Постанова

від 19.11.2019 по справі 826/15069/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

Київ

справа №826/15069/15

адміністративне провадження №К/9901/27814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Недорого на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (головуючий суддя Борисюк Л.П., судді: Петрик І.Й., Собків Я.М.) у справі №826/15069/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Недорого до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Недорого звернулося до суду з позовом до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м.Києві у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 №0003982201 та №0003972201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. ТОВ Недорого посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки первинним документам.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Недорого на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 у справі №826/15069/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/15069/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 19.11.2019.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведено документальну виїзну перевірку ТОВ Недорого з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2014 року та січень 2015 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ Оптова компанія Магніт , ІП Логін (код 38204178), ТОВ Інвестком (код 31901655)

За результатом перевірки складено акт перевірки від 19.06.2015 №3168/26-58-22-01-38977343. Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 68869грн.;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 182668грн., в тому числі за період: грудень 2014 року - 76521грн., січень 2015 року - 106147грн.

На підставі вищезазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015:

№0003982201, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ Недорого збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 86086грн., в тому числі: за основним платежем - 68869грн., за штрафними санкціями - 17217грн.;

№0003972201, яким за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ Недорого збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 228335грн., в тому числі: за основним платежем - 182668грн., за штрафними санкціями - 45667грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на те, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання господарських операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами надані послуги саме цими контрагентами.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ Оптова компанія Магніт та ТОВ Недорого було укладено договір поставки від 01.11.2014 №14М-1162, за яким Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товар (товари) на умовах згідно цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах згідно цього Договору.

Згідно умов вказаного договору кількість товару, його асортимент, ціна на товар та вартість кожної партії товару вказуються постачальником у видаткових накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні, крім підтвердження безспірного факту передачі постачальником та отримання покупцем товару, являють собою специфікацію до цього договору.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що що під час здійснення господарських операцій з поставки товару за звичаями ділового обороту сторони спочатку складають заяву на товар/специфікацію, а вже видатковою накладною підтверджують факт поставки.

Щодо форми видаткових накладних, суд зазначив, що на них відсутня печатка замовника, обов`язковість якої передбачена пунктом 3.1 Договору, а також вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім цього, видаткові накладні не містять даних про те, за якою довіреністю товарно-матеріальні цінності передані позивачу, а у видаткових накладних від 11.12.2014 №136127/4 та від 25.12.2014№137696/4 відсутнє прізвище особи від покупця, уповноваженої на отримання товару.

Також, умовами договору визначено, що поставка товару здійснюється згідно із погодженими сторонами заявками (пункти 5.1 - 5.4 Договору). Так, Покупець на адресу Постачальника надає засобами електронного чи факсимільного зв`язку або іншим зручним способом, погодженим сторонами, заявку, а Постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня її отримання розглядає дану заявку та повідомляє Покупця про її прийняття чи відмову у прийнятті заявки.

Суди вказали, що матеріали справи не містять копій таких заявок, а також відповіді на них постачальника.

Відповідно до пункту 2.5 Договору Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці в повному обсязі з моменту передання товару у розпорядження Покупця за адресою, зазначеною у пункті 2.2 Договору. За умовами Договору факт передачі товару підтверджується видатковою накладною. Таким чином, місцем складання видаткових накладних повинно значитись: Київська область, м. Буча , вул.Горького, будинок 8. Однак, надані позивачем видаткові накладні складені в м. Дніпропетровську. Таким чином, рух активів та факт безспірної передачі у місці поставки не підтверджується.

Крім цього, місцем укладання договору із ТОВ Оптова компанія Магніт є м.Дніпропетровськ, а тому необхідною обставиною є підтвердження перебування, відповідальних за укладення договору, осіб ТОВ Недорого у місці укладання спірного правочину, зокрема, відрядними документами. Однак, такі документи в матеріалах справи відсутні.

22.01.2015 між ІП Логін та ТОВ Недорого було укладено Договір поставки №60/У-31524-2015, за яким Постачальник поставляє та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар згідно цього Договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до умов Договору, найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід`ємними його частинами і прирівнюються до специфікації та мають її силу.

За умовами Договору, Покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі Постачальника та направляє замовлення на поставку товару Постачальнику, який надає відповідь про прийняття чи неприйняття замовлення.

Позивачем не надано підтверджуючої документації щодо власне замовлень та відповідей на них Постачальника.

Постачальник поставляє товар разом з відповідною документацією, яка передбачена законодавством України для реалізації товару (сертифікати якості та/або сертифікати відповідності, інструкції з експлуатації, гарантійні сертифікати та/або гарантійні талони тощо), які матеріали справи також не містять.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні сертифікати відповідності на товар та будь-які супровідні документи, які б надали змогу ідентифікувати товар, що поставлявся.

Сторони визначили, що поставка товару здійснюється зі складу, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Марка Вовчка, 18-а шляхом самовивозу товару Покупцем за власний рахунок та власним транспортом.

Днем отримання товару Покупцем є день виписки Постачальником видаткових накладних на товар. В самих накладних зазначено, що ОСОБА_1 - особа відповідальна за отримання товару діє на підставі довіреності. При цьому, до перевірки вказані в накладних довіреності надані не були.

Також до перевірки були надані видаткові накладні, які складені починаючи з 05.01.2015, тоді як вказаний вище договір поставки було укладено 22.01.2015.

15.05.2014 між ТОВ Інвестком та ТОВ Недорого було укладено договір поставки №150514-026 за яким Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 1.2 Договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладанням цього договору і після укладання сторонами є невід`ємним додатком до цього договору.

Асортимент та кількість товару, що постачається визначається в Замовленні, яке Покупець направляє Постачальнику, а останній надає підтвердження Замовлення Покупця. При цьому, вказаних Замовлень матеріали справи не містять.

Сторони зазначили, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Правила Інкотермс 2000 року).

Договором визначено, що приймання товару здійснюється в місці поставки, або в іншому, обумовленому Сторонами, місці на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару.

Разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України (технічний паспорт, документ про якість тощо). Якість товару, що поставляється, за умовами Договору, повинна відповідати стандартам/технічним умовам та підтверджуватися сертифікатом відповідності.

Суди констатували, що вказаних документів матеріали справи не містять.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано податкові та видаткові накладні, зокрема: ТОВ Оптова компанія Магніт , ТОВ Інвестком , ІП Логін .

Судом апеляційної інстанції вказано, що наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень. Відсутні довіреності на отримання товару або журнал видачі довіреностей, які могли б підтвердити факт прийняття на склад позивача товару.

Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування регламентують Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 №104. Згідно положень вказаних правил стосовно товарів, які підлягають обов`язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію; стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров`я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов`язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).

Матеріали справи вказують, що ТОВ Недорого здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення. Перелік документів сертифікації, ліцензії, документів, що підтверджують подальшу реалізацію товару, докази відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій, та інші документи, які є супровідними для придбаного у ТОВ Опотова компанія Магніт , ТОВ Інвестком , ІП Логін товару, до суду першої інстанції та апеляційному суду надані не були.

Разом з тим, суди зауважили, що первинна документація витребовувалась ухвалою суду першої інстанції. При цьому, значний обсяг первинних документів було надано позивачем до матеріалів апеляційної скарги в якості додатків.

Обґрунтовуючи необхідність придбання товару, позивачем зазначено, що ТОВ Недорого здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення. Відповідно, товар, а саме побутова електротехніка придбавалась позивачем з метою подальшої реалізації контрагентам - покупцям. Позивач вказав, що всі придбані товари були реалізовані юридичним та фізичним особам не платникам ПДВ, податкові накладні виписані. Разом з тим, матеріалами справи такі обставини не підтверджені.

Відтак, суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин, з урахування досліджених доказів дійшли висновку, що позивачем недоведено факт придбання побутової електротехніки у ТОВ Оптова компанія Магніт , ТОВ Інвестком , ІП Логін . Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг. Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Касаційний суд наголошує, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Суди вірно зауважили, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд касаційної інстанції вказує що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Статтею 69 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 77 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, касаційний суд погоджується з висновком, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Недорого залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду