Постанова

від 21.12.2018 по справі 826/18223/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 грудня 2018 року

справа №826/18223/15

адміністративне провадження №К/9901/26734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у складі суддів Петрика І.Й., Кучми А.Ю., Оксененко О.М. у справі №826/18223/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерстарч Україна до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

28 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерстарч Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 квітня 2015 року № 0001792201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1028748 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 514374 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

08 грудня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва Товариству відмовлено у задоволенні позову, з мотивів не підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій між позивачем, ПАТ ДКПК та ФГ Куценко встановленої актом позапланової виїзної перевірки ФГ Куценко за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2014 року, призначеної та проведеної в межах кримінального провадження.

14 березня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою задоволені позовні вимоги Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 20 квітня 2015 року № 0001492201, з підстав того, що податковим органом при прийняті податкового повідомлення-рішення не враховано те, що податкові правопорушення прийнятті на підставі іншого акту перевірки, від того склад яких доводиться податковим органом та на не врахуванні даних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, поданих платником податку згідно з положеннями пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

04 квітня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на позиції викладені в рішеннях Вищого адміністративного суду України та в його листі від 02 червня 2011 року.

27 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №826/18223/15 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

Заперечення або відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавались, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

07 липня 2016 року справа №826/18223/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справу №826/18223/15 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/26734/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38307757, перебуває на податковому обліку з 26 липня 2012 року, є платником податку на додану вартість з 01 жовтня 2012 року.

Податковим органом у березні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФГ Куценко за період з 01 вересня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 31 березня 2015 року №403/26-53-22-01-21/38307757 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 20 квітня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001792201 згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1028748 грн., за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 514374 грн. без визначення правових підстав його застосування.

Податковий орган під час перевірки та впродовж судового розгляду справи доводить наявність вчинених позивачем податкових правопорушень, які призвели до збільшення грошового зобов'язання за вересень 2013 року та жовтень 2013 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період вересень 2013 року 20 жовтня 2013 року подана Товариством, як платником податку до податкового органу (реєстр. №9066484476), а декларація за жовтень 2013 року 20 листопада 2013 року (реєстр. №9075046819).

20 травня 2014 року платником податку згідно з положеннями пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2013 року (реєстр. №9029076877) та уточнюючий розрахунок за жовтень 2013 року (реєстр. №9029099420) про уточнення показників суми від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації) що дорівнювала: у вересні 2013 року - 63 424 320 грн., у жовтні 2013 року - 7 024 225 грн.

Аналізуючи та оцінюючи акт перевірки суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про те, що заниження нарахованої суми податку на додану вартість здійснено податковим органом без врахування наданих позивачем уточнюючих розрахунків, на основі декларацій з помилковими даними, тобто без урахування виправлень.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем використані невірні дані щодо показників податкової звітності Позивача за вересень та жовтень 2013 року (таблиця на стор. 27 спірного акта перевірки), оскільки в акті перевірки наведені дані податкової звітності позивача без урахування виправлення самостійно виявлених помилок, що доводить не врахування наявних обставин та порушує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, відповідно до статті 200 Податкового кодексу України.

Щодо нереальність господарських операцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 31 березня 2015 року, натомість як правильно встановлено судом апеляційної інстанції обставини, на які посилається відповідач та якими доводить склад податкових правопорушень, встановлені актом перевірки від 09 липня 2014 року №77/04-83- 22-02/34031293 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ Куценко проведеної Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією, в межах кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14 лютого 2014 року №32014040000000025, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому наведені фактичні обставини, встановлені під час перевірки, та висновки стосовно здійснення господарської діяльності ФГ Куценко за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що акт перевірки від 31 березня 2015 року, покладений в основу прийняття податкового повідомлення рішення не є належним доказом, з огляду на те, що не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм зокрема податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а відтак не є носієм доказової інформації в порушення пунктів 3, 4 діючого на момент проведення перевірки, складання акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772), (далі Порядок), який виходячи із дії загально-правового принципу норми права у часі підлягав застосування на час вирішення справи судами попередніх інстанцій за положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та підлягає застосуванню під час касаційного перегляду за правилами статті 7 цього кодексу, як джерело права.

Акт перевірки від 31 березня 2015 року не встановлює обставини правопорушень позивача, а відтворює акт перевірки від 09 липня 2014 року, який не може бути підставою прийняття податкового повідомлення-рішення до закінчення кримінального провадження в межах якого, як слідча дія здійснена перевірка, в силу існуючої прямої заборони закону.

Нормами пункту 86.9 статті 86 (редакції діючої на час спірних відносин) Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу (а саме за результатами такої перевірки складений акт від 09 липня 2014 року) щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що існуюча на момент прийняття спірного податкового повідомлення пряма заборона закону, за якою органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства, доводить необхідність дослідження та встановлення цих обставин.

У межах спірних відносин суд першої інстанції залишив поза увагою аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом, та не надав фактичну оцінку обставинам справи на предмет їх належності та допустимості, натомість суд апеляційної інстанції врахував ці обставини.

Статус акта перевірки від 09 липня 2014 року визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За висновком суду апеляційної інстанції в акті перевірки від 31 березня 2015 року відсутні жодні фактичні дані стосовно операцій між ФГ Куценко та Товариства. Доводи відповідача стосовно підстав визнання первинних документів позивача такими, що складені за відсутності реальних операцій з постачання зерна кукурудзи, ґрунтуються не на фактичних даних, що підтверджують відсутність операцій з постачання зерна та фактичне виконання іншого обов'язку, а на судженнях Криворізької північної ОДПІ, внаслідок чого представлені відповідачем докази не містять інформацію стосовно предмету доказування, а тому не є належними.

Суд визнає, що склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України відповідачем не доведений.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 826/18223/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер