Рішення

від 25.11.2015 по справі 921/807/15-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2015 р.Справа № 921/807/15-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Прокурора Гусятинського району пров. Героїв Майдану, 9, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201 в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240

про стягнення 20 179,63 грн. збитків, заподіяних державі в результаті скидання стічних вод з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимого скиду забруднюючих речовин.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1-1/405 від 06.03.15 р.

прокурора: Безкоровайна О.А, посвідчення № 011244 від 24.10.12 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.

Суть справи: З урахуванням ухвали від 28.09.2015р., до господарського суду Тернопільської області звернувся прокурор Гусятинського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" про стягнення 20 179,63 грн. збитків, заподіяних державі в результаті скидання стічних вод з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимого скиду забруднюючих речовин.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані прокурором, позивач посилається на порушення господарюючим суб’єктом вимог природоохоронного законодавства, внаслідок скидання забруднюючих речовин із зворотними водами з перевищенням ГДС в р. ОСОБА_3, чим державі завдані збитки, стягнення яких і є предметом судового розгляду.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Так, ухвали суду від 28.09.2015р., від 19.10.2015р. та від 11.11.2015р. ним отримані 05.10.2015р., 21.10.2015р. та 20.11.2015р. відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

За таких обставин, зважаючи що явка представника відповідача не визнавалась судом обов’язковою, справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України, на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. В силу ст. ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (ст. 20 Закону).

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р., використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Приписами вказаного Закону та Водного кодексу України зазначено, що усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Види і порядок водокористування передбачені законодавцем у главі 10 Водного кодексу України. Зокрема, стаття 48 названого нормативного акту закріплює поняття спеціального водокористування, яке є забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використанням води та скиданням забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Водночас, приписами п.3, 9. ст. 44 цього ж Кодексу встановлено обов’язок користувачам здійснювати таке водокористування лише за наявності дозволу та з дотриманням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Матеріалами справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" займається змішаним сільським господарством, зокрема виробництвом цукру, оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням, кормами для тварин, цукром, шоколадом, кондитерськими виробами, а також хімічними продуктами.

В процесі своєї діяльності товариство здійснює виробниче та господарсько-побутове водопостачання, передачу технічної води та відведення зворотних вод на підставі дозволу на спецводокористування №УКР-2971 "А"/ТЕР від 11.07.2012р., виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області з терміном дії до 22.06.2015р.

Невід'ємною частиною зазначеного акту індивідуальної дії є проект нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у р. ОСОБА_4, затверджений Департаментом екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації 18.12.2014р.

20.01.2015р. комісією у складі державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за участю заступника Копиченецького міського голови ОСОБА_9 на звернення виконкому Копиченецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області було проведено обстеження Копиченецького міського ставу, р. ОСОБА_4 (меліоративний канал), р. ОСОБА_3, р. Нічлава.

По факту проведеного обстеження названою комісією складено акт від 20.01.2015р., який відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а тому, розцінюється судом як належний та допустимий доказ, в розумінні ст.ст.33-34 ГПК України.

На підставі візуального спостереження комісією виявлено промоїну у тілі дамби останньої карти полів фільтрації відповідача, наявність піни і специфічного запаху від виробництва цукрових буряків, у зв’язку із чим, працівниками відділу інстументально-лабораторного контролю ДЕІ у Тернопільській області відібрано проби зворотних вод TOB «Хоросківський цукровий завод», про що зафіксовано у акті № 2 від 20.01.2015р.

За результатами протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 02-01-15 від 27.01.2015р., контролюючим органом встановлено факт аварійного скиду зворотних вод потужністю 50 л/с у ділянку річки ОСОБА_4, що знаходиться на території Хоростківської міської ради, з перевищенням гранично допустимих нормативів, який здійснювався відповідачем протягом 14.01.2015р.-22.01.2015р.

В наслідок випуску стічних вод, який припинено 22.01.2014р., шляхом встановлення металевої заслінки на 4 болтах, у водойму річки скинуто 34 560 куб.м забруднених стічних вод.

На підставі виявленого правопорушення, 22.01.2015р. прокуратурою Гусятинського району внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015210070000016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 242 КК України. Втім, 24.04.2015р., у відповідності п.2 ч.1 ст. 284 ККУ, кримінальне провадження у даній справі закрито, а матеріали перевірки направлено позивачу для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як наслідок, 19.05.2015р. Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області винесено постанову № 2 про накладення адміністративного стягнення з головного інженера суб’єкта господарювання в розмірі 136 грн. та складено протокол про адміністративне правопорушення № 000027.

З метою досудового врегулювання спірних правовідносин позивачем було направлено на адресу товариства претензію № 1-1/907 від 27.05.2015р. про відшкодування завданих державі збитків, однак, така залишена без відповідного реагування та задоволення. Наведене та обмеження позивача в застосуванні заходу стягнення збитків стало підставою звернення Держекоінспекції до Прокуратури Гусятинського району із листом № 1-1/909 від 27.05.2015р. щодо пред’явлення позову для забезпечення захисту інтересів держави.

За вказівками ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони, зокрема, за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

За правилами 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Статтями 110 та 111 Водного кодексу України приписи яких кореспондуються із вимогами ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено відповідальність осіб винних у порушенні водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну ними, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, як норми Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", так і Методики №389 оперують поняттям "винної особи", що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Матеріали справи вказують на недотримання відповідачем вимог п.8 ч.1 ст. 44, 77 Водного кодексу України, які зобов’язують водокористувачів, зокрема, до запобігання скиданню стічних вод чи їх припиненню. Зазначене є підтвердженням вини відповідача, яка виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату. Водночас, проявом шкоди завданої суб’єктом господарювання є завдання збитків, втрат та негативних змін, що виникли від забруднення водного об'єкту внаслідок скиду забруднених стічних вод.

Слід зазначити, що наявність протиправної поведінки не заперечується і самим товариством. Так, листом № 7-1/28 від 23.01.2015р. відповідач вказує на невідворотність аварійного скиду зворотних вод для запобігання розмиву дамби полів фільтрації і запобіганню глобальної техногенної катастрофи, у зв’язку з виходом із ладу насосів та частини автоматики електрообладнання очисних споруд. Водночас, господарське товариство зазначає про припинення правопорушення 22.01.2015 р.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що факт перевищення концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах, що відносяться до р. ОСОБА_4 підтверджується наявними у справі доказами і товариством у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783.

За обрахунками контролюючого органу, сума заподіяних відповідачем збитків внаслідок скидів забруднюючих речовин із зворотними водами з перевищенням граничнодопустимих скидів за період з 14.01.2015р. по 22.01.2015р. становить 20 179,63 грн. (копія розрахунку знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи наведене вище, з урахуванням порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства та відсутність в матеріалах справи доказів відшкодування спричиненої шкоди, господарський суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 49 ГПК України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Згідно з п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (в редакції чинній на момент звернення із позовом) до осіб, звільнених від сплати судового збору відносяться органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до ст. 4 вищевказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.).

Приймаючи до уваги, що прокурор звернувся до господарського суду 11.08.2015р., судовий збір у розмірі 1 827 грн. покладається на відповідача та стягується у дохід Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 20, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240 (ідентифікаційний код 37753642) 20 179 (двадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. збитків, заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства в наступних частинах:

- 30%, що становить 6 054 (шість тисяч п’ятдесят чотири) грн. 30 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 10 089 (десять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Хоростківської міської ради;

- 20%, що становить 4 036 (чотири тисячі тридцять шість) грн. 33 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33119331700119, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37373001 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240 (ідентифікаційний код 37753642) в дохід Державного бюджету України на рахунок 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, одержувач УДКСУ м. Тернопіль, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 37977726, МФО 838012, призначення платежу: "Судовий збір", код 03500022, Пункт 2.1; - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 01.12.2015р.

Суддя О.В. Руденко