Постанова

від 15.11.2016 по справі 910/11793/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/11793/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. (доповідач), Алєєвої І.В., Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури: Красножон О.М. - прокурор відділу ГПУ, позивачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Сайко Ю.В. - дов. від 27.04.2016 р.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора м. Києва на постановувід 04.08.2016 Київського апеляційного господарського суду

у справі№910/11793/14 Господарського суду м. Києва за позовом Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; 2. Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення ВСТАНОВИВ: У червні 2014 р. Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Санта - Р" про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району в м. Києва № 30-08 від 18.03.2008 р. укладеного між Голосіївською районною у м. Києві радою та ТОВ "Санта - Р";

- зобов'язання ТОВ "Санта - Р" повернути нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв.м., за адресою: просп. 40-річчя Жовтня, 36 у м. Києві.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 203, 215, 216, 628 Цивільного кодексу України, статей 283, 284 Господарського кодексу України, частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", обґрунтовані тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено факт укладення спірного договору від 18.03.2008 р. № 30-08, за умовами якого ТОВ "Санта -Р" у користування передане нежитлове приміщення на першому поверсі СЗШ № 85 площею 194 кв.м., для використання під розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Проте, як зазначав прокурор передача території, будівель, приміщень, обладнання навчальних закладів в оренду підприємствам, установам організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом заборонена, а оскільки ТОВ "Санта - Р" не має ліцензії для провадження діяльності з надання послуг у сфері освіти і передане в оренду за спірним договором приміщення використовується для діяльності не пов'язаної з навчально - виховним процесом, то і договір оренди, на думку прокурора, не відповідає приписам законодавства і наявні всі підстави для визнання його недійсним із зобов'язанням відповідача звільнити приміщення.

ТОВ "Санта - Р" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідно до статті 61 Закону України "Про освіту" та статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як спеціального нормативного акта, що регламентує відносини найму державного та комунального майна, остання не містила заборони на передачу в оренду нерухомого комунального майна, яке закріплено за відповідним навчальним закладом.

Крім того, відповідач вказував на недоведеність прокурором порушення прав позивачів, які не були сторонами спірного договору оренди від 18.03.2008 р. та були створені вже після укладення цього договору, більш того, з відповіді Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.04.2012 р. на лист відповідача про продовження дії договору, позивачі та СЗШ № 85, на території якої знаходиться орендоване приміщення, не заперечували проти продовження дії договору оренди № 30-08 від 18.03.2008 р., що додатково свідчить про недоведеність порушення їх прав та охоронюваних інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

У письмових поясненнях на позов Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація підтримала позовні вимоги прокурора.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2014 р. (Пукшин Л.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.11.2014 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Суд визнав недійсним договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва № 30-08 від 18.03.2008 р., укладений між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та ТОВ "Санта-Р"; зобов'язав ТОВ "Санта-Р" повернути Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв. м., за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 36, у місті Києві.

Не погодившись з вказаною постановою ТОВ "Санта-Р" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор у додаткових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи, зазначав, що оренда приміщень навчальних закладів дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально - виховного процесу, а у даному випадку відповідач використовує орендоване приміщення для діяльності непов'язаної з навчально - виховним процесом.

У письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи Голосіївська районна в місті Києві Державна адміністрація просила задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

У письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи ТОВ "Санта-Р" зазначало, що передача спірного нерухомого майна в оренду відповідачеві не протирічила вимогам чинного законодавства, а навпаки стала джерелом отримання доходів для балансоутримувача об'єкту оренди.

Крім того, відповідач зазначав, що своїм листом №100-9400 від 20.10.2014 р. Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація підтвердила свою згоду на доцільність використання наданого орендарю в оренду нерухомого майна для розміщення дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосівського району, що в розумінні статей 1, 15 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює висновок про порушення прав та законних інтересів Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, за захистом яких звернувся прокурор.

За результатами нового розгляду справи господарський суд м. Києва рішенням від 25.05.2015 р. (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовив.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено, яким чином спірний договір оренди порушує права чи охоронювані інтереси Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд першої інстанції встановив відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивачів.

За апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.09.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Не погодившись з вказаною постановою Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої, постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Прокурор у додаткових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи, зазначав, що відповідач використовує орендоване приміщення для діяльності непов'язаної з навчально - виховним процесом; що спірний договір суперечить вимогам законодавства.

Голосіївська районна в місті Києві Державна адміністрація у письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи просила задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

У письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи ТОВ "Санта-Р" зазначало, що об'єкт оренди за спірним договором є окремо розташованими приміщеннями, де раніше знаходилися котельня та теплиця, площею 134,90 кв.м, тобто він не розташований на першому поверсі СЗШ №85 та не використовувався у навчально-виховному процесі. Відтак, передача спірного нерухомого майна в оренду відповідачеві не протирічила вимогам чинного законодавства.

За результатами нового розгляду справи господарський суду м. Києва рішенням від 08.06.2016 р. (судді: Чебикіна С.О., Якименко М.М., Лиськов М.О.) у задоволенні позову відмовив.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив, що спірні орендовані нежитлові приміщення є окремо розташованими, вони не пов'язані з навчальним та науковим процесом; що ці приміщення використовуються для розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району, основними завданнями якої, є: виконання ремонтно-будівельних та сантехнічних робіт в ДНЗ і ЗСШ Голосіївського району м. Києва; експлуатація тепло-використовуючих установок і теплових мереж дошкільних та шкільних навчальних закладів Голосіївського району м. Києва; аварійне та технічне обслуговування систем гарячого, холодного водопостачання та каналізації, а також підготовка ДНЗ і ЗСШ Голосіївського району м. Києва до роботи в осінньо-зимовий період.

Водночас місцевий господарський суд вказав про те, що спірні нежитлові приміщення, які орендує відповідач, не можуть використовуватися для навчально-виховного процесу, оскільки вони не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, які б давали можливість використовувати їх для освітніх цілей, стан цих приміщень не дає можливості розміщувати в них дітей.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено, яким чином спірний договір оренди порушує права чи охоронювані інтереси Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд першої інстанції послався на відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивачів.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.08.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора м. Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 15, 18, 63 Закону України "Про освіту" та статей 4, 13 "Про оренду державного та комунального майна".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.03.2008 р. між Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Санта-Р" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 30-08, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва, знаходиться за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 36, і розташоване на 1 поверсі СЗШ №85, площею 194,0 кв.м. та використовується для аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Строк дії договору визначений сторонами з 18.03.2008 р. до 18.02.2011 р. (пункт 5.1 договору).

Після закінчення терміну, зазначеного в пункті 5.1, договір оренди припиняє свою дію. Орендар має право у встановленому порядку звернутися до орендодавця з проханням укласти договір на наступний період. В разі відмови орендодавця продовжити термін оренди, орендар повинен звільнити приміщення згідно з умовами пункту 2.13 договору.

Відповідно до пункту 5.3 договору оренди зміна умов договору або його дострокове припинення може мати місце за згодою сторін та в інших випадках, передбачених цим договором та законодавством України. Зміни та доповнення до цього договору розглядуються сторонами протягом 20 днів з дня, отримання пропозиції до них, викладених у письмовій формі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що, в подальшому, 19.07.2011 р., на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" та розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.07.2011 р. № 541 "Про внесення змін до розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.04.2011 р. № 261 "Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації" було укладено додаткову угоду №1 до спірного договору оренди, відповідно до якої орендодавцем за договором виступило Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Вказаною додатковою угодою уточнювався предмет договору, визначений у пункті 1.1, зокрема, в ній зазначено, що в оренду передавалося приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва, знаходиться за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 36, і розташоване на 1 поверсі, площею 194,0 кв.м. та використовується для аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району, а також доповнювався пункт 3.1 цього договору щодо розміру орендної плати.

Як вже зазначалося, пунктами 5.1, 5.2 спірного договору передбачалось, що термін дії договору встановлюється з 18.03.2008 р. до 18.02.2011 р. , а після закінчення терміну , зазначеного в пункті 5.1 договір оренди припиняє свою дію . При цьому, пунктом 7.3 договору визначено, що даний договір пролонгації не підлягає .

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в акті контрольного обміру орендованого нежитлового приміщення в середній школі № 85 за адресою: пр-т 40- річчя Жовтня, 36, від 01.09.2010, складеним комісією у складі ревізора Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, директора та майстра ТОВ "Санта - Р", директора середньої школи №85, за результатами контрольних замірів зафіксовано, що ТОВ "Санта - Р" станом на 01.09.2010 р. фактично орендує наступні приміщення: майстерню; побутову кімнату; кімнату виконробів; душову; туалетну кімнату; бухгалтерію; кімнату диспетчера; коридор; комору цегляну.

Крім того, зі змісту листа ТОВ "Санта-Р" від 19.04.2012 р. № 107 на ім'я Голови Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації вбачається, що воно зверталося з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення (для аварійної дільниці санітарно-технічної служби, яка обслуговує заклади освіти голосіївського району м. Києва), вказуючи на те, що приміщення, площею 134,9 кв.м., не використовується середньою школою №85 (окремо розташоване приміщення, де раніше знаходилась котельня та теплиця) за адресою: пр-т 40- річчя Жовтня, 36.

У висновку про вартість майна, здійсненого для визначення ринкової вартості майна для розрахунку орендної плати, затвердженого заступником голови Голосіївської районної у м. Києва державної адміністрації у лютому 2014 року, встановлено, що найбільш ефективне використання досліджувального нерухомого майна, збудованого у 1936 році, є використання під офіс та склад.

За результатами проведеного ТОВ "Всеукраїнський інститут права і оцінки", як суб'єктом оціночної діяльності, висновку вбачається, що об'єкт оцінки - нежитлові приміщення площею 134,90 кв.м, складається з трьох окремих одноповерхових цегляних будівель, розташованих за адресою: м. Київ, просп.40-річчя Жовтня, 36 і його використання під розміщення закладу аварійної дільниці санітарно-технічної служби, яка обслуговує заклади освіти Голосіївського району м. Києва не суперечить вимогам нормативно-правових актів.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії інвентаризаційної справи нерухомості (виконаної станом на 1964 рік), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 36, а саме: схеми розміщення на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які обліковуються за СЗШ №85, вбачається, що остання складається: з літери "А" - жилий будинок (приміщення школи), літера "Б" - окремо розташована котельня та літери "В, Г, Д" - окремо розташовані службові приміщення.

Відтак, господарські суди встановили та це підтверджено матеріалами справи, що орендовані приміщення не розміщені на першому поверсі будівлі школи, розташовані окремо та не використовуються в навчально-виховному процесі через невідповідність їх стану санітарно-гігієнічним вимогам та нормам.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, звертаючись до суду з позовом, вказував на наявність підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва № 30-08 від 18.03.2008 р., укладеного між Голосіївською районною в м. Києві радою та ТОВ "Санта - Р", з підстав передання за оспорюваним договором приміщення для здійснення діяльності не пов'язаної з навчально - виховним процесом, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215, 216, 628 Цивільного кодексу України, статті 283, 284 Господарського кодексу України, статті 63 закону України "Про освіту".

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовані питання, зокрема, щодо організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належать Автономній Республіці Крим або перебувають у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності (абзац 1 частини 1 статті 1 Закону).

За приписами статті 2 цього Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, що кореспондується з приписами статті 287 Господарського кодексу України.

Статтею 760 Цивільного кодексу передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 63 Закону України "Про освіту" визначена матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, частиною 1 якої встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 4 вказаної норми передбачено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Дослідивши всі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірні нежилі приміщення, які є об'єктом оренди за оспорюваним договором, є окремо розташованими приміщеннями (колишні котельня, теплиця), вони не розміщені на першому поверсі будівлі школи та не пов'язані з навчальним і науковим процесом, не використовуються в освітніх цілях, оскільки не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, їх стан несумісний з розміщенням в них дітей.

Також господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що передана в оренду нерухомість використовується для розміщення аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району, основними завданнями якої, є: виконання ремонтно-будівельних та сантехнічних робіт в ДНЗ і ЗСШ Голосіївського району м. Києва; експлуатація тепло-використовуючих установок і теплових мереж дошкільних та шкільних навчальних закладів Голосіївського району м. Києва; аварійне та технічне обслуговування систем гарячого, холодного водопостачання та каналізації, а також підготовка ДНЗ і ЗСШ Голосіївського району м. Києва до роботи в осінньо-зимовий період.

Тобто використання вказаних орендованих приміщень відповідачем здійснюється з метою надання санітарно-технічних послуг навчальних закладів Голосіївського району, в тому числі, і СЗШ №85.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що передача спірних приміщень за оспорюваним договором не суперечила положенням законодавства чинного на момент його укладення.

Згідно з частиною 1 статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

З огляду на приписи вказаних норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Тобто в силу вимог закону захисту підлягає саме порушене право, а отже встановленню судом підлягає те, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб та в чому полягає таке порушення.

Між тим, господарські суди попередніх інстанцій не встановили порушення прав та охоронюваних законом інтересу позивачів.

Крім того, господарськими судами під час з'ясування обставин щодо наявності, чи навпаки, порушеного права або законного інтересу, було враховано те, що Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не заперечувала проти використання спірного майна з метою надання санітарно-технічних послуг навчальних закладів Голосіївського району, в тому числі, СЗШ №85 (лист від 20.10.2014 р.).

Враховуючи те, що судами не встановлені обставини, з якими законодавство пов'язує визнання незаконним оспорюваного договору, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову визнаються обґрунтованими.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи викладені у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р. у справі №910/11793/14 та рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач