Рішення

від 10.12.2015 по справі 921/1087/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2015 р.Справа № 921/1087/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Заричне" (с. Новосілка, Бучацький район, Тернопільська область, 48461)

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради (с. Дуліби, Бучацький район, Тернопільська область, 48473)

про визнання права власності.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

Суть справи:

Фермерське господарство "Заричне" звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 сільської ради про визнання права власності на будівлі та споруди.

У відзиві на позов, підписаному представником та його усних поясненнях, відповідач проти позову не заперечив.

Зі змісту довіреності виданої ОСОБА_1 сільською радою 26 жовтня 2015 року на ім'я представника вбачається, що вказаний документ від імені довірителя підписано виконуючим обов'язки сільського голови.

Як пояснив представник відповідача та підтвердили інші учасники судового засідання, станом на 10 грудня 2015 року до виконання обов'язків приступив новообраний сільський голова, якому відомо про розгляд даної справи в суді.

Розгляд справи, призначений вперше на 27 листопада 2015 року було відкладено на 10 грудня 2015 року.

10 грудня 2015 року в засідання прибули та надали пояснення ОСОБА_4 - голова зборів співвласників майнових паїв СС "Дуліби" та ОСОБА_5 - виконавець технічного паспорта на спірне майно.

Викликана судом ОСОБА_6 - секретар зборів співвласників майнових паїв СС "Дуліби" в засідання не з'явилась. Як пояснили інші учасники процесу, ОСОБА_6 змінила місце проживання і перебуває за межами області а тому з'явитись для надання пояснень немає можливості. При даних обставинах, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

- згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 21 червня 1993 року зареєстровано юридичну особу Селянську спілку "Дуліби", а за рішенням засновників 22 жовтня 2004 року державну реєстрацію юридичної особи Селянської спілки "Дуліби" припинено.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій свідоцтв (майнових сертифікатів) про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства, право на пайовий фонд майна Селянської спілки "Дуліби" належало її членам.

25 листопада 2005 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - фермерського господарства "Заричне".

На підставі договору оренди майна №1 від 30 січня 2012 року, укладеного з співвласниками майнових паїв СС "Дуліби" в особі голови комісій по врегулюванню майнових відносин ОСОБА_7, по акту приймання-передачі ФГ "Заричне" набуло у тимчасове оплатне користування із першочерговим правом викупу, майно (перелічене у акті інвентаризації від 12 січня 2012 року, у т.ч. нерухоме майно вартістю 88847 грн.: тік комора, вага склад, УЗК - універсальний зерноочисний комплекс, ОБВ - сушка, інше рухоме майно, всього на загальну суму 112347 грн.) належне співвласникам майнових паїв селянської спілки "Дуліби".

09 серпня 2014 року збори співвласників майнових паїв колишньої селянської спілки "Дуліби" у кількості 112 чоловік прийняли рішення вийти з колективу співвласників та дати згоду на виділення частки майна, зокрема нерухомого: току комори вартістю 66549 грн., ваги складу вартістю 6608 грн., УЗК - універсального зерноочисного комплексу вартістю 6880 грн., ОБВ - сушки вартістю 8810 грн., (загальна вартість нерухомого майна 88847 грн.), та іншого майна на суму 27472 грн., всього по вартості майнових сертифікатів на загальну суму (88847+27472) 116319 грн.

Протокол зборів підписано їх головою ОСОБА_4 та секретарем Дрібко Г.Г.

В подальшому, між власниками паїв та ФГ "Заричне" в особі ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу пайового фонду майна СС "Дуліби" (копії договорів купівлі-продажу наявні у матеріалах справи).

11 серпня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво (майновий сертифікат) серії ТР-ІІІ №022707 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СС "Дуліби" визначений у розмірі 116319 грн.

Рішенням зборів членів ФГ "Заричне" від 15 серпня 2014 року майно ОСОБА_2 на загальну суму 116319 грн. прийнято у власність складеного капіталу ФГ "Заричне".

У постанові від 04 листопада 2014 року у справі №595/1876/14-а, залишеній без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі 876/155/15, Бучацький районний суд зробив висновок про набуття ФГ "Заричне" права власності на нерухоме майно: тік комору, вагу склад, УЗК - універсальний зерноочисний комплекс, ОБВ - сушку, шляхом викупу майнових сертифікатів членів селянської спілки "Дуліби", а тому, серед іншого, поклав на виконавчий комітет ОСОБА_1 сільської ради обов'язок присвоїти об'єкту нерухомого майна - току адресу.

В порядку ст. 254 КАС України, судові рішення набрали законної сили, а тому, відповідно до ст. 35 ГПК України, вказані обставини адміністративної справи не доказуються при розгляді господарського спору, що слухається.

На виконання вказаних судових рішень, виконавчим комітетом ОСОБА_1 сільської ради прийнято рішення №25 від 19 жовтня 2015 року про присвоєння об'єкту нерухомого майна - току ФГ "Заричне" адреси: вул. Садова, 1, с. Дуліби, Бучацького району, Тернопільської області.

На будівлі і споруди току, що знаходяться за адресою вул. Садова, 1, с. Дуліби, Бучацького району, Тернопільської області 15 жовтня 2015 року виготовлено технічний паспорт .

В технічному паспорті під літерою «А» позначено:

I - склад площею 61,7 кв.м.

II - склад площею 58,8 кв.м.

III - склад площею 84,4 кв.м.

IV - склад площею 20,7 кв.м.

V - склад площею 156,1 кв.м.

VI - склад площею 186,3 кв.м.

VII - склад площею 185,5 кв.м.

IIX - склад площею 258,2 кв.м.

IX - склад площею 201,7 кв.м.

X - склад площею 22,5 кв.м.

XI - сторожова площею 5,8 кв.м.

Всього площею 1241,7 кв.м.

В технічному паспорті під літерою «Б» позначено:

I - склад площею 22,6 кв.м.

II - склад площею 77,6 кв.м.

III - склад площею 61,4 кв.м.

IV - склад площею 63,0 кв.м.

Всього площею 224,6 кв.м.

В технічному паспорті під літерою «В» позначено:

I - склад площею 275,1 кв.м.

II - кладова площею 13,9 кв.м.

Всього площею 289,0 кв.м.

В технічному паспорті під літерою «Г» позначено:

I - склад площею 75,6 кв.м.

II - склад площею 78,0 кв.м.

III - склад площею 35,0 кв.м.

IV - склад площею 91,3 кв.м.

V - склад площею 17,9 кв.м.

VI - склад площею 295,9 кв.м.

Всього площею 593,7 кв.м.

Вузол зерноочисного комплексу (УЗК) позначений в технічному паспорті під літерою «Д» підвал:

I - норія площею 11,6 кв.м.

II - норія площею 24,1 кв.м.

III - блок очистки площею 48,9 кв.м.

IV - блок очистки площею 83,0 кв.м.

Всього площею 167,6 кв.м.

Сушка ОБВ позначена в технічному паспорті під літерою «Ж» підвал:

I - завальна яма площею 9,1 кв.м.

II - завальна яма площею 10,3 кв.м.

III - сушка ОБВ площею 58,8 кв.м.

Всього площею 78,2 кв.м.

Вагова позначена в технічному паспорті під літерою «З»

I - кабінет площею 14,8 кв.м.

II - вагова площею 11,4 кв.м.

III - кабінет площею 13,1 кв.м.

Всього площею 39,3 кв.м.

Як пояснив в судовому засіданні 10 грудня 2015 року ОСОБА_4, спочатку спірне майно належало колгоспу імені Котовського, а пізніше Селянській спілці "Дуліби".

Правовстановлюючі документи на спірне майно не виготовлялись і на зборах представлені не були. Тік комора, вага склад, УЗК - універсальний зерноочисний комплекс, ОБВ - сушка складаються із декількох приміщень. ОСОБА_7, який від імені комісії по врегулюванню майнових відносин СС "Дуліби" складав акт інвентаризації, укладав договір оренди та підписував акт прийому-передачі майна, також був присутній на зборах 09 серпня 2014 року. Факт своєї участі в комісії по проведенню інвентаризації та підписанні акта датованого 12 січня 2012 року, що передував передачі спірного майна ФГ "Заричне" в оренду, а пізніше у власність шляхом продажу майнових сертифікатів, а також протоколу зборів співвласників майнових паїв колишньої селянської спілки "Дуліби" від 09 серпня 2014 року ОСОБА_4 підтвердив.

Підприємець ОСОБА_5 - виконавець технічного паспорта на спірне майно, в засіданні пояснила, що всі об'єкти, які є предметом спору збудовані до 2014 року. Раніше вона була працівником БТІ і наскільки їй відомо, до 2015 року інвентарні справи на спірні об'єкти не виготовлялись.

За змістом пояснень представника відповідача, на схематичному плані земельної ділянки по вул. Садова, 1, у с. Дуліби видно, що передані об'єкти складають один комплекс. Весь комплекс знаходиться за однією адресою на території току. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради №25 від 19 жовтня 2015 року адресу вул. Садова, 1, присвоєно усім спірним об'єктам.

Відсутність правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно, перешкоджає оформленню і реєстрації у встановленому порядку права власності на об'єкти нерухомості, від-так і можливості володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, а тому стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнових прав та інтересів.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 року N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За частиною четвертою вказаної статті Конституції, а також ст.321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

У відповідності до ст.ст.11, 328 ЦК України цивільні права і обов'язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом.

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

В листі № 01-06/631/15 від 20 квітня 2015 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"", Вищий господарський суд роз'яснив, що - за змістом статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності на майно подається власником, в тому числі, тоді коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування судом зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є обов'язковою, а згадане в позові майно є нерухомим.

Приписами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п.10 п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №868 від 17.10.2013 року визначено, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає.

В силу ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці (серед іншого див. постанову Вищого господарського суду України від 09 жовтня 2012 року у справі №5005/3756/2011).

Враховуючи перелічене, зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту, встановлення судом факту набуття спірного майна у власність шляхом викупу майнових сертифікатів, заявлені вимоги про визнання за ст. 392 ЦК України права власності на споруди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Визнати за Фермерським господарством "Заричне" (48461, с. Новосілка, Бучацький район, Тернопільська область, код 33679597) право власності на будівлі і споруди по вул. Садова, 1 в с. Дуліби, Бучацького району, Тернопільської області, і позначені у технічному паспорті

- під літерою «А»:

I - склад площею 61,7 кв.м.

II - склад площею 58,8 кв.м.

III - склад площею 84,4 кв.м.

IV - склад площею 20,7 кв.м.

V - склад площею 156,1 кв.м.

VI - склад площею 186,3 кв.м.

VII - склад площею 185,5 кв.м.

IIX - склад площею 258,2 кв.м.

IX - склад площею 201,7 кв.м.

X - склад площею 22,5 кв.м.

XI - сторожова площею 5,8 кв.м.

Всього площею 1241,7 кв.м.

- під літерою «Б»:

I - склад площею 22,6 кв.м.

II - склад площею 77,6 кв.м.

III - склад площею 61,4 кв.м.

IV - склад площею 63,0 кв.м.

Всього площею 224,6 кв.м.

- під літерою «В»:

I - склад площею 275,1 кв.м.

II - кладова площею 13,9 кв.м.

Всього площею 289,0 кв.м.

- під літерою «Г»:

I - склад площею 75,6 кв.м.

II - склад площею 78,0 кв.м.

III - склад площею 35,0 кв.м.

IV - склад площею 91,3 кв.м.

V - склад площею 17,9 кв.м.

VI - склад площею 295,9 кв.м.

Всього площею 593,7 кв.м.

- під літерою «Д» підвал:

I - норія площею 11,6 кв.м.

II - норія площею 24,1 кв.м.

III - блок очистки площею 48,9 кв.м.

IV - блок очистки площею 83,0 кв.м.

Всього площею 167,6 кв.м.

- під літерою «Ж» підвал:

I - завальна яма площею 9,1 кв.м.

II - завальна яма площею 10,3 кв.м.

III - сушка ОБВ площею 58,8 кв.м.

Всього площею 78,2 кв.м.

- під літерою «З»:

I - кабінет площею 14,8 кв.м.

II - вагова площею 11,4 кв.м.

III - кабінет площею 13,1 кв.м.

Всього площею 39,3 кв.м.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 16 грудня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський