Постанова

від 08.12.2015 по справі 826/13140/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2015 року 09:30 № 826/13140/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А., за участю сторін: представника позивача - Дроботько О.В., представника відповідача - Перепелюка О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 року №0002802204 та №0002812204, прийняті ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві №2220/26-56-22-04-09/38391697 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Техавноторг» (код ЄДРПОУ 38902346) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Успіх ЮА» (код ЄДРПОУ 38689971), ПП «Стандартавто» (код ЄДРПОУ 38325603) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, ПП «Нічний Експрес» (код ЄДРПОУ 31511336), ТОВ «АЛК» (код ЄДРПОУ 38981119) за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Техавноторг», ТОВ «Успіх ЮА», ПП «Стандартавто», ПП «Нічний Експрес», ТОВ «АЛК», що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами. Натомість висновки контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях, що в сукупності свідчить, на думку позивача, що висновки покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 року №0002802204 та №0002812204, суперечать нормам чинного законодавства, а відтак дані рішення відповідача підлягають скасуванню як протиправні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем не підтверджено факт розрахунків між підприємствами, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, згідно норм пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 23.04.2015 року №482, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Техавноторг» (код ЄДРПОУ 38902346) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Успіх ЮА» (код ЄДРПОУ 38689971), ПП «Стандартавто» (код ЄДРПОУ 38325603) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, ПП «Нічний Експрес» (код ЄДРПОУ 31511336), ТОВ «АЛК» (код ЄДРПОУ 38981119) за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., за результатами якої складено відповідний акт перевірки №2220/26-56-22-04-09/38391697.

Перевіркою встановлено порушення: п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст. 137, п.138.2 ст. 138, п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1169085 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 6244868 грн., у тому числі за 2014 рік на загальну суму 6244868 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2547957 грн., у тому числі по періодам: вересень 2014 року - 1438750 грн., жовтень 2014 року - 1109207 грн.

При цьому, перевірка проводилась з окремих питань відображення в обліку та звітності операцій по взаєморахунках з ТОВ (код ЄДРПОУ 38902346) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Успіх ЮА» (код ЄДРПОУ 38689971), ПП «Стандартавто» (код ЄДРПОУ 38325603) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, ПП «Нічний Експрес» (код ЄДРПОУ 31511336), ТОВ «АЛК» (код ЄДРПОУ 38981119) за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., інші питання в ході перевірки не досліджувались.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень, податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0002812204 від 23.06.2015 р., яким ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» занижено суму податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 3821936,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002802204 від 23.06.2015 р., яким «Ексіст-Сіть Україна» занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1461356,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників .

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника , та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що ПП «Стандартавто» (постачальник) та ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» (покупець) укладено договір поставки №336 від 03.06.2013 р., згідно умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти покупцю запасні частини на автомобілі, технічні рідини (далі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його на встановлених Договором умовах. Загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими, відповідно до умов Договору, окремими партіями товару.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ПП «Стандартавто» за 4 квартал 2014 року.

02.09.2014 р. між ТОВ «ТЕХАВТОТОРГ» (постачальник) та ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» (покупець) укладено договір №01-02/09/2014, згідно умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти покупцю запасні частини на автомобілі, технічні рідини окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його на встановлених договором умовах.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ «ТЕХАВТОТОРГ» за 4 квартал 2014 року; квитанцію №2 та №1.

01.09.2014 р. між ТОВ «УСПІХ ЮА» (постачальник) та ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» (покупець) укладено договір поставки №14/09-065, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти покупцю запасні частини на автомобілі, технічні рідини окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його на встановлених договором умовах.

18.04.2013 р. між ПП «Нічний експрес» (перевізник) та ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» укладено договір №15901 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є: замовник (відправник або одержувач) передає (отримує), а перевізник приймає для забезпечення перевезення на території України вантажі, кількісні та якісні характеристики яких, а також маршрут доставки, відомості про одержувача та т.ін. вказуються у заявках (вантажних деклараціях) на кожне перевезення.

03.02.2014 року між ТОВ «АЛК» та ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» укладено договір поставки №03/02/2014, згідно умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти покупцю запасні частини на автомобілі, технічні рідини окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його на встановлених договором умовах.

В матеріалах справи наявний реєстр видачі довіреностей на отримання товарів від ПП «Стандартавто» за договором поставки №336 від 03.06.2013 р. за вересень 2014 р., реєстр видачі довіреностей на отримання товарів від ТОВ «Успіх ЮА» за договором поставки №14/09-065 від 01.09.2014 р. за вересень 2014 р.; реєстр видачі довіреностей на отримання товарів від ТОВ «Техавтоторг» за договором поставки №01-02/09/2014 від 02.09.2014 р. за жовтень 2014 р.; реєстр видачі довіреностей на отримання товарів від ТОВ «АЛК» за договором поставки №03/02/2014 від 03.02.2014 р. за жовтень 2014 р.; наказ №_3_-к від 03.05.2013 р. про прийняття працівників ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» на посади; квитанція №1 та №2 за 2014 рік, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку; перелік кінцевих покупців товарів, що були поставлені ТОВ «Техавтоторг» на підставі договору поставки №01-02/09/2014 від 02.09.2014 року та реалізовані ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» за жовтень 2014 р.; перелік кінцевих покупців товарів, що були поставлені ТОВ «АЛК» на підставі договору поставки №03/02/2014 від 03.02.2014 р. та реалізовані ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» за жовтень 2014 р.; перелік кінцевих покупців товарів, що були поставлені ПП «Стандартавто» на підставі договору поставки №336 від 03.06.2013 р. та реалізовані ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» у період з вересня 2014 р. по жовтень 2014 р.; перелік кінцевих покупців товарів, що були поставлені ТОВ «Успіх ЮА» на підставі договору поставки №14/09-065 від 01.09.2014 р. та реалізовані ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» у період з вересня 2014 р. по жовтень 2014 р.; карточки по рахунку №281 за 2014 рік про облік та рух товарів ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» у кількості 29 од.; акт-реєстр №94634 наданих послуг за жовтень 2014 р. ПП «Нічний-експрес»; податкова накладна №94634 від 23.10.2014 р.; товарно-транспортні накладні-вантажні декларації за 01.10.2014 р.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договорів поставки, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Ексіст-Сіть Україна» і ТОВ «Техавноторг» (код ЄДРПОУ 38902346) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ «Успіх ЮА» (код ЄДРПОУ 38689971), ПП «Стандартавто» (код ЄДРПОУ 38325603) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, ПП «Нічний Експрес» (код ЄДРПОУ 31511336), ТОВ «АЛК», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Техавноторг», ТОВ «Успіх ЮА», ПП «Стандартавто», ПП «Нічний Експрес», ТОВ «АЛК» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу податкового кредиту, та як наслідок про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «АДМ Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 року №0002802204 та №0002812204, прийняті ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Судові витрати у розмірі 4872,00 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» (ідентифікаційний код 39467012) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов