Рішення

від 09.12.2015 по справі 464/1239/15-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1239/15-ц

пр.№ 2/464/660/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2015 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорної С.З.

при секретарі Бень І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод та зобов'язання не вчиняти дій, які порушують право, -

в с т а н о в и в :

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовною заявою, в якій просять: усунути перешкоди у проведенні робіт з відновлення цілісності огорожі земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Січинського,21, а саме зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно встановлену хвіртку в огорожі земельної ділянки та не вчиняти будь-яких дій по перешкоджанню їм у проведенні робіт з відновлення цілісності огорожі земельної ділянки за спірною адресою; стягнути з відповідачів понесені судові витрати. В обґрунтування позову покликаються на те, що є користувачами земельної ділянки по вул.Січинського, 21 у м.Львові, згідно з договору оренди землі від 31.10.2014р.; межі земельних ділянок між сторонами погоджено. Тривалий час відповідачі, які являються їх сусідами, без будь-яких узгоджень, використовують їх орендовану земельну ділянку для проходу та виходу від їхнього будинку на вулицю Січинського у м.Львові. Попри те, межі земельної ділянки відповідачів, що по вул.Січинського,19 у м.Львові виходять на вказану вулицю, однак відповідачі не використовують її для цього. Разом із тим, на численні звернення позивачів відповідачі не демонтували самовільно встановлену хвіртку в огорожі позивачів, покликаючись на те що такий прохід забезпечує їх доступ до комунікаційних та інженерних споруд для обслуговування їх будинку; своїми діями всіляко перешкоджають відновити цілісність огорожі меж земельної ділянки. Враховуючи наведе вище, просять захистити порушене право у відповідності до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.103, 125, 152, 158 ЗК України, задовольнивши позов повністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви та додатково поданого письмового обгрунтування позову. Позивач додатково пояснив, що за спірною адресою проживає понад сорок років та на цей момент хвіртка вже була влаштована; після отримання усіх правовстановлюючих документів на землю, а саме державного акту та договорів оренди земельної ділянки по вул.Січинського, 21 у м.Львові, отримав можливість захистити свої права щодо права користування даною землею, зокрема звертався до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій відповідачів; жодних перешкод відповідачам для проходу до комунікацій та інженерних споруд не чиниться; відповідачі мають інший вихід на вул.Січинського та ним користуються. З огляду на вказане просять позов задоволити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представник проти позову заперечили, дали пояснення аналогічні письмовим запереченням, покликаючись на наступне. Відповідачі є співвласниками будинку на вул.Січинського, 19 у м.Львові. Для виходу на цю вулицю їх родина понад сорок років користувалась хвірткою, яка розташована на суміжній земельній ділянці, що належить позивачам по справі, при цьому позивачами не надано жодних доказів на підтвердження самовільного влаштування хвіртки. Разом із тим, дана хвіртка використовується не лише для проходу, але й для доступу до інженерних та комунікаційних мереж, які обслуговують належний їм будинок. Зазначають, що допускається влаштування виходу з належної їм земельної ділянки, проте влаштувати такий через фізичну та фінансову неспроможність не дається можливим. У відповідності до ст.ст.96, 103 ЗК України та керуючись ст.60 ЦПК України (обов'язок доказування та подання доказів) просять у позові відмовити.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_7 підтримала заявлений позивачами позов, вважає такий підставним та таким, що підлягає задоволенню. Пояснила, що являється як співвласником земельної ділянки по вул.Д.Січинського, 21, так і орендарем двох земельних ділянок за цією ж адресою. За весь час скільки проживає за вказаною адресою спірна хвіртка існує; земельну ділянку першими приватизували позивачі. Крім того, ствердила, що дана хвіртка порушує її право, як власника та орендаря земельної ділянки; відповідачі не мають права нею користуватись з метою проходу на вул.Січинського; мають можливість влаштувати окремий вихід з належної їм земельної ділянки, однак добровільно цього не роблять.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представник, а також треті особи: ОСОБА_8 та Львівська міська рада в судове засідання не з'явилися, хоча згідно ст.76 ЦПК України належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту порушеного права передбачено як нормами ЦК України (ч.2 цієї статті) так і спеціальними нормами, які передбачені ч.2 ст.152 ЗК України, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо права користування земельною ділянкою по вул.Д.Січинського, 21 у м.Львові. Зокрема, в 2014 році Сихівським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області проводилось розслідування за повідомленнями та заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по факту неправомірних дій цих же ОСОБА_1 та ОСОБА_4 один відносно одного. Так, висновками ДІМ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 20.11.2014р. та від 19.12.2014р., розгляд звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинені, оскільки між вказаними особами існують цивільно-правові відносини.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка по вул.Д.Січинського, 21 у м.Львові. Так, згідно ухвали Львівської міської ради № 3021 від 26.12.2013р. «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також ОСОБА_10, ОСОБА_7 (третя особа), ОСОБА_9, ОСОБА_8 (третя особа) передано земельні ділянки за кадастровими номерами 4610136800:02:005:0259 площею 1000 кв.м. - у власність, 4610136800:02:005:0260 площею 381 кв.м. та 4610136800:02:005:0261 площею 111 кв.м. - в оренду строком на 10 та 5 років відповідно. На підставі вказаної ухвали за позивачами було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка передана у спільну власність та укладено з Львівською міською радою відповідні договори оренди на земельну ділянку передану в оренду, а право оренди зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САМ № 076203 від 18.08.2014р., індексний номер 25696109 (а.с.44); витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.11.2014р., індексний номер 29766500 (а.с.40-41).

Разом із тим, вищевказаним особам в строкове платне користування також передано земельну ділянку загальною площею 0,0111 га, яка знаходиться у м.Львові на вулиці Д.Січинського, 21 у м.Львові для обслуговування житлового будинку, у тому числі під прибудинковою територією, що підтверджено договором оренди землі від 31.10.2014р. (а.с.6-8), укладеного між Львівською міською радою і зокрема ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.11.2014р., індексний номер 29827842 (а.с.42-43).

При цьому, суміжними землекористувачами є відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітня ОСОБА_11, яким на праві власності належить одноквартирний будинок №19 на вул.Січинського у м.Львові, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 22.09.2011р. №С-09181 (а.с.97). Згідно з договору оренди землі від 27.08.2014р. останнім надано в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий №4610136800:02:005:0271, загальною площею 0,0312 га, яка знаходиться за цією ж адресою для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 04.08.2015р. по справі № 464/2281/15-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування договору оренди, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10.10.2015р., встановлено, що згідно витягу з протоколу №76 узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 17.05.2013р. комісія за зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ухвалила погодити межу між земельними ділянками по фактичному користуванню, відповідно до актів обстеження та показу меж земельної ділянки у м.Львові на вул.Січинського, 19 від 17.02.2013р. по лінії Г-А (акт1) по лінії Б-В (акт 2); відтак, межу між земельними ділянками будинковолодінь № 19 та № 21 по вул.Січинського у м.Львові було погоджено. Покликання позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 на те, що ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоджають їм у користуванні хвірткою, якою вони користуються понад 40 років є необгрунтованим, з огляду на те, що у позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 є можливість облаштування в'їзду на земельну ділянку безпосередньо з вулиці Січинського, яким вони на даний час тимчасово користуються. У зв'язку із відсутністю підстав для визнання ухвали Львівської міської ради № 3021 від 26.12.2013р., скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування договору оренди землі від 31.10.2014р., суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.61 ЦПК України обставина, що встановлено судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не підлягає доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Однак, попри те, що межа земельних ділянок між суміжними землекористувачами була погоджена, але позивачі позбавлені права на відновлення цілісності огорожі цієї земельної ділянки, оскільки згідно з акта ЛКП «Дністер» від 09.12.2014р., при проведенні огляду меж земельної ділянки будинку №21 на вул.Січинського у м.Львові, комісією виявлено влаштовану хвіртку з поштовою скринькою №19, через яку проходять мешканці будинку №19 по земельній ділянці, яка належить мешканцям будинку №21 і виходять на вул.Січинського. Дана обставина також підтверджена сторонами у судовому засіданні, які ствердили, що така хвіртка встановлена понад сорок років, використовується для проходу відповідачами, розташована на межі земельних ділянок сторін.

П.п.2.2. п.2 ухвали Львівської міської ради № 3021 від 26.12.2013р. землевласників та орендарів (позивачів) зобов'язано забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянок інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.

Між тим, пунктом 26 договору оренди землі від 31.10.2014р., укладеного із позивачами, на орендовану земельну ділянку на вул.д.Січинського, 21 у м.Львові встановлені обмеження та інші права третіх осіб, згідно з висновку Управління архітектури про наявність містобудівельних обмежень та сервітути щодо користування земельною ділянкою від 26.06.2013р. №2401-3 вих-887 та переліку обмежень у використанні земельної ділянки Відділу Держкомземагентства №40/01-14/4495-1 від 10.09.2013р. (а.с.6-8).

Хвіртка не належить до законодавчо визначених обмежень, про які вказується у договорі оренди землі від 31.10.2014р.; в ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин правомірності наявності такої хвіртки; самостійно демонтувати хвіртку відповідачі не бажають, а навпаки перешкоджають у відновленні цілісності огорожі позивачам, що підтверджено матеріалами за результатами звернень сторін до Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 13.11.2014р. та 05.12.2014р. та підтверджено сторонами у судовому засіданні; наявність такої перешкоди суттєво впливає на права позивачів щодо користування та розпорядження своїм майном, а відтак їх цивільні права підлягають безумовному захисту від порушень, у відповідності до ст.391 ЦК України.

Суд також звертає увагу на те, що згідно Акту комісії ЛКП «Дністер» встановлено, що по вул.Січинського, 19 з правої сторони встановлена тимчасова металева сітка, а з лівої сторони вільна ділянка, де можливо встановити вихід з вул.Січинського, також є можливість встановлення окремого входу (виїзду) з вул.Врубеля, що в свою чергу стверджується наявними у справі фотоматеріалами.

Враховуючи норми закону та встановлені судом фактичні дані, суд приходить до переконання, що відповідачів необхідно зобов'язати демонтувати хвіртку встановлену в огорожі земельної ділянки, за адресою: м.Львів, вул.Січинського, 21 та не чинити позивачам перешкоди у проведенні робіт з відновлення цілісності огорожі земельної ділянки, а позов у цій частині задовольнити.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з того, що відсутні належні та фактичні докази про самовільне встановлення відповідачами згаданої хвіртки по вул.Січинського, 21 у м.Львові, що перешкоджає встановити даному об'єкту такої ознаки, як «самовільно встановлений».

Доводи відповідачів про відсутність фізичних та матеріальних можливостей встановлення проходу на вул.Січинського у м.Львові із своєї земельної ділянки, а також покликання на вчинення позивачами перешкод для проходу до інженерних мереж та комунікацій, суд оцінює критично, адже такі заперечення у відповідності до вимог ст.ст.57-61 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведені.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягають стягнення понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн. згідно, що підтверджені відповідним платіжним дорученням - квитанцією №40 від 10.02.2015р., з розрахунку по 60,90 грн. з кожного відповідача.

Відповідно до ст.ст.16, 391 ЦК України, ст.ст.103, 152 ЗК України та керуючись ст.ст.1, 10, 11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод та зобов'язання не вчиняти дій, які порушують право задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2 у проведенні робіт з відновлення цілісності огорожі земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Січинського, 21.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати хвіртку встановлену в огорожі земельної ділянки, за адресою: м.Львів, вул.Січинського, 21.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати по 60,90 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: