Рішення

від 14.12.2015 по справі 910/28840/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/28840/15

За позовомПриватного підприємства "Техтрансавто" до Комунального підприємства житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" простягнення 60 162,57 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Черкасенко О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 14.12.2015 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне підприємство "Техтрансавто" до Комунального підприємства живого господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" про стягнення заборгованості за угодою № 01-07 від 01.07.2014 на виконання робіт з щомісячного технічного обслуговування дренажних мереж та угодою № 02-07 від 01.07.2014 на виконання робіт з щомісячного технічного обслуговування зливо стічних мереж в сумі60162,57 грн., з яких: 33269,64 грн. - основний борг, 1398,08 грн. - пеня, 888,67 грн. - 3% річних, 24606,22 грн. - збитки від інфляції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 12.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28840/15, розгляд останньої призначено на 02.12.2015.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою від 02.12.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 14.12.2015.

14.12.2015 представник позивача надав суду витребувані документи, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуються поштовим повідомленням про вручення № 01030 3591557 9, вимог ухвали від 12.11.2015 про порушення провадження у справі, не виконав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" (замовник за угодою) та Приватним підприємством "Техтрансавто" (підрядник за угодою) укладена угода №02-07 (далі - угода - 2), за умовами якої (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на платних засадах зі сторони замовника проведення наступних робіт: виконання робіт з щомісячного технічного обслуговування зливостічних мереж.

Угода-2 набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє на строк з 01.07.2014 до 30.06.2015, згідно п. 5.1.

Додатком до угоди сторони узгодили обсягі робіт на проведення щомісячного технічного обслуговування зливо стічних мереж по КП УЖГ «Хрещатик» з зазначенням адрес об»єктів з вартістю за місяць - 4695, 27 грн., разом за рік 56343,24 грн.

Крім того, судом встановлено, що 01.07.2014 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" (замовник за угодою) та Приватним підприємством "Техтрансавто" (підрядник за угодою) укладена угода №01-07 (далі - угода-1), за умовами якої (п. 1.1), замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на платних засадах зі сторони замовника проведення наступних робіт: виконання робіт з щомісячного технічного обслуговування дренажних мереж.

Згідно п. 5.1 угоди-1, вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє на затверджений строк з 01.07.2014 до 30.06.2015.

Додатком до угоди сторони узгодили обсягі робіт на проведення щомісячного технічного обслуговування дренажних мереж по КП УЖГ «Хрещатик» з зазначенням адрес об»єктів з вартістю за місяць - 3622,14 грн., разом за рік 43465,68 грн.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 угоди- 1, та угоди- 2, підрядник зобов'язується виконати роботи, вказані в п. 1.1 даної угоди, своїми силами та своїми матеріально-технічними засобами, відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації та календарного плану ( у разі необхідності), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, та оплатити їх у відповідності з розділом 2 даної угоди.

Розділом 2 угоди-1 та угоди-2 сторони погодили, що оплата робіт здійснюється на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до встановленого підрядником рахунку, протягом 3 банківських днів.

На підтвердження виконання робіт за угодою-2 з технічного обслуговування зливо стічних мереж, позивач надав суду наступні акти: за липень 2014 року на суму 4 695, 27 грн., за серпень 2014 року - 4 695, 27 грн., за вересень 2014 року - 4 695, 27 грн., за жовтень 2014 року - на 4 695, 27 грн., за листопад 2014 року - 4 695, 27 грн., за грудень 2014 року - 4 695, 27 грн., всього на суму 28 171,62 грн.

Зазначені акти приймання виконаних робіт за період з липня - грудень 2014 року підписані сторонами без зауважень.

На виконання умов угоди-1, позивач надав послуги з технічного обслуговування дренажних мереж на загальну суму 21 732,84 грн., а відповідач у свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт: за липень 2014 року на суму 3 622, 14 грн., за серпень 2014 року - 3 622, 14 грн., за вересень 2014 - 3 622, 14 грн., за жовтень 2014 року - 3 622, 14 грн., за листопад 2014 року - 3 622, 14 грн., за грудень 2014 року - 3 622, 14 грн.

04.03.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. №04-03/15 про сплату заборгованості у розмірі 33 269,64 грн., яка отримана відповідачем 10.03.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вимога від 15.06.2015 про погашення заборгованості у розмірі 33 269, 64 грн. направлена відповідачу 15.06.2015, згідно фіскального чеку № 7438 та опису вкладення у цінний лист від 15.06.2015, які в оригіналах долучені до матеріалів справи.

Зазначені вимоги залишена відповідачем без відповіді та виконання, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Умовами угоди- 1, 2 встановлено обов'язок замовника сплачувати за надані послуги (п.п. 1.3. п. 2.1) та визначено, що розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, протягом 3 банківських днів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ідповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищенаведене, на підставі умов угоди-1 та угоди-2 у відповідача перед позивачем виник обов'язок по оплаті вартості наданих і прийнятих робіт, однак відповідач виконав свій обов'язок частково (7 244,28 грн.+9 390,54 грн. = 16 634,82 грн. (02.12.2014)), в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 33 269, 64 грн. (21 732, 84 грн. за угодою-2, 28 171, 62 грн. за угодою-1).

Лист від 04.12.2015 №04-12 свідчить про направлення відповідачу актів звірки взаєморозрахунків за угодами №01-07 від 01.07.2014, №02-07 від 01.07.2014, для підписання та повернення позивачу. Опис вкладення та фіскальний чек №7574 свідчать про направлення наведеного листа 07.12.2015, однак, як підтверджують матеріали справи, відповідач не підписав акти звірки.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за вказаними угодами в сумі 33 269, 64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України, не спростований, строк оплати наданих послуг відповідно до п. 2.1 угод, є таким що настав, тому суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 33 269,64 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 398,08 грн., 3 % річних - 888,67 грн., інфляційні - 24 606,22 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання (абзац 3, 4 п. 2.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Судом встановлено, що угодами не передбачено умови щодо нарахування пені за не виконання чи неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати виконаних робіт, тому підстав для задоволення заявленої до стягнення пені немає.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 252 ЦК України, ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1084-р від 12.11.2014, робочий день п'ятниці 2 січня 2015 року перенесений на суботу - 17 січня 2015 року.

При дослідженні розрахунку 3 % річних та інфляційних, суд звернув увагу не вірне визначення позивачем початкового періоду прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем. Позивач не взяв до уваги, що оплата виконаних робіт повинна бути проведена протягом 3-х банківських днів, а не календарних.

Операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання (п. 14.1.133 Податкового кодексу України).

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить 706, 87 грн., інфляційні - 15 287,43 грн., тому підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" (01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 28/19, код 35534430) на користь Приватного підприємства "Техтрансавто" (03170, м. Київ, вулиця Перемоги, будинок 1, код 31449682) основний борг у розмірі 33 269, 64 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят девять гривень 64 коп.), 3 % річних - 706, 87 грн. (сімсот шість гривень 87 коп.), інфляційні - 15 287,43 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 43 коп.) та 997,36 грн. (дев'ятсот дев'яносто сім гривень 36 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.12.2015

Суддя І.В. Усатенко