Ухвала

від 10.12.2015 по справі п/811/918/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2015 рокусправа № П/811/918/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп Плюс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - Груп Плюс» (далі - ТОВ «Транс - Груп Плюс») звернулося до суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000052205 від 17.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 8 570 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 285 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000062205 від 17.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 22 147 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11 074 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року позов задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 17.01.2015 року №0000052205 та №0000062205, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що Кіровоградською ОДПІ в період з 27.11.2014 року по 03.12.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Транс-Груп Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нестіан Трейд» за липень 2014 року, ТОВ «Преміум білд» за травень 2014 року, ТОВ «Левіан Торг» за грудень 2013 року, ПП «ВКФ «Полтавабудсервіс» за жовтень, листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2014 року №4/11-23-22-07/31844975.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України, в результаті чого підприємством завищено валові доходи та доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2013 рік на загальну суму 83 334 грн.;

пп.138.1-138.12 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством завищено валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 119 868 грн. у зв'язку з придбанням та реалізацією товарів (послуг) та занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік на загальну суму 8 570 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в розмірі 22147 грн. та завищено суму податкового кредиту в розмірі 37 099 грн., по взаємовідносинам з контрагентами.

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на отриманих від інших податкових органів актів перевірки контрагентів позивача щодо нереальності укладених правочинів.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.01.2015 року винесені податкове повідомлення-рішення №0000052205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 8 570 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 285 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000062205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 22 147 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11 074 грн.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Транс - Груп Плюс» укладено наступні договори, а саме: з ТОВ «Нестіан Трейд» договір про надання транспортно-експедицій них послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №391406 від 30.05.2014 року; з ТОВ «Преміум білд» договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №381405 від 16.05.2014 року; з ТОВ «Левіан Торг» договір поставки №259 від 29.11.2013 року; з ПП «ВКФ «Полтавабудсервіс» договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №1410/13 від 14.10.2013 року.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, реєстрами податкових накладних, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними, актами здачі - прийомки наданих послуг, рахунками - фактурами, рахунками на оплату тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат перевіреного періоду суми вартості наданих послуг по операціям з контрагентами ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Преміум білд», ТОВ «Левіан Торг», ПП «ВКФ «Полтавабудсервіс» та мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток є неправомірними.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання позивачем вищевказаних договорів з контрагентами ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Преміум білд», ТОВ «Левіан Торг», ПП «ВКФ «Полтавабудсервіс» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період правомірно віднесено суми податку на додану вартість по виписаним контрагентами податковим накладним, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки відповідачем не надані належні докази нереальності укладених позивачем з контрагентами правочинів, не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Преміум білд», ТОВ «Левіан Торг», ПП «ВКФ «Полтавабудсервіс» були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість , мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем висновок про нереальність правочинів з зазначеними контрагентами зроблений на припущеннях.

Так як відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесені 17.01.2015 року Кіровоградською ОДПІ податкові повідомлення - рішення №0000052205, №0000062205 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 182,70 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова