Постанова

від 15.12.2015 по справі 911/1609/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 911/1609/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Майданевича А.Г.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.11.2015 року по справі № 911/1609/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2015 року у справі № 911/1609/15 (суддя: Лилак Т.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 13 350, 00грн., розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 про стягнення 8 900,00 грн. основного боргу, 4 450,00 грн. штрафу, розірвання договору № 22-15-32/284 від 15.12.2015 року та зобов'язання повернення складського приміщення № 284, загальною площею 8,75 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

30.04.2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 8 900,00 грн. основного боргу, 4 450,00 грн. штрафу, розірвати договір № 22-15-32/284 від 15.12.2014 року та зобов'язати відповідача повернути складське приміщення № 284, загальною площею 8,75 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.06.2015 року у справі № 911/1609/15 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило задовольнити позов повністю.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями від 10.07.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням суддів Чорної Л.В. та Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року у справі № 911/1609/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Жук Г.А., Руденко М.А.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 19.08.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року, у зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А. та Руденко М.А. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2015 року у справі № 911/1609/15 до провадження зазначеною колегією.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2015 року у справі № 911/1609/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 19.08.2015 року, оголошено перерву до 16.09.2015 року.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/1180/15 від 15.09.2015 року у зв'язку з перебуванням головуючого суддів (судді-доповідача) Кропивної Л.В. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.50, пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1609/15.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" 15.09.2015 року передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року по справі № 911/1609/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" до провадження і призначено перегляд рішення на 10.11.2015 року.

09.11.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.11.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.11.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшли додаткові документи.

09.11.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" надійшли додаткові документи.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1609/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року по справі № 911/1609/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" до провадження зазначеною колегією.

У судовому засідання оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.12.2015 року.

15.12.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" надійшли письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засідання надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ предстаника позивача та перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року по справі № 911/1609/15 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу № 54-12-43 від 01.10.2012 року, укладеного між ТОВ "Котед-ЛТД" та ТОВ "Респан", позивач придбав у власність ряд торгівельних павільйонів у кількості 29 штук, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 103. т. 1).

15.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" (позивач, орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, орендар) укладено договір № 22-15-19/261 (договір, а.с. 22, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Згідно п. 1.1 договору позивач надав відповідачу у користування приміщення № 284 площею 8,75 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення).

Позивач зобов'язаний згідно п. 2.2.1 договору надати відповідачу 01.01.2015 приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкту.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до розділу 3 договору плата за користування об'єктом вноситься відповідачем до двадцять п'ятого числа поточного місяця авансом за наступний місяць, шляхом перерахування коштів, визначених п. 3.2 договору, на поточний рахунок позивача. Плата за січень та лютий 2015 року становить 3482,00 грн. на місяць, без ПДВ, а з березня по грудень 2015 року розмір плати за користування об'єктом становить 4450,00 грн. на місяць без ПДВ. (п. 3.3 договору). У разі, якщо відповідач до останнього календарного дня поточного місяця не звернувся до позивача з письмовою претензією щодо виконання останньою своїх зобов'язань за договором - зобов'язання вважаються виконаними належним чином і прийнятими відповідачем. У разі необхідності підтвердження виконання зобов'язань письмово, відповідач у письмовій формі звертається до позивача з проханням скласти відповідний акт (п. 3.4 договору).

Згідно умов договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання зобов'язань, передбачених договором, і відшкодовують збитки відповідно до чинного законодавства України. За невчасне перерахування плати згідно розділу 3 договору, відповідач в безспірному порядку сплачує пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, 3 відсотки річних та інфляційну складову від несплачено суми за кожен день прострочення. У разі прострочення в оплаті більше, ніж на 10 банківських днів, позивач має право розірвати договір або відповідач сплачує штраф у розмірі місячної плати за користування об'єктом. У разі затримки в оплаті більше ніж на 20 банківських днів-договір розривається в автоматичному порядку, а відповідач не звільняється від сплати згідно п. 3.2. та 4.2.1. даного договору (п. 4.2.2 - 4.2.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.01.2015, а в частині виникнення випадків невиконання зобов'язань за договором, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір підлягає достроковому розірванню з ініціативи позивача у випадках: невнесення плати відповідачем згідно розділу 3 договору, порушення правил роботи ринку, розміщення несанкціонованої інформації та/або реклами,дострокового розірвання договору з ТОЙ "Парк-Сервіс" на оплату послуг ринку, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності, у разі смерті фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. У разі, якщо позивач станом на 25 число поточного місяця не пред'явив письмових претензій до відповідача щодо виконання ним умов договору, то даний договір вважається подовженим на наступний місяць, а до оплати послуг застосовується розділ 3 договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу приміщення №284 площею 8,75 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом прийому-передачі в користування від 01.01.2015 року згідно договору №22-15-32/284 від 15.12.2014 року, з зазначенням про належний стан приміщення та відсутність претензій у сторони-2 до сторони-1, копія акту прийому-передачі наявна в матеріалах справи.

27.04.2015 року відповідачем позивачу надіслано претензію щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором, а саме у березні-квітні 2015 року ТОВ "Котед-ЛТД" не надавало послуги з користування приміщенням (а.с. 60, т. 1).

Претензія мотивована тим, що відповідач не міг користування спірним приміщенням, у зв'язку із наявністю земельного спору між ринками за адресою: АДРЕСА_2, а також на те, що розташування приміщень здійснено без жодних дозвільних документів та демонтування їх за наслідками проведеної перевірки дотримання правил благоустрою. У претензії відповідач просить забезпечити його користування приміщенням та підтвердити позивачем законність перебування приміщення у його власності, а також надати документи, які підтверджують право власності позивача на земельну ділянку.

Проте, відповідач свої зобов'язання по орендній платі за договором № 22-15-32/284 від 15.12.2014 року, не виконав належним чином та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі за період з березня по квітень 2015 року у розмірі 8 900,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення 8 900,00 грн. основного боргу, 4 450,00 грн. штрафу, розірвання договору №22-15-32/284 від 15.12.2015 року та зобов'язання повернення складського приміщення №284 загальною площею 8,75 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з наступного.

По-перше, обов'язковою умовою для передачі майна в оренду є наявність у орендодавця права власності на майно або наявність іншого речового права, яке дозволяє передавати майно в оренду іншим особам.

Зазначене підтверджується договором № 54-12-43 купівлі-продажу від 01.10.2012 року, за умовами якого позивач придбав ряд торговельних павільйонів в кількості 29 штук, які розташовані та використовувались за адресою: АДРЕСА_2 у.

Однак, суд першої інстанції скептично поставився до доводів позивача, з огляду на те, що з договору №54-12-43 купівлі-продажу від 01.10.2012 року не вбачається, що складське приміщення № 284 загальною площею 8,75 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, було передано у власність позивачу саме за даним договором.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів права власності або майнових прав на предмет договору № 22-15-32/284 від 15.12.2015 року, складське приміщення № 284 загальною площею 8,75 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

По-друге, Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва складено припис № 1505462 від 07.04.2015 року та припис № 1505461 від 08.04.2015 року, що засвідчують факт порушення Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051.

За наслідками здійснення Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва перевірки та порушення правил благоустрою міста Києва складське приміщення № 284 загальною площею 8,75 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 було демонтовано, що підтверджує факт неможливості використання відповідачем даного об'єкту за призначенням згідно договору №22-15-32/284 від 15.12.2014 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки складське приміщення №284 загальною площею 8,75 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 було демонтовано, що підтверджується приписом №1505462 від 07.04.2015 року та приписом №1505461 від 08.04.2015 року, то позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів з зазначеним погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 759 Цивільного кодексу України регламентує, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Факт укладання договору оренди підтверджено матеріалами справи, згідно п. 1.1 якого позивач надав відповідачу у користування саме приміщення № 284 площею 8,75 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Також підтверджений і факт передачі цього приміщення позивачем відповідачеві, а саме підписаним повноважними представниками сторін актом приймання-передачі орендованого майна від 15.12.2014 року.

Крім того, сторонами у договорі узгоджено строки та порядок внесення орендних платежів.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідачем у справі не спростовано доводи позивача щодо прострочення оплати за користування орендованим майном у березні та квітні 2015 року, платіжні документи у підтвердження оплати оренди за вказаний період відповідачем суду не надані.

Колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача щодо неможливості користування об'єктом оренди внаслідок його демонтажу, оскільки у березні та квітні 2015 року відповідачем позивачеві не заявлялися претензії щодо неможливості такого користування.

Претензія щодо неналежного виконання умов договору оренди надіслана відповідачем позивачеві 27.04.2015 року та з урахуванням поштового перебігу отримана позивачем 30.04.2015 року - 01.05.2015 року. Таким чином, у квітні 2015 року відповідач користувався орендованим майном без зауважень.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати за договором за березень та квітень 2015 року.

Доказів сплати орендної плати за договором відповідачем за цей період надано не було.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати згідно умов договору № 22-15-32/284 від 15.12.2014 року, а тому вимога про стягнення заборгованості є такою, що підлягає задоволенню в сумі 8900,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 4 450,00 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Згідно п. 4.2.1 договору за несвоєчасне перерахування плати серед іншого зазначено, що відповідач сплачує штраф у розмірі місячної плати за користування об'єктом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення штрафу у сумі 4 450,00 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить розірвати договорі оренди.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем у справі допущене істотне порушення умов укладеного з позивачем договору оренди, а саме несплата орендної плати за укладеним сторонами у справі договором оренди за період користування майном (березень - квітень 2015 року).

Крім того, у п. 4.2.1 договору серед іншого зазначено, що у разі затримки в оплаті більше ніж на 20 банківських днів - договорі розривається в автоматичному порядку.

Таким чином, вимога позивача про розірвання укладеного сторонами договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача щодо повернення орендованого майна, то вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки право на таке повернення виникне у позивача лише після набрання законної сили постанови суду про розірвання договору оренди.

Таким чином, у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно слід відмовити.

Щодо посилань відповідача на приписи від 07.04.2015 року та від 08.04.2015 року, то вони до уваги не беруться оскільки з їх копій які знаходяться в матеріалах справи не вбачається, що саме орендоване майно було демонтовано.

Крім того, колегією суддів ухвалою суду від 10.11.2015 року було витребувано від сторін копію приписів № 1505462 від 07.04.2015 року та № 1505461 від 08.04.2015 року; докази надсилання та отримання телеграм, стосовно передачі приміщення; докази демонтування приміщення.

Однак, відповідач витребуваних документів до суду не надав.

Таким чином, колегією суддів було здійснено перегляд рішення за документами наявними в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів права власності на орендоване приміщення, то вони колегією суддів також до уваги не беруться оскільки в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 01.10.2012 року, відповідно до якого позивачем було придбано 29 павільйонів.

Крім того, предметом даної справи є стягнення орендних платежів та розірвання договору оренди, а не встановлення права власності.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" на рішення господарського суду Київської області від 18.06.2015 року у справі № 911/1609/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 18.06.2015 року у справі № 911/1609/15 скасувати в частині відмови у стягненні 8 900,00 грн. основного боргу, 4 450,00 грн. штрафу та розірванні договору № 22-15-32/284 від 15.12.2015 року, у цій частині прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13-А, код 35551765), заборгованість у розмірі 8900 грн., 4500 штрафу та 3047 грн. судового збору.

4. Розірвати договір № 22-15-32/284, укладений 15.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" та ОСОБА_2.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Котед-ЛТД" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13-А, код 35551765), 1524 грн. судового збору за перегляд справи в апеляційній інстанції.

7. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суді Київської області.

8. Матеріали справи № 911/1609/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.Г. Майданевич

Т.В. Ільєнок