ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2015 р. Справа № 917/1796/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5119 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.15 р. у справі № 917/1796/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ-Перспектива", м.Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область
про стягнення 523 729,68 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ-Перспектива" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук заборгованість за договором поставки № 0686-СН від 21.12.2012 р. у розмірі 523729,68 грн., у т.ч. 280625,40 грн. - основного боргу, 22584,00 грн. - пені, 207235,53 грн. - інфляційних втрат, 13 284,75 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2015 р. у справі № 917/1796/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ-Перспектива", м. Запоріжжя 280625,40 грн. суми основного боргу, 207147,21 грн. інфляційних втрат, 13284,75 грн. 3 % річних та витрати зі сплаті судового збору у розмірі 10021,15 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 280625,40 грн. є правомірними та обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 13284,75 грн. та 207147,21 грн. - інфляційних витрат є правомірними та підлягають задоволенню. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 88,32 грн. суд відмовив зазначивши, що в цій частині вони заявлені безпідставно, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 22584,00 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності, та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в прохальній частини якої просить В«скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2015 р. у справі № 917/1341/15, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ В«Медіа груп В«Нове століттяВ» відмовити в повному обсязіВ» , з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, та ін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 21.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-Комерційна Фірма ПерспективаВ» (постачальник) та публічним акціонерним товариством В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» (покупець) укладений договір поставки товару № 0686-СН (далі - договір)
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією - (ями) (далі -"специфікація").
Відповідно до п. 1.5 договору, загальна сума товару становить 651 600,00 грн.;
Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару за цим договором здійснюється за письмовою заявкою покупця вказаними строками поставки.
Відповідно до п. 2.4 договору, датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти кaлeндaрниx днів від дати поставки кожної партії. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.
Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору, умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Поставка здійснюється на умовах СРТ.
Відповідно до п. 10.6 договору, у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 13.1 - 13.3 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2014р., але у будь-якому разі до повного виконання зобов"язань сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього договору.
У відповідності до умов вищезазначеного договору, найменування, кількість та вартість товару визначена у специфікації № 1 - порошковий дріт діаметром 13 мм з комплексним наповнювачем алюмінію, кальцію та титану.
На виконання умов договору позивач відвантажив товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-000001 на загальну суму 203266,80 грн., № РН-000032 на загальну суму 77358,60 грн., які підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості та кількості, поставленого позивачем товару.
Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.
Позивач зазначає, що відповідач оплату за поставлений товар своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 280625,40 грн. та нараховані санкції.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 280625,40 грн. є правомірними та обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 13284,75 грн. та 207147,21 грн. - інфляційних витрат є правомірними та підлягають задоволенню. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 88,32 грн. суд відмовив зазначивши, що в цій частині вони заявлені безпідставно, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 22584,00 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності, та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України , визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).
Згідно зі ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .
Відповідно до ст. 712 ЦК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 664 ЦК України , обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України , покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначає позивач на виконання умов договору відповідачу поставлений товар на загальну суму 280625,40 грн., що підтверджується накладними: № РН-0000031 на загальну суму 203266,80 грн., № РН-0000032 на загальну суму 77358,60 грн., які підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості та кількості, поставленого позивачем товару. Зазачений факт відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати певні обов'язкові реквізити, встановлені даною статтею закону.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 280625,40 грн. основного боргу.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неналежне виконання зобов'язання позивачем у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але не отримав вищезазначених документів, підтверджуючих якість товару.
При цьому, розділом 4 договору передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.
Відповідно до ст. 666 ЦК України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо відмови, або повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів суду не надано.
Договором поставки та чинним законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі, або без сертифікату.
Більше того, порядок розрахунків за договором передбачений п. 6.1. договору, згідно з яким розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.
Зазначене не позбавляє покупця права вимагати відповідних документів у продавця.
Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Вищого господарського суду України В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального праваВ» передбачено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .
Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.
В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 280625,40 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 280625,40 грн. основного боргу.
Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи позивачем нараховані 3% річних у розмірі 13284,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 207235,53 грн.
Враховуючи викладене, також правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 13284,75 грн. та 207147,21 грн. - інфляційних втрат та відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 88,32 грн., оскільки вони заявлені безпідставно.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22584,00 грн. на підставі п. 10.6 договору задоволенню не підлягають, оскільки нараховані:
- за період з 13.01.2014 р. по 13.07.2014 р. за накладною № РН - 0000031 від 12.12.2013 р. у сумі 16183,38 грн.;
- за період з 24.01.2014 р. по 24.07.2014 р. за накладною № РН - 0000032 від 23.12.2013 р. у сумі 6400,62 грн.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати товару за накладною № РН - 0000031 від 12.12.2013 р. настав 13.01.2014 р., за накладною № РН - 0000032 від 23.12.2013 р. настав 24.01.2014 р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою 14.08.2015 р.
Враховуючи вищезазначене, судом правомірно відмовлено в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 22584,00 грн. у зв'язку зі спливом скороченого терміну позовної давності за заявою відповідача.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.15 у справі № 917/1796/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.15 у справі № 917/1796/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 10.12.2015 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2015 |
Оприлюднено | 23.12.2015 |
Номер документу | 54392999 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Пушай В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні