Постанова

від 15.12.2015 по справі 910/11793/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 910/11793/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І. за участю представників: прокуратуриКрасножок О.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивача Онікієнко О.В. - довіреність від 22.09.2014 року відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиЗаступника прокурора м. Києва на постановувід 08.09.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/11793/14 господарського суду міста Києва за позовомПрокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; 2. Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 р. Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Санта - Р" про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району в м. Києва № 30-08 від 18.03.2008 р. укладеного між Голосіївською районною у м. Києві радою та ТОВ "Санта - Р";

- зобов'язання ТОВ "Санта - Р" повернути нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв.м., за адресою: просп. 40-річчя Жовтня, 36 у м. Києві.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215, 216, 628 Цивільного кодексу України та статей 283, 284 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено факт укладення спірного договору від 18.03.2008 р. № 30-08, за умовами якого ТОВ "Санта -Р" у користування передане нежитлове приміщення на першому поверсі СЗШ № 85 площею 194 кв.м. для використання під розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Проте, як зазначав прокурор з посиланням на статті 283, 284 Господарського кодексу України, частину 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та положення Державних санітарних норм 5.5.2 008-01 "Влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально - виховного процесу", передача території, будівель, приміщень, обладнання навчальних закладів в оренду підприємствам, установам організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально - виховним процесом заборонена, а оскільки ТОВ "Санта - Р" не має ліцензії для провадження діяльності з надання послуг у сфері освіти і передане в оренду за спірним договором приміщення використовується для діяльності не пов'язаної з навчально - виховним процесом, договір оренди не відповідає приписам законодавства і наявні всі підстави для визнання його недійсним із зобов'язанням відповідача звільнити приміщення.

ТОВ "Санта - Р" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідно до статті 61 Закону України "Про освіту" та статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як спеціального нормативного акта, що регламентує відносини найму державного та комунального майна, остання не містила заборони на передачу в оренду нерухомого комунального майна, яке закріплено за відповідним навчальним закладом.

Крім того, відповідач вказував на недоведеність прокурором порушення прав позивачів, які не були сторонами спірного договору оренди від 18.03.2008 р. та були створені вже після укладення цього договору, більш того, з відповіді Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.04.2012 р. на лист відповідача про продовження дії договору, позивачі та СЗШ № 85, на території якої знаходиться орендоване приміщення, не заперечували проти продовження дії договору оренди № 30-08 від 18.03.2008 р., що додатково свідчить про недоведеність порушення їх прав та охоронюваних інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

У письмових поясненнях на позов Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація підтримала позовні вимоги прокурора.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2014 р. (Пукшин Л.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.11.2014 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, а саме: визнав недійсним договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва № 30-08 від 18.03.2008р., укладений між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та ТОВ "Санта-Р"; зобов'язав ТОВ "Санта-Р" повернути Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв. м., за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 36 у місті Києві.

Не погодившись з вказаною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор у додаткових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи, зазначав, що оренда приміщень навчальних закладів дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально - виховного процесу, а у даному випадку відповідач використовує орендоване приміщення для діяльності непов'язаної з навчально - виховним процесом.

У письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи Голосіївська районна в місті Києві Державна адміністрація просила задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

У письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи ТОВ "Санта-Р" зазначала, що передача спірного нерухомого майна в оренду відповідачеві не противорічила вимогам чинного законодавства, а навпаки стала джерелом отримання доходів для балансоутримувача об'єкту оренди.

Крім того, відповідач зазначав, що своїм листом №100-9400 від 20.10.2014 року Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація підтвердила свою згоду на доцільність використання наданого орендарю в оренду нерухомого майна для розміщення дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосівського району, що в розумінні статей 1 та 15 Господарського процесуального кодексу України, виключає порушення прав та законних інтересів Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, за захистом яких звернувся прокурор.

За результатами нового розгляду справи господарський суду м. Києва рішенням від 25.05.2015 року (суддя С.М. Мудрий) у задоволенні позову відмовив.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено, яким чином спірний договір оренди порушує права чи охоронювані інтереси Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд першої інстанції встановив відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивачів.

За апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.09.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора м. Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 15, 18, 63 Закону України "Про освіту" та статей 4, 13 "Про оренду державного та комунального майна".

Заявник у касаційній скарзі, посилається на те, що спірний договір оренди, відповідно до якого приміщення загальноосвітньої школи №85 площею 194.0 кв.м. було передано ТОВ "Санта-Р" для використання не за освітнім напрямком, порушуючи навчально - виховний процес в школі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 18.03.2008 року між Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Санта-Р" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30-08, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва, знаходиться за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 36 і розташоване на 1 поверсі СЗШ № 85, площею 194,0 кв.м. та використовується для аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовані питання, зокрема, щодо організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належать Автономній Республіці Крим або перебувають у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності (абзац 1 частини 1 статті 1 Закону).

За приписами статті 2 цього Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, що кореспондується з приписами статті 287 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом прокурор вказував на наявність підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва № 30-08 від 18.03.2008 р., укладеного між Голосіївською районною в м. Києві радою та ТОВ "Санта - Р", з посиланням на 203, 215, 216, 628 Цивільного кодексу України та статей 283, 284 Господарського кодексу України, з підстав передання за спірним договором приміщення для здійснення діяльності не пов'язаної з навчально - виховним процесом, що не відповідає приписам частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та є підставою для визнання договору недійсним.

Статтею 760 Цивільного кодексу передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 63 Закону України "Про освіту" визначена матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, частиною 1 якої встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 4 вказаної норми передбачено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу країни передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

При цьому, частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачені об'єкти, які не можуть бути об'єктами оренди.

Статтею 111 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, здійснюючи повторний розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 року.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що спірні нежилі приміщення, які є об'єктом оренди, не пов'язані з навчальним та науковим процесом, а тому їх передача орендарю не суперечила положенням чинного на момент укладення законодавства України та умовам договору.

Проте, вказаний висновок суди зробили без з'ясування всіх необхідних обставин справи, в їх сукупності, на що звертав увагу судів Вищий господарський суд України у постанові від 17.02.2015 року, зокрема:

- не з'ясоване питання щодо фактичного розміру та розташування цих приміщень, а відтак і пов'язаність, чи навпаки, з навчальним та науковим процесом при використанні цих приміщень, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням, виходячи з умов спірного договору;

- не з'ясоване питання, щодо використання орендованого об'єкту, виходячи з предмету договору та статуту ТОВ "Санта - Р" для аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району;

- не надано оцінки правової природи аварійної дільниці, підстави її створення тощо.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 про призначення касаційної скарги до розгляду Заступнику прокурора м. Києва відстрочено строк сплати судового збору до закінчення касаційного перегляду скарги у справі, за правилами розподілу судових витрат з Прокуратури міста Києва належить стягнути судовий збір у сумі 2923,20 грн.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. у справі № 910/11793/14 та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частко.

Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) 2923,20 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач