Постанова

від 01.12.2016 по справі 910/26896/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа№ 910/26896/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.12.2016 року по справі №910/32888/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Навігатор плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015р.

по справі №910/26896/15 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району "

до Приватного підприємства "Навігатор плюс"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Навігатор плюс" (далі - відповідач) про стягнення 6 346,33 грн. основного боргу за фактичне споживання комунальних послуг у період з 22.10.2010 по 08.07.2014, 784,14 грн. інфляційних втрат, 400,93 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 №910/26896/15 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ПП «Навігатор плюс» на користь КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» грошові кошти у сумі: 6 346,33 грн. основного боргу, 784,14 грн. інфляційних втрат, 400,93 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з названим рішенням місцевого господарського суду, ПП «Навігатор плюс» звернулося із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 №910/26896/15 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено фактичні обставини справи.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не скористалося своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. З своїми усними поясненнями під час судових засідань у суді апеляційної інстанції представник позивача просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 №910/26896/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ «Навігатор плюс» задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 №910/26896/15 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 477,59 грн. основного боргу, 34,19 грн. інфляційних втрат та 5,45 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовити, як заявлених необґрунтовано. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Навігатор плюс" є власником нежитлових приміщеннь, загальною площею 114, 60 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, буд. 2-4/7 на підставі Договору купівлі-продажу від 01.06.2005р.

04.03.2003 року між КП по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", та Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", яка перейменована на ПАТ "Київенерго", укладено Договір № 32-0074 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в додатку № 6 якого вказано, що теплова енергія у гарячій воді постачається, зокрема, до приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, буд. 2-4/7, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Навігатор плюс".

20.04.2005 між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке змінило свої найменування на ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та КП по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", укладено Договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Позивач в обґрунтування позову наголошує, що в період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року надання комунальних послуг відповідачу (за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, буд. 2-4/7) КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" здійснювалось без укладання договору.

Так, за ствердженням позивача, відповідачем у названий спірний період було спожито комунальні послуги на суму 6 346,33 грн., проте, оплати останніх не здійснено, що слугувало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, тощо).

При цьому відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме, як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від обов'язку здійснення оплати за спожиті комунальні послуги.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг в період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин, у даному випадку, зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

При цьому, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому правовідносини, які виникли між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що за період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року у відповідача наявний борг перед позивачем за комунальні послуги в розмірі 6 346,33 грн., що підтверджується обліковими картками та рахунками на оплату за відповідний період. Враховуючи викладене, а також те, що доказів здійснення з боку відповідача на користь позивача оплати фактично наданих комунальних послуг за період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року відповідачем не було представлено, судом стягнуто заборгованість за фактично надані комунальні послуги у вигляді 6 346,33 грн. основного боргу та похідних вимог в сумі 784,14 грн. інфляційних втрат і 400,93 грн. 3% річних.

ПП «Навігатор плюс», не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, у доводах апеляційного оскарження наголосив на порушенні норм процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник стверджував, що місцевим господарським судом порушено п.2 ч. 2 ст. 104 ГПК України, оскільки відповідача не було повідомлено про день, час та місце судового засідання розгляду даної справи у суді першої інстанції, в зв'язку з чим, його було позбавлено можливості, як відповідача реалізувати передбачені чинним процесуальним законодавством права на захист. Відповідач звертав увагу суду, що судова кореспонденція надсилалась йому за невірною адресою, яка зазначена у позові, тому була повернута суду, як не отримана підприємством.

Колегія суддів, дослідивши назване зауваження скаржника, вважає за необхідне відзначити про наступне.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка приєднана скаржником до апеляційної скарги, юридичним місцезнаходженням ПП «Навігатор плюс» є м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 2-4/7.

З наявних поштових повернень а/с 3-4, 94-95 з відмітками "за місцем обслуговування не значиться", "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" слідує, що адреса на яку направлялась судова кореспонденція є м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 2-4/7 кв. 29, яка, зокрема названа комунальним підприємством у позові.

Вищенаведене відповідно до норми ст. 64 ГПК України не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає в неповідомленні відповідача про час та місце розгляду даної справи, адже з боку місцевого господарського суду вчинені відповідні дії щодо повідомлення сторін у даній справі про час та місце розгляду даної справи.

Крім того, як вірно зазначив сам скаржник з посиланням на лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. (аналогічна правова позиція щодо належного повідомлення сторони про дату та день судового засідання викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2012 № 14/98)

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів взято до уваги обставини, які виникли відносно належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, однак, слід зазначити про те, що такі не можуть у даному випадку слугувати окремою прямою підставою для скасування судового рішення по справі. Крім того, дані обставини враховано під час відновлення процесуального строку апеляційного оскарження прийнятого рішення по справі.

Стосовно заперечень по суті спору ПП «Навігатор плюс» у доводах апеляційного оскарження наголошує на тому, що позивачем комунальні послуги у вказаний спірний період не надавались, і як наслідок відсутній борг за відповідачем. Відповідач зауважує, що позивачем безпідставно включено в рахунки на оплату комунальних послуг плату/борг за опалення, оскільки центральне опалення у спірному приміщенні взагалі відсутнє. ПП «Навігатор плюс» стверджує, що між ним і комунальним підприємством неодноразово велися переговори щодо врахування факту відсутності опалення у приміщенні та наявні неодноразові звернення про здійснення перерахунку комунальних послуг з опалення, та прохання в подальшому не нараховувати борг, якого не існує. Також, за ствердженням відповідача, у нього наявна переплата за надані комунальні послуги.

Скаржник, посилаючись на ч.1 ст. 101 ГПК України та ч.3, 4 п. 9 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7, наголосив, що оскільки він не брав участі у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції, просив здійснити апеляційний перегляд справи з урахуванням наданих ним доказів.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилається в якості доказу відсутності центрального палення у приміщенні на Акт №01-12 від 19.01.2012 (а/с 148) про те, що нежитлове приміщення за адресою: вул. Пушкінська 2/4-7 не використовується та на момент обстеження в приміщенні немає систем опалення, приміщення не опалюється. Вказаний акт складений двосторонньо і підписаний представниками з боку комунального підприємства та відповідача.

В подальшому, 09.08.2012 за участі та підписами комунального підприємства і відповідача було складено ще один Акт № б/н в якому вказано, «…що в ході обстеження встановлено, що центральне опалення у приміщенні відсутнє». (а/с 151)

Як вбачається з матеріалів позову, комунальне підприємство підтверджує фактичне надання комунальних послуг за період з 22.10.2010 року по 08.07.2014 року обліковими картками та рахунками на оплату за відповідний період. За розрахунком позивача, станом на момент звернення до суду борг за фактично надані комунальні послуги з опалення та холодного водопостачання складає 6 346,33 грн.

Колегія суддів, враховуючи ствердження та зауваження обох сторін, з огляду на Акт №01-12 від 19.01.2012 та Акт № б/н від 09.08.2012, які не заперечувались позивачем, дійшла висновку, що оскільки у спірному приміщенні за адресою: вул. Пушкінська 2/4-7 центральне опалення відсутнє, відповідно відсутні і підстави нарахування плати за дану послугу, зокрема після - 19.01.2012.

Доказів того, що за відповідачем обліковується борг за послуги опалення до 19.01.2012 позивачем до матеріалів справи не представлено.

Крім того, слід звернути увагу, що в рахунку на оплату №6399 від 15.02.2012 (а/с 57 на зворотній стороні) в призначені платежу вказано «опалення за січень 2012 складає 273,70 грн.», «холодне водопостачання за січень 2012 року - 26,15» в графі «всього до сплати зазначено - 47,01 грн.», що свідчить про те, що у відповідача станом на 15.02.1012 наявна переплата в сумі 47,01 грн., тобто борг за комунальні послуги у відповідача відсутній у вказаний період.

Як вбачається з рахунків на оплату, які виставлені після 19.01.2012, тобто після встановлення факту щодо відсутності у спірному приміщенні центрального опалення, комунальне підприємство продовжувало виставляти рахунки з урахуванням плати за опалення, зокрема згідно рахунку на оплату №8432 від 29.02.2012 сума опалення за лютий 2012 складала 291,96 грн., рахунку на оплату №24506 від 31.03.2012 - 1795,05 грн., рахунку на оплату №32722 від 18.04.2012 - 1675,58 грн., рахунку на оплату №88235 від 31.10.2012 - 647,53 грн., в рахунку на оплату №97201 від 30.11.2012 - 1269,00 грн. (суми вказані без врахування ПДВ)

В подальшому, в рахунках на оплату №102168 від 29.12.2012, №11431 від 31.01.2013, №19084 від 28.02.2013, №22982 від 29.03.2013, які, зокрема, виставлені в період опалювального сезону, плата за центральне опалення комунальним підприємством включена не була.

Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що борг у відповідача за послуги опалення відсутній.

Що стосується наявності боргу за послуги холодного водопостачання колегія суддів відзначає про таке.

Як зазначено вище, станом на 15.02.2012 у відповідача перед позивачем борг за комунальні послуги з центрального опалення за січень 2012 року та холодне водопостачання за січень 2012 року відсутній, що вбачається з рахунку на оплату №6399 від 15.02.2012 (а/с 57).

Після січня 2012 року комунальним підприємством були виставлені наступні рахунки на оплату за послуги холодного водопостачання на загальну суму 884,42 грн. (з урахуванням ПДВ):

Рахунок на оплату №8432 від 29.02.2012 на суму 31,38 грн.;

Рахунок на оплату №24506 від 31.03.2012 на суму 31,38 грн.;

Рахунок на оплату №32722 від 18.04.2012 на суму 31,38 грн.;

Рахунок на оплату №40100 від 31.05.2012 на суму 31,38 грн.;

Рахунок на оплату №52975 від 30.06.2012 на суму 37,62 грн.;

Рахунок на оплату №60975 від 31.07.2012 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №69866 від 31.08.2012 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №79973 від 30.09.2012 на суму 37,62 грн.;

Рахунок на оплату №88235 від 31.10.2012 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №97201 від 30.11.2012 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №102168 від 29.12.2012 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №11431 від 31.01.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №19084 від 28.02.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №22982 від 29.03.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №26133 від 30.04.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №29740 від 31.05.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №31760 від 27.06.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №34317 від 31.07.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №37313 від 30.08.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №38848 від 30.09.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №41130 від 31.10.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №44764 від 29.11.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №47693 від 31.12.2013 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №1170 від 31.01.2014 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №3986 від 28.02.2014 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №7532 від 31.03.2014 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №10304 від 30.04.2014 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №12520 від 30.05.2014 на суму 31,36 грн.;

Рахунок на оплату №16273 від 27.06.2014 на суму 31,36 грн..

Загальна сума послуг холодного водопостачання складає - 884,42 грн.

Слід звернути увагу, що згідно рахунку на оплату №8432 від 29.02.2012 слідує те, що у відповідача наявна переплата у сумі - 406,83 грн. (а/с 58)

Крім того, до матеріалів апеляційної скарги відповідачем надано докази погашення послуг постачання холодного водовідведення згідно рахунків на оплату №79973 від 30.09.2012 на суму 37,62 грн., (квитанція про сплату від 30.11.2012) №97201 від 30.11.2012 на суму 31,36 грн., №102168 від 29.12.2012 на суму 31,36 грн. (квитанції про оплату від 14.01.2013, від 18.01.2013)

Доказів сплати боргу по інших вищезгаданих рахунках відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, за розрахунком колегії суддів, борг відповідача за послуги холодного водопостачання складає - 477,59 грн.

За розрахунком: 884,42 грн. (загальна суму боргу по холодній воді) - 406,83 грн. (переплата відповідача згідно рахунку №8432 від 29.02.2012) - 37,62 - 31,36 - 31,36 (сплачені суми по рахункам) = 477,59 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 477,59 грн. боргу за послуги холодного водопостачання, в іншій частині позову щодо стягнення основного боргу слід відмовити, як заявленого необґрунтовано.

Щодо позовних вимог про стягнення 784,14 грн. інфляційних втрат та 400,93 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки встановлено, що борг відповідача за комунальні послуги з холодного водопостачання складає 477,59 грн., колегією суддів здійснено перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 34,19 грн. інфляційних втрат та 5,45 грн. 3% річних. Вказаний розрахунок здійснено згідно програмного забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» по кожному платежу окремо за період визначений позивачем.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31.36 27.07.2013 - 08.07.2014 347 3 % 0.89 31.36 31.08.2013 - 08.07.2014 312 3 % 0.80 31.36 30.09.2013 - 08.07.2014 282 3 % 0.73 31.36 30.10.2013 - 08.07.2014 252 3 % 0.65 31.36 30.11.2013 - 08.07.2014 221 3 % 0.57 31.36 29.12.2013 - 08.07.2014 192 3 % 0.49 31.36 31.01.2014 - 08.07.2014 159 3 % 0.41 31.36 28.02.2014 - 08.07.2014 131 3 % 0.34 31.36 28.03.2014 - 08.07.2014 103 3 % 0.27 31.36 30.04.2014 - 08.07.2014 70 3 % 0.18 31.36 30.05.2014 - 08.07.2014 40 3 % 0.10 31.36 30.06.2014 - 08.07.2014 9 3 % 0.02 31.36 30.06.2014 - 08.07.2014 9 3 % 0.02 Таким чином, загальна сума процентів складає 5,45 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 27.07.2013 - 08.07.2014 31.36 1.120 3.77 35.13 31.08.2013 - 08.07.2014 31.36 1.120 3.77 35.13 30.09.2013 - 08.07.2014 31.36 1.128 4.01 35.37 30.10.2013 - 08.07.2014 31.36 1.123 3.87 35.23 30.11.2013 - 08.07.2014 31.36 1.121 3.80 35.16 29.12.2013 - 08.07.2014 31.36 1.116 3.63 34.99 31.01.2014 - 08.07.2014 31.36 1.113 3.56 34.92 28.02.2014 - 08.07.2014 31.36 1.107 3.35 34.71 28.03.2014 - 08.07.2014 31.36 1.083 2.60 33.96 30.04.2014 - 08.07.2014 31.36 1.048 1.52 32.88 30.05.2014 - 08.07.2014 31.36 1.010 0.31 31.67 30.06.2014 - 08.07.2014 31.36 1.000 0.00 31.36 Таким чином, сума індексу інфляції складає 34,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ «Навігатор плюс» задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 №910/26896/15 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 477,59 грн. основного боргу, 34,19 грн. інфляційних втрат та 5,45 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Навігатор плюс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 №910/26896/15 скасувати частково та прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор плюс" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, 2-4/7, ідентифікаційний код 32348625) на користь Комунального підприємства "ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838), грошові кошти: 477,59 грн. (чотириста сімдесят сім) грн. 59 коп. основного боргу, 34 (тридцять чотири) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 5 (п'ять) грн. 45 коп. 3% річних та 83,65 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині позову відмовити.».

Стягнути з Комунального підприємства "ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор плюс" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська/ вул. Прорізна, 2-4/7, ідентифікаційний код 32348625) 1 247,79 грн. судового збору за апеляційний перегляд судового рішення.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/26896/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Г.В. Корсакова

Л.В. Чорна