Постанова

від 16.12.2015 по справі 914/1958/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 914/1958/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)

від відповідача - ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Вагнерпласт-УкраїнаВ» від 12 листопада 2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2015р. (суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/1958/15

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«ТехбудспецВ» , м.Жовква Львівської області

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Вагнерпласт-УкраїнаВ» , м.Львів

про стягнення 15 692,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2015 р. у справі № 914/1958/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Вагнерпласт-УкраїнаВ» на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«ТехбудспецВ» 8 640,00 грн. - основного боргу, 528,34 грн. - 3% річних, 6 522,54 грн. - інфляційних втрат та 1 826,83 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 15.05.2013р. на суму 8 640,00 грн. У матеріалах справи відсутні докази сплати вказаної заборгованості. Відтак, у відповідача утворилася заборгованість, на яку позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.

Рішення про відмову в задоволенні частини позову мотивоване неправильністю здійснення позивачем розрахунків спірних сум.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати повністю рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2015р. у справі № 914/1958/15 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви мотивуючи це тим, що товаро-транспортна накладна є єдиним документом для розрахунків за перевезення вантажу, проте позивачем така подана не була. Крім того, згідно ст.ст. 312 ГК України та 925 ЦК України у даному випадку до позовних вимог сплив строк позовної давності. Крім того, відповідач наголошує, що йому не надходила кореспонденція із суду першої інстанції, він не брав участі у розгляді справи, оскільки позивач вказав у позовній заяві адресу, за якою відповідач не міг отримувати кореспонденцію. Позивачу було відомо про те, що у відповідача зовсім інша фактична адреса і що відповідач не знаходиться за юридичною адресою.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.05.2013р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Вагнерпласт-УкраїнаВ» (замовник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«ТехбудспецВ» (виконавець) укладено договір №14 про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів, а замовник - оплатити послуги виконавця. Сторони іменуються - «замовник» та «виконавець».

Відповідно до п. 2.1.1 договору виконавець зобов'язаний здійснити перевезення вантажів автомобілем згідно даного договору; вчасно забезпечити автомобіль та техніку в технічно справному стані.

Відповідно до п.2.2.2. договору замовник зобов'язаний вчасно оплачувати виконані роботи згідно виставлених рахунків та/або актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що замовник оплачує послуги по перевезенню в розмірі, визначеному в актах виконаних робіт та/або накладних.

Згідно із п.3.2. договору оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Сторони склали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 15.05.2013р., згідно якого виконавець надав, а замовник отримав транспортні послуги на суму 8 640,00 грн. Такий підписаний представниками сторін без зауважень та підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної вартості послуг позивачу.

Предметом спору є стягнення з відповідача8640,0 грн. основного боргу, 529,76 грн. - 3% річних, 6522,54 грн. - інфляційних втрат.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно ст. 628 ЦПК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно ст.50 Закону України «Про автомобільні перевезення» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанції тощо). Істотними умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом є:

· найменування та місцезнаходження сторін;

· найменування та кількість вантажу, його пакування;

· умови та термін перевезення;

· місце та час навантаження і розвантаження;

· вартість перевезення;

· інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно п.п 3.7., 3.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту № 363 від 14.10.1997р., на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізник при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору). Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором.

Згідно з ст.929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом (Наказ Мінтранспорту № 363 від 14.10.1997р. «Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»).

Укладений між сторонами договір не містить усіх істотних передбачених чинним законодавством елементів договору про перевезення вантажів. Також, відповідачем не надано доказів про надання позивачу заявки на перевезення.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що правова природа Договору між сторонами, незважаючи на визначення у ньому сторін в якості замовника та виконавця, дає змогу кваліфікувати цей договір як змішаний договір з елементами договору перевезення, транспортного експедирування та надання послуг. Відтак, до відносин між сторонами застосовується чинне законодавство, яке регулює відносини стосовно вказаних договорів. Отже, укладений між сторонами договір містить елементи різних договорів в сфері надання послуг.

Відповідач у своїх запереченнях визначальною підставою для скасування оскаржуваного рішення зазначає те, що позивач не надав суду товаро-транспортної накладної, яка є підставою для здійснення розрахунків за перевезення між сторонами.

Разом з тим, представник відповідача зазначала в судових засіданнях про часткове виконання позивачем своїх обов'язків з перевезення вантажу, що, проте, не є предметом даного позову.

Наказом Мінтранспорту № 363 від 14.10.1997р. (зареєстровано у Міністерстві юстиції 20.02.1998р. за № 128/2568) затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), якими (п. 11) визначено правила оформлення документів на перевезення.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.3. Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п. 11.4. Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно ст. 903 якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки між сторонами укладеного договір про надання послуг, то Акт здачі - прийняття транспортних послуг, який підписаний без зауважень, на суму 8640,0 грн. є належною підставою для здійснення розрахунків між сторонами.

Крім того, згідно із п.3.2. договору оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

Отже, враховуючи оплатний характер вказаних послуг, отримання відповідачем транспортних послуг на підставі Акту, відповідач повинен виконати свій обов'язок з оплати отриманих транспортних послуг в повному обсязі.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 8640,0 грн. основного боргу.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, встановивши факт прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати отриманих послуг, перевіривши наданий розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6 522,54 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 3% річних в розмірі 529,76 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно із п.3.2. договору оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 на суму 8 640,00 грн. підписаний сторонами 15.05.2013р. Тобто останнім днем, визначеним відповідно до умов договору, для оплати за послуги перевезення вантажу є 25.05.2013р. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивач нараховує 3% річних за період з 26.05.2013р. по 10.06.2015р.

Однак слід зазначити, що 25.05.2013р. є вихідним днем (субота). А відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, враховуючи положення ч.5 ст.254 ЦК України, останнім днем, визначеним відповідно до умов договору для оплати за послуги перевезення вантажу слід вважати 27.05.2013р. (понеділок), а не 25.05.2013р.

Відтак, враховуючи наведене, позивачу слід було здійснювати нарахування 3% річних, починаючи з 28.05.2013р., а не з 26.05.2013р.

Відтак, перевіривши розрахунок спірних сум, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 528,34 грн. - 3% річних.

Щодо заперечень скаржника стосовно того, що йому не було відомо про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, то слід зазначити наступне.

Позивачем у позовній заяві зазначено адресу відповідача: м.Львів, вул. Польова, 46 Д, м.Львів.

Таке ж місцезнаходження юридичної особи - відповідача ТОВ «Вагнерпласт- Україна» вбачається із відомостей у ЄДРЮОФОП.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції відповідачу надсилались копії процесуальних документів з повідомленням про вручення, а саме, ухвали про порушення провадження у справі від 18.06.2015 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 08.07.2015 року, та оскаржуваного рішення від 22.07.2015 року, за адресою, повідомленою позивачем, та тою, яка міститься у ЄДРЮОФОП.

Проте, як вбачається зі справи, поштові конверти з вказаними процесуальними документами поверталися на адресу суду першої інстанції із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Чинне процесуальне законодавство не покладає на господарський суд обов'язку з'ясування чи перевірку фактичного місцязнаходження сторін у справі.

Крім цього, питання щодо одержання, забирання кореспонденції з зареєстрованого місцязнаходження юридичної особи належить до організаційних питань самої юридичної особи.

Відповідачем не надано доказів того, що судом першої інстанції на його зареєстровану («юридичну») адресу не надсилалась жодна кореспонденція.

А відтак, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було дотримано вимоги чинного законодавства щодо належного повідомлення відповідача у справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення на підставі ч.3 ст. 104 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд не приймає до уваги заяву відповідача про сплив спеціальної позовної давності у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2015р. у справі № 914/1958/15 року - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Вагнерпласт-УкраїнаВ» від 12 листопада 2015 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1Г