Постанова

від 15.12.2015 по справі 910/19181/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/19181/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Голомозий Є.В.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віксер-Н"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 17.09.2015 року (суддя Головіна К.І.)

у справі № 910/19181/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Аромком Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віксер-Н"

про стягнення 549689,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромком Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віксер-Н" про стягнення 549689,78 грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віксер-Н" (03148, м. Київ, просп. Перемоги, 136, кім. 34, код ЄДРПОУ 36391564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромком Україна" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 6, флігель Г, код ЄДРПОУ 37318417) грошові кошти у сумі 549 689 (п'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 78 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віксер-Н" (03148, м. Київ, просп. Перемоги, 136, кім. 34, код ЄДРПОУ 36391564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромком Україна" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 6, флігель Г, код ЄДРПОУ 37318417) витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 993 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ТОВ "Віксер-Н" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

В судове засідання 15.12.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аромком Україна" (компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віксер-Н" (субдистриб'ютор) був укладений субдистриб'юторський договір № 01/01/2011 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 компанія доручає, а субдистриб'ютор бере на себе зобов'язання по розповсюдженню товарів компанії. Компанія надає статус офіційного субдистриб'ютора на представлення її інтересів у торговій мережі "Епіцентр".

Згідно з п. 1.3 договору поставка товару здійснюється компанією субдистриб'ютору відповідно до погоджених сторонами заявок.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору номенклатурний перелік товарів погоджується між сторонами та вказується у додатку № 1 до даного договору, а його ціна у додатку № 2.

Поставка товару здійснюється на умова 100 % передоплати, окрім випадку отримання товарного кредиту (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 4.1.2 договору асортимент товара, який передається у якості товарного кредиту, заздалегіть погоджується між сторонами. Товарний кредит надається на безвідсотковій основі.

Перша заявка на отримання партії товару повинна бути затверджена сторонами не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товарного кредиту. Об'єм заказу по кожній торговій точці не може складати менше 25 % об'єма товару, отриманого при товарному кредиті. У разі, якщо торгова точка не здійснює заказ партії товара протягом 60 днів з моменту отримання товарного кредита або останньої поставки - торгова точка виключається із мережі отримання товару (п.п. 4.1.3, 4.1.4 договору).

Відповідно до п. 4.1.5 у разі закриття торгової точки субдистриб'ютор зобов'язаний повернути залишки товару або виплатити повну вартість різниці за реалізований товар.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.07.2013 р. з подальшою його пролонгацією.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином, за період 09.07.2011 р. по 23.03.2012 р. надав відповідачу товар для його подальшої реалізації на умовах товарного кредиту на загальну суму 580663,92 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними за вказаний період, довіреностями представників відповідача на отримання товару.

Разом з тим, відповідач умови договору щодо замовлення наступної партії товару відповідно до п. 4.1.4 договору не виконав, поставлений товар оплатив частково - у сумі 30974,14 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача, актом звірки взаєморозрахунків та поясненнями представника позивача.

Таким чином, відповідач на час звернення до суду першої інстанції не повернув наданий позивачем у кредит товар на суму 549689,78 грн.

05.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромком Україна" направило на адресу відповідача лист про дострокове розірвання субдистриб'юторського договору № 01/01/2011 від 01.07.2011 р. та повернення нереалізованого товару або оплати його вартості. Вказана вимога була залишена відповідачем без виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів повернення товару або оплати його вартості відповідачем не надано. Оплата товарного кредиту не передбачає виставлення позивачем рахунку, як на підставу для такої оплати.

Позовні вимоги Позивача стосувались стягнення вартості товарного кредиту, яку Відповідач мав повернути Позивачу у зв'язку з розірванням Договору, шо мало місце 01.07.2015 року.

Так, згідно з п. 7.1 Договору, строк його дії становив два роки з моменту підписання, тобто строк дії Договору спливав 01.07.2013 року. Однак, в порядку п.п. 7.2, 7.3 Договору, його було пролонговано строком на один рік 01.07.2013 року, а також 01.07.2014 року, відповідно до 01.07.2014 року та 01.07.2015 року.

Керуючись п. 7.2 Договору, Листом від 05.05.2015 вих.№05.05.15-1 Позивач відмовився від пролонгації Договору на наступний рік і повідомив Відповідача про розірвання Договору з 01.07.2015 року та, керуючись п. 4.1.7 Договору, висловив прохання до Відповідача щодо повної оплати товарного кредиту або повернення товару, який було передано за Договором у якості товарного кредиту, до 11.07.2015 року.

Однак, на момент звернення Позивача до Суду першої інстанції, Відповідач не здійснив оплату товарного кредиту, а також не повернув товар, переданий за Договором у якості товарного кредиту. Тобто Відповідач порушив п. 4.1.7 Договору та права Позивача.

При цьому, початком прострочення Відповідача, а отже днем порушення прав Позивача від якого обраховується строк позовної давності, є день наступний за останнім днем коли зобов'язання мало бути виконано. Так, Відповідач мав оплатити товарний кредит або повернути товар, переданий в якості товарного кредиту Позивачу у строк до 11.07.2015 року включно. Однак, згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки 11 липня у 2015 році припало на суботу, останнім днем коли Відповідач мав виконати зобов'язання щодо оплати товарного кредиту або повернення товару, переданого в якості товарного кредиту, було 13.07.2015 року. Тобто, Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання починаючи з 14.07.2015 року і саме зазначена дата є датою порушення прав Позивача від якої обраховується строк позовної давності.

Таким чином, твердження Відповідача про пред'явлення Позивачем позову після спливу строку позовної давності є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи Відповідача щодо неможливості подання ним Заяви про застосування строків позовної давності у зв'язку з перебуванням Відповідача у корпоративній відпустці, оскільки вважає корпоративну відпустку недостатньою підставою для нез'явлення в судове засідання чи відстрочення строків реалізації своїх процесуальних прав.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості наданого товару у сумі 549689,78 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі №910/19181/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/19181/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна