2015 про долучення до матеріалів справи оригіналу договору №3-1 від 06.01.11 р.. Клопотання судом задоволені, документи долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 20.08.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника третьої особи 2 надійшло клопотання б/н від 20.08.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 16.09.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва уповноваженим представником позивача подано заяву № 108 від 14.09.15 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшує позовні вимоги в майновій частині та просить суд стягнути з відповідача 184450,00 грн. збитків, а саме в розмірі здійснених на користь КП «Київтранспарксервіс» платежів за грудень 2014 р. - серпень 2015 р.. Заяву долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 13.10.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва уповноваженим представником позивача подано заяву № 119 від 02.10.15 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшує позовні вимоги в майновій частині та просить суд стягнути з відповідача 206150,00 грн. збитків, а саме в розмірі здійснених на користь КП «Київтранспарксервіс» платежів за грудень 2014 р. - вересень 2015 р.. Заяву долучено судом до матеріалів справи.

Представником відповідача до початку судового засідання 13.10.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подані заперечення б/н від 06.10.15 р., в яких останній зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись при цьому на відсутність у КП «Київтранспарксервіс» повноважень на передачу в експлуатацію 69 місць паркування по АДРЕСА_2 (вздовж авторинку) з огляду на відсутність вказаних паркувальних місць в додатку № 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.11 р. № 242/5629. Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 27.10.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог б/н від 26.10.15, в якому позивач на підставі п. 2 ст. 83 ГПК України, враховуючи порушення відповідачем вимог законодавства про благоустрій територій населених пунктів, Правил благоустрою в м. Києві, Правил паркування транспортних засобів в м. Києві та рішень Київської міської ради. Якими визначений єдиний оператор з паркування, рішень виконавчого органу Київської міської ради про ліквідацію КП «Дніпро - парксервіс», просить вийти за межі позовних вимог та визнати договір № 3-1 від 06.01.11 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та КП «Дніпро-парксервіс» нікчемним як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Клопотання про вихід за межі позовних долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 18.11.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли супровідні листи б/н від 09.11.15 р. та б/н від 06.11.15 р., які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.11.15 р. представник третьої особи 3 подав пояснення № 08/230-2574 від 10.11.15 р., в яких зазначив, що спірний паркувальний майданчик по АДРЕСА_2 (біла авторинку) зазначений у п. 9 розділу Дніпровський район таблиці № 1 додатка № 5 рішення Київської міської ради від 23.06.11 р. № 242/5629, в якому зазначена загальна площа земельної ділянки 1725,0 кв.м. та кількість машиномісць 69. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.15 р. подав клопотання б/н від 18.11.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У відповідності до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Дослідивши в судовому засіданні 13.10.15 р. зміст позовної заяви та подані представником позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, тобто відповідачу було надано можливість ознайомлення, надання заперечень щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказані заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 02.12.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника третьої особи 2 в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторона не скористалась належним їй процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що представники позивача, відповідача та третіх осіб 1 та 3 проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи 2 не заперечували, суд на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін повідомили суд, що права та обов'язки сторін зрозумілі.

Відводу колегії суддів представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 13.10.15 р., 27.10.15 р., 18.11.15 р. та 02.12.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог, а також підтримав клопотання про вихід за межі позовних вимог.

В судових засіданнях 13.10.15 р., 27.10.15 р, 18.11.15 р. та 02.12.15 р. представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях на позов.

В судових засіданнях 18.11.15 р. представники третіх осіб 1 та 3 надали пояснення щодо суті спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 12 грудня 2014 р. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1 за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-Сервіс» (сторона 2 за договором, позивач у справі) укладено Договір № 1.1-05.14 про надання в експлуатацію фіксованих місць для паркування (далі - Договір 1), за умовами п. 1.1 якого Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» надає ТОВ «Парк-Сервіс» в експлуатацію 62 фіксованих місця для платного паркування автотранспортних засобів, а також 7 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_2 (біля авторинку) в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва (далі - об'єкт).

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначене єдиним оператором з паркування транспортних засобів в місті Києві згідно з рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 930/1591; паркувальний майданчик за адресою: АДРЕСА_2 закріплений за останнім на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 (зі змінами і доповненнями) (п. 1.2 Договору 1).

Умовами розділів 2-7 Договору 1 сторонами визначено їх права та обов'язки, вартість та порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Пунктом 5.1 Договору 1 встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 15.12.14 року і діє до 31.12.2015 року.

Договір 1 підписаний уповноваженими представниками сторони 1 та сторони 2 та скріплений печатками юридичних осіб.

За умовами п. 2.1.1 Договору 1 сторона 1 здійснює контроль за виконанням умов цього договору, а також за дотриманням стороною 2 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.09 р. № 1342, та Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.08 р.№ 1051/1051 (далі - Правила) на об'єкті.

У відповідності до умов п. 2.2.1 Договору 1 сторона 2 здійснює експлуатацію об'єкту згідно з Правилами паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.09 р. № 1342 та Правилами благоустрою м. Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.08 р. № 1051/1051, у відповідності до схеми організації дорожнього руху.

Згідно п. 1.3 Договору 1 об'єкт вважається переданим в експлуатацію стороні 2 з моменту підписання Договору сторонами.

Як визначено п. 3.1 Договору 1 плата за договором складає 350,00 грн. за фіксоване місце на місяць. Загальна сума щомісячних платежів складає 21700,00 грн. на місяць.

Відповідно до умов п. 3.2 Договору 1 розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості послуг не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.3 Договору 1 КП «Київтранспарксервіс» щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає позивачу в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 Договору 1 позивач зобов'язаний протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути КП «Київтранспарксервіс» один примірник акту. Якщо на думку позивача надані КП «Київтранспарксервіс» послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, позивач повинен надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк КП «Київтранспарксервіс» не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису позивача вважається прийнятим за умови наявності запису «Зауважень від Сторони 2 не надійшли».

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представниками позивача та третьої особи 1 в судових засіданнях, на виконання умов п. 3.2 Договору 1 позивачем на рахунок КП «Київтранспарксервіс» вносилась плата за фіксовані місця для платного паркування автотранспортних засобів, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень за період з грудня 2014 року по вересень 2015 року на загальну суму 206150,00 грн..

Також позивачем надані копії підписаних повноважними представниками сторін - КП ««Київтранспарксервіс» та ТОВ «Парк-сервіс» та скріплені печатками обох сторін Договору 1 актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг), а саме: №№ КП-0027079 від 31.12.14 р., КП-0001861 від 31.01.15 р., № КП- 0004345 від 28.02.15 р.. КП- 0006351 від 31.03.15 р.. КП-0008776 від 30.04.15 р., КП - 0011628 від 31.05.15 р., КП-0013690 від 30.06.15 р., якими визначена кількість фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів 3-зони, загальна вартість послуг та розмір збору за місця для паркування за спірний період грудень 2014 р. - вересень 2015 р..

При цьому, в поданій позовній заяві позивач зазначає про неможливість реалізувати право експлуатації місць для тимчасового відстою автотранспортних засобів на паркувальному майданчику по АДРЕСА_2 (біла авторинку), яке виникло у нього на підставі договору № 1.1-05.14, укладеного 12.12.14 р. з КП «Київтранспарксервіс», через порушення вказаного права відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який використовує зазначений паркувальний майданчик на підставі Договору № 3-1, укладеного 06.01.11 р. між ним та КП «Дніпро-парксервіс».

Водночас позивач, посилаючись на ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, зазначає у позовній заяві, що кошти в сумі 206150,00 грн., які були сплачені ТОВ «Парк-Сервіс» за користування спірними місцями для паркування, є збитками позивача, які підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, оскільки саме з вини останнього позивач не в змозі реалізувати свої права за договором з підстав використання відповідачем зазначених місць для паркування у своїй господарській діяльності.

При цьому позивачем в якості доказів наявності обставин неможливості використання отриманих за договором 1 місць для паркування надано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії листів та відповідей на них Київським міським головою, КП «Київпарктранссервіс», департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, Дніпровським районним управлінням МВС України в місті Києві.

Відповідачем, в свою чергу, в якості підстав використання спірних паркомісць надано до матеріалів справи Договір № 3-1 від 06.01.2011 року (далі - Договір 2) укладений між Комунальним підприємством «Дніпро - парксервіс» Дніпровської районної у місті Києві (третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі).

Відповідно до умов наданого Договору 2 відповідач взяв в експлуатацію у КП «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у місті Києві ради згідно рішення Дніпровської районної у місті Києві ради № 398 від 29.09.2009 р. та здійснює організацію місць платного паркування, відстою та зберігання транспортних засобів на паркувальному майданчику, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни та кількості паркувальних місць за Договором 2 вбачається, що відповідач отримав у користування 35 паркомісць за ціною 6387,50 грн. на місяць.

Зазначений паркувальний майданчик переданий КП «Дніпро - парксервіс» та прийнятий ФОП ОСОБА_1 в експлуатацію згідно підписаного сторонами акту приймання в експлуатацію паркувального майданчика від 25.01.11 р. до Договору 2, копія якого наявна в матеріалах справи.

Окрім того, як на підставу правомірності укладення між ФОП ОСОБА_1 та КП «Дніпро - парксервіс» відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 14.04.10 р. у справі № 6/385 за позовом Комунального підприємства "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" за участю третіх осіб Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 та Приватного підприємства "Дніпровський автотранспортник" про визнання права та визнання відсутнім права.

Вказаною постановою, з посиланням на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.09 р., згідно якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, визнано правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання за КП «Дніпро-парксервіс» права виконання функцій єдиного оператора з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва та визнання відсутності у КП «Київтранспарксерсвіс» права на виконання функцій єдиного оператора з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва, з огляду на те, що на підставі пункту 3 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 216/1090 "Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м. Києві" у КП «Дніпро-парксервіс» вже виникли правовідносини, пов'язані з наданням послуг щодо стягнення збору за паркування та здійснення експлуатації платних місць паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів в місті Києві, затверджених рішенням Київради від 26.09.2002 № 47/207, і КП «Дніпро-парксервіс» заперечує проти припинення цих правовідносин.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 1.1-05.14 про надання в експлуатацію фіксованих місць для паркування від 12.12.14 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Також доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 3-1 від 06.01.11 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та КП «Дніпро- парксервіс» або його окремих положень суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста Києва як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

За приписами ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської та Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань в галузі земельних відносин.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» майданчики для паркування транспортних засобів відносяться до вулично - дорожньої мережі і є об'єктом благоустрою.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів у відповідності до приписів п.2 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону відноситься до повноважень сільських, селищних міських рад у сфері благоустрою, визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою відноситься до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Так, Рішенням Київської міської ради VI сесії XXIV скликання № 216/1090 від 27.11.2003 "Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м. Києві" рекомендовано районним у місті Києві радам створити комунальні підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів, а також дозволено районним у м. Києві комунальним підприємствам стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів в місті Києві, затверджених рішенням Київради від 26.09.2002 № 47/207 (п. 3 рішення № 216/1090 від 27.11.2003).

На виконання рішення Київської міськради, 03.06.2004 рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради X сесії XXIV скликання № 156 створено комунальне підприємство по паркуванню та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі м. Києва та дозволено комунальному підприємству по паркуванню та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі м. Києва стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів в місті Києві, затверджених рішенням Київради від 26.09.2002 № 47/207.

19.07.2007 рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання IX сесії № 152 визначено перелік місць платного паркування, які пізніше передані КП "Дніпро-парксервіс".

В подальшому 26.06.2007 рішенням Київської міської ради № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" визначено комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту. Також даним рішенням внесено зміни до п. 3 рішення Київради "Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м. Києві" від 27.11.2003 № 216/1090, а саме зазначено, що абзац другий та третій пункту 3 вважати таким, що втратив чинність.

Суд зазначає, що Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 року № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" за своєю правовою природою встановлює, змінює та припиняє певні норми, розраховане на широке коло осіб та підлягає неодноразовому застосуванню, тобто, належить до нормативних, регуляторних актів, що приймаються органом місцевого самоврядування. Наділення радою певних осіб функціями операторів стягнення збору за паркування транспортних засобів та з паркування транспортних засобів стосується визначення порядку сплати збору за парковку автомобілів як місцевого збору, що спрямовується таким оператором до місцевого бюджету, а також регулювання земельних відносин стосовно оформлення використання земельних ділянок, на яких здійснюється паркування .

При цьому відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року у справі № 7-рп/2009, право органу місцевого самоврядування за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт передбачено також статтею 1, частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Отже, за висновками суду, при винесенні яких судом врахована правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.02.11р. у справі № 2/159, чинний регуляторний акт місцевого самоврядування прийнятий відповідно до його повноважень та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Крім того, з метою упорядкування паркування транспортних засобів на вулицях, майданах та міжквартальних територіях міста, підвищення культури паркування, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва, Київською міською радою прийнято рішення від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою у м. Києві» (далі -Правила), яким визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.

Пунктом 17.3.2. Правил встановлені особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, які полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно яких у Оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

Пунктом 17.3.1. Правил передбачено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно п. 17.2 Правил паркування транспортних засобів у місті Києві - оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.

За приписами Правил паркуванням транспортних засобів визнається тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.

Також Правилами визначено, що відведені місця - це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, пори року) та можуть бути оснащенні пристроями для контролю часу паркування.

Спеціально обладнані місця - це місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).

Отже, як зазначалось вище, на підставі наведеного 12.12.14 р. між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ «Парк-Сервіс» було укладено Договір про надання права експлуатації фіксованих місць для паркування № 1.1-05.14, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 (біла авторинку).

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві» визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс». При цьому відповідно до таблиці № 1 до додатка № 5 вказаного рішення спірний паркувальний майданчик по АДРЕСА_2 (біля авторинку) зазначений у п. 9 розділу Дніпровський район вказаної таблиці, в якому зазначена загальна площа земельної ділянки 1725,0 кв.м. та кількість машиномісць - 69.

При цьому щодо посилань відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на рішення господарського суду міста Києва та постанову Вищого господарського суду України у справі № 6/385, якими визнано відсутнім у КП «Київтранспраксервіс» права на виконання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі м. Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів суд зазначає наступне.

Зокрема, у зв'язку з існуванням спорів щодо функцій єдиного оператора з паркуванням транспортних засобів між КП "Дніпро-парксервіс" та КП "Київтранспарксервіс", за результатами розгляду справи за позовом КП «Дніпро - парксервіс» до КП «Київтранспарксервіс» рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385 (суддя: Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010 р. у справі № 6/385, позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у м. Києві ради задоволено частково; визнано право Комунального підприємства "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у м. Києві ради на виконання функцій єдиного оператору в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва, а саме: бульвар Перова 19-а, вулиця Азербайджанська, 8а, вулиця Березняківська, 17 (автостоянка № 25), вулиця Березняківська, 19 (автостоянка № 24), вулиця Бойченка Олександра 2/6, вулиця Вершигори Петра, напроти будинку 2 вулиця Вершигори Петра, напроти будинку 4, вулиця Воскресенська, 2а ("ЛАДА"), вулиця Дніпровська Набережна, 7, вулиця Ентузіастів 51/24, вулиця Запорожця Петра, 26, вулиця Калачівська, 11, вулиця Каунаська, 4/6, вулиця Кибальчича Миколи, 2, вулиця Курнатовського, 2, вулиця Микільсько-Слобідська, 6/2, вулиця Панельна, 2, вулиця Попудренка, 18, вулиця Райдужна, вулиця Райдужна, 25а, вулиця Райдужна, 31, "Приозерна", вулиця Раскової Марини, 4, Вулиця Раскової Марини, 52в, вулиця Серафімовича, 19а, вулиця Сиваська, 1, вулиця Стальського Сулеймана, 29, вулиця Труханівська (між Московським та Деснянськими мостами), вулиця Фанерна, 4а, Харківське шосе, 2, проспект Воз'єднання, 15, проспект Возз'єднання, 21, проспект Возз'єднання, 7б, проспект Генерала Ватутіна, 26-30, проспект Генерала Ватутіна, 4а, проспект Павла Тичини, 6а, вулиця Алма-Атинська, 39е ( у дворі будинку) вулиця Панельна, 5, вулиця Миропільська, 35б, вулиця Миропільська, 37в, Дніпровська набережна напроти будинку № 3, на розі вулиць Флоренції та вулиці Туманяна, вулиця Раїси Окипної, 6, Дніпровська Набережна, 7, Дніпровська Набережна, 9, вулиця Визволителів, 1, вулиця Сергієнка, 2/3, Броварський проспект, 25, вулиця Ованеса Туманяна, 15, вулиця Петра Вершигори, 14, вулиця Володимира Сосюри, 13,вулиця Миколи Кибальчича, 11а, вулиця Микільсько-Слобідська, 5а, вулиця Дніпровська набережна, 5а-5б, вулиця Дніпровська Набережна, 9-11, вулиця Алішера Навої, 1, вулиця Празька, 12-18, вулиця Райдужна, 67-69, бульвар Перова, 19;

визнано відсутність у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" права на виконання функцій єдиного оператору в Дніпровському районі м. Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва, а саме: бульвар Перова 19-а, вулиця Азербайджанська, 8а, вулиця Березняківська, 17 (автостоянка № 25), вулиця Березняківська, 19 (автостоянка № 24), вулиця Бойченка Олександра 2/6, вулиця Вершигори Петра, напроти будинку 2 вулиця Вершигори Петра, напроти будинку 4, вулиця Воскресенська, 2а ("ЛАДА"), вулиця Дніпровська Набережна, 7, вулиця Ентузіастів, 51/24, вулиця Запорожця Петра, 26, вулиця Калачівська, 11, вулиця Каунаська, 4/6, вулиця Кибальчича Миколи, 2, вулиця Курнатовського, 2, вулиця Микільсько-Слобідська, 6/2, вулиця Панельна, 2, вулиця Попудренко, 18, вулиця Райдужна, вулиця Райдужна, 25а, вулиця Райдужна, 31, "Приозерна", вулиця Раскової Марини, 4, Вулиця Раскової Марини, 52в, вулиця Серафімовича, 19а, вулиця Сиваська, 1, вулиця Стальського Сулеймана, 29, вулиця Труханівська (між Московським та Деснянськими мостами), вулиця Фанерна, 4а, Харківське шосе, 2, проспект Возз'єднання, 15, проспект Возз'єднання, 21, проспект Возз'єднання, 7б, проспект Генерала Ватутіна, 26-30, проспект Генерала Ватутіна, 4а проспект Павла Тичини, 6а, вулиця Алма-Атинська, 39е ( у дворі будинку) вулиця Панельна, 5, вулиця Миропільська, 35б, вулиця Миропільська, 37в, Дніпровська набережна напроти будинку № 3, на розі вулиць Флоренції та вулиці Туманяна, вулиця Раїси Окипної, 6, Дніпровська Набережна, 7, Дніпровська Набережна, 9, вулиця Визволителів, 1, Вулиця Сергієнка, 2/3, Броварський проспект, 25, вулиця Ованеса Туманяна, 15, вулиця Петра Вершигори, 14, вулиця Володимира Сосюри, 13, вулиця Миколи Кибальчича, 11а, вулиця Микільсько-Слобідська, 5а, вулиця Дніпровська набережна, 5а-5б, вулиця Дніпровська Набережна, 9-11, вулиця Алішера Навої, 1, вулиця Празька, 12-18, вулиця Райдужна, 67-69, бульвар Перова, 19; в іншій частині позову відмовлено.

Тобто, за твердженнями відповідача Вищим господарським судом України у справі № 6/385 встановлено, що виконання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі з надання платних послуг з паркування та відстою автотранспортних засобів виконує КП «Дніпро-парксервіс», а також підтверджено відсутність у КП "Київтранспарксервіс" права на виконання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва.

Проте, враховуючи відсутність спірної вулиці Микитенка (біля авторинку) як серед переліку вулиць, за якими судом визнано право КП "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у м. Києві ради на виконання функцій єдиного оператору в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва, так і серед переліку вулиць, відсутність по яким у КП «Київтранспарксервіс» права на виконання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва також визнана судом,заперечення відповідача проти позову з посиланням на рішення судів у вказаній справі № 6/385 як на підставу правомірності розпорядження та експлуатації КП "Дніпро - парксервіс" спірним паркувальним майданчиком судом до уваги не приймаються.

Таким чином, виходячи з того, що позивачем належними та допустими доказами доведено наявність прав щодо знаходження ТОВ «Парк - сервіс» на спірному паркувальному майданчику за адресою м. Київ вул. Івана Микитенка (біла авторинку) та користування останнім, які, в свою чергу, порушені відповідачем шляхом перешкод в фактичному користуванні, суд вважає, що позов в цій частині доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, отже доходить висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити місця для паркування транспортних засобів, що розташовані за адресою вулиці І. Микитенка (біля авторинку) підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 206150,00 грн. збитків в розмірі здійснених позивачем платежів за період грудень 2014 р. - вересень 2015 р. з посиланням на ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу України суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, в силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського кодексу України за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Положеннями статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Крім того, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Як встановлено судом та зазначалось вище, відповідач в якості підстав для користування спірними паркомісцями посилається на договір № 3-1 від 06.01.2011 року, відповідно до якого останній взяв в експлуатацію у КП «Дніпро-парксервіс» Дніпровської районної у місті Києві ради згідно рішення Дніпровської районної у місті Києві ради № 398 від 29.09.2009 р. та здійснював організацію місць платного паркування, відстою та зберігання транспортних засобів на паркувальному майданчику, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, за умови чинності договору № 3-1 від 06.01.11 р. та відповідного рішення Дніпровської районної у м. Києві ради щодо надання функцій єдиного оператора в Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва КП «Дніпро-парксервіс» зазначене спростовує наявність вини в діях відповідача та, як наслідок, свідчить про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

В зв'язку з викладеним суд вважає за необхідне зазначити, що спір щодо наявності порушень норм чинного законодавства в процесі виконання Київською міською радою функцій щодо стягнення паркувального збору та виділення місць платного відстою транспортних засобів, зазначених у рішеннях Київської міської ради та Дніпровської районної у місті Києві ради, а також оскарження дій КП «Дніпро - парксервіс» щодо розпорядження спірним паркувальним майданчиком, зокрема, спір позивача з органом місцевого самоврядування щодо правомірності визначення особи, наділеної функціями оператора з паркування транспортних засобів в Дніпровському районі міста Києва, має розглядатись в межах іншого спору з відповідальною за вказані порушення особою, а не в межах даного спору між господарюючими суб'єктами.

Щодо заявленого позивачем клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнання нікчемним договору № 3-1 від 06.01.11 р. з посиланням на п.2 ст. 83 ГПК України суд зазначає, що пунктом 2 вказаної статті суду при прийнятті решення надане право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і по це є клопотання заінтересованої сторони. При цьому необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Проте вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги (стягнення вимоги у більшому розмірі, ніж заявлено). Однак суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, тобто п.2 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог, але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, враховуючи позовні вимоги, заявлені позивачем в позові та заявах про збільшення розміру позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для стягнення збитків та зміст заявленої немайнової вимоги щодо звільнення відповідачем місць для паркування суд не вбачає підстав для виходу суду за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити місця для паркування транспортних засобів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_2 (біля авторинку).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк - Сервіс» (02218, м. Київ, бульвар Перова,19-А, код ЄДРПОУ 22969776) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07 грудня 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя Селівон А.М.

Судді: Пінчук В.І.

Пригунова А.Б.