Рішення

від 14.12.2015 по справі 903/898/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2015 р. Справа № 903/898/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 546 783,55грн.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

судді А.М. Кравчук

І.О. Якушева

За участю представників сторін:

від позивача: Ігнацевич І.І., дов. від 20.11.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов б/н від 19.08.2015р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу суддів. Відводу суддям не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників процесу.

В судовому засіданні 01.12.015р. оголошено перерву до 08.12.2015р. до 15год. 00хв.

В судовому засіданні 08.12.2015р. оголошено перерву до 14.12.2015р. до 14.00год згідно зі ст. 77 ГПК України для витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 14.12.2015р. згідно зі ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (з урахуванням заяви від 14.12.2015р.) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 546 783,55грн., в тому числі 97 060,29грн. заборгованості за простроченим кредитом згідно договору кредитної лінії №ВКЛ-2010411 від 14.05.2012р., 19 135,85грн. заборгованості за простроченими відсотками, 400 689,45грн. пені за несвоєчасне повернення боргу за період з 09.01.2015р. по 31.07.2015р., 25 203,12грн. пені на несвоєчасне погашення відсотків за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р., 1 097,78грн. річних від суми простроченого боргу за період з 09.01.2015р. по 31.07.2015р., 69,05грн. річних від суми прострочених відсотків за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р., 3 528,00грн. заборгованості за штрафами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по укладеному між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_1 договором кредитної лінії №ВКЛ-2010413 від 14.05.2012р.

Розгляд спору неодноразово відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів, зокрема, від позивача - доказів в підтвердження порушення відповідачем п.п.5.11-5.12. договору.

Розгляд справи здійснюється колегіально у складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Кравчук А.М., Якушевої І.О.

09.11.2015р. позивач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України, мотивуючи тим, що 04.03.2014р. між Національним банком України та АТ "Дельта Банк" був укладений договір застави майнових прав №08/ЗМП, предметом якого є застава майнових прав, в т.ч. за кредитним договором №ВКЛ-2010413 від 14 травня 2012р, укладеним між банком та ФОП ОСОБА_1

На підставі зазначеного договору Національний банк України отримав право переважно перед іншими кредиторам звернути стягнення на предмет застави шляхом реалізації заставлених майнових прав.

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке:

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Позивачем належним чином не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Національного банку України.

Позивач у поясненнях №б/н від 12.11.2015р. в обґрунтування нарахування пені зазначив, що пеню нараховано відповідно п. 9.1. кредитного договору.

Зазначив, що всі нарахування здійснені в межах піврічного строку (183 календарних дні), пункт 9.1 кредитного договору є невід'ємною частиною договору, про який відповідач був повідомлений при підписанні та його застосування є одною із штрафних санкцій, яка мала застерегти позичальника про наслідки неналежного виконання даного договору.

Вимоги суду щодо представлення розрахунку пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не виконав.

Відповідач у відзиві від 19.11.2015р. та представник у судовому засіданні 19.11.2015р. заборгованість частково визнав, зауваживши, що позивач в розрахунку безпідставно з 15.08.2012 року по 13.05.2015 року нараховував відсотки в розмірі 30%.

Зазначив, що ПАТ "Дельта Банк" до подання позовної заяви до суду не застосовував та не повідомляв ОСОБА_1 про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

Стверджував, що відсутні підстави для збільшення в цей період відсоткової ставки із 25,99% річних до 30%. В позовній заяві позивач не обґрунтував таке збільшення відсоткової ставки, мотиви такого збільшення не наведені, а докази на підтвердження підстав такого збільшення не представлені.

Вважав, що в період з 15.08.2012 року по 13.05.2015 року діяла передбачена договором відсоткова ставка 25,99 відсотків річних.

Повідомив, що позивач не врахував, що ОСОБА_1 було сплачено відсотки за кредитом в серпні 2015 року в сумі 10 000грн.: 5 000,00грн. платіжним дорученням №555 від 04.08.2015 року та 5 000,00грн. платіжним дорученням №556 від 13.08.2015 року.

Крім того, позивач не врахував сплачених відсотків за кредитним договором: 03 липня 2015 року сплачено відсотки в сумі 3 681,00грн. (квитанція №51575471 від 03.07.2015 р.), 15 липня 2015 року в сумі 4 000,00грн. (квитанція №52498095 від 15.07.2015 р.), 31 липня 2015 року в сумі 6000,00грн. (квитанція №52498095 від 15.07.2015 р.), 14 серпня 2015 року в сумі 10 000,00грн. (квитанція №57456077 від 14.08.2015 р.).

Стверджував, що підлягає нарахуванню відсотки в сумі 87 141,28грн., а сплачено 92 966,33грн., переплата становить 92 966,33грн. - 87 141,18 грн. = 5825,05грн.

По тілу кредиту у 2015 році сплачено 44 220,71 грн., а з врахуванням переплати за відсотками, заборгованість за кредитом становить 67 554,24 грн.

Щодо розміру пені, зазначив, що пеня може бути нарахована за період з 09.01.2015р. по 08.07.2015р. відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Долучив оригінали платіжних доручень №555 від 04.08.2015р., №556 від 13.08.2015р. з призначенням платежу "сплата відсотків по договору кредитної лінії ВКЛ від 14.05.2013р.", ксерокопії квитанцій про сплату коштів ОСОБА_1 від 14.08.2015р., 03.07.2015р., 15.07.2015р., 31.07.2015р. з призначенням платежу "зарахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1" та контррозрахунок заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

У поясненнях №б/н від 03.12.2015р. та у судовому засіданні 08.12.2015р. позивач пояснив, що розподіл коштів відбувається у відповідності з п.2.6. кредитного договору, а саме: погашення заборгованості позичальника здійснюється у наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня та штрафи.

Щодо здійснених відповідачем проплат повідомив, що у розрахунку заборгованості, наданому у судовому засіданні 01.12.2015р., станом на 24.11.2015р., відображено дві оплати, здійснені через відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Луцьк, а саме: платіжне доручення №555 від 04.08.2015р., оплата в сумі 5000,00грн., яка зарахована на сплату прострочених відсотків 05.08.2015р. згідно розрахунку станом на 24.11.2015р.; платіжне доручення №556 від 13.08.2015р., оплата в сумі 5000,00грн. зарахована саме на сплату прострочених відсотків 13.08.2015р. згідно розрахунку станом на 24.11.2015р.

Щодо наданих відповідачем квитанцій про сплату заборгованості через Волинське відділення ПАТ "Дельта банк" повідомив, що по квитанціям заборгованість була сплачена на картковий рахунок клієнта, відкритий в АТ "Дельта Банк" на фізичну особу ОСОБА_1 НОМЕР_2, який є окремим кредитним зобов'язанням та не має жодного відношення до даної справи.

Пояснив, що пеню нараховано відповідно п. 9.1. кредитного договору.

Щодо підвищення відсоткової ставки вказав, що відсоткова ставка підвищена у відповідності до п. 5.12.1 кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов'язався протягом трьох місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості по поточним рахункам в ПАТ «Дельта Банк». Для підтвердження виконання своїх зобов'язань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник.

Заперечив належність як доказів довідок, наданих представником відповідача, при цьому підтвердив наявність на них вхідних номерів АТ «Дельта Банк».

Долучив виписку по рахунку №380030-215/1203 від 03.12.2015р.

08.12.2015р., 14.12.2015р. представник позивача подав аналогічні пояснення, подані 03.12.2015р., долучивши до кожного виписку по рахунку №380030-215/1203 від 03.12.2015р.

У судовому засіданні 14.12.2015р. позивач подав заяву про уточнення, в якій зазначив, що з 02.10.2015р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадиров В.В. є уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

Підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві з врахуванням пояснень №б/н від 12.11.2015р., №б/н від 03.12.2015р., 08.12.2015р., 14.12.2015р.

Відповідач заперечив нарахування пені, стверджував необхідність зменшення розміру тіла кредиту та процентів за користування кредитом з урахуванням проплат згідно квитанцій, долучених до відзиву від 19.11.2015р. (а.с. 104-107).

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до справи докази в їх сукупності, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредитної лінії №ВКЛ-2010413, згідно з яким кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним кредитом заборгованості 117 600,00грн., який зменшується рівними частинами в останні 6 місяців відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку 1 договору, який є його невід'ємною частиною, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99% процентів річних з кінцевим терміном повернення до 13 квітня 2015р. включно, на умовах визначених договором, а саме: по 19 600,00грн. щомісячно до 10.12.2014р., 10.01.2015р., 10.02.2015р., 10.03.2015р., 10.04.2015р., 13.05.2015р. (а.с. 26).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить стягнути 546 783,55грн., в тому числі 97 060,29грн. заборгованості за простроченим кредитом, 19 135,85грн заборгованості за простроченими процентами, 400689,45грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 25 203,12грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 1 097,78грн. річних від суми простроченого боргу, 69,05грн. річних від суми прострочених процентів, 3 528,00грн. штрафу, обґрунтовуючи виникнення заборгованості на підставі п.п 3.1, 3.3, 9.1, 9.2 договору.

Що стосується заборгованості за простроченим кредитом та простроченими процентами, судом встановлено, що згідно п. 1.3 договору погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця включно у відповідності до графіку на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1 договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначений у п. 1.1, платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то позичальник зобов'язаний сплатити платіж у наступний робочий день.

Відповідно до п. 3.1 договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки, встановленої п.п 1.1, або зміненої відповідно до п.п. 3.5-3.7 договору.

Згідно поданого на вимогу суду розрахунку при супровідному листі №б/н від 30.11.2015р. вбачається, що в період з 22.05.2012р. по 13.08.2012р. нарахування процентів на суму заборгованості здійснювалось виходячи із процентної ставки, визначеної п. 1.1 договору - 25,99 процентів річних, а з 14.08.2012р. по 13.05.2015р. - виходячи з плати за користування у розмірі 30% річних.

В обґрунтування нарахувань позивач послався на п. 1.1.1 договору та розпорядження начальника управління адміністрування активних операцій клієнтів малого та середнього бізнесу №ВКЛ-2010413/1 від 29.07.2015р. (а.с. 124).

Згідно п. 1.1.1 договору, у випадку не виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11-5.12 договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п.п. 5.11-5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двостороннього погодження та внесення відповідних змін до цього договору.

Розпорядженням №ВКЛ-2010413/1 29.07.2015р. начальник управління адміністрування активних операцій клієнтів малого та середнього бізнесу звернувся до Департаменту супроводження операцій клієнтів банку та просив у зв'язку із порушенням умов договору кредитної лінії №ВКЛ-2010413 від 14.05.2012р., а саме п.п. 5.12.1, встановити плату за користування кредитом в розмірі 30% річних по клієнту ОСОБА_1 з 14.08.2012р. (а.с. 124).

Пунктом 5.12.1 договору визначено зобов'язання позичальника протягом 3 місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості оборотів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по поточним рахункам в ПАТ "Дельта Банк". Для підтвердження своїх зобов'язань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник.

Отже, виходячи із умов п.1.1.1 та п. 5.12.1 договору, застосування підвищеної процентної ставки є санкцією (відповідальністю) за порушення умов кредитного договору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, всупереч вимогам ухвал суду, не надано належних і допустимих доказів порушення відповідачем умов п. 5.12.1 договору. Не доведена позивачем і правомірність застосування підвищеної ставки, починаючи з 14.08.2012р. , оскільки розпорядження начальника управління адміністрування активних операцій клієнтів малого та середнього бізнесу до Департаменту супроводження операцій клієнтів банку №ВКЛ-2010413/1 датовано 29.07.2015р .

Не підтверджено і повноваження начальника управління адміністрування активних операцій клієнтів малого та середнього бізнесу на прийняття такого розпорядження, до того ж, поширення його дії на попередній період.

Із представленого розрахунку вбачається, що позивачем нараховано процентів на поточну суму заборгованості:

за період з 22.05.2012р. по 13.08.2012р. за процентною ставкою 25,99% в розмірі 3 125,33грн;

за період з 14.08.2012р. по 13.05.2015р. за процентною ставкою 30% в розмірі 89 161,69грн.

за період з 14.05.2015р. по 31.07.2015р. за процентною ставкою 45,99% (згідно п. 1.1.2 договору в розмірі, не оспореному відповідачем) - 9 661,38грн.

Тобто, сума процентів становить 3 125,33 + 89 161,69грн. + 9 666,38грн.=101 948,40грн.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування процентів за період з 14.08.2012р. по 13.05.2015р. за підвищеною ставкою 30% у зв'язку з відсутністю доказів зміни процентної ставки у вказаний період.

Провівши власний розрахунок, суд зазначає, що заборгованість по процентам за період з 14.08.2012р. по 13.05.2015р., виходячи із процентної ставки 25,99%, становить 77 245,13грн.

З огляду на викладене, сума процентів, яка підлягала до нарахування за користування кредитом за період з 22.05.2012р. по 31.07.2015р. (період згідно розрахунку позивача до позовної заяви) становить: 3 125,33грн. + 77 245,13грн. + 9661,38грн. = 90 031,84грн.

Відповідно до представленого розрахунку відповідачем за період з 22.05.2012р. по 31.07.2015р. сплачено 82 812,65грн.

Крім того, платіжними дорученнями №555 від 04.08.2015р., №556 від 13.08.2015р. сплачено 5 000,00грн. та 5 000,00грн. з призначенням платежу - сплата відсотків по договору кредитної лінії, які прийняті позивачем та відображені у розрахунку, долученому супровідним листом б/н від 30.11.2015р. (а.с. 102, 103, 116-122).

Тобто, з урахуванням порядку нарахування і сплати процентів за користування кредитом, визначеного п.п. 3.2, 3.3 договору, а саме: в валюті кредиту щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним та з урахуванням вказаних вище платежів, платіж від 04.08.2015р. зарахований в рахунок платежу по процентам за липень 2015р. та платіж 13.08.2015р. - в рахунок погашення заборгованості по процентам за липень 2015р. та на сплату процентів за користування кредитом за наступний період.

Зважаючи на викладене, у відповідача в період з 22.05.2015р. по 31.07.2015р. на день розгляду справи з врахуванням вказаних платежів відсутня заборгованість по процентам за користування кредитом, а тому, у позові про стягнення 19 135,85грн. заборгованості за простроченими процентами за період з 22.05.2015р. по 31.07.2015р. слід відмовити.

Не прийняті судом доводи відповідача щодо зарахування вказаних сум на погашення заборгованості по кредиту, оскільки за призначенням платежу враховані позивачем та судом кошти передбачали сплату процентів за користування кредитної лінії і зараховані саме в погашення процентів за липень 2015р. та поточний платіж за серпень 2015р.

Водночас, судом не прийняті платежі по квитанціям за період з 03.07.2015р. по 14.08.2015р., при цьому суд виходив з такого:

У розділі 2 договору визначений поточний рахунок позичальника, відкритий АТ «Дельта Банк» для перерахування коштів по договору кредитної лінії, який не співпадає з поточним рахунком, зазначеним у вказаних квитанціях, при цьому, суд зауважує, що призначенням платежу у врахованих як позивачем, так і судом платежах по платіжних дорученнях №555, №556 зазначено сплата відсотків по договору кредитної лінії, а в квитанціях призначенням платежу вказано - зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с. 104-107).

Позивачем заперечено, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що це сплата коштів по даному кредитному зобов'язанню.

А тому, суд дійшов висновку про підставність вимоги про стягнення заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 97 060,29грн.

Крім того, позивач просить стягнути 400 689,45грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 09.01.2015р. по 31.07.2015р., 25 203,12грн. пені на несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р., посилаючись на п. 9.1 договору.

Відповідно до п. 9.1 договору, за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 3,0 (три) проценти від простроченої суми за кожен день прострочення.

Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1, 1.3, 2.3, 2.5, 3.3, 3.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказаний правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. по справі №3-114гс11.

Вищий господарський суд України у п. 2.9 постанови пленуму від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказав, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши розрахунок пені з урахуванням обмежень, визначених ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, графіку зменшення ліміту заборгованості, визначеного додатком №1 та порядку погашення кредиту відповідно до п. 1.2.3 договору, суд дійшов висновку, що підставне нарахування пені з 12.01.2015р. (платіж повинен бути здійснений до 10.01.2015р., 11.01.2015р. - вихідний день) по 31.07.2015р. в розмірі 20 882,84грн. з розрахунку:

З суми боргу 19 600,00грн. за період з 12.01.2015р. по 13.01.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 30,07грн.

З суми боргу 19 327,08грн. (14.01.2015р. сплачено 272,91грн.) за період з 14.01.2015р. по 15.02.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 547,51грн.

З суми боргу 18 660,28грн. (16.02.2015р. сплачено 666,80грн.) за період з 16.02.2015р. по 13.07.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 4 368,04грн.

З суми боргу 19 600,00грн. за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 5 272,67грн.

З суми боргу 19 600,00грн. за період 11.03.2015р. по 31.07.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 4 607,34грн.

З суми боргу 19 600,00грн. за період з 14.04.2015р. по 31.07.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 3 511,89грн.

З суми боргу 19 600,00грн. за період з 14.05.2015р. по 31.07.2015р. підставна до стягнення пеня в розмірі 2 545,32грн.

Відповідно, сума пені, яка підставна до стягнення становить: 30,07грн. + 547,51грн. + 4 368,04грн. + 5 272,67грн. + 4 607,34грн. + 3 511,89грн. + 2 545,32грн. = 20 882,84грн.

Що стосується вимоги про стягнення 25 203,12грн. пені на несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р., то суд, провівши власний розрахунок, встановив, що сума пені за вказаний період становить 3 534,88грн. з розрахунку:

Станом на 31.01.2015р. нараховано 73 313,88грн. процентів, сплачено 70 985,35грн. відповідно 73 313,88 - 70 985,35грн = 2 328,53грн. (борг по процентам). Отже, розмір пені за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р. (виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ) становить 626,41грн.

Станом на 28.08.2015р. нараховано 75 256,15грн. процентів, сплачено 73 313,88грн., відповідно 75 256,15 - 73 316,88грн = 1942,27грн. Отже, розмір пені за період з 11.03.2015р. по 31.07.2015р. становить 456,57грн .

Станом на 31.03.2015р. нараховано 77 398,63грн. процентів, сплачено 73 313,88грн., відповідно 77 398,63 - 73 313,88грн = 4084,75грн. Отже, розмір пені за період з 13.04.2015р. (11, 12.04 - вихідні дні) по 31.07.2015р. становить 738,61грн.

Станом на 30.04.2015р. нараховано 79 472,00грн. процентів, сплачено 73 313,88грн., відповідно 79 472,00 - 73 313,88грн. = 6 158,12грн. Отже, розмір пені за період з 11.05.2015р. по 31.07.2015р. становить 830,08грн.

Станом на 31.05.2015р. нараховано 82 571,79 грн. процентів, сплачено 73 313,88грн., відповідно 82 571,79 - 73 313,88грн = 9 257,91грн. Отже, розмір пені за період з 11.06.2015р. по 31.07.2015р. становить 776,14грн.

Станом на 30.06.2015р. нараховано 86 240,67грн. процентів, сплачено 82 512,55грн., відповідно 86 240,67 - 82 512,55грн. = 3 428,12грн. Отже, розмір пені за період з 13.07.2015р. по 31.07.2015р. становить 107,07грн.

Відповідно, сума пені за несвоєчасну слату процентів за користування кредитною лінією за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р. становить 626,41грн. + 456,57грн. + 738,61грн. + 830,08грн. + 776,14грн. + 107,07грн = 3 534,88грн.

Решта вимог про стягнення сум - 379 806,61грн. пені по кредиту (400 689,45-20 882,84), 21 668,24грн. пені по процентам (25 203,12грн.-3 534,88грн.), заявлені позивачем, задоволенню не підлягають, як такі, що суперечать вимогам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України.

Щодо нарахованих позивачем 1 097,78грн. річних від суми простроченого боргу за період з 09.01.2015р. по 31.07.2015р., 69,05грн. річних від суми прострочених процентів за період з 11.02.2015р. по 31.07.2015р., суд зауважує таке:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Суд, перевіривши розрахунок річних за період з 12.01.2015р. по 31.07.2015р., нарахованих на заборгованість, яка виникла з 12.01.2015р. (11.01.2015р. - вихідний день), встановив, що розміри річних перевищують суми до стягнення, зазначені позивачем, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 1 097,78грн. річних від суми простроченого боргу, 69,05грн. річних від суми прострочених процентів.

Розрахунки нарахування процентів, пені, 3% річних здійснено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Щодо нарахованого позивачем штрафу у розмірі 3 528,00грн. на підставі п. 9.2 договору, суд зауважує таке:

Згідно п. 9.2 договору, за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено договором (в т.ч. документів за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п..п 5.1-5.12 договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 3,0% від загальної суми отриманих кредитних коштів. Відповідно до роз'яснення у розрахунку штрафу - поточний рахунок відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк». За період з 01.07.2012р. по 01.01.2014р. та з 01.01.2013р. щоквартальні довідки про рух коштів по поточному рахунку не надавались. З 01.01.2014р. 31.12.2014р. була надана річна довідка, відповідно до інформації, що відображена - обов'язкова умова в частині проведення оборотів пропорційно кредитній заборгованості не виконувалась (а.с. 73).

Згідно розрахунку штраф в розмірі 3% від суми отриманого кредиту нараховано за невиконання договірних зобов'язань 14.08.2012р. , при тому, що всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України належні докази невиконання зобов'язань, визначених п. 5.12.1 договору суду не надані; факт невиконання договірних зобов'язань 14.08.2012р. встановлений розпорядженням начальника управління адміністрування активних операцій клієнтів малого та середнього бізнесу в листі до Департаменту супроводження операцій клієнтів банку 29.07.2015р. , а відповідачем до матеріалів справи долучені довідки, які згідно пояснення позивача б/н від 03.12.2015р., містять вхідний номер АТ «Дельта Банк».

Зважаючи на те, що штраф застосований на підставі розпорядження в липні 2015р. за невиконання позивачем в 2012р. зобов'язань, факт невиконання яких належними та допустимими доказами не доведено, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір згідно статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2 452,90грн.

Керуючись ст.ст. 193, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020)

97 060,29грн. заборгованості по кредиту, 20 882,84грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3534,88грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 1 461,86грн. річних по простроченому кредиту, 69,05грн. річних по простроченим процентам, Всього: 123008,92грн.

3. У стягненні 19 135,85грн. прострочених відсотків, 379 806,61грн. пені по кредиту, 21 668,24грн. пені по відсоткам, 364,08грн. річних по кредиту, 3 528,00грн. штрафу відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 2 460,18грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 17.12.2015р.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

І.О. Якушева