Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/26896/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/26896/15

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Приватного підприємства "Навігатор плюс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П. - за довіреністю від 26.12.2014р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 25 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач) до Приватного підприємства "Навігатор плюс" (відповідач) про стягнення 6 346, 33 грн. основного боргу, 784, 14 грн. інфляційних втрат, 400, 93 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено оплати наданих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/26896/15. Розгляд справи призначено на 09.11.2015р.

Судове засідання, призначене на 09.11.2015р., не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015р. розгляд справи призначено на 25.11.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор плюс" є власником нежитлових приміщеннь, загальною площею 114, 60 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, буд. 2-4/7 на підставі Договору купівлі-продажу від 01.06.2005р. (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

04.03.2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", та Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", яка перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", укладено Договір № 32-0074 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в додатку № 6 якого вказано, що теплова енергія у гарячій воді постачається, зокрема, до приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, буд. 2-4/7, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Навігатор плюс".

20.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке змінило свої найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", укладено Договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року надання комунальних послуг відповідачу (за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, буд. 2-4/7) Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" здійснювалось без укладання договору.

Позивач стверджує, що відповідачем за період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року було спожито комунальні послуги на суму 6 3496, 33 грн., проте оплати останніх не здійснено, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього разом з заборгованістю за спожиті комунальні послуги на вказану суму, 784, 14 грн. інфляційних втрат та 400,93 грн. 3% річних

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

При цьому відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від обов'язку здійснення оплати за спожиті комунальні послуги.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг в період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

При цьому, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що за період 22.10.2010 року по 08.07.2014 року, позивачем надано відповідачу комунальні послуги в розмірі 6 346,33 грн., що підтверджується обліковими картками та рахунками на оплату за відповідний період.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів здійснення з боку позивача на користь відповідача оплати фактично наданих комунальних послуг за період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за комунальні послуги в розмірі 6 346, 33 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 784,14 грн. інфляційних втрат та 400,93 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про обґрунтованість останнього, у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 784,14 грн. інфляційних втрат та 400,93 грн. 3% річних

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор плюс" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, 2-4/7, ідентифікаційний код 32348625) на користь Комунального підприємства "ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838), грошові кошти: 6 346, 33 грн. (шість тисяч триста сорок шість гривень 33 копійки) основного боргу, 784,14 грн. (сімсот вісімдесят чотири гривні 14 копійок) інфляційних втрат, 400,93 грн. (чотириста гривень 93 копійки) 3% річних та 1 218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) частину судового збору в розмірі 609, 00 грн. (шістсот дев'ять гривень), перерахованого платіжним дорученням № 252 від 27.08.2014 року.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/26896/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.12.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало