Ухвала

від 14.12.2015 по справі 813/2165/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р. Справа № 876/7130/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Софіябудінвест» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

ПП «Софіябудінвест» 27.04.2015 року звернулося в суд з позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2015 року № 0000052200 та від 06.03.2015 року № 0000102200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. Просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, будучи належними чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ПП «Софіябудінвест», зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 22.12.2004 за кодом ЄДРПОУ 32940187.

Золочівською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Софіябудінвест» (код за ЄДРПОУ 32940187) з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ТОВ «Спецпідряд Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37634001) за період грудень 2011 року, про що 13.01.2015 складено акт № 1/22-32940187 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем: - пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого за період грудень 2011 року встановлено завищення показника рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду...» та показника рядка 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду...» у поданій податковій Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 28401,35 грн.; - п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп.138.1.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 23420,97 грн., в т.ч. за 2012 рік на 10019,03 грн., за звітний податковий період 2013 рік на 13401,94 грн.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецпідряд Сервіс».

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2015 року № 0000052200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 35131,45 грн. (основний платіж - 23420,97 грн., штрафна (фінансова) санкція - 11710,48 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 06.03.2015 року № 0000102200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28401,35 грн.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Спецпідряд Сервіс» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Оскільки між ПП «Софіябудінвест» та ТОВ «Спецпідряд Сервіс» укладено договір підряду від 01.12.2011 року № 0112, відповідно до умов якого ТОВ «Спецпідряд Сервіс» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по влаштуванню балконних перил, огородження парапету покрівлі, металевих сходів та перил сходової клітки у будинку на вул. Бучми, 6 (22) у м. Львові, а ПП «Софіябудінвест» (Замовник) зобов'язується надати Підряднику проектно-кошторисну документацію, повністю сплатити вартість виконаних робіт, у порядку і в розмірах, передбачених цим договором.

На виконання умов договору ТОВ «Спецпідряд Сервіс» виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 170408,10 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 170408,10 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ «Спецпідряд Сервіс» виписано податкову накладну від 26.03.2011 року № 73 на суму 170408,10 грн. (в тому числі ПДВ 28401,35 грн.).

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем долучено банківські виписки з реєстрами документів від 13.01.2012 року та 07.02.2012 року.

Також позивачем до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт на об'єкті по АДРЕСА_1.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості та інших документів, які підтверджують належну якість використаних будівельних матеріалів та обладнання слід зазначити, що вказані документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що матеріали відповідають встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт постачання ТМЦ, також належно оформлена. Отже, реальність господарської операції ПП «Софіябудінвест» по отриманню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликають сумніву.

На підтвердження вчинення господарських операцій в межах провадження господарської діяльності позивачем надано: - договір № 16 від 07.12.2005 року укладений між ПП «Софіябудінвест» (Інвестор) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (Замовники) предметом якого є фінансування та будівництво житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1; - рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.10.2012 року у справі № 1304/7517/2012 за позовом ПП «Софіябудінвест» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким позов задоволено частково, визнано за ПП «Софіябудінвест» право власності на багатоквартирний житловий будинок під літ. А-9, площею 3508,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в тому числі службові приміщення, приміщення офісу, квартири НОМЕР_2 , НОМЕР_3; визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру НОМЕР_1, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ПП «Софіябудінвест» та ТОВ «Спецпідряд Сервіс», факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами та доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності при здійсненні будівельних робіт.

Судом першої інстанції встановлені обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ПП «Софіябудінвест» не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків став акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.08.2014 року № 476753-22-3/37634001 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецпідряд Сервіс» (ЄДРПОУ 37634001) щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період вересень 2011 року - липень 2013 року».

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецпідряд Сервіс». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть містити жодних висновків про господарські операції, оскільки такими актами лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2015 року № 0000052200 та від 06.03.2015 року № 0000102200.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі № 813/2165/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2015 року