Постанова

від 17.12.2015 по справі 826/13954/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2015 року                     № 826/13954/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 9 липня 2015 року №25326552209 та № 25426552209.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню. При цьому позивач стверджує, що ним було правомірно сформовано податковий кредит та витрати виробництва.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Відповідачем надано заперечення проти позову, мотивуючи це наявністю порушення строків сплати з боку позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст.77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Уніпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено Акт від 23.06.2015 року № 131-55-22-09/21483639(далі – акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 cm. 14, п.44.1 cm. 44, п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 cm. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 98 721,0 грн. за 2013 рік, та п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1 cm. 14, п. 44.1 cm. 44, п. 102.5 ст.102, п.138.1, п. 138.2, :. 138.5, п. 138.4 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.185.1 cm. 185, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. :98, п. 192.1. cm. 192, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, 201.7, 201.9, п. 201.10 cm. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 277 349 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем 9 липня 2015 року прийняті податкові повідомлення – рішення :

№25326552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 346 687 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 277 349 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 69 338грн.;

№25426552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 123 401 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 98 721грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 24 680грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними обставинами, встановленими актом перевірки.

1.Так, перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кросберг» відбувалися взаємовідносини, в результаті яких позивачем отримано товар.

Акт перевірки містить посилання на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Кросберг" скасовано за ініціативою платника 22.01.2014 року, основні фонди згідно Балансу та Декларації з податку на прибуток за 2013 рік, по даних до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні, за період відображення взаємовідносин з ТОВ "Уніпром" по ТОВ "Кросберг" складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки №471/26-55-22-13/37700517 від 13.02.2014 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки №1599/26-55-22-08/37700517 від 06.06.2014.

З посиланням на те, що фактично у ТОВ "Кросберг" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відповідач дійшов висновків, що за результатами звірки ТОВ "Кросберг" не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з серпня 2013р. по грудень 2013р., а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з серпня 2013р. по грудень 2013р.

Судом встановлено, що за накладними №РН0000156 від 29.05.13, 0000317 від 14.08.13, 0000317 від 16.08.13, 0000324 від 19.08.13, 0000645 від 21.11.13р., позивачем від ТОВ «Кросберг» отримано товар - Георешітки Tensar ARG (геосинтетична решітка), асфальт природний Trinidad Epure ZO/8, домішка до асфальтів WARM MIX L на загальну суму 429 941,70грн.

Позивачу виписано податкові накладні від 29.05.2013№95, від 14.08.2013 №49, від 16.08.2013 №50, від 19.08.2013 №61 та від 21.11.2013№44.

Матеріалами справи підтверджується реалізація зазначеного товару позивачем в процесі провадження господарської діяльності.

2. Також перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ "Фобос-О"укладено договір №01/01-04-13 від 01.04.2013, за умовами якого контрагент позивача зобов'язався виконати проектні роботи з розробки рекомендацій з захисту території від розмиву об'єкту "Комплекс перегрузочних терминалов навалочних и генеральних грузов "Нерей" в г.Николаеве". Також з вказаним контрагентом позивачем було укладено договір №02/02-04-13 від 02.04.2013 року, щодо виконання проектних робіт з конструктивних рішень для захисту території від розмиву об'єкту "Комплекс перевантажувальних терміналів"Нерей" в м.Миколаєві".

Акт перевірки містить посилання на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Фобос-О" скасовано за ініціативою податкової 04.04.2014 року, інформація щодо наявності основних фондів у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутня, а згідно автоматизованої інформаційної системи АІС "Податковий блок" декларації з податку на доходи фізичних осіб до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у 2013 році не подавалися, декларація з податку на прибуток за 2013 рік подана з нульовими показниками.

Також актом перевірки було визначено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві по ТОВ "Фобос-О" було складено податкову інформацію від 12.09.2014 №8606/7/26-55-22-07-11. Згідно даних податкової інформації було встановлено, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 проведеним аналізом податкової звітності та аналітичної довідки встановлено, що на підприємстві відсутні основні засоби технологічне обладнання та інші виробничі потужності для здійснення фінансово-господарської діяльності. СУ ФР ГУ Міндоходів у м.Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесенні до ЄРДР під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненням фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ "Фобос-О", що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах. Проведеними заходами встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим.

Судом встановлено, що позивачем отримано податкові накладні від 15.04.2013, №14026, від 17.04.2013 № 16015, від 18.04.2013 №17012, від 20.04.2013№19002 від ТОВ "Фобос-О". До матеріалів справи залучено звіти, отримані позивачем від вказаного контрагента на виконання умов договорів, та звіт позивача, переданий ТОВ «Нереінтертранс» в межах господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновків, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "Уніпром" в частині вищевикладених взаємовідносин з ТОВ "Кросберг" (код ЄДРПОУ 37700517) та ТОВ "Фобос-О" (код ЄДРПОУ 38150128) відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ "Уніпром" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Суд щодо цього зауважує наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір був укладений з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними”: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження “фіктивності” здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

За п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Виходячи з приписів пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”.

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону). Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

3. Також перевіркою було встановлено, що позивачем завищено суму коригування податкового зобов'язання за вересень 2014 року на 165 482,0 гри., а саме на суму ПДВ по розрахункам коригувань, виписаних в адресу Споживчого товариства "Норд", код ЄДРПОУ 30348361, які складені з порушенням встановленого порядку та по яких пройшов строк 1095 днів.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

З урахуванням цього у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ, що ним і було зроблене.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на порушенні позивачем п. 102.5 ст. 102 ПК України, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд щодо цього відзначає наступне.

По-перше, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення ПДВ, а не сума відшкодування ПДВ. Положення п. 102.5 ст. 102 ПК України не регулюють питання формування від'ємного значення ПДВ, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення ПДВ, є безпідставними.

По-друге, зазначена вище норма регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Зменшення сум податкових зобов'язань з ПДВ позивача за результатами господарських операцій з повернення товару мали місце у вересні 2014 року, а тому приймаються до обліку та можуть впливати на виникнення від'ємного значення податку саме у вересні 2014 року. Відповідно, право на відшкодування податку у зв'язку з вказаними операціями виникає у позивача не раніш вказаного періоду. Саме від виникнення цього права, а не від дати виникнення податкових зобов'язань, які коригуються, починає відлік строк на подання заяви про відшкодування податку.

Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі обов'язок продавця відкоригувати податкові зобов'язання з ПДВ у разі повернення ним передплати за товари (роботи). Тому висновки відповідача про порушення п. 102.5 ст. 102 ПК України є необґрунтованими.

При цьому суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 04.07.2013 р. у справі № К/9991/67454/12

           4.Також перевіркою було встановлено, що перевіркою реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлено включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених податковими накладними, зокрема, податковими накладними ТОВ "Будлізингінвест" від 31.05.2013р. №46 та від 21.05.2013 №12 на суму 7949,95грн.

При цьому в позовній заяві відсутні посилання на наявність зазначених податкових накладних, відповідність їх змісту вимогам Податкового кодексу, тощо.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки позивачем податкових накладних відповідачу і суду не надано, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене судом не приймаються посилання відповідача на правомірність висновків, зазначених в п.1 та 2 даної постанови, у зв'язку з чим вимоги про скасування податкового повідомлення – рішення №25426552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, вбачаються обґрунтованими повністю, а вимоги про скасування податкового повідомлення – рішення №25326552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість – такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням викладеного в п. 4 даної постанови.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві №25426552209 від 9 липня 2015 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві №25326552209 від 9 липня 2015 року, в частині визначення суми 269399,05грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування 67349,76грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. Судові витрати в сумі 383,91 грн. присудити на користь ТОВ «Уніпром» за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 І.О. Іщук