Постанова

від 02.12.2015 по справі 925/773/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 925/773/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 02.12.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Європейські транспортні системи» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року

у справі № 925/773/15 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Європейські

транспортні системи»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 294 813,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/773/15 позов ТОВ «Курапрокс» (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог) до ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» - задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» на користь ТОВ «Курапрокс» 282 987,71 грн. збитків на підставі договору № 172 d/z від 14.04.2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні та 5896,27 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 30.06.2015 року, ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/773/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді Суховий В.Г., Мальченко А.О. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

21.09.2015 року розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Жук Г.А. у відпустці, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 925/773/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/773/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/773/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 07.10.2015 року, 28.10.2015 року та 02.12.2015 року представники ТОВ «Курапрокс» надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представники позивача вважають апеляційну скаргу не обґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представники просили апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.06.2015 року залишити без змін.

Представники ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» та ФОП ОСОБА_2 у судові засідання 07.10.2015 року, 28.10.2015 року та 02.12.2015 року не з'явилися про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином про що, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» та ФОП ОСОБА_2 про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь представників відповідача та третьої особи у судовому засіданні 02.12.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів та про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

До того ж судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Так, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи на вимогу апеляційного господарського суду було витребувано у позивача та долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчений переклад на українську мову документів якими ТОВ «Курапрокс» обґрунтовує свої позовні вимоги.

Дослідивши представлені докази, перевіривши доводи апеляційної скарги та застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року є законним та обґрунтованим, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Європейські транспортні системи» (експедитор, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Купарокс» (замовник, позивач) було укладено договір № 172 d/z на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні, у відповідності до якого експедитор зобов'язався за винагороду (плату) і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування -ТЕО) (п. 1.1 договору).

За своїм юридичним змістом договір № 172 d/z на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні від 14 березня 2014 року є договором перевезення, який відповідає положенням ст. 908,909 ЦК України, у відповідності до положень яких перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У відповідності п. 1.2 договору № 172 d/z експедитор забезпечує оптимальне транспортне обслуговування вантажів замовника, надаючи на вибір останнього, деякі або увесь перелік наступних послуг: організація перевезення вантажів замовника за маршрутом, обраним замовником, на підставі відповідних заявок; укладення від свого імені або від імені замовника договорів перевезення вантажу; завантаження або вивантаження вантажів; оплата мита, зборів, витрат, покладених на замовника; одержання необхідних для експорту - імпорту документів, виконання митних формальностей; надання інших додаткових послуг за домовленістю сторін, що має бути відображено в заявці замовника.

Ціна, строки та інші конкретні умови ТЕО вантажів обумовлюються в заявці замовника, що є невід'ємною частиною цього договору, й матиме юридичну силу для обох сторін за умови викладення її в письмовому вигляді та належним чином підписаної та скріпленої печатками обох сторін (п. 1.3 договору № 172 d/z ).

З матеріалів справи також вбачається, що 14 березня 2014 року між сторонами у справі було підписано заявку №172/z згідно з якою замовник у відповідності до власних потреб та особливостей вантажу просить Експедитора надати йому послуги з ТЕО вантажів. Відповідно до заявки виконавець зобов'язався виконати або організувати перевезення вантажу з Швейцарії (місто Крінс) в Україну (місто Київ).

Згідно довідки, виданої ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» № 1 від 19.03.2014 року, вартість транспортних послуг при перевозці вантажу автомобілем держ. № НОМЕР_1 по маршруту Швейцарія - Україна складає 22 878 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору № 172 d/z Для його виконання експедитор має право залучити до роботи третіх осіб (юридичних чи фізичних), що мають всі необхідні документи та дозволи для роботи з вантажами замовника, при цьому експедитор несе повну матеріальну відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб під час ТЕО вантажів замовника. У відносинах із третіми особами, залученими експедитором до процесу надання транспортно-експедиційних послуг, експедитор діє в інтересах замовника виключно в рамках цього договору.

Так, на виконання договору № 172 d/z на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні від 14 березня 2014 року відповідачем, 17 березня 2014 року було укладено договір перевезення міжнародних вантажів № 172d/р з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - перевізник, третя особа у справі) у відповідності до якого експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо здійснення міжнародних перевезень вантажів (автотранспорт) на умовах передбачених цим договором та відповідно до правил міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні згідно з умовами Конвенції про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Європейської угоди про режим праці водіїв (ESTR), іншими міжнародними угодами. Сторони дотримуватимуться положень Митної конвенції МДП а також вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення (п. 1 договору № 172d/р).

Відповідно до п. 3.3.3 договору № 172 d/z експедитор зобов'язаний подати під завантаження в розпорядження замовника-позивача в погоджені терміни транспортний засіб в технічно справному стані що відповідає усім вимогам держав, по території яких він проїжджатиме. Забезпечити наявність усіх необхідних документів для митного оформлення автотранспортного засобу. А також забезпечити отримання документів, дозволів та іншої документації, необхідної для здійснення митного, санітарного та іншого контролю, залежно від виду вантажу і його специфічних особливостей (ветеринарні, санітарні, якісні свідоцтва, довідки, паспорти і так далі), а також забезпечити безперешкодне митне оформлення вантажу (митні декларації і так далі) митне очищення в країні вивантаження (якщо заявкою передбачений такий обов'язок експедитора) ( п. 3.3.5 договору № 172 d/z ).

Згідно з п. 3.3.11 договору № 172 d/z, експедитор зобов'язаний забезпечити відвантаження, митне оформлення і розвантаження, митне очищення транспорту в нормативний час, який приймається сторонами в межах 48 годин для операцій по відправці і 48 годин для операцій по прийманню вантажу. Наднормативний час вважається простоєм автотранспорту. Якщо наднормативний час почався в робочий день, передуючий вихідним і святковим дням, то вихідні і святкові дні не вважаються простоєм.

Відповідно до п. 3.2.5 договору № 172d/р експедитор зобов'язаний сприяти оформленню всіх товаротранспортних документів і здійснити усі митні та інші формальності для безперешкодного проходження транспортного засобу через кордони відповідних держав.

Згідно з п. 3.1.7 договору № 172d/р перевізник зобов'язаний забезпечити отримання в строк усіх необхідних дозвільних документів (в тому числі СМR) для перевезення негабаритного вантажу в усіх країнах протягом усього періоду транспортування.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно вимог договору між сторонами та у встановлений строк. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч договірним положенням вищевказаних договорів, під час проходження кордону між Швейцарією та Німеччиною, на вантаж не була оформлена транзитна декларація, що підтверджується рішенням Митної служби № 302000-UPCR-617-57/14/UK від 16/09/2014 року, що в свою чергу спричинило на польсько-українському кордоні арешт вантажу позивача та порушення провадження по факту незаконного перевезення вантажу.

З рішення Митної служби № 302000-UPCR-617-57/14/UK від 16/09/2014 року вбачається, що перевізник товару не надав для митного оформлення документи, які вимагаються відповідно до законодавства Європейського Союзу, які б включали цей товар у процедуру зовнішнього транзиту без сплати податків та зборів.

Після проведення перевірки було складено протокол проведення митної перевірки від 05.04.2014 року. Товар, який перевозився в інтересах позивача, було затримано відповідно до квитанції PL/MF/AG № 0077462 від 05.04.2014 року.

У зв'язку із викладеним вище керівник Митної служби у Любліні постановою № 302000-UPCR-617-57/14/UK від 22.04.2014 року розпочав митне провадження у справі з врегулювання ситуації щодо вказаного вище товару, який перевозився за допомогою транспортного засобу з реєстраційними номерами АС 1367 BE, у зв'язку із нелегальним ввезенням на митну територію Європейського Союзу (ст. 2 Рішення Митної служби від 16.09.2014 року).

Предметне провадження, розпочате Митною службою у Любліні, стосувалось врегулювання ситуації щодо товару, нелегально ввезеного на митну територію Європейського Союзу. Провадження було розпочате стосовно отримувача товару - товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» (вул. Петрозаводська, 2 а, офіс 512, 03035, Київ, Україна); стосовно перевізника товару ФОП ОСОБА_2, який діяв на підставі договору № 172d/p, укладеного з відповідачем та стосовно відправника товару фірми «Кураден Інтериешенел АГ» (Амленштрассе,22, 6010, Крінс, Швейцарія).

Відповідно до положень ст. 202 абз. 2 і 3 Митного кодексу Європейського Союзу, митний борг виникає в момент нелегального ввезення товару, а боржниками є: особа, яка вчинила нелегальне ввезення, особи, які брали участь у ввезенні і які разом із цим знали або повинні були знати, що таке ввезення нелегальне, а також особи, які придбали такий товар або володіли ним, і які в момент його придбання або початку володіння ним знали або повинні були знати, що такий товар ввезено нелегально.

У зв'язку із викладеним вище, як боржників було визначено перевізника товару, тобто особу, яка здійснила нелегальне ввезення, відправника товару, тобто особу, яка брала участь у ввезенні і разом із цим знала або повинна була знати, що таке ввезення відбувається нелегально, та отримувача товару, тобто особу, яка придбала або володіла товаром та яка в момент його придбання або початку володіння ним знала або мала знати, що цей товар, нелегально ввезений на територію Європейського Союзу.

Згідно зі ст. 213 Митного кодексу Європейського Союзу, якщо стосовно однієї й тієї ж митної заборгованості існує декілька боржників, то вони несуть солідарні зобов'язання за покриття такого боргу. Це означає, що сплата належного мита разом з відсотками одним із боржників звільняє інших від такого зобов'язання.

Так, зважаючи на зазначені вище норми міжнародного законодавства, відповідно до рішення Митної служби від 10.10.2014 року № 302000-UPCR-9000-129/14/UK стосовно вантажу позивача було встановлено необхідність: констатувати виникнення податкових зобов'язань 05.04.2014 року; визначити зобов'язання щодо податку на товари і послуги у розмірі 40035,00 злотих (сорок тисяч тридцять п'ять злотих) - тип оплати В00, у зв'язку із виникненням митної заборгованості стосовно товарів у вигляді зубної пасти Курапрокс - 4400 шт., рідини для ротової порожнин - 864 шт., зубних щіток - 22299 шт., електричних щіток Курапрокс Гідросонік - 72 шт, прорізувачів зубів для немовлят Курабебі - 148 шт., наборів для чищення Курапрокс - 96 шт., наборів паста + щітка свісс смайл - 156 шт., наборів для подорожуючих Курапрокс (паста + зубна щітка) - 140 шт., пластикових моделей стоматологічної щелепи Курапрокс - 5 шт., виставкових наборів - 4 набори, наборів стійка із дзеркальцем свісс смайл і зубними щіточками - 25 шт., які були нелегально ввезені на митну територію Європейського Союзу; зарахувати в рахунок вказаної вище податкової заборгованості суму 40035,00 злотих разом із відсотками від вказаної вище суми, які нараховуються починаючи з 06.04.2014 року до дня внесення застави (разом 41933,00 злотих), внесеної шляхом безготівкового переказу 26.09.2014 року як майнової застави згідно підтвердження - Серія PL/MF/AB № 0003591 від 26.09.2014 року, № справи 302010-3151-67/14/ВМ.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 вересня 2014 року позивач через свого керівника, яка прибула за місцем затримання товару, сплатив суму податку у розмірі 40 035,00 злотих та відсотки у розмірі 1 898,00 золотих, що в підсумку становить 41 933,00 злотих. Окрім даного платежу позивачем, ще було сплачено мито у розмірі 5 069,00 злотих.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на день сплати вказаних вище платежів - 26.09.2014 року, - офіційний курс гривні до польського злотого становив 392,8481 злотих за 100,00 грн. Отже, позивачем було сплачено загальну суму у розмірі 184 247,84 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Рішення Митної служби від 07.10.2014 року № 302060-4601-151/2014/КВ позивачу було встановлено оплату у розмірі 25383,00 польських злотих за зберігання у депозиті Автомобільного митного відділу у Дорохуску протягом періоду з 05.04.2014 року до 26.09.2014 року товару, який був затриманий згідно з квитанцією PL/MF/AG № 0077462 від 05.04.2014 pоку. Позивач здійснив оплату за зберігання товару у розмірі 25383,00 злотих 07.10.2014 року, що підтверджується відповідним рахунком. Станом на 07.10.2014 року офіційний курс гривні до польського злотого становив 389,3545 злотих за 100,00 грн. Отже, за зберігання вантажу на митниці позивач сплатив 98 739,87 грн.

Так, зазнавши вказаних збитків у вигляді понесених витрат позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків у зв'язку із неналежним виконанням ним своїх договірних обов'язків, сплачені позивачем кошти за звільнення товару на митниці у розмірі: 40 035,00 польських злотих як суму податку, 1 898,00 золотих як відсотки, 5 069,00 злотих як мито, що в підсумку з урахуванням валютного курсу становить 184 247,84 гривень та 25 383,00 польських злотих за зберігання товару, що в підсумку з урахуванням валютного курсу становить 98 739, 87 гривень. Змагальна сума цих платежів складає 282 987,71 грн.

Перевіривши вказані розрахунки позивача, судова колегія апеляційного господарського погоджується що сплачені позивачем 72 385,00 польських злотих з урахуванням валютного курсу на час їх сплати становить 282 987,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. У відповідності до ч. 1 ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За умовами ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за змістом укладеного між сторонами договору № 172d/z від 14.03.2014 року - оформлення всіх документів та сплата всіх платежів за перевезення товару покладається повністю на відповідача у справі, як на експедитора.

Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що якби зобов'язання відповідачем було виконано належним чином і всі необхідні документи на вантаж було ним отримано, то позивач не поніс би додаткових витрат на оплату податків, мита та плати за зберігання товару на кордоні. Збитки позивача знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по вказаному договору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 5.1 договору № 172d/z між сторонами, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона зобов'язана повністю відшкодувати іншій стороні усі заподіяні збитки.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів про існування обставин, які б звільняли відповідача від відшкодування збитків на користь позивача, чи про відсутність вини відповідача у настанні збитків у позивача.

Заперечення скаржника про те, що оскільки митними органами було встановлено, що у незаконному перетині товару через кордон винні і перевізник і відправник товару, то відповідач повинен бути звільнений від майнової відповідальності перед позивачем, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, згідно п. 1.4 договору № 172 d/z, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, яких він залучає для виконання цього договору, під час транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не було надано суду першої інстанції та відповідачу нотаріально засвідчений переклад документів на підставі яких був заявлений позов, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи позивачем надавалися суду нотаріально засвідчений переклад документів з польської мови на українську, та вказані документи були оглянуті судом.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи на вимогу апеляційного господарського суду було витребувано у позивача та долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчений переклад на українську мову документів якими ТОВ «Курапрокс» обґрунтовує свої позовні вимоги.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Курапрокс» та стягнення з ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» 282 987,71 грн. збитків на підставі договору № 172 d/z від 14.04.2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ТОВ «ТК Європейські транспортні системи» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ТК Європейські транспортні системи»слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Європейські транспортні системи» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/773/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/773/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/773/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 07.12.2015 року