Ухвала

від 16.12.2015 по справі 826/15069/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15069/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Старовойта В.П Килівника Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Недорого» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Недорого» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ТОВ «Недорого» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0003982201 та № 0003972201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Недорого» (податковий номер 38977343) з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2014 року та січень 2015 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Оптова компанія Магніт» (код 38919983), ІП «Логін» (код 38204178), ТОВ «Інвестком» (код 31901655).

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 68 869 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 182 668 грн., в тому числі за період: грудень 2014 року - 76 521 грн., січень 2015 року - 106 147 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 19.06.2015 № 3168/26-58-22-01-38977343 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015:

- № 0003972201, яким за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 228 335 грн., в тому числі: за основним платежем - 182 668 грн., за штрафними санкціями - 45 667 грн.;

- № 0003982201, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86 086 грн., в тому числі: за основним платежем - 68 869 грн., за штрафними санкціями - 17 217 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 вказаної статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 названої статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV з наступними змінами та доповненнями, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону, облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

При цьому, у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Оптова компанія Магніт» та ТОВ «Недорого» було укладено договір поставки від 01.11.2014 № 14М-1162, за яким Постачальник на протязі строку дії цього Договору зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товар (товари) на умовах згідно цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах згідно цього Договору.

Досліджуючи умови вказаного договору, варто зазначити, що кількість товару, його асортимент, ціна на товар та вартість кожної партії товару вказуються постачальником у видаткових накладних на кожну партію товару. У п. 1.2 договору сторони зазначили, що видаткові накладні крім підтвердження безспірного факту передачі постачальником та отримання покупцем товару, являють собою специфікацію до цього договору.

Слід зазначити, що під час здійснення господарських операцій з поставки товару за звичаями ділового обороту сторони спочатку складають заяву на товар/специфікацію, а вже видатковою накладною підтверджують факт поставки. Тобто, підтвердити виконання договору документом, який складається вже за результатом угоди неможливо.

Щодо форми видаткових накладних, слід зазначити, що на них відсутня печатка замовника, обов'язковість якої передбачена п. 3.1 Договору, а також вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, видаткові накладні не містять даних про те, за якою довіреністю товарно-матеріальні цінності передані позивачу, а у видаткових накладних № 136127/4 від 11.12.2014 та № 137696/4 від 25.12.2014 відсутнє прізвище особи від покупця, уповноваженої на отримання товару.

Також, умовами договору визначено, що поставка товару здійснюється згідно із погодженими сторонами заявками (п. 5.1 - 5.4 Договору). Так, Покупець на адресу Постачальника надає засобами електронного чи факсимільного зв'язку або іншим зручним способом, погодженим сторонами, заявку, а Постачальник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня її отримання розглядає дану заявку та повідомляє Покупця про її прийняття чи відмову у прийнятті заявки.

Матеріали справи не містять копій таких заявок, а також відповіді на них постачальника.

Відповідно до п. 2.5 Договору, Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці в повному обсязі з моменту передання товару у розпорядження Покупця за адресою, зазначеною у п. 2.2 Договору. За умовами Договору факт передачі товару підтверджується видатковою накладною. Таким чином, місцем складання видаткових накладних повинно значитись: Київська область, м. Буча, вул. Горького, будинок 8. Однак, надані позивачем видаткові накладні складені в м. Дніпропетровську. Таким чином, рух активів та факт безспірної передачі у місці поставки не підтверджується.

Крім цього, місцем укладання договору із ТОВ «Оптова компанія Магніт» є м. Дніпропетровськ, а тому необхідною обставиною є підтвердження перебування, відповідальних за укладення договору, осіб ТОВ «Недорого» у місці укладання спірного правочину, зокрема, відрядними документами. Однак, такі документи в матеріалах справи відсутні.

15.05.2014 між ТОВ «Інвестком» та ТОВ «Недорого» було укладено договір поставки № 150514-026 за яким Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2 Договору, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладанням цього договору і після укладання сторонами є невід'ємним додатком до цього договору.

Асортимент та кількість товару, що постачається визначається в Замовленні, яке Покупець направляє Постачальнику, а останній надає підтвердження Замовлення Покупця. При цьому, вказаних Замовлень матеріали справи не містять.

Сторони зазначили, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Правила Інкотермс 2000 року).

Договором визначено, що приймання товару здійснюється в місці поставки, або в іншому, обумовленому Сторонами, місці на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару.

Разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України (технічний паспорт, документ про якість тощо). Якість товару, що поставляється, за умовами Договору, повинна відповідати стандартам/технічним умовам та підтверджуватися сертифікатом відповідності. Вказаних документів матеріали справи не містять.

22.01.2015 між ІП «Логін» та ТОВ «Недорого» було укладено Договір поставки № 60/У-31524-2015, за яким Постачальник поставляє та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар згідно цього Договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

За даним Договором, найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід'ємними його частинами і прирівнюються до специфікації та мають її силу.

При цьому, як зазначалося вище, під час здійснення господарських операцій з поставки товару за звичаями ділового обороту сторони спочатку складають заявку на товар/специфікацію, а вже видатковою накладною підтверджується факт поставки. Таким чином, підтвердити виконання договору документом, який складається вже за результатом угоди неможливо.

За умовами Договору, Покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі Постачальника та направляє замовлення на поставку товару Постачальнику, який надає відповідь про прийняття чи неприйняття замовлення.

Позивачем не надано підтверджуючої документації щодо власне замовлень та відповідей на них Постачальника.

Постачальник поставляє товар разом з відповідною документацією, яка передбачена законодавством України для реалізації товару (сертифікати якості та/або сертифікати відповідності, інструкції з експлуатації, гарантійні сертифікати та/або гарантійні талони тощо), які матеріали справи також не містять.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні сертифікати відповідності на товар та будь-які супровідні документи, які б надали змогу ідентифікувати товар, що поставлявся.

Сторони визначили, що поставка товару здійснюється зі складу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а шляхом само вивозу товару Покупцем за власний рахунок та власним транспортом.

Днем отримання товару Покупцем є день виписки Постачальником видаткових накладних на товар. В самих накладних зазначено, що ОСОБА_1. - особа відповідальна за отримання товару діє на підставі довіреності. При цьому, до перевірки вказані в накладних довіреності надані не були.

Також до перевірки були надані видаткові накладні, які складені починаючи з 05.01.2015, тоді як вказаний вище договір поставки було укладено 22.01.2015.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано податкові та видаткові накладні, зокрема: ТОВ «Оптова компанія Магніт» (т.1 а.с.97-153), ТОВ «Інвестком» (т.1 а.с.154-202), ІП «Логін» т.1 а.с.203-225, т.2 а.с.1-67).

Оплата здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку (т.2 а.с.141-207).

Обґрунтовуючи необхідність придбання товару, позивачем зазначено, що ТОВ «Недорого» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами та електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку і зображення. Відповідно, товар (побутова техніка) придбавався позивачем з метою подальшої реалізації контрагентам-покупцям.

Позивач зазначає, що всі придбані товари були реалізовані юридичним та фізичним особам неплатникам ПДВ, податкові накладні виписані.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування регламентують Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року №104 (далі - Правила).

Згідно пункту 2 глави 1 Правил, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).

Слід звернути увагу, що ТОВ «Недорого» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення, а тому вищезазначений перелік документів є супровідним для придбаного у ТОВ «Опотова компанія Магніт», ТОВ «Інвестком», ІП «Логін» товару, водночас, такі докази ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надані не були. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вказана вище первинна документація витребовувалась ухвалою суду першої інстанції від 30 липня 2015 року.

При цьому, значний обсяг первинної документації було надано позивачем до матеріалів апеляційної скарги в якості додатків.

З даного приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Цією ж статтею передбачено, що платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Надані позивачем до апеляційної скарги первинні документи податкового на бухгалтерського обліку, що свідчать про поставку позивачу товарів від ТОВ «Опотова компанія Магніт», ТОВ «Інвестком», ІП «Логін» та їх подальшого використання в господарський діяльності підприємства у ході перевірки позивачем не надавались. Зазначене не заперечувалося і представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Належних та допустимих причин неможливості подання таких документів позивачем не наведено.

Правом на подання цих документів до прийняття відповідачем рішення, у тому числі на стадії подання заперечень до акта перевірки, позивач також не скористався.

Враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів даної справи первинні фінансово-господарські документи на підтвердження факту поставки товарів та їх подальшого використання у власній господарській діяльності були відсутні у ході контролюючого заходу та на момент розгляду податковим органом питання про прийняття рішень, а отже не можуть прийматися судом до уваги під час надання правової оцінки висновкам податкового органу, покладеним в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про те, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами надані послуги надані саме цими контрагентами.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів, відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.07.2015 № 0003982201 та № 0003972201.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Недорого» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 16.12.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.