Рішення

від 09.12.2015 по справі 910/12742/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/12742/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙНТУР УКРАЇНА";

про: стягнення 170.043,46 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Олейнік Н.О. - за довіреністю від 18.06.2015 № 2604-К-О;

відповідача: не з'явилися;

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙНТУР УКРАЇНА" про стягнення 170.043,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушене грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором від 22.10.2013 № б/н. За твердженнями позивача, загальна заборгованість відповідача за договором від 22.10.2013 № б/н складає 170.043,46 грн, з яких: 94.000,00 грн - заборгованість за кредитом; 56.734,23 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 19.309,23 грн - пеня.

Позивачем було надіслано відповідачеві лист із вимогою про погашення наявної в останнього заборгованості. Проте, вимоги позивача виконані відповідачем не були у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.07.2015 № 910/12742/15 позов публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙНТУР УКРАЇНА" про стягнення 170.043,46 грн. залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2015 № 910/12742/15 скасовано, матеріали справи направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 справу прийнято до розгляду.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов до суду не подав у зв'язку із чим, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

22.10.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙНТУР УКРАЇНА", як клієнт банку, (далі - відповідач) приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 22.10.2013 № б/н (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов Договору відповідачу відкрито в публічному акціонерному товаристві "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - позивач) поточний рахунок № 26003010014764.

Розділом 3.2.2 Умов регламентовано порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки.

Згідно п. 3.2.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень)* від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014г. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014г. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.7.8 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Так, позивачем на виконання умов Договору, згідно заявки на здійснення гарантованого платежу проведено гарантований платіж, що підтверджується випискою по рахунку за період з 28.12.2013 по 13.11.2015 (належним чином завірена копія вказаної виписки наявна в матеріалах справи).

Відтак, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, яке полягає у своєчасному проведенні гарантованого платежу ініційованого відповідачем.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "АКЦЕНТ-банк" підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд приходить до висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 стаття 1067 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач направив відповідачеві лист-претензію від 11.08.2015 з вимогами про погашення заборгованості за Договором. Проте відповідач вимог позивача не виконав.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов'язань за Договором. Як встановлено судом, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 94.000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 56.734,23 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором 19.309,23 грн.

Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок сум, що заявлені до стягнення, суд вважає його обґрунтованим у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 94.000,00 грн; по процентам за користування кредитом у розмірі 56.734,23 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 19.309,23 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 Договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано відповідачем.

Положеннями п. 3.2.2.10.1 Умов встановлено, що у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього Договору , термінів повернення кредиту передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору , винагороди , передбаченої п.п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору , відповідач сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права передбаченого п. 3.2.2.2 Договору, відповідач сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за Договором, позивачем було правомірно нараховано пеню. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 19.309,23 грн, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 19.309,23 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙНТУР УКРАЇНА" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 6, офіс. 87; ідентифікаційний код 35812166) на користь публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість по кредиту в сумі 94.000 (дев'яносто чотири тисячі) грн 00 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 56.734 (п'ятдесят шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн 23 коп.; пеню в сумі 19.309 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'ять) грн 23 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.400 (три тисячі чотириста) грн 87 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 грудня 2015 року

Суддя С.В. Балац