Постанова

від 08.12.2015 по справі 826/18223/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2015 року 10:13 № 826/18223/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Марянченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Буленок В.Ю., Гончарової М.В.,

представника відповідача - Гостило А.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві №0001792201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте без правових підстав та всупереч відомим йому фактичним обставинам та застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції, які не передбачені Кодексом. При цьому, щодо придбаного у ФГ «КУЦЕНКО» зерна здійснювались операції з приймання його для подальшої переробки, а саме - перевірка якості, зважування, приймання на зберігання. Зазначені операції здійснювались ПАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат» з оформленням документів, зміст яких дозволяє однозначно ідентифікувати зерно як таке, що надійшло для позивача від ФГ «КУЦЕНКО».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що бухгалтерські та податкові документи, складені ФГ «Куценко» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інтерстарч Україна», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Інтерстарч Україна».

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у період з 18.03.2015 року по 24.03.2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 17.03.2015 року №446 і направлення від 18.03.2015 року №2091 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРПОУ 38307757) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФГ «КУЦЕНКО» (код ЄДРПОУ 34031293) за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складений акт від 31.03.2015 року № 403/26-53-22-01-21/38307757 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1028748 грн., у т.ч. за вересень 2013 року 303492 грн. та за жовтень 2013 на суму 755256 грн.; п. 138.1, п. 138.2, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 977311 грн., в т.ч. за 2013 рік у сумі 977311 грн.

20.04.2015 року ДПІ у Дніпровському ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 1028748 грн. за основним платежем та 514374 грн. за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи також встановлено, що між ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» та ТОВ «Інтерстарч Україна» укладено договір №ОСБ-000001 на давальницьку переробку зерна кукурудзи, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданнями замовника надати послугу з переробки давальницької сировини з метою отримання крохмалепатокової та іншої продукції з такої сировини.

04.10.2013 року між ТОВ «Інтерстарч Україна» та ФГ «КУЦЕНКО» укладено договір поставки №ІІ-3650, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, яка вироблена продавцем на власних або орендованих основних фондах, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі та додатках до даного договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Відповідно до п.1.2 даного договору продавець за свій рахунок здійснює поставку товару на склад ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Дніпровське, вул. Островського, 11.

13.09.2013 р. між ТОВ «Інтерстарч Україна» та ФГ «КУЦЕНКО» укладено договір поставки №ІІ-3484, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, яка вироблена продавцем на власних або орендованих основних фондах, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі та додатках до даного договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. Продавець на свій рахунок здійснює поставку товару на склад ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Дніпровське, вул. Островського, 11.

Аналогічні договори між ТОВ «Інтерстарч Україна» та ФГ «КУЦЕНКО» укладено 27.09.2013 р., 20.09.2013 р.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копії платіжних доручень, актів прийому зерна кукурудзи, реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньозваженою пробою, актів передачі зерна кукурудзи на переробку.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтерстарч Україна», ПАТ «ДКПК» та ФГ «КУЦЕНКО».

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні використано акт Криворізької північної ОДПІ від 09.07.2014 р. №77/04-83-22-02/34031293 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «КУЦЕНКО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавство за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2014 р.».

В даному акті зазначено, що Криворізькою північною ОДПІ отримано постанову старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області лейтенанта податкової міліції Гейко О.В. про призначення документальної позапланової перевірки ФГ «КУЦЕНКО» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. у зв'язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження по ПП «Контур-Д», зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14.02.2014 року за №320140400000000025. Підставою для реєстрації стали матеріали Держфінмоніторингу щодо порушення податкового законодавства службовими особами ПП «Контур-Д», згідно з якими в період з 04.10.2013 р. по 29.11.2013 р. встановлено ряд фінансових операцій з використанням рахунків ПП «Контур-Д», відкритих в ПАТ «Банк Золоті Ворота» на загальну суму 25,00 млн. грн.

При цьому, в ході документальної перевірки ФГ «Куценко» за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 підприємством первинні документа та документи бухгалтерського обліку надано не в повному обсязі. Згідно інформаційних баз ОДПІ інформація щодо взаємовідносин ФГ «Куценко» та ПП «Контур-Д» відсутня, у зв'язку з чим з метою підтвердження або спростування факту взаємовідносин між підприємствами виникла необхідність в отриманні інформації щодо руху грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства.

Криворізькою північною ОДПІ отримано лист Головного оперативного відділу Криворізької Південної ОДПІ від 07.04.2014 р. №144/7/04-82-07-04 про те, що в ході відпрацювання сільськогосподарських підприємств, встановлено, що посадові особи фермерського господарства «Куценко» протягом 2013 року неправомірно використали спеціальний режим оподаткування, що відобразилось в завищенні показників вирощування сільськогосподарської продукції (соняшник, соя та інше) на власних та орендованих землях, тобто зазначені у податковій звітності підприємства дані є неправдивими, що фактично призвело до ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість на суму більше 2 млн. грн.

Перевіркою встановлено відсутність у ФГ «КУЦЕНКО» в оренді земельних ділянок 2900 га, на використання яких керівник господарства надав договір оренди в ході проведення документальної виїзної перевірки ФГ «Куценко» за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 р.; ненадання платником податків первинних документів, в т.ч. накладних (внутрігосподарського призначення) за формою №ВЗСГ-8 про внутрішньогосподарське переміщення сільськогосподарської продукції рослинництва з полів врожаю 2011 та 2013 років до місць зберігання продукції рослинництва, Книги складського обліку (форма №ВЗСГ-10) сільськогосподарської продукції рослинництва врожаю 2011 та 2013 років за період, що перевірявся, які б підтвердили факт виробництва продукції рослинництва врожаю 2011 та 2013 років безпосередньо сільськогосподарським підприємством (товаровиробником) - ФГ «Куценко».

У зв'язку з наведеним, перевіркою зроблено висновок, що бухгалтерські та податкові документи, складені ФГ «Куценко» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інтерстарч Україна» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Інтерстарч Україна».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ПАТ «ДКПК» та ФГ «КУЦЕНКО») належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період вересень-жовтень 2013 року по господарських операціях з названими вище підприємствами, та відповідно про законність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 1028748 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2015 року № 0001492201.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов