Рішення

від 15.12.2015 по справі 908/5451/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/147/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015 Справа № 908/5451/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «»Торговий Дім В«БСМВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26)

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Пальміра АвтоВ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Радянська,32; адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, а/с 7231)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 20.11.2015 р.;

від відповідача : ОСОБА_2 - керівник - Виписка з ЄДР № 495841 від 24.09.2012 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В»Торговий Дім В«БСМВ» , м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Пальміра АвтоВ» , м. Запоріжжя заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 02/04 від 02.04.2015 р. та за договором поворотної фінансової допомоги № 22/04 від 22.04.2015 р. в розмірі 154188,64 грн., з яких: 134500,00 грн. - сума основного боргу, 15219,60 грн. - сума пені, 869,04 грн. - сума 3% річних, 3600,00 грн. - сума інфляційних втрат.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладених між сторонами договорів поворотної фінансової допомоги № 02/04 від 02.04.2015 р. та № 22/04 від 22.04.2015 р., позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 136000,00 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач в узгоджені Сторонами строки грошові кошти у повному обсязі не повернув. У зв'язку із неналежним виконанням договірних зобов'язань, відповідачу нараховані санкції, передбачені п. 6.2 договорів та ст. 625 ЦК України. Посилаючись на приписи статей 526, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач - у письмовому відзиві зазначив, що суму грошових коштів в розмірі 134500,00 грн. не сплачено у зв'язку з тяжким фінансовим положенням підприємства.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5451/15, розгляд якої призначено на 24.11.2015 р.

Ухвалою суду від 24.11.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 15.12.2015 р.

Письмовою заявою, отриманою судом 24.11.2015 р., позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог. Просив стягнути з відповідача: суму 134500,00грн. основного боргу, суму 20894,41 грн. пені, суму 1256,00 грн. 3% річних та суму 3600.00 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечить приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України (з наданням доказів направлення її копії відповідачу у справі та доказів доплати судового збору), заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Письмовою заявою (вих. б/н від 02.12.2015 р.), позивач в порядку ст. 22 ГПК України, знов збільшив розмір позовних вимог. Просить стягнути з відповідача: суму 134500,00грн. основного боргу, суму 24173,91 грн. пені, суму 1479,52 грн. 3% річних та суму 2716,00 грн. втрат від інфляції.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України (з наданням доказів направлення її копії відповідачу у справі та доказів доплати судового збору), заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

За таких обставин, предметом позову у справі № 908/5451/15 є позовні вимоги ТОВ В»Торговий Дім В«БСМВ» про стягнення з ТОВ В«Пальміра АвтоВ» заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги № 02/04 від 02.04.2015 р. та № 22/04 від 22.04.2015 р. в розмірі 134500,00 грн. основного боргу, суми 24173,91 грн. пені, суми 1479,52 грн. 3% річних та суми 2716,00 грн. втрат від інфляції.

В судовому засіданні 15.12.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) у повному обсязі. ОСОБА_3 за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, згідно якої, станом на 14.12.2015 р. розмір основного боргу відповідача перед позивачем за договорами поворотної фінансової допомоги № 02/04 від 02.04.2015 р. та № 22/04 від 22.04.2015 р. становить суму 134500,00 грн.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 15.12.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 02.04.2015 р. між ТОВ «Торговий Дім «БСМ» (Позикодавцем, позивачем у справі) та ТОВ «Пальміра Авто» (Позичальником, відповідачем у справі) було укладено договір № 02/04 поворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 02/04), за умовами якого Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику грошові кошти у розмірі 83000,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути їх Позикодавцю у порядку та на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору № 02/04 передбачено, що Позикодавець не має права на отримання відсотків.

За умовами пунктів 3.1 та 3.2 Договору № 02/04 строк надання поворотної фінансової допомоги Позичальнику - до 01 серпня 2015 року включно. Строк, вказаний в п. 3.1 Договору № 02/04 може бути подовжений лише за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Пунктом 4.1. Договору № 02/04 передбачено, що в останній день строку, зазначеного в п.3.1. Договору, Позичальник зобов'язується повернути суму позики Позикодавцю.

Відповідно до пункту 5.1. Договору № 02/04, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 6.2. Договору № 02/04 передбачено, що у разі порушення строку повернення отриманої позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору № 02/04, Позикодавець (позивач) 03.04.2015 р. перерахував на рахунок Позичальника (відповідача) суму 83000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1566 від 03.04.2015 р.

Також, 22.04.2015 р. між позивачем (Позикодавцем) та відповідачем (Позичальником) було укладено договір № 22/04 поворотної фінансової допомоги (далі - Договір № 22/04), за умовами якого Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику грошові кошти в розмірі 53600,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути їх Позикодавцю у порядку та на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору № 22/04 передбачено, що Позикодавець не має права на отримання відсотків.

За умовами пунктів 3.1 та 3.2 Договору № 22/04 строк надання поворотної фінансової допомоги Позичальнику - до 01 серпня 2015 року включно. Строк, вказаний в п. 3.1 Договору № 02/04 може бути подовжений лише за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Пунктом 4.1. Договору № 22/04 передбачено, що в останній день строку, зазначеного в п.3.1. Договору, Позичальник зобов'язується повернути суму позики Позикодавцю.

Відповідно до пункту 5.1. Договору № 22/04, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 6.2. Договору № 22/04 передбачено, що у разі порушення строку повернення отриманої позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору № 22/04, позивач 23.04.2015 р. перерахував на рахунок відповідача 30000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1648 від 23.04.2015 р., а 05.05.2015 - позивач перерахував відповідачу суму 23000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1665 від 05.05.2015 р.

Загальний розмір поворотної фінансової допомоги, яку ТОВ «Торговий Дім «БСМ» було надано на користь ТОВ ОСОБА_4» становить 136 000,00 грн.

Однак, відповідач у встановлений строк - до 01.08.2015 р. грошові кошти у повному обсязі позивачу не повернув.

Як зазначено в позовній заяві, станом на 20.10.2015 р. (дату звернення позивача з даним позовом до суду) ТОВ «Пальміра Авто» повернуло лише 1500,00 грн. та з простроченням строку виконання грошового зобов'язання.

Решта суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 134500,00 грн., залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ В«Пальміра АвтоВ» заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги № 02/04 від 02.04.2015 р. та № 22/04 від 22.04.2015 р. в розмірі 134500,00 грн. основного боргу, суми 24173,91 грн. пені, суми 1479,52 грн. 3% річних та суми 2716,00 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі (із урахуванням здійсненого позивачем збільшення розміру позовних вимог).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладених ними Договорів, які за своєю правовою природою є договорами позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно долучених до матеріалів справи доказів, на виконання умов Договорів № 02/04 та № 22/04, позивач перерахував відповідачу: 03.04.2015 р. суму 83000,00 грн. (платіжне доручення № 1566 від 03.04.2015р.), 23.04.2015 р. суму 30000,00 грн. (платіжне доручення № 1648 від 23.04.2015 р.) та 05.05.2015 р. суму 23000,00 грн. (платіжне доручення № 1665 від 05.05.2015 р.), всього суму 136000,00 грн.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.1 Договорів № 02/04 та № 22/04, поворотна фінансова допомога підлягала поверненню у строк до 01.08.2015 р.

Проте, відповідач грошові кошти у повному обсязі позивачу так і не повернув.

Станом на 20.10.2015 р. ТОВ «Пальміра Авто» повернуло лише 1500,00 грн.

Так, перший платіж відповідач здійснив 25.09.2015 р. у сумі 500,00 грн. з призначенням платежу: повернення згідно договору зворотної фінансової допомоги № 22/04 від 22.04.2015 р. (платіжне доручення № 220 від 25.09.2015 р.), другий платіж відповідач здійснив - 29.09.2015 р. у розмірі 1000,00 грн., з призначенням платежу: повернення згідно договору зворотної фінансової допомоги № 22/04 від 22.04.2015 р. (платіжне доручення № 222 від 29.09.2015 р.).

Таким чином, загальний розмір заборгованості ТОВ «Пальміра Авто» перед ТОВ «Торговий дім «БСМ» за Договором № 02/04 та Договором № 22/04 складає 134500,00грн. , з яких за Договором № 02/04 від 02.04.2015 р. сума заборгованості складає 83 000,00 грн., а за Договором № 22/04 від 22.04.2015 р. сума заборгованості складає 51500,00 грн.

Наявність основного боргу за Договором № 02/04 та Договором № 22/04 в загальній сумі 134500,00 грн. відповідачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення фінансової допомоги, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 134500,00 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції, заявлені позивачем обґрунтовано, виходячи з їх правової природи.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодів заборгованості, вимога про стягнення трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу: з 04.08.2015 р. по 15.12.2015 р. (на суму 83000,00 грн.), з 04.08.2015 р. по 24.09.2015 р. (на суму 53000,00 грн.), з 26.09.2015 р. по 28.09.2015 р. (на суму 52500,00 грн.), з 30.09.2015р. по 15.12.2015 р. (на суму 51500,00 грн.), належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 1459,79 грн., але не суму 1479,52 грн., яку заявлено позивачем. Тому, в решті вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої безпідставно.

В той же час, заявлена до стягнення сума 2716,00 грн. втрат від інфляції (за заявлений позивачем період часу: за вересень-листопад 2015 р. (на суму 83000,00 грн.), за жовтень-листопад 2015 р. (на суму 51500,00 грн.), підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок позивачем здійснено вірно.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 6.2 Договорів № 02/04 та № 22/04, яким передбачено, що у разі порушення строку повернення отриманої позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо повернення позики, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договорів № 02/04 та № 22/04 щодо строків повернення фінансової допомоги підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків повернення фінансової допомоги, умови Договорів № 02/04 та № 22/04 та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано з правової позиції.

Перерахувавши заявлений до стягнення розмір пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодів заборгованості, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу: з 04.08.2015 р. по 15.12.2015 р. (на суму 83000,00 грн.), з 04.08.2015 р. по 24.09.2015 р. (на суму 53000,00 грн.), з 26.09.2015 р. по 28.09.2015 р. (на суму 52500,00 грн.), з 30.09.2015 р. по 15.12.2015 р. (на суму 51500,00 грн.), належний до стягнення розмір пені становить суму 23824,97 грн., але не суму 24173,91 грн., яку заявлено позивачем. Тому, в решті вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої безпідставно.

Отже, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2437,51 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Пальміра АвтоВ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Радянська, 32, код ЄДРПОУ 36141352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «»Торговий Дім В«БСМВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26, код ЄДРПОУ 38069797, р/р № 26005500048822 в ПАТ «Креді ОСОБА_5», м. Київ, МФО 300614) суму 134500 (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 23824 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 97 коп. пені, суму 1459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 79 коп. трьох відсотків річних, суму 2716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 00 коп. втрат від інфляції та суму 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.12.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко