Рішення

від 08.12.2015 по справі 759/11548/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 759/ 11548 /14-ц Головуючий в І ін. : Миколаєць І.Ю.

Апеляційне провадження 22-ц/796/12018 /2015 Доповідач: Слободянюк С.В

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Слободянюк С.В.,

суддів: Корчевного Г.В., Крижанівській Г.В.,

при секретарі - Лознян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, компенсації при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,

В с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом з наведеним позовом, збільшивши позовні вимоги (а.с.168), просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Джерман Моторз» змінити формулювання підстав його звільнення з п.4 ст. 40 КЗпП на п.3 ст. 38 КЗпП; надати йому новий наказ про звільнення; стягнути з ТОВ «Джерман Моторз» на його користь заборгованість з невиплати за невикористану щорічну відпустку у розмірі 2073,51 грн.; заборгованість за невиплаченою заробітною платою у розмірі 31 333,34 грн.; стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 88 069,08 грн.; моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., судові витрати в розмірі 200,00 грн. та витрати пов'язані з відправленням поштових рекомендованих листів у розмірі 13,56 грн.

Позов мотивований тим, що 08 травня 2014 року позивач звернувся до канцелярії ТОВ «Джерман Моторз» із заявою про звільнення на підставі п.3 ст. 38 КЗпП, йому було запропоновано відмовитися від претензій стосовно невиплаченої заробітної плати в обмін на звільнення за ст. 38 КЗпП у строки вказані в заяві.

07 червня 2014 року позивач отримав лист від відповідача про його звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин починаючи з 12 травня 2014 року. Зазначене звільнення вважає незаконним та безпідставним.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «Джерман Моторз» змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України; видати новий наказ про звільнення ОСОБА_2 з новим формулюванням причин звільнення згідно п.3 ст. 38 КЗпП України; стягнуто з ТОВ «Джерман Моторз» на користь ОСОБА_2 заборгованість з невиплаченої заробітної плати у розмірі 31333,34 грн.; заборгованість з невиплати за невикористану щорічну відпустку у розмірі 2073,51 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 88069,08 грн.; моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати. В інших позовних вимогах відмовити.

Стягнуто з ТОВ «Джерман Моторз» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 200,00 грн.; стягнути з ТОВ «Джерман Моторз» на користь держави судовий збір у розмірі 1024,75 грн.

На рішення суду першої інстанції ТОВом «Джерман Моторз» подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позовних вимогах.

Апелянт посилається на те, що позивачем було порушено порядок звернення до суду з таким позовом відповідно до положення ст. 96 ЦПК України (передувати судовий наказ стягнення нарахованої не виплаченої зарплати); позивач поштовим відправлення направив заяву про звільнення з 08 травня 2014 року, яка отримання підприємством 22 травня 2014 року; листом від 29 травня 2014 року вих. № 113 позивача повідомлено, що заява буде задоволення з 05 червня 2014 року з видачею наказу; з 12 травня 2014 року до 05 червня 2014 року позивач був відсутній на роботі про що складено акти. Апелянт також зазначає, що через накладання державним виконавцем арешту на рахунки підприємства, останнє не мало можливості здійснювати погашення заборгованості по заробітній платі в день звільнення позивача.

В судовому засіданні представник ТОВ «Джерман Моторз» - Панкєєва О.О. (довіреність а.с.178) підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 - скаргу не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14 січня 2014 року ОСОБА_2 працював на підприємстві ТОВ «Джерман Моторз» на посаді керівника адміністративно-господарського відділу (наказ № 2-к а.с.5).

Згідно наказу № 18-к від 11 лютого 2014 року ОСОБА_2 переведено на посаду головного інженера з 11 лютого 2014 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с.6).

Згідно розрахунково-платіжних відомостей працівника ОСОБА_2 за січень 2014 року посадовий оклад останнього становить 3404,76 грн. (а.с.51), за лютий 2014 року - 5500,00 грн. (а.с.52), за березень 2014 року - 5500,00 грн. (а.с.53), за квітень - (-3928,58 грн.) (а.с.54), за травень 2014 року - 421,05 грн. (а.с.55), за червень 2014 року - 582,26 грн. (а.с.56).

08 травня 2014 року позивач звернувся до ТОВ «Джерман Моторз» із заявою про звільнення та вимогою провести з ним розрахунок через поштове відділення. Заяву відповідач отримав 22 травня 2014 року про що свідчить довідка про вручення рекомендованого листа відповідачу (а.с.57,58).

В листі ТОВ «Джерман Моторз» за підписом тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора ОСОБА_5 № 113 від 29 травня 2014 року, адресованому ОСОБА_2 зазначено, що відповідно до ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. В листі зазначено, що із заяви не вбачається поважність причин звільнення саме з 08 травня 2014 року, така заява про звільнення за власним бажанням буде задоволена із видачею відповідного наказу, поверненням трудової книжки та здійсненням відповідних розрахунків з 05 червня 2014 року. Одночасно позивача було попереджено, що у разі прогулу без поважних причин до 05 червня 2014 року, його буде звільнено із займаної посади згідно вимог передбачених чинним законодавством (а.с.8).

Листом ТОВ «Джерман Моторз» № 123 від 05 червня 2014 року ОСОБА_2 було повідомлено про звільнення на підставі п.4 ст. 40 КЗпП в зв'язку з його відсутністю з 12 травня 2014 року на робочому місці без поважних причин (а.с.9).

З наказом № 80-к від 05 червня 2014 року про звільнення позивач не був ознайомлений, про що свідчить відсутність підпису останнього на наказі про звільнення (а.с.61).

05 червня 2014 року позивачу був направлений лист, яким відповідач повідомив про його звільнення на підставі п.4 ст. 40 КЗпП в зв'язку з відсутністю на робочому місці та про необхідність звернення до відділу кадрів для отримання трудової книжки (а.с.62). Даний лист позивач не отримав, про що свідчить відсутність його підпису на зворотному повідомленні від 07 червня 2014 року (а.с.63).

12 травня 2014 року перший заступник генерального директора ТОВ «Джерман Моторз» ОСОБА_6 у присутності представників трудового колективу: інженера з підготовки виробництва ОСОБА_7 та інженера відділу запасних частин ОСОБА_8 склали акт про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин, попередження та дозволу безпосереднього керівник протягом усього робочого дня (а.с.70). 13 травня 2014 року було в аналогічному складі було складено акт про відмову ОСОБА_2 надавати письмові пояснення з приводу відсутності його на роботі 12 травня 2014 року (а.с.71). Також акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 та про відмову від надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі були складені 13 травня 2014 року, 14 травня 2014 року, 15 травня 2014 року, 16 травня 2014 року, 19 травня 2014 року, 20 травня 2014 року, 21 травня 2014 року, 22 травня .2014 року, 23 травня 2014 року, 26 травня 2014 року, 27 травня 2014 року, 28 травня 2014 року, 29 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 02 червня 2014 року, 03 червня 2014 року, 04 червня 2014 року, 05 червня 2014 року (а.с.71-104).

11 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Джерман Моторз» з додатковою заявою про звільнення за власним бажанням, зазначаючи підставу звільнення п.3 ст.38 КЗпП та про виплату вихідної допомоги (а.с.65).

16 червня 2014 року інспектором з кадрів ОСОБА_9 в присутності першого заступника генерального директора ОСОБА_6 та представників колективу: інженера з підготовки виробництва ОСОБА_7, інженера відділу запасних частин ОСОБА_8 був складений акт про відмову ОСОБА_2 ознайомитись під підпис з наказом № 80-к від 05 червня 2014 року про звільнення його з посади відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП за прогул без поважної причини (а.с.64).

26 червня 2014 року позивач звернувся до ТОВ «Джерман Моторз» з претензією про ненадання наказу про звільнення, невиплату заробітної плати з 15 січня 2014 року та про нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (а.с.10, 11, 12).

На дану претензію позивача листом від 09 липня 2014 року повідомлено про наявність заборгованість по заробітній платі, яка виникла у зв'язку накладанням арешту на рахунок державною виконавчою службою Шевченківського РУЮ у м. Києві (а.с.69).

В матеріалах справи містяться постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про арешт коштів боржника від 14 січня 2014 року, 07 лютого 2014 року, від 04 березня 2014 року (а.с.145-148, 150-151).

Згідно довідки ТОВ «Джерман Моторз» від 16 лютого 2015 року № 18, виданої ОСОБА_2, останній працював в ТОВ «Джерман Моторз» з 15 січня 2014 року по 05 червня 2014 року на посаді головного інженера. Дохід за зазначений період склав 11479,49 грн., сума до сплати 9406,29 грн. (а.с.129). Дана довідка відповідає розрахунково-платіжним відомостям, про які зазначено вище (а.с.129).

Суд першої інстанції дійшов висновку про зміну формулювання звільнення позивача за п.3 ст.38 КЗпП, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як на підставу звільнення за вказаною нормою КЗпП, суд першої інстанції послався на довідку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 від 25 липня 2014 року, зазначаючи, що починаючи з квітня 2014 року і до моменту звільнення останнього розмір заробітної плати був неправомірно зменшений односторонньому порядку відповідачем, позивач не був повідомлений про умови праці (а.с.170).

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

За матеріалами справи, позивач 08 травня 2014 року подав заяву про звільнення за ст.38 КЗпП.

11 червня 2014 року, фактично після звільнення (наказ про звільнення від 05 червня 2014 року,отримано позивачем 07 червня 2014 року), позивач подає додаткову заяву до заяви про звільнення від 08 червня 2014 року, в якій ставить питання про звільнення на підставі саме п.3 ст. 38 КЗпП, посилаючись на порушення відповідачем законодавства про працю, що полягає у невиплаті заробітної плати.

При цьому, заява про звільнення за власним бажанням від 08 травня 2014 року позивачем не відкликалась, не поданою не визнавалась.

За матеріалами справи, позивач з 13 травня до 05 червня 2014 року не з*являвся у робочі дні на роботі, про що свідчать вище наведені акти про відсутність позивача на робочому місці.

За таких обставин не вбачалось підстав для задоволення позову в частині зміни причин формулювання з п.1 ст. 44 на п.3 ст. 38 КЗпП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості невиплаченої заробітної плати у розмірі 31333,34 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» середній заробіток підлягає стягненню у судовому порядку тільки у випадку наявності вини підприємства та якщо роботодавець не доведе відсутність своєї вини у несвоєчасній виплаті розрахунку при звільненні.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці», обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України за якою середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за два місяці роботи шляхом визначення середньої зарплати. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів.

Судом першої інстанції правильно визначено суму середньоденної заробітної плати, яка становить 321,42 грн. та період часу за який з 05 червня 2014 року. Водночас, середній заробіток за час затримки виплати розрахунку складає за вказаний період часу 57 750,00 грн. ( 321,42*179 робочих днів).

Правильним є висновок суду про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідачем було порушено строк розрахунку при звільненні.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильності визначення розміру середньоденної заробітної плати не приймаються до уваги, оскільки суду не було надано відповідачем належним чином оформленої довідки про середньоденну заробітну плату позивача.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що позовна заява не підлягала прийняттю судом першої інстанції, оскільки позивач не звертався до суду зі заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку ст.96 ЦПК України, оскільки відповідно до положення п.1 ст..96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати. Відповідно до наданої інформації державної податкової служби у Святошинському районі ГУДФС у м.Києві № 416/к/26-57-11-04-21 від 02 лютого 2015 року (а.с.165) позивачу за другий квартал 2014 року нараховано і виплачено 1003,00 грн. Позивач ставить питання у позовних вимогам, окрім стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги; скасуванню оскаржуваного рішення в частині зміни формулювання причин звільнення та зміни рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 ЦПК України , колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року скасувати в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» у видачі наказу про звільнення ОСОБА_2 з новим формулюванням причин звільнення згідно п.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» про зміну формулювання причин звільнення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, зменшивши стягнутий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 88069 грн.08 коп. до 57 750 (п*ятьдесят сім тисяч сімсот п*ятьдесят) грн. 00 коп.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Моторз» в доход держави судового збору змінити, зменшивши стягнутий судовий збір з 1 024 грн. 74 коп. до 911 (дев*ятьсот одинадцять) грн.. 56 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: