Постанова

від 10.12.2015 по справі 820/6462/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р. Справа № 820/6462/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс", Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі № 820/6462/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айліс" (далі по тексту - позивач, ТОВ"Айліс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001202201; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001212201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі №820/6462/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 8 060 579,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2015144,95 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" ( код ЄДРПОУ 30236129, 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, б.31) судові витрати в розмірі 487,20 грн. ( чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі №820/6462/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ"Айліс" у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, у надісланих письмових поясненнях, запереченнях, а також його представники у судовому засіданні, зокрема, зазначили, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період, позивачем були надані та додатково надаються всі необхідні, складені належним чином, первинні документи. Вважає невірними висновки акту перевірки від 21.04.2015 року № 1150/20-31-22-01-07/30236129 про порушення позивачем вимог податкового законодавства в результаті завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), безпідставне віднесення витрат до складу адміністративних витрат, завищення витрат на збут, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам з контрагентами незаконними та такими, що здійснені з перевищенням службових повноважень. Отже, з викладених підстав та доводів вважає неправомірним винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 08.05.2015 року №0001202201та №0001212201, які мають бути скасовані у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог позивача, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі №820/6462/15 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі та його представник у судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.ст. 138, 139, 176 Податкового кодексу України. З посиланням на висновки акту перевірки вказав на відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємсий період. Враховуючи викладене, відповідач вважає висновки акту перевірки - вірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. №0001202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10168189,00 грн. та №0001212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65646,00 грн. - обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, та не вбачає підстав для їх скасування.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ"Айліс" підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Айліс" набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 30236129, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 10.12.1998 р. за №259 (т. 1 а.с. 12-15).

Видами діяльності за КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями ДПІ на підставі наказу від 04.03.2015 року № 283, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Айліс" код за ЄДРПОУ 30236129 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки викладені в акті № 1150/20-31-22-01-07/30236129 від 21.04.2015 р. (т. 1 а.с. 20 -54).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено наступні порушення:

1. п. 138.6 ст. 138; п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п.п.138.10.3 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8 134 551 грн., а саме: за 2013 рік у сумі 2 452 081 грн. та за 2014 рік у сумі 5 682 470 грн.,

2. п. 198.1 ст. 198, ст. 201; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 52 517 грн., в тому числі по періодам: у січні 2013 року в сумі 1 247 грн., у квітні 2013 року в сумі 5 284 грн., у травні 2013 року в сумі 3 662 грн., у червні 2013 року в сумі 9 588 грн., у серпні 2013 року в сумі 7500 грн., у вересні 2013 року в сумі 3 901 грн., у жовтні 2013 року в сумі 4 027 грн., у листопаді 2013 року в сумі 12 451 грн., у грудні 2013 року в сумі 1 387 грн., у січні 2014 року в сумі 694 грн., у лютому 2014 року в сумі 694 грн., у березні 2014 року в сумі 694 грн., у квітні 2014 року в сумі 694 грн. та у травні 2014 року в сумі 694 грн.

3. порушення абз. б) п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, подання інформації у звіті за формою " 1-ДФ не в повному обсязі про суми доходу, сплаченого фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності при виплаті доходів за оренду приміщення за 2 квартал 2013 р.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом відносно позивача 08.05.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10168189,00 грн., з яких за основним платежем 8134551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2033638,00 грн. (т.1 а.с.16) та податкове повідомлення-рішення №0001212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65646,00 грн., з яких: 52517,00 грн. за основним платежем, 13129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.18).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.05.2015 року №0001202201 та №0001212201, ТОВ "Айліс" звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 8 060 579,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2015144,95 грн., суд першої інстанції виходив з його протиправності в цій частині та правомірності формування позивачем податкового кредиту у відповідному розмірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001212201 та №0001202201 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 73 971 грн. 25 коп. та штрафних фінансових санкцій в сумі 18 493 грн. 05 коп., суд першої інстанції виходив з того, що при їх винесенні податковий орган діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача та не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень від 08.05.2015 року №0001212201 та №0001202201 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 73 971 грн. 25 коп. та штрафних фінансових санкцій в сумі 18 493 грн. 05 коп., з наступних підстав.

Фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушення п.п. 138.8.1 п. 138.2, п.п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України і прийняття спірного податкового повідомлення - рішення №0001202201 від 08.05.2015 р. слугували викладені в акті висновки відповідача про неможливість обґрунтувати витрати, відповідно до яких сформовані надані консультаційні послуги (відсутні докази на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання та належного обґрунтування вартості цих послуг).

Колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу хибними та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2015 року №0001202201та №0001212201 мають бути скасовані у повному обсязі, з огляду на наступне.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та звітність в УкраїніВ» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа", ТОВ "Педерсен енд партнерс", ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро", ТОВ "БЕБІ ХІТ".

Так, 14.10.2011 р. ТОВ "Айліс" (Замовник) уклав договір № ММLЗ - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг з ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" (Виконавець) (т. 1 а.с. 133 - 136).

Відповідно до умов договору, Виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги, а саме: проведення консультацій, добір та підготовку інформаційних матеріалів по таким темам: розуміння цілісної "картини бізнесу"; розвиток функціональної компетенції та управлінських навичок; персональний розвиток; розвиток у глобальному контексті.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" є консультування з питань комерційної діяльності та керування (Код КВЕД 70.22).

На виконання умов договору № ММLS - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.10.2011 р. ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" було виписано на адресу позивача акти на надання послуг: від 31.01.2013 р. № 144 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610; від 28.02.2013 р. № 216 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 31.03.2013 р. № 455 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 30.04.2013 р.№ 914 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 31.05.2013 р. № 1076 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 30.06.2013 р. № 1154 на суму 4 674,95 грн., ПДВ 935,05 грн., всього 5 610 грн. (т. 1, а.с. 141 - 146).

На виконання умов договору № ММLЗ - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.10.2011 р. ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" виписано на адресу ТОВ "Айліс" податкові накладні на суму ПДВ 4 909 грн.: від 17.01.2013 р. № 1331, на суму ПДВ 1246,67 грн.; від 17.05.2013 р. № 1463, на суму ПДВ 1168,98 грн.; від 17.05.2013 р. № 1491, на суму ПДВ 1246,67 грн. від 17.05.2013 р. № 37 , на суму ПДВ 1246,67 грн.

За вказаним договором ОСОБА_4, яка на час надання послуг обіймала посаду начальника відділу поставок, надавались інформаційно-консультаційні послуги за такими напрямами: «Інвестиційний менеджемнт», «Розвиток комунікаційних і презенгаційних навичок», «Управління результативністю», «Бізнес-комунікація», «Взаємодія в стилі коучинг», «Бізнес-комунікації», «Операційний менеджмент».

Крім того, ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» надала ТОВ «Айліс» інформаційно-довідкові матеріали, за якими надавались послуги, зокрема:

- презентації ОСОБА_5: «Похідні цінні папери», «Оцінювання та використання опціонів», «Формула Бека-Шоулза і Мертона та її використання», «Застомування формули Блека-Шоулза і Мертона у корпоративних фінансах», «Структурні опціонні продукти»;

- презентація ОСОБА_6: «Бізнес-лідер: майстерність публічного виступу»;

- презентація ОСОБА_7: «Бізнес-комунікації: презентаційний практикум»;

- презентація ОСОБА_8: «Управління результативністю компанії за допомогою Ваlanced Scorecard для групи МВL-3».

- презентації ОСОБА_9: «Операційний менеджмент. Введення.», «Операційний менеджмент. Динаміка змін.», «Операційний менеджмент. Постійне вдосконалення.», «Операційний менеджмент. Управління технологіями.», «Операційний менеджмент. Управління технологічними та експлуатаційними проектами.», «Операційний менеджмент. Управління ризиками технологічних та операційних проектів.», «Операційний менеджмент. Управління вихідною якістю», «Операційний менеджмент. Поводження з відходами (системи безперервного поліпшення)», «Операційний менеджмент. Інновації технологій і операцій», «Операційний менеджмент. Інновації технологій і операцій», «Операційний менеджмент. Міжнародне слово в інновації технологій і операцій», «Операційний менеджмент. Бізнес-цінність управління інформаційними системами», «Операційний менеджмент. Бізнес-цінність управління інформаційними системами», «Операційний менеджмент. Інвестиційні рішення з управління інформаційними системами», «Операційний менеджмент. Інформаційні системи управління знаннями», «Операційний менеджмент. Інформаційні системи корпоративного управління.», «Операційний менеджмент. Робота з постачальниками.», «Операційний менеджмент. Усвідомлення необхідності операційного менеджменту.», «Операційний менеджмент. Ємкість планування і контролю.», «Операційний менеджмент. Висновки.»;

- оглядова стаття «Управління змінами як запланована інтервенція».

Оригінали зазначених документів були оглянуті колегією суддів апеляційної інстанції.

Також, матеріали справи містять договір № 1878hr про надання інформаційно-консультаційних послуг від 22.10.2013 р., укладений між ТОВ "Айліс" (Замовник) та ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес школа" (Виконавець) (т. 1 а.с. 138 - 140). Відповідно до умов договору Виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги за напрямом "Майстерність управління людьми. Ефективна hr-система".

На виконання умов договору ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" виписано на адресу ТОВ "Айліс" акти надання послуг: від 02.11.2013 р. № 1986 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 23.11.2013 р. № 2263 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн; від 14.12.2013 р. № 2459 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн. від 01.02.2014 р. № 211 на суму 3 468,75, ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 01.03.2014 р. № 408 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 05.04.2014 р. № 702 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 26.04.2014 р. № 864 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 31.05.2014 р. № 1066 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 (т. 1 а.с. 147 - 154).

На виконання умов договору № 1878hr про надання інформаційно-консультаційних послуг від 22.10.2013 р. ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" виписано на адресу ТОВ "Айліс" податкові накладні: від 29.10.2013 р. № 197 на суму ПДВ 693,75 грн., від 12.12.2013 р. № 83 на суму ПДВ 693,75 грн., від 18.12.2013 р. № 163 на суму ПДВ 693,75 грн., від 29.01.2014 р. № 124 на суму ПДВ 693,75 грн., від 27.02.2014 р. № 103 на суму ПДВ 693,75 грн.; від 31.03.2014 р. № 130 на суму ПДВ 693,75 грн.; від 29.04.2014 р. № 120 на суму ПДВ 693,75 грн., від 28.05.2014 р. № 125 на суму ПДВ 693,75 грн.

За цим договором в період з жовтня 2013 року по червень 2014 року директор з персоналу ОСОБА_10 отримувала інформаційно-консультаційні послуги за такими напрямами: «Стратегія розвитку персоналу в організації», «Особливості навчання дорослих», «Система Колба», «Таксономія Блума як метод розвитку компетенції», «Що таке самонавчальна організація», «Компоненти системи розвитку», «Розвиток на базі управління за компетенціями», «Коли є сенс створювати внутрішній навчальний центр», «Зони розвитку: чому навчати і як розвивати», «Методи розвитку співробітника», «Рівні зрілості персоналу і принципи розвитку», «Методи розвитку персоналу», «Навчання, як елемент системи розвитку», «Як створити ефективний процес навчання в компанії. Наставництво - добре забуте минуле», «Дослідження споживачів навчання серед персоналу», «Чи вирішується проблема виконання навчання?», «Що таке аналітична довідка і як її використовувати», «Коли варто створювати внутрішній навчальний центр», «Розробка стандартів навчання», «Систематизація потреб у навчанні», «Підготовка внутрішніх тренерів», «Оцінка ефективності проведеного навчання», «А чи буде повернення з інвестицій у навчання?», «Що таке ефективна робота?», «Що впливає на ефективність персоналу?», «Умови ефективної оцінки», «Що ми отримуємо в результаті, якщо все зробимо правильно?», «Поняття оцінки виконання», «Атестація та оцінка виконання - порівняльний аналіз», «Критерії оцінки: за результатами, за компетенціями», «Хто кого оцінює?», «Методи проведення оцінки», «Матриця оцінки», «Стратегія розвитку щодо мотивації співробітника», «Причина опору оцінці», «Розробка і проведення заходів щодо зниження опору персоналу», «Різниця в оцінці виконання в різних підрозділах та компаніях», «Метод збору інформації «360 градусів», «Метод проведення інтерв'ю», «Використання Аззезтепі-Сепіег при проведенні оцінки», «Управління розвитком - з чого починаємо?», «Відбір: кращі методи», «Як домовитися з внутрішнім замовником?», «Що насправді необхідно робити при складанні заявки?», «Геніальні фільтри у відборі», «Як організувати самовідвід кандидатів», «Компетенції - панацея від усіх хвороб?», «Історія створення компетенцій. Еволюція компетенційного підходу.», «Чому компетенції працюють?», «Як в компанії створити Модель ключових компетенцій», «Інтерв'ю: побачення наосліп», «Технології проведення інтерв'ю», «Формування системного підходу до адаптації підлеглих», «Орієнтація, адаптація, вербування - різниця в поняттях», «Хто і навіщо бере участь в адаптації. Способи і методи адаптації», «Складення плану ВТ», «Необхідні документи: Інструкція по адаптації персоналу», «Бланк ВТ», «Особистий приклад лідера. Наставництво - гарно забуте старе», «Приклади впровадження адаптаційних програм», «Організація адаптаційного тренінгу в компанії - розкіш чи необхідність?», «Управління продуктивністю - актуальний підхід. Зв'язок зі стратегією», «Основні компоненти процесу компенсації», «Баланс інтересів роботодавця та співробітника», «Комплексний пакет. Методи формування», «Дослідження для створення компенсаційного пакету», «Ефективність і витратність КП», «Проектування робіт. Бізнес-процеси, технологічні карти. КРІ.», «Розробка актуальних посадових

інструкцій», «Грейдинг та посадовий аналіз, як основа побудови компенсаційного пакету.», «Технології грейдингу. Таблиці грейдів», «Оцінка посад», «Процедура грейдування і регулярної атестації персоналу на її основі», «Позитивна та негативна мотивація. Внутрішня і зовнішня мотивація.», «Ієрархія потреб», «Мотиваційний клімат. Інструменти менеджера», «ОСОБА_1 задоволеності персоналу», «Статистична та експертна обробка та аналіз зібраної інформації», «Підготовка рекомендацій», «Розробка і проведення заходів щодо оцінки задоволеності персоналу.», «Взаємозв'язок Візії та Місії з Цінностями, цілями і компетенціями», «НК-стратегия и НК-цілі», «Кадрова стратегія - як зробити? Як впровадити?», «Алгоритм створення стратегії», «Стратегія компанії як джерело вимог до затрат на персонал», «Планування та бюджетування в НК - інвестиції в створення доданої вартості або втоплені витрати», «Вимір ефективної стратегії», «Фінансові показники в НК, фінансова ефективність роботи НК-служби», «Визначення у командах тренду культури організації з використанням моделі Адізеса», «Організаційна культура», «Комунікаційне поле компанії: як забезпечити цілісність внутрішнього і зовнішнього впливів», «Внутрішні комунікації компанії. Як ефективно передати стратегічне повідомлення для внутрішніх аудиторій», «Комунікаційні компетенції НК професіонала: як досягти майстерності?», «Медіаційні компетенції НК професіонала», «НК професіонал як прихильник розвитку партнерства: комунікація і формування культури довіри і поваги».

Крім того, ТОВ «Києво-Могилянська Бізнес Школа» надала ТОВ «Айліс» інформаційно-довідкові матеріали, за якими надавались послуги, зокрема:

- презентації ОСОБА_11: «Управління розвитком», «Ефективна оцінка в управлінні продуктивністю та розвитком», «Управління розвитком. Відбір та адаптація»; «Управління продуктивністю», «Цілі та стратегія організації. Системний підхід», «НR: від відділу кадрів до Реорlе Маnagement»;

- презентація «Процеси оцінки і розвитку. Як їх направити на досягнення стратегічних цілей компанії»;

- презентація «Оцінка виконання»;

- презентація ОСОБА_8 «Зрозуміти бізнес та стратегію компанії»;

- презентація ОСОБА_12 «Формування та запровадження НК стратегії. Живі приклади компанії (розгляд кейсів)».

- презентація «Організаційна структура на різних етапах життєвого циклу».

- презентації ОСОБА_7: «Внутрішні комунікації компанії. Як ефективно передати стратегічне повідомлення цільовим аудиторіям?», «Комунікаційні компетенції НК професіонала: ЩО удосконалювати і ЯК?», «Комунікаційне поле компанії. Ефективна взаємодія».

- презентація «Медіаційні компетенції НК-професіонала».

Оригінали зазначених документів були оглянуті колегією суддів апеляційної інстанції.

У складі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.05.2015 р. відповідачем донараховано 10 428,57 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 2 610,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у складі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 08.05.2015 р. - 10 459 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 2 614,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із отриманням позивачем від ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" інформаційно-консультаційних послуг з розвитку та управління бізнесом та інформаційно-консультаційних послуг за напрямом "Майстерність управління людьми. Ефективна HR-система" у сумі 55 779,95 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2012 р. між ТОВ "Айліс" (Замовник), в особі Генерального Директора ОСОБА_13, та ТОВ "Педерсен енд партнерс" (Виконавець), в особі генерального директора ОСОБА_14, укладено договір № 17-12 про надання послуг з підбору персоналу (т. 1 а.с. 155 - 159).

Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснити комплекс послуг з пошуку та підбору персоналу з метою заповнення вакантної посади - "Генерального Директора".

На виконання умов договору ТОВ "Педерсен енд партнерс" виписало на адресу ТОВ "Айліс": - акт виконаних робіт від 08.01.2013 р. про виконання першого етапу робіт у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р.;

- акт № 1 від 05.04.2013 р. про виконання другого етапу робіт у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р.;

- акт від 25.09.2013 р. про виконання третього етапу робіт у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р. (т. 1 а.с. 162, 164, 165).

У складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 відповідачем донараховано податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 45 543,00 грн. та 11 385,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а у складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_2 - 41 273,33 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 10 318,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 09.07.2014 р. ТОВ "Айліс" (Замовник) уклав договір № 0514 про надання інформаційно-консультаційних послуг з ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро". (Виконавець) (т. 1 а.с. 170 - 173).

Згідно умов вказаного договору Виконавець надає наступні інформаційно-консультаційні послуги: експрес-аналіз стану системи управління, обліку, фінансового планування (бюджетування), аналіз поточної діяльності, автоматизації та бізнес-процесів компанії.

Відповідно до умов договору ТОВ «Стратегічний партнер -Дніпро» здійснило діагностику існуючій в ТОВ «АЙЛІС» системи управління обліку та фінансового планування: - описана існуюча система обліку, планування та аналізу діяльності підприємства; - визначені потужні та слабкі сторони обліку та бюджетування та їх автоматизація; - описані рекомендовані зміни в існуючий автоматизованій системі обліку та бюджетування компанії Замовника; - визначені направлення з вдосконалення системи управління обліку та бюджетування діяльності компанії Замовника.

Крім того, ТОВ «Айліс» отримало: - стислий звіт про результати досліджень; - таксономію поточного стану систем управлінського обліку і бюджетування компанії Замовника; - презентацію результатів виконаних робіт в М8 Ро\?ег Роіпі (104 слайди); - проекти технічних завдань на розробку системи моніторингу і діагностики, вдосконалення системи бюджетування і впровадження системи факторного аналізу виконання планових показників в компанії.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" є консультування з питань комерційної діяльності та керування (Код КВЕД 70.22).

Також, матеріали справи містять технічне завдання до договору та графік платежів (т. 1 а.с. 174 - 175).

На виконання умов договору ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" виписано на адресу ТОВ "Айліс" акт від 04.11.2014 р. здачі-приймання робіт та надання консультаційних послуг за договором № 05/14 від 09.07.2014 р. (т. 1 а.с. 177).

У складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 відповідач донарахував 18 000 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 4 500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за завищення адміністративних витрат у зв'язку із отриманням від ТОВ "Стратегічний партнер - Дніпро" інформаційно-консультаційних послуг на суму 100 000 грн.

Також, на думку податкового органу у перевіряємому періоді позивачем завищено податковий кредит внаслідок завищення ТОВ "Айліс" податкового кредиту у зв'язку зі сплатою ПДВ наступним контрагентам: ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" - 10459 грн., ТОВ "Педерсен енд Партнерз" - 41 273,33 грн., ТОВ "БЕБІ ХІТ" - 784 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у листопаді 2013 р. ТОВ "Айліс" мало взаємовідносини з ТОВ "БЕБІ ХІТ", код ЄДРПОУ 37100537, яке знаходилося на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ТОВ "Айліс" укладено договір поставки №22/05 від 24.01.2011 р. з ТОВ "БЕБІ ХІТ". На виконання умов договору, ТОВ "БЕБІ ХІТ" виписано в адресу ТОВ "Айліс" податкові накладні: № 32 від 05.11.2013 р., № 33 від 05.11.2013 р., № 34 від 05.11.2013 р., № 35 від 05.11.2013 р., № 36 від 05.11.2013 р., № 368 від 19.11.2013 р., № 369 від 19.11.2013 р., № 370 від 19.11.2013 р., № 371 від 19.11.2013 р., № 372 від 19.11.2013 р. всього на суму ПДВ 821,79 грн.

У листопаді 2013 р. було проведено коригування на суму 38,07 грн.

Розрахунки між ТОВ "Айліс" та ТОВ "БЕБІ ХІТ" проводились у безготівковій формі. Проведені операції у бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими проводками: Дебет 644 "Податковий кредит", Дебет 281 "Товар", Кредит 631 "Розрахунки з постачальниками".

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Висновки суду першої інстанції про те, що акти надання послуг по відносинам із ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" не є первинними документами, які засвідчують виконання сторонами умов договорів, оскільки не містять змісту господарської операції, оскільки містять загальні фрази, та не визначають конкретні дії, здійснені ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" на виконання умов договорів з позивачем та в них відсутні відомості про те, в якій формі (усній чи письмовій) фактично надавалися консультації особам, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що такі вимоги до первинного документу, як-то наявність в ньому відомостей про те, в якій формі (усній чи письмовій) фактично надавалися консультації за спірними правовідносинами приписам ст. 9 Закону України № 996 не передбачено. Зокрема, акт перевірки не містить жодних зауважень до їх форми та змісту, контролюючим органом не ставилась під сумнів юридична значимість цих первинних документів з точки зору оподаткування. Щодо не надання сертифікатів, отриманих за результатами навчання, відомості щодо строків навчання, сплату коштів на відрядження, звіти на витрачання коштів на відрядження, наказів на відрядження працівників позивача, колегія суддів вказує на те, що до суду апеляційної інстанції позивачем надано Довідку від 10.09.2015 № 75 про перебування в трудових відносинах ОСОБА_4 та ОСОБА_10; копії диплому ОСОБА_4 та сертифікату ОСОБА_10 та ОСОБА_4, а позивач оплатив послуги в повному обсязі, зокрема, факт надання послуг перевіряючими під сумнів не ставиться, про що свідчить зміст акту від 21.04.2015 № 1150/20-31-22-01-07/3023612.

Щодо ненадання позивачем доказів відрядження осіб, які фактично отримували інформаційно-консультаційні послуги, колегія суддів вказує на те, що законодавець не встановлює такого правила для платника, як обов'язкове включення до складу витрат, понесених витрат на відрядження працівників підприємства. Тобто, платник наділений правом на власний розсуд формувати витрати, які приймають участь у розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Посилання суду першої інстанції на те, що акт надання консультаційних послуг, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996 не містить змісту господарської операції, оскільки містить загальні фрази, та не визначають конкретні дії, здійснені ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" на виконання умов договору з позивачем, колегія суддів вважає хибним, оскільки із вказаного акту вбачається надання позивачу послуг, а саме: - проведення діагностики існуючої в ТОВ "Айліс" системи управління, обліку та фінансового планування: описана існуюча система обліку, планування та аналізу діяльності підприємства; - визначені потужні та слабкі сторони обліку та бюджетування та їх автоматизація; - описані рекомендовані зміни в існуючій автоматизованій системі обліку та бюджетування компанії Замовника; - визначені направлення з вдосконалення системи управління обліку та бюджетування діяльності компанії Замовника. Крім того, акт перевірки не містить жодних зауважень до їх форми та змісту, контролюючим органом не ставилась під сумнів юридична значимість цих первинних документів з точки зору оподаткування. Також, до суду апеляційної інстанції ТОВ «Айліс» долучено звіт про виконання робіт ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" в межах договору № 05/14, з якого колегія суддів вважає можливим встановити фактичний обсяг, зміст робіт та їх економічну доцільність (т.82 а.с. 227-287).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа", ТОВ "Педерсен енд партнерс", ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро", ТОВ "БЕБІ ХІТ".

Належним підтвердженням необхідності отримання консультаційних послуг та отримання відповідного економічного ефекту, колегія суддів вважає наданий позивачем звіт про фінансові результати (форма № 2-м) за 2013 та 2014 роки, з яких вбачається, що позивач значно покращив результати господарської діяльності. Чистий прибуток у 2013 році склав 117,2 тис грн., а у 2014 - 215,7 тис. грн. Як пояснив позивач, зазначений результат досягнутий, з поміж іншого, завдяки покращенню навичок роботи та управління, якості менеджменту ТОВ «Айліс». (т. 1а.с. 211, 214).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, при проведенні перевірки позивача відповідачем використано дані з акту перевірки зазначеного контрагента. Так, до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, надійшов акт №58/26-55-22-01/37100537 від 23.01.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "БЕБІ ХІТ", код за ЄДРПОУ 37100537 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "АЗНІКОН" (код за ЄДРПОУ 38929499) за листопад 2013 р., грудень 2013 р., березень 2014 р. - липень 2014 р.". В акті зазначено про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у з ПП "АЗНІКОН" (код за ЄДРПОУ 38929499) та продажу товарів (послуг) ймовірним підприємствам-покупцям за листопад 2013 р., грудень 2013 р., березень 2014р. - липень 2014 р.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа", ТОВ "Педерсен енд партнерс", ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро", ТОВ "БЕБІ ХІТ", взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність придбання позивачем товарів у зазначених контрагентів, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа", ТОВ "Педерсен енд партнерс", ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро", ТОВ "БЕБІ ХІТ" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання товарів та послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001212201 та №0001202201 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 73 971 грн. 25 коп. та штрафних фінансових санкцій в сумі 18 493 грн. 05 коп.

Щодо задоволених позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 8 060 579,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2015144,95 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № НОМЕР_1 слугували, зокрема, висновки податкового органу про завищення ТОВ "Айліс" собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 44 064 692 грн., а саме у 2013 році у сумі 12 615 805 грн. та у 2014 році у сумі 31 448 887 грн.

Відповідачем було донараховано у складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1, 8 057 802,61 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 2 014 450,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вказує на те, що якщо товари придбано виключно для їх подальшого продажу при здійсненні торгівельної діяльності, то відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі по тексту ПК України) "Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продаж".

Придбані запаси (у тому числі товари) зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості, яка визначається згідно з Положення (стандарт) 9 "Запаси". До первісної вартості (собівартість) придбаних за сплату запасів включається:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих і наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) 16 "Витрати" витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Перевірка складу та рівня витрат підприємства включає перевірку правильності обліку витрат, - витрат, пов'язаних з придбанням товарів; витрати на продаж товарів та передпродажну підготовку, інші комерційні витрати.

Вказані витрати складають собівартість проданих товарів, які формуються на базі витрат, визнаних як у звітному році, так і у попередніх звітних періодах та перехідних витрат, які мають відношення до отримання доходів, з урахуванням коригувань, які залежать від особливостей продажу окремих видів товарів.

Враховуючи норми Положення (стандарт) та Податкового Кодексу, собівартість товарів у торгівлі визначається згідно положення бухгалтерського обліку, у частині, яка не суперечить п. 138.6 ст. 138 ПКУ.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні прибуткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт (т.т. 18-82), банківські виписки по розрахунковому рахунку, розрахункові відомості по заробітній платі картки рахунків 902 "Собівартість реалізованих товарів" (т.т. 7 - 16) та 702 "Дохід від реалізації товарів" (т.т. 2-6) (у розрізі видаткових накладних).

Вартість придбаних ТМЦ включено позивачем до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

У бухгалтерському обліку позивача запаси, які першими відпускалися у продаж, оцінювалися за собівартістю перших за часом надходження запасів. Це дозволяє встановити собівартість тотожних товарів, які реалізовувалися позивачем у різний період часу. Такий підхід відповідає п. 20 ПСБУ № 9 «Запаси», який регламентує оцінку запасів за методом ФІФО, та наказам ТОВ «Айліс» від 01.01.2013 № 1, від 01.01.2014 № 1 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства».

Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Придбані товари були в подальшому реалізовані, що вплинуло на формування об'єкта оподаткування.

З досліджених матеріали про прибуткові та видаткові накладні на рахунках № 702 та № 902, колегія суддів має можливість відстежити рух товару від придбання до реалізації, та встановити період продажу товарів, тобто період визнання витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права визначення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та відсутності завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 44 064 692 грн., а саме у 2013 р. у сумі 12 615 805 грн. та у 2014 р. у сумі 44 064 692 грн.

Крім того, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № НОМЕР_1 слугували, серед іншого, висновки контролюючого органу про завищення ТОВ "Айліс" витрат на збут у сумі 14 777 грн., а саме у 2013 році в сумі 11 728 грн. та у 2014 році у сумі 3 049 грн.

Податковим органом було встановлено, що підприємством до складу витрат на збут (рах.93) було віднесено витрати на міжнародні перевезення товару, тобто товар, який було придбано у нерезидентів. У зв'язку з цим відповідач донарахував у складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № НОМЕР_1 - 2 777,14 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 694,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства, з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 14.05.2013 р. ТОВ "Айліс" (Замовник) з ФОП ОСОБА_15 (Перевізник) уклав Договір № 14-05 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від (т. 1 а.с. 178 - 181), 22.06.2012 р. з ТОВ "ОСОБА_16 Ейдженсі" (Експедитор) договір № 794/20 від 22.06.2012 р. на транспортно-експедиційне обслуговування (т. 1 а.с. 188 - 193).

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_15 виписала на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_1 № 0024 від 21.05.2013 р. про надання автотранспортних послуг по маршруту Лодзь - Ягодин - Харків акт від 04.11.2014 р., на суму 10 500 грн (без ПДВ) (т. 1 а.с. 182), ТОВ "ОСОБА_16 Ейдженсі" виписало на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_1 № LS-000864 від 11.09.2013 р., про простій транспорту - контейнер CCLU3280648, на суму 1 228,5грн. (без ПДВ) (т. 1 а.с. 197), ТОВ "ДХЛ Інтернешнл Україна" виписало на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_1 № HRK164017 від 24.01.2014 р. про міжнародні перевезення від пункту відправлення за межами державного кордону України до пункту митного оформлення та про міжнародні перевезення від пункту митного оформлення до пункту призначення на території України, на суму 1 621,30 грн., ТОВ "ДХЛ Інтернешнл Україна" виписало на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_1 № HRK164166 від 30.05.2014 р. про міжнародні перевезення від пункту відправлення за межами державного кордону України до пункту митного оформлення та про міжнародні перевезення від пункту митного оформлення до пункту призначення на території України на суму 1 443,4 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, позивачем долучені до матеріалів справи вантажні митні декларації № 22489 від 21.05.2013 р., № 022489 від 21.05.2013 р., № 044087 від 10.09.2013 р. (т. 1 а.с. 184, 199), довідка про транспортні видатки від 21.05.2013 р. (т. 1 а.с. 186), МТТН № 190883 від 21.05.2013 р.(т. 1 а.с. 187).

Тобто за зазначеними договорами надавалися послуги з перевезення товару, придбаного товару у нерезидентів (імпорт) за вантажними митними деклараціями.

Отримання позивачем послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від та послуг з транспортно-експедиційного обслуговування безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "ОСОБА_1, що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_15 та ТОВ "ОСОБА_16 Ейдженсі" підтверджується актами, вантажними митними деклараціями, довідками про транспортні видатки. Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування продукції на складі ТОВ "Айліс".

Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів вказує на те, що суми, сплачені за ці послуги не відносилися до витрат на збут, а були включені до собівартості товару, оскільки в розумінні ст.14 та 138 ПК України вони є витратами з доставки імпортного товару. Отже, ТОВ «Айліс» не включало суми, сплачені за вказаними договорами, до складу витрат на збут, а тому посадовими особами контролюючого органу зроблено помилковий висновок про завищення витрат на збут у сумі 14 777 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 в частині донарахування ТОВ "Айліс" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 8 060 579,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2015144,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень від 08.05.2015 р. №0001202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10168189,00 грн., з яких за основним платежем 8134551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2033638,00 грн. та №0001212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65646,00 грн., з яких: 52517,00 грн. за основним платежем, 13129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, а відтак, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 1150/20-31-22-01-07/30236129 від 21.04.2015 р. порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. №0001202201 та №0001212201є протиправними та підлягають скасуванню у повному обсязі.

У відповідності до п.п.1, 3 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі №820/6462/15 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Айліс», з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі сплату судового збору у розмірі 2679 грн. 60 коп. було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Крім того, частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції апеляційна скарга позивача задоволена в повному обсязі, отже судовий збір за подання апеляційної скарги має бути стягнутий на користь позивача у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі № 820/6462/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001212201 та №0001202201 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 73 971 грн. 25 коп. та штрафних фінансових санкцій в сумі 18 493 грн. 05 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. по справі № 820/6462/15 залишити без змін.

Стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (вул. Чернишевська, 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720) на користь Державного бюджету України.

Стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 грн. 20 коп. (п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_17 Судді ОСОБА_18 ОСОБА_19 Повний текст постанови виготовлений 15.12.2015 р.