Рішення

від 10.12.2015 по справі 263/5252/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/5252/15-ц

Провадження № 2/263/1887/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Краснолуцької міської ради Луганської області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби в Луганській області, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, зміненим під час розгляду справи, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. 1.09.2009 року наказом № 62-к вона була прийнята за переведенням до Краснолуцької гімназії № 1 імені ОСОБА_2, Краснолуцької міської ради Луганської області на посаду вчителя математики. У зв'язку з проведенням активної фази АТО на території м.Красний Луч Луганської області змушена була терміново виїхати з міста.

На підставі заяви про звільнення, її було звільнено з Краснолуцької гімназії №1 імені ОСОБА_2 за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України з 15.08.2014 року (наказ № 70- к від 15.08.2014 року).

В трудовій книжці запису про звільнення не внесено, так як на момент її виїзду з міста не було уповноваженої особи, яка мала право заповнювати трудову книжку в Краснолуцькій гімназії №1 імені ОСОБА_2. Замість цього їй була видана трудова книжка та виписка з наказу про звільнення.

При звільненні з нею не провели остаточного розрахунку, згідно розрахункового листа за червень 2014 року до теперішнього часу їй не сплачено: оклад - 2521,88 грн.; матеріальна допомога - 2257,50 грн.; відпускні за червень 2014 року - 2780,70 грн.; відпускні за липень 2014 року - 6157,26 грн.; відпускні за серпень 2014 року - 2184,83 грн.; індексація - 38,66 грн., всього на загальну суму 15940,83 грн. З цієї суми підлягають утриманню податки, збори та інші обов'язкові платежі на загальну суму 3038,32 грн. Просить суд здійснити відповідне стягнути з відповідача.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви з проханням вирішити справу за їх відсутності, в яких наполягали на задоволенні заявлених позовних вимог, враховуючи обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи: Головного управління державної казначейської служби в Луганській області в судове засідання не з'явився, надав суду пояснення в яких просив суд розглянути справу у їх відсутності, одночасно зазначивши, що станом на 24.09.2015 року в Головному управлінні державної казначейської служби в Луганській області відсутня інформація щодо переміщення Краснолуцької гімназії № 1 імені ОСОБА_2, Краснолуцької міської ради Луганської області на територію де органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Щодо діяльності Управління Державної казначейської служби України у м.Красний Луч Луганської області, то згідно наказу Державної казначейської служби України від 30.07.2014 року №215 з 30.07.2014 року у роботі Управління встановлено простій.

Зі згоди позивача та його представника, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні спірних правових відносин суд, перш за все, керується вимогами ст.11 ЦПК України, за якими, суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно трудової книжки серії БТ-І номер 7863895, наказом № 62-к від 1.09.2009 року позивач ОСОБА_1 прийнята за переведенням до Краснолуцької гімназії № 1 імені ОСОБА_2, Краснолуцької міської ради Луганської області на посаду вчителя математики.(а.с.10-11)

За наказом № 70- к від 15.08.2014 року Управління освіти Краснолуцької міської ради,

на підставі заяви про звільнення, ОСОБА_1 звільнено з Краснолуцької гімназії №1 імені ОСОБА_2 згідно ст.38 КЗпП України з 15.08.2014 року. (а.с.12)

У відповідності до довідки від 5.05.2015 року №1411025033 позивач ОСОБА_1 взята на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто є внутрішньо переміщеною особою з зареєстрованого місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 до м.Маріуполь Донецької області, де проживає ІНФОРМАЦІЯ_2.

Основним законом України статтею 43 ОСОБА_3 передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд критично відноситься до посилань представників Міністерства освіти та науки України та Департаменту освіти та науки Луганської обласної державної адміністрації, які були первісно залучені до участі в справі в якості відповідачів, на п.2 Тимчасового порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595, та вважає, що він не підлягає застосуванню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Нормативно-правовим актом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати є Закон України «Про оплату праці».

В ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічна за змістом норма зазначена в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до ст. 8 та ст. 22 ОСОБА_3 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_3 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_3 України як актом прямої дії.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_3 межах і відповідно до законів України. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії (ст.8 ОСОБА_3 України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України (ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України).

Відповідно до ст. 21 та ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи норми ОСОБА_3 України, законів, зміст рішень Конституційного Суду України, теоретичні засади науки теорії держави і права, суд дійшов висновку, що встановлені законом права громадянина, в тому числі щодо конкретних соціальних гарантій (пенсійного та іншого соціального забезпеченні) можуть бути змінені виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені,крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час прийняття Тимчасового порядку № 595 не введено воєнного або надзвичайного стану в державі.

Згідно розрахункових листів, довідки Пенсійного фонду України, виписки по картковому рахунку, при звільненні ОСОБА_1 остаточний розрахунок не проведено, заборгованість складає: оклад - 2521,88 грн.; матеріальна допомога - 2257,50 грн.; відпускні за червень 2014 року - 2780,70 грн.; відпускні за липень 2014 року - 6157,26 грн.; відпускні за серпень 2014 року - 2184,83 грн.; індексація - 38,66 грн., всього - 15940,83 грн., однак дані кошти не були виплачені.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача 15940,83 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн. за вимоги майнового характеру.

Керуючись ст.ст.3,8,10,11,31,58-61,88,118,119,208-209,212-215,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління освіти Краснолуцької міської ради Луганської області про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Управління освіти Краснолуцької міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, суму заборгованості при звільнені, що складає з: окладу - 2521,88 грн.; матеріальної допомоги - 2257,50 грн.; відпускних за червень

2014 року - 2780,70 грн.; відпускних за липень 2014 року - 6157,26 грн.; відпускних за серпень 2014 року - 2184,83 грн.; індексації - 38,66 грн., всього - 15940,83 грн.

Стягнути з Управління освіти Краснолуцької міської ради Луганської області на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя П.І. Папаценко