Постанова

від 16.12.2015 по справі 914/3059/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 914/3059/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Бойко С. М.

суддів Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Фіна Н.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача 1 ОСОБА_3

від відповідача 2 ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства В«Західний БугВ»

на рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року

у справі № 914/3059/15 (суддя Яворський Б. І.)

за позовом : Приватного підприємства В«Західний БугВ» , с. Павлів Радехівського району Львівської області,

до відповідача 1: Приватного підприємства В«Фірма В«СомгізВ» , м. Львів,

до відповідача 2: Головного управління Держземагенства у Львівській області, м. Львів,

про визнання недійсними результатів торгів та договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року в справі №914/3059/15 в позові приватного підприємства В«Західний БугВ» до приватного підприємства В«Фірма В«Сомгіз до Головного управління Держземагенства у Львівській області про визнання недійсними результатів торгів та договору оренди землі відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що проведення торгів відбулося у відповідності до вимог норм діючого законодавства. Відповідно і договір оренди, який укладений з переможцем торгів відповідає вимогам норм законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року в справі №914/3059/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому скаржник стверджує про те, що в оскаржуваному договорі оренди землі встановлений розмір орендної плати суперечить п. 288.5.2 Податкового Кодексу України та перевищує максимальний розмір орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною (обов'язковий платіж у складі податку на майно підпункт 14.1.147 Податкового кодексу України). Посилається на ст. 206 ЗК України, ст. 632 ЦК України. Вказує, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Згідно п.п. 2.2.4, 2.2.6, 4.5 договору про участь в земельних торгах у формі аукціону та надання консультаційно-роз'яснювальних послуг позивач був зобов'язаний підписати протокол торгів та договір оренди земельної ділянки.

У своїх відзивах на дану апеляційну скаргу, відповідач-1 та відповідач- 2 заперечили проти її задоволення просили рішення господарського суду 27.10.2015 року залишити без змін. При цьому вказали, що судом першої інстанції було всебічно та в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Окрім того, розмір орендної плати при укладені договору оренди на конкурсних засадах не встановлюється та не регулюється органами державної влади, а визначається за результатами аукціону та становить найвищу плату за користування земельною ділянкою, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Представник позивача (апелянт), в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задоволити.

Представник відповідача-1,2 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства В«Західний БугВ» - без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами, 08.05.2015 р. між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області (організатор) та Приватним підприємством В«Фірма В«СомгізВ» (виконавець) укладено договір №080515/01-О про проведення земельних торгів з продажу спірного права оренди земельної ділянки.

08.06.2015р. між Приватним підприємством В«Фірма В«СомгізВ» та Приватним підприємством В«Західний БугВ» (позивачем) укладено договір №080615/02-У про участь в земельних торгах у формі аукціону та надання консультаційно-роз'яснювальних послуг.

19.06.2015р. Приватним підприємством В«Фірма В«СомгізВ» проведено земельні торги у формі аукціону по лоту №01 з продажу спірного права оренди земельної ділянки.

За результатами проведення земельних торгів складений Протокол №156 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 р., у якому зазначено: номер лоту 01; назва лоту - право оренди строком 14 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Заставненська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - 4621882200:05:000:0020; площа - 19,2024га; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стартовий розмір річної орендної плати - 32 638,27 грн.; ціна продажу лота (плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах) - 107 705,67грн.; переможець земельних торгів - приватне підприємство В«Західний БугВ» (позивач).

Предметом оскарження проведених торгів є ціна, що зазначена в протоколі, що значиться після оголошення переможцем позивача, відповідно і договір оренди, що укладений в частині істотної умови договору- ціни є недійсним в зв'язку його невідповідності п. 288.5.2 Податкового Кодексу України.

За змістом ст.116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та виконавцем земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються організатором як винагорода виконавцю, та реєстраційних внесків учасників торгів.

Після опублікування оголошення про проведення земельних торгів виконавець може відмовитися від договору лише у випадках, якщо проведення земельних торгів стало неможливим з незалежних від нього причин.

Умови, оголошені перед проведенням земельних торгів, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.

Згідно ст. 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів і вона включає, зокрема: е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 19 ст. 137 Земельного кодексу України у разі якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова "Продано", називає ціну продажу лота за останньою найбільшою ціною, за якою виявлено намір придбати лот, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час торгів.

Таким чином, стартовий розмір річної орендної плати встановлюється організатором торгів (п.п. е) п.4 ст.136 Земельного кодексу України), а розмір орендної плати при укладені договору оренди на конкурсних засадах не встановлюється та не регулюється, а визначається за результатами аукціону та становить найвищу плату за користування земельною ділянкою, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Судами встановлено, що процедура проведення торгів відбулася у відповідності до вимог норм діючого законодавства.

Покликання позивача на ті обставини, що він вимушений був підписати протокол як переможець торгів, а в наступному і здійснити всі необхідні сплати, оскільки не мав наміру сплачувати штрафні санкції в разі відмови. Проте, дане обґрунтування позивача не відповідає вимогам законодавства, право позивача, яке б підлягало захисту по суду не порушено.

19 червня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області (відповідач 2 у справі) та Приватним підприємством В«Західний БугВ» (позивач) на підставі Протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.2015 р. №156 укладено договір оренди землі, відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 19,2024 га, у тому числі 19,2024 га рілля. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Заставнянської сільської ради Золочівського району Львівської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 4621882200:05:000:0020.

Згідно п. 4.1. договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 19.06.2015 р. №156 у розмірі річної орендної плати, що становить 107 705,67 грн., підлягає сплаті переможцем торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди. ПП В«Західний БугВ» сплачено річну орендну плату за землю згідно договору оренди землі в сумі 106 073, 76 грн. без ПДВ, що надійшло в бюджет району (а.с.59) та підтверджується АТ В«ОСОБА_5 АвальВ»у м. Києві було надано платіжне доручення №3959 від 23.06.2015 року.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №39922674 від 01.07.015 р. Що свідчить про те, що договір є чинним.

.

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України В«Про оренду земліВ» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону. Оскільки за результатами земельних торгів, позивач став переможцем, ціна зафіксована в протоколі про проведення торгів, а тому відповідно істотна умова договору оренди відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно ст. 13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» ).

Отже, розмір орендної плати за землю в даному випадку встановлений на конкуретних засадах в результаті проведених земельних торгів, а згідно Податкового Кодексу України встановлюються строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язкові платіж, який вноситься орендодавцеві за користування земельною ділянкою, (п.п. 14.1.136 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір оренди укладено за результатами аукціону, який був проведений у відповідності з вимогами чинного цивільного та земельного законодавства.

У апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що у оскаржуваному договорі оренди землі встановлений розмір орендної плати суперечить п. 288.5.2 Податкового кодексу України та перевищує максимальний розмір орендної плати в два рази.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. ст 5 Податкового кодексу України В«поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього КодексуВ» .

Таким чином, враховуючи ст. 650 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» , ст. 135, 136 Земельного кодексу України, а також волевиявлення позивача під час торгів шляхом пропозиції найвищої ціни за земельну ділянку, що передається в оренду, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами по справі та не відповідають вимогам норм діючого законодавства.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року в справі №914/3059/15 залишити без змін

2. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства В«Західний БугВ» - відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2015 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т Б.

Суддя Якімець Г. Г.