Ухвала

від 12.04.2017 по справі 826/13954/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/6563/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016

у справі № 826/13954/15

а позовом товариства з обмеженою відповідальністю Уніпром (далі - позивач, ТОВ Уніпром )

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

(далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Уніпром звернулось у липні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2015 № 25326552209 та № 25426552209.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 25426552209 від 09.07.2015; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 25326552209 від 09.07.2015 в частині визначення суми 269 399,05 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування 67 349,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги в її межах, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 23.06.2015 № 131-55-22-09/21483639, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 cт. 14, п. 44.1 cт. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 cт. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 98 721,00 грн. за 2013 рік; пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 cт. 14, п. 44.1 cт. 44, п. 102.5 ст. 102, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.5, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 cт. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 192.1. cт. 192, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.9, п. 201.10 cт. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 277 349,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем 09.07.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 25326552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 346 687,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 277 349,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 69 338,00 грн.; № 25426552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 123 401,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 98 721,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 24 680 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ Кросберг на підставі усної домовленості з серпня по грудень 2013 року було отримано товар - георешітки Tensar ARG (геосинтетична решітка), асфальт природний Trinidad Epure ZO/8, домішка до асфальтів WARM MIX L на загальну суму 429 941,70 грн.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується наданими позивачем видатковими та податковими накладними.

Проте судами встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Кросберг скасовано за ініціативою платника 22.01.2014, крім того, складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 471/26-55-22-13/37700517 від 13.02.2014 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 1599/26-55-22-08/37700517 від 06.06.2014, в яких, зокрема, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, направлено повідомлення про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням.

Разом з тим, судами встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 по справі № 810/5055/14 за адміністративним позовом ТОВ Кросберг до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що виразились у проведенні зустрічної звірки ТОВ Кросберг , результати якої оформлені в акті № 1599/26-55-22-08/37700517 від 06.06.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Кросберг щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 31.12.2013 .

Частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судами встановлено, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача ТОВ Кросберг був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ Фобос-О (Підрядчик) укладено договір № 01/01-04-13 від 01.04.2013, за умовами якого Підрядчик зобов'язався виконати проектні роботи з розробки рекомендацій з захисту території від розмиву об'єкту Комплекс перегрузочних терминалов навалочних и генеральних грузов Нерей в г. Николаеве . Крім цього, з ТОВ Фобос-О (Підрядчик) позивачем укладено договір № 02/02-04-13 від 02.04.2013 щодо виконання проектних робіт з конструктивних рішень для захисту території від розмиву об'єкту Комплекс перегрузочних терминалов навалочних и генеральних грузов Нерей в г. Николаеве .

На підтвердження виконання договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії актів наданих послуг, податкових накладних, виписок по особових рахунках. Разом з тим, до матеріалів справи залучено звіти, отримані позивачем від ТОВ Фобос-О на виконання умов договорів, та звіт позивача, переданий ТОВ Нереінтертранс в межах господарської діяльності позивача.

Натомість, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Фобос-О скасовано за ініціативою податкової 04.04.2014, інформація щодо наявності основних фондів у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутня, а згідно автоматизованої інформаційної системи АІС Податковий блок декларації з податку на доходи фізичних осіб до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у 2013 році не подавалися, декларація з податку на прибуток за 2013 рік подана з нульовими показниками.

Однак, судом апеляційної інстанції було вірно зазначено, що у цьому випадку внесення до автоматизованої інформаційної системи АІС Податковий блок інформації є лише службовою діяльністю працівників податкового органу зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій, права позивача такими діями не порушуються.

Також судами встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ Фобос-О складено податкову інформацію від 12.09.2014 № 8606/7/26-55-22-07-11. Згідно даних податкової інформації було встановлено, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 проведеним аналізом податкової звітності та аналітичної довідки встановлено, що на підприємстві відсутні основні засоби технологічне обладнання та інші виробничі потужності для здійснення фінансово-господарської діяльності. СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесенні до ЄРДР під № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненням фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ Фобос-О , що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах. Проведеними заходами встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим.

Проте відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Проте судами встановлено, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача ТОВ Фобос-О був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з ТОВ Кросберг та ТОВ Фобос-О , що такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення , а самі первинні документи відповідають положенням Закону № 996-XIV та Положення № 88.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 826/13954/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: Н.Є. Маринчак І.В. Приходько