Рішення

від 15.12.2015 по справі 911/2942/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа № 911/2942/15

Господарський суд Київської області, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді: Бацуца В.М., Чонгова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Світс ЛендВ» ,

02156, м. Київ, Деснянський р-н, вул. Братиславська, буд. 8

02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11Б, аб/ск33

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» ,

08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кімн. 6

2) Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» ,

04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25

про стягнення 308625,06 грн.

за участю представників:

позивача - 1) ОСОБА_1 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.02.2015);

2) ОСОБА_2 (довіреність від 01.09.2015);

відповідача 1 - ОСОБА_3 (довіреність від 12.11.2015);

відповідача 2 - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«Світс ЛендВ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» (далі - відповідач 1) про стягнення 361540,74 грн., з яких: 301971,85 грн. основного боргу, 56552,72 грн. пені, 3016,17 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 17.01.2014 № 1І020031.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 липня 2015 року та призначено справу до розгляду на 11 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 11.08.2015 оголошено перерву до 27.08.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію суду 18.08.2015 позивачем подано заяву про зміну предмета позову, а саме: вимогу про стягнення пені у розмірі 56552,72 грн. змінено на вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 79916,34 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про зміну предмета позову прийнято до розгляду, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2015 продовжено строк вирішення спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2015 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 17.09.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2015 у справі № 911/2942/15 призначено колегіальний розгляд справи та передано справу до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу апарату господарського суду Київської області для здійснення визначення складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, у справі № 911/2942/15 визначено колегію у складі трьох суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді: Горбасенко П.В., Карпечкін Т.П.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 розгляд справи призначено на 05.11.2015.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Карпечкіна Т.П., відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у справі № 911/2942/15 визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді: Бацуца В.М., Горбасенко П.В.

У зв'язку з відпусткою судді Горбасенка П.В., відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у справі № 911/2942/15 визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді: Бацуца В.М., Чонгова С.І.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2015 справу № 911/2942/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді: Бацуца В.М., Чонгова С.І., розгляд справи призначено на 19.11.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2015 залучено до участі у справі № 911/2942/15 іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» (далі - відповідач 2) та відкладено розгляд справи на 03.12.2015.

26.11.2015 через канцелярію суду позивачем подано позовну заяву, в межах справи №911/2942/15 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» , у судовому засіданні, представниками позивача надано пояснення, що вказана заява є уточненням позовних вимог до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» .

В обґрунтування зазначеної заяви, позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» умов договору факторингу №127/14 від 08.12.2014 та заявляє до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» 213675,51 грн. основного боргу.

Дослідивши вказану позовну заяву, суд дійшов висновку, що вказана заяви є зміною підстав позову, оскільки вона відповідає вимогам статей 54, 57 Господарського процесуального кодексу України та подано до початку розгляду справи по суті, у зв'язку з залученням іншого відповідача, зміну підстав позову прийнято судом, відтак, підставою позову є неналежне виконання відповідачем 1 умов договору від 17.01.2014 № 1І020031 та неналежне виконання відповідачем 2 умов договору факторингу № 127/14 від 08.12.2014, при цьому, судом враховано, що предмет позову не змінено.

У судовому засіданні 03.12.2015 суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, на 15.12.2015.

10.12.2015 через канцелярію суду позивачем подано уточнення до позовних вимог, відповідно до яких позивач заявляє до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» : 77050,26 грн. заборгованості за поставлений товар за період з 15.12.2014 по 03.02.2015, 710,01 грн. 3% річних, 17189,28 грн. інфляційних втрат, а з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» - 213675,51 грн. основного боргу (сума фінансування, згідно з пунктом 3.6 договору факторингу).

За результатами розгляду вказаних уточнень та змісту позовної заяви, суд дійшов висновку, що дане уточнення за правовою природою є зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 308625,06 грн.

Підстави для припинення провадження у справі, у частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.12.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача та відповідача 1, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТС ЛЕНД» (постачальник) укладено договір №1І020031 від 17.01.2014 (далі - Договір поставки).

Пунктом 1.1 Договору поставки встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через Мережу магазинів "Фуршет".

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставки, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно пункту 5.2 Договору поставки, приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 7.1 Договору поставки передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Відповідно до пункту 7.8 Договору поставки, загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Згідно з пунктом 7.9 Договору поставки, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 75 (сімдесят п'ять) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому, сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн.

Пунктом 10.1 Договору поставки передбачено, що даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов Договору поставки, позивачем у період з 04.04.2014 по 03.02.2015 поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар, всього на суму 2121094,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (том 1, а.с. 26-69).

Також, матеріалами справи підтверджується, що у період з 20.05.2015 по 14.05.2015 на підставі накладних на повернення товару, відповідач повернув позивачу товар, всього на суму 380486,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 31.05.2014 по 31.12.2014 припинено зобов'язання по оплаті за товар, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 818636,37 грн.

Крім того, відповідач сплатив на користь позивача 100000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №100628020 від 13 жовтня 2014 року.

21.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТС ЛЕНД» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» (фактор) укладено договір факторингу №19/13.

08.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТС ЛЕНД» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» (фактор) укладено договір факторингу №127/14 (далі - Договір факторингу).

Згідно з пунктом 1.1 Договору факторингу, боржник - юридична особа, фізична особа-підприємець, з якою клієнтом укладені договори та яка має грошові зобов'язання по відношенню до Клієнта за укладеними договорами (контрактами).

Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу, договір - (договір, контракт), що укладений клієнтом з боржником, за яким клієнт дійсні права вимоги, а боржник, в свою чергу, має відповідний обсяг дійсних грошових зобов'язань перед клієнтом та інформація щодо яких визначена у додатках до даного договору.

Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що за даним договором факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в зазначеній в додатках до даного договору, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги до боржника, вказаного у реєстрі боржників, відповідно до укладених договорів (контрактів).

Відповідно до пункту 2.4 Договору факторингу, інформація про боржника, розмір його заборгованості перед клієнтом, визначається у додатку 4 до даного договору факторингу та може бути змінена протягом дії договору факторингу.

Пунктами 2.5, 2.5.1 та 2.6.1 Договору факторингу визначено, що оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: права вимоги передаються в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом. Для підтвердження наявності та дійсності прав вимоги, що відступається, клієнт передає фактору документацію (передбачену Додатками 1, 4, 5, 7) в наступному порядку: документація, що стосується виконання умов договору факторингу передається в момент його підписання. Передача документації оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін за формою, наведеною в додатку 1, 4 до даного договору факторингу.

Згідно з пунктом 2.7 Договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору факторингу, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до пункту 3.2 Договору факторингу, до кожного реєстру повинна бути укладена додаткова угода до договору факторингу, що включає загальну суму заборгованості за реєстром та суму, яку клієнт зобов'язаний сплатити за послуги фактора.

Пунктами 3.3 та 3.3.1 Договору факторингу визначено, що фактор здійснює фінансування клієнта шляхом перерахування суми, що вказана в додатковій угоді до договору факторингу, на рахунок клієнта, вказаний в розділі 13 даного договору. 100 % суми фінансування фактор перераховує протягом трьох банківських днів від дня отримання від клієнта підтвердження щодо заборгованості боржника та складання додаткової угоди до договору факторингу.

Пунктом 3.4 Договору факторингу передбачено, що фінансування вважається здійсненим з моменту перерахування на рахунок клієнта, вказаний в розділі 13 даного договору факторингу, всієї грошової суми, що вказана в додатковій угоді до договору факторингу за мінусом суми, що визначена в пункті 3.6. даного договору факторингу.

Як встановлено пунктом 3.6 Договору факторингу, за здійснення фінансування клієнт зобов'язується сплатити фактору плату в розмірі 5 % від суми фінансування. Плата за фінансування утримується фактором із загального розміру фінансування, зазначеного в додатковій угоді до договору факторингу.

Строк дії договору факторингу з 8 грудня 2014 року по 31 грудня 2015 року (пункт 4.1 Договору факторингу).

Згідно з пунктом 5.1.1 Договору факторингу, фактор має право набувати право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом згідно даного договору факторингу.

Відповідно до пункту 6.2.3 Договору факторингу, з моменту переходу до фактора прав вимоги, відповідно до умов пункту 2.7. даного договору факторингу, клієнт не має права надавати боржнику дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки клієнта.

Пунктом 6.3.2 Договору факторингу передбачено, що клієнт зобов'язаний у випадку, якщо з моменту переходу до фактора прав вимоги, клієнт отримає від боржника будь-яку суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, клієнт зобов'язаний перерахувати дану суму факторові протягом 2 банківських днів, з моменту її отримання.

Додатковою угодою №8 від 06.11.2014 до договору факторингу №19/13 від 21.08.2013 сторонами погоджено, що фактор надає клієнту транш фінансування в сумі 285000,00 грн.

Додатковими угодами №1 від 11.12.2014 та №2 від 25.12.2014 до договору факторингу №127/14 від 08.12.2014 сторонами погоджено, що фактор надає клієнту транш фінансування в сумі 114000,00 грн. та 95000,00 грн. відповідно.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору факторингу №19/13 від 21.08.2013, фактор, платіжним дорученням №z2298 від 12.11.2014 перерахував на рахунок клієнта 285000,00 грн., а на виконання умов договору факторингу №127/14 від 08.12.2014 платіжними дорученнями №z2368 від 30.12.2014 та №z2354 від 16.12.2014 перерахував на рахунок клієнта 209000,00 грн. Всього, за зазначеними договорами фактором перераховано на рахунок клієнта 494000,00 грн.

Судом встановлено, що кошти перераховані фактором на рахунок позивача, у розмірі 494000,00 грн. є фінансуванням невиконаного боржником зобов'язання за договором №1І020031 від 17.01.2014 у розмірі 520000,00 грн.

Отже, як слідує з матеріалів справи, вартість неоплаченого товару, який позивач передав відповідачу 1 становить 301971,85 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до остаточних позовних вимог, основну заборгованість у розмірі 301971,85 грн. позивач заявляє до стягнення наступним чином: 77050,26 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» , 224921,59 грн. (за мінусом 5% за умовами Договору факторингу) з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» .

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Колегією суддів встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі, відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» ) не сплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар згідно з Договором поставки, вказане відповідачем 1 не заперечене, розмір заборгованості у сумі 77050,26 грн. відповідає фактичним обставинам справи, вона не входить до правовідносин за Договором факторингу, оскільки виникла після його укладання, тому вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» 77050,26 грн. заборгованості підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 710,01 грн.

Однак, згідно з розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 703,56 грн.

Нараховані позивачем інфляційні втрати, у сумі 17189,28 грн., є обґрунтованими, тому позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню повністю.

Дослідивши заявлені позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» , колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» на користь позивача 213675,51 грн. основного боргу не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно з частиною 2 статті 1078 Цивільного кодексу України, майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (ч. 2 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Досліджуючи позовні вимоги до відповідача 2, колегією суддів встановлено, що до укладання Договору факторингу, позивачем поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар, всього на суму 224921,59 грн. та повністю не оплачено.

Як зазначає позивач, на підтвердження своїх вимог, у пунктах 2.6.1, 2.6.2 договору факторингу сторони погодили певний перелік документів, які необхідно передати позивачем відповідачу 2 для підтвердження заборгованості, а саме: документація, заявка (додаток 5) та Реєстр (додаток 7).

Згідно з пунктом 3.1 Договору факторингу, сума фінансування визначається виходячи з розміру заборгованості боржника перед клієнтом, яка оформляється додатком 5,7. А згідно пунктів 3.4., 3.6 Договору факторингу, фінансування вважається здійсненим з моменту перерахування на рахунок клієнта всієї грошової суми, за мінусом плати в розмірі 5% від суми фінансування. Плата за фінансування утримується фактором/відповідачем 2 із загального розміру фінансування, зазначеного в додатковій угоді до договору, яка згідно пункту 3.2 Договору факторингу укладається сторонами до кожного реєстру.

Як зазначає позивач, та як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.10.2015 звернувся до відповідача 2 з листом №270, в якому, на підставі доданих до листа заявки на виплату (додаток 5), реєстру первинних документів (додаток 7) та інших документів, які підтверджують заборгованість відповідача 1 в розмірі 224921,59 грн., пропонував підготувати відповідну угоду з зазначенням дати перерахування суми фінансування за мінусом 5%, в строк до 28.10.2015.

У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що на підставі Договору факторингу у відповідача 2 виникло зобов'язання перед позивачем з перерахування на рахунок позивача 213675,51 грн., яке відповідачем 2 порушене.

Проте, з такою позицією позивача, колегія судів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до Розділу 3 Договору факторингу, обов'язковою умовою виникнення зобов'язання відповідача 2 перед позивачем зі здійснення фінансування, являється укладання сторонами відповідної додаткової угоди, яка визначає розміри, порядок, строки та інші умови фінансування.

Зокрема, згідно з пунктом 3.6 Договору факторингу, за здійснення фінансування клієнт зобов'язується сплатити фактору плату в розмірі 5 % від суми фінансування. Плата за фінансування утримується фактором із загального розміру фінансування, зазначеного в додатковій угоді до договору факторингу.

Тобто, обов'язковою умовою виникнення у відповідача 2 зобов'язання перед позивачем та переходу до відповідача 2 права вимоги до відповідача 1 є наявність відповідної додатковою угоди до Договору факторингу, яка має бути укладена між позивачем та відповідачем 2.

Однак, додаткової угоди щодо спірної заборгованості на суму 224921,59 грн. між позивачем та відповідачем 2 не укладено.

Крім того, на підтвердження заявлених позовних вимог до відповідача 2 позивачем не подано до суду підписаних клієнтом та фактором актів приймання-передачі документації (на спірну суму), як того вимагає пункт 2.6.1 Договору факторингу.

Крім того, листа-пропозиція позивача від 20.10.2015 за №270 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» не є підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» права вимоги на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АСТЕРС ГРУПВ» грошових коштів у розмірі 224921,59 грн. та не є підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» обов'язку перерахувати на рахунок позивача 213675,51 грн., оскільки, зазначений лист позивачем надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія «гтейл КепіталВ» після порушення провадження у справі.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторонами не укладено відповідної додаткової угоди, при цьому, позивач не вирішив питання щодо укладання такої угоди в судовому порядку, у тому числі, відповідно до статті 181 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що строк виконання зобов'язань відповідача 2 перед позивачем не настав, тому, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача 2 про стягнення 213675,51 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції від 16.07.2015) повернути позивачу з Державного бюджету України 4263,44 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Решта судового збору, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача і відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кімната 6, код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світс Ленд» (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, код 30491141) 77050 (сімдесят сім тисяч п'ятдесят) грн. 32 коп. заборгованості, 703 (сімсот три) грн. 56 коп. 3% річних, 17189 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 28 коп. інфляційних втрат та 1898 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) грн. 86 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Світс Ленд» (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, код 30491141) з Державного бюджету України 4263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 44 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.12.2015.

Головуючий суддя С.О. Саванчук

Суддя В.М. Бацуца

Суддя С.І. Чонгова