Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/19282/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/19282/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал"

До 1. Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро"

2. Підприємства з іноземними інвестиціями "Сан Ремо Стайл Італія"

3. Приватного підприємства "Спецобладнання - Київ"

про усунення перешкод у користування майном

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Куцький Д.В.- представник, довіреність №78/С від 17.10.2014;

Від відповідача 1: Ракітін С.П. - представник, довіреність б/н від 09.09.2015 ;

Від відповідача 2: не з'явився;

Від відповідача 3: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" та Підприємства з іноземними інвестиціями "Сан Ремо Стайл Італія" про усунення перешкод у користування майном, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неможливість реалізації права користування та розпорядження належним ТОВ «КУА «ОТП Капітал» нерухомим майном, а саме нежилим приміщенням №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та набуто позивачем на підставі Договору від 13.02.15 р. купівлі - продажу нежитлового приміщення, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, внаслідок перешкод з боку відповідачів, які перебувають у спірному приміщенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/19282/15 та призначено справу до розгляду на 09.09.2015 р.

У судове засідання 09.09.2015 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача 2.

Уповноважений представник відповідача 1 у судове засідання 09.09.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце судового розгляду 09.09.15 р. відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035307560.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 09.09.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 08.09.2015, в яких повідомляється про відсутність у провадженні господарських судів справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, рішення цих органів з такого спору, а також відсутність додаткових угод до договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 13.02.15 р.. Письмові пояснення по справі б/н від 08.09.2015 долучені судом до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 09.09.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.09.2015, в якому ПП «Проектно - конструкторське бюро» просить суд у задоволенні позову відмовити, в зв'язку з відсутністю у позивача права власності на спірне приміщення, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 скасовано запис №8715940 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення №61 (в літ А), загальною площею 223,70 кв. м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною. Відзив на позовну заяву б/н від 07.09.2015 долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2015 розгляд справи відкладено на 06.10.2015.

У судове засідання 06.10.2015 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача 2.

Уповноважений представник відповідача 1 у судове засідання 06.10.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце судового розгляду 06.10.15 р. відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035301970.

Судом повідомлено, що до початку розгляду справи 06.10.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 05.10.2015. Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 06.10.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Приватне підприємство "Спецобладнання - Київ", оскільки ПП "Спецобладнання - Київ" на умовах договору оренди нежитлових приміщень №5/01 від 05.01.2015 користується нежилим приміщенням №61 А загальною площею 223,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Актом приймання-передачі від 05.01.2015, який містить відтиски печаток ПП "Проектоно-конструкторське бюро" та ПП "Спецобладнання - Київ" та підписи уповноважених на те представників. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 06.10.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення б/н від 05.10.15 р., в яких позивач зазначає про неможливість надання висновку Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві від 27.04.15 р. про відсутність ознак складу злочину у зв'язку із наявністю цивільно - правових відносин. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.10.15 р. представником позивача подане письмове клопотання б/н від 06.10.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.2015 за клопотанням відповідача 2 залучено до участі у розгляді справи іншого відповідача - ПП "Спецобладнання - Київ" та призначено розгляд справи № 910/19282/15 на 03.11.2015.

03.11.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.11.2015 розгляд справи № 910/19282/15 призначено на 19.11.2015.

У судове засідання 19.11.2015 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача 3.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 у судове засідання не з'явились.

Про дату, час і місце судового розгляду відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036151084.

Копія ухвали суду від 05.11.2015, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5, на час проведення судового засідання 19.11.2015 повернулось на адресу господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручена.

Судом повідомлено, що до початку розгляду справи 19.11.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача 3 надійшло клопотання б/н від 18.11.2015 про відкладення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.11.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 18.11.2015 про відкладення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.11.15 р. представник позивача подав клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 18.11.15 р. представник відповідача 3 подав клопотання б/н від 18.11.2015 про відкладення розгляду справи, в якому просив зобов'язати позивача направити на адресу відповідача 3 позовну заяву з додатками та уточнити позовні вимоги до кожного з відповідачів з зазначенням підстав їх виникнення та правовим обґрунтуванням.

Дане клопотання задоволено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м Києва від 19.11.2015 розгляд справи № 910/19282/15 відкладено на 01.12.2015.

У судове засідання 01.12.2015 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача 1.

Уповноважені представники відповідачів 2, 3 у судове засідання 01.12.2015 не з'явились.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 01.12.15 р. відповідача 3 повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ПП «Спецобладнання - Київ» б/н від 19.11.15 р..

Докази вручення відповідачу 2 копії ухвали суду від 19.11.2015, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5, на час проведення судового засідання 01.12.2015 відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103036154016, в якому зазначено, що станом на 30.11.2015 поштове повідомлення надійшло до відділення зв'язку та адресату не вручено.

Докази вручення відповідачу 3 копії ухвали суду від 19.11.2015, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, на час проведення судового засідання 01.12.2015 відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103036154040, в якому зазначено, що станом на 30.11.2015 поштове повідомлення вручено відповідачу 3 за довіреністю.

У судовому засіданні представник відповідача 1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 01.12.2015. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 01.12.15 р. сторонами суду не надано.

Про поважні притичини неявки представників відповідачів 2 та 3 суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідачів 2, 3 в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачі не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем 3 не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, окрім клопотань про відкладення розгляду справи, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідачів 2, 3 на час розгляду справи 01.12.15 р., а також той факт, що представники позивача та відповідача 1 проти розгляду справи без участі представників відповідачів 2, 3 не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідачів 2, 3, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 02.12.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

У судовому засіданні 02.12.15 р. представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог та відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача 1, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 28 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") (банк за договором) та гр. ОСОБА_5 (позичальник за договором) було укладено Кредитний договір № CM-SME003/138/2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований за реєстровим номером 1348, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит на суму 395 000,00 доларів США строком до 28.12.2013, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за плаваючою ставкою відповідно до підписаного сторонами графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно п. 9.1 Договору вказаний договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим Договором.

Також 09 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк за договором) та гр. ОСОБА_5 (позичальник за договором) було укладено Кредитний договір № CM-SME003/223/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит на суму 230 000,00 доларів США строком до 08.08.14 р., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за плаваючою ставкою відповідно до підписаного сторонами графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно п. 7.3 Договору вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, включаючи всі додатки до нього, і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами кредиту, які підпадають під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В свою чергу, за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України).

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Так, з метою забезпечення зобов'язань боржника - гр. ОСОБА_5 (боржник за договором) за Кредитним договором № CM-SME003/138/2006 від 28 грудня 2006 року, між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") (іпотекодержатель за договором) та Приватним підприємством "Проектно-конструкторське бюро" (іпотекодавець за договором, відповідач 1 у справі) 10 квітня 2007 року було укладено Договір іпотеки № PM-SME 003/125/2007 від 10.04.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та зареєстровано за реєстровим номером 3980-к, відповідно до якого в іпотеку передане нежиле приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір іпотеки 1).

Відповідно до п.п. 3.1. вказаного Договору іпотеки 1 предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу будівлі шляхом викупу, посвідчений Державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 06 березня 2003 року за реєстровим № 671, зареєстрованим в реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 19.03.2003 року за реєстраційним № 5594-к в книзі 69-П-271.

Окрім того, з метою забезпечення зобов'язань боржника - гр. ОСОБА_5 (боржник за договором) за Кредитним договором № CM-SME003/223/2007 від 09 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") (іпотекодержатель за договором) та ПП "Проектно-конструкторське бюро" (іпотекодавець за договором, відповідач 1 у справі) 09.08.2007 року було укладено договір наступної іпотеки № РМ-SM003/223/2007 (майнової поруки), відповідно до якого ПП "Проектно-конструкторське бюро" передало в іпотеку ПАТ "ОТП "Банк" нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір іпотеки 2).

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору іпотеки 2 предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу будівлі шляхом викупу, посвідчений Державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 06 березня 2003 року за реєстровим № 671, зареєстрованим в реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 19.03.2003 року за реєстраційним № 5594-к в книзі 69-П-271.

Окрім того, в Договорах іпотеки 1 та 2 зазначено, що предмет іпотеки передано в оренду згідно Договору оренди № 1/11 від 01 листопада 2006 р., укладеного між іпотекодавцем - та Підприємством з іноземними інвестиціями «Сан Ремо Стайл Італія» (відповідачем 2 у справі).

Як встановлено судом, укладені між позивачем та відповідачем 1 правочини за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому 02 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на договорі іпотеки № PM-SME 003/125/2007 від 10 квітня 2007 року вчинено виконавчий напис № 8879 про звернення стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Приватному підприємству "Проектно-конструкторське бюро" для задоволення вимог банку в розмірі 229 763,99 доларів США за Кредитним договором № CM-SME 003/223/2007 від 09 серпня 2007 року.

02 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на договорі іпотеки № PM-SME 003/125/2007 від 10 квітня 2007 року вчинено виконавчий напис № 8875 про звернення стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності Приватному підприємству "Проектно-конструкторське бюро" для задоволення вимог банку в розмірі 327 934,17 доларів США за Кредитним договором № CM-SME 003/138/2006 від 28 грудня 2006 року.

Як свідчать матеріали справи, вищезазначені виконавчі написи рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року (апеляційне провадження № 22-ц/796/8127/2014) визнано такими, що не підлягають виконанню.

Як встановлено судом в процесі розгляду адміністративної справи № 826/6342/15 від 15.07.15 р., у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів CM-SME003/138/2006 від 28.12.2006 року та № CM-SME 003/223/2007 від 09.08.2007 року, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, ПАТ "ОТП Банк" вирішив задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Суд зазначає, що порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки передбачено статтею 37 Закону України «Про іпотеку», якою, зокрема, встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Тобто, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Також законодавцем чітко врегульована процедура задоволення вимоги іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку», а саме реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.

Зокрема, згідно п. 6.1 Договору іпотеки 1 та Договору іпотеки 2 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити: всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням боржником або іпотекодавцем його зобов'язань за договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за Договором.

При цьому, згідно п.п. 6.4.1 Договору іпотеки 1 та Договору іпотеки 2 іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

За умовами п. 6.4.2 Договору іпотеки 1 та Договору іпотеки 2 при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення із зазначенням загальної суми боргових зобов'язань та граничного строку погашення боргових зобов'язань.

16 жовтня 2014 року ПАТ "ОТП "Банк" отримано від суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 незалежну ринкову експертну оцінку предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якою встановлена вартість нежитлових приміщень в розмірі 4 708 187,00 грн.. Копія вказаної оцінки міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 28 жовтня 2014 ПАТ "ОТП "Банк" було надіслано на адресу відповідача 1 повідомлення за вих. №12-66-12-4-10/12228 про продаж предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та п. 6.4. договору іпотеки за ціною, що визначена висновком про вартість майна в сумі 4 704 187,00 грн., через невиконання умов укладених кредитного договору 1 та кредитного договору 2, договору іпотеки 1 та договору наступної іпотеки (договору іпотеки 2). Станом на 27.10.14 р. заборгованість боржника за кредитним договором 1 становила 334 723,77 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 4 334 806,71 грн. та за кредитним договором 2 - 233 748,46 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 3 027 136,05 грн..

Факт надсилання вказаного повідомлення на адресу іпотекодавця підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 1685 від 28.10.14 р. та відповідного опису вкладення в цінний лист від 28.10.14 р.. Згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103316321465, повідомлення про продаж предмету іпотеки отримано відповідачем 1 31.10.14 р..

Право власності та інші речові на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (182 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

За приписами ч.1, 3, 5, 7 ст.3 Закону України №1952-IV від 01.07.04 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.3 ст.3 Закону №1952).

13 лютого 2015 між ПАТ "ОТП "Банк" (продавець за договором) та ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" (покупець за договором, позивач у справі) укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує у власність нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і сплачує за нього ціну визначену цим договором (далі - Договір купівлі - продажу).

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі - продажу відчужуване нежиле приміщення належить ПП "Проектно-конструкторське бюро" на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу, посвідченого 06 березня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстровим номером №671, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна 19.03.2003 за реєстраційним №5594-п в книзі 69-п-271.

Згідно п. 1.3. Договору купівлі - продажу право продажу нежилого приміщення виникло у продавця у зв'язку із порушенням умов Кредитних договорів № CM-SME003/138/2006 від 28.12.2006 та № CM-SME 003/223/2007 від 09.08.2007 зі всіма змінами та додатками до них, укладених між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та гр. ОСОБА_5 (боржник за договором), на підставі положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у ст. 6 Договору іпотеки.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі - продажу ціна продажу нежилого приміщення 4 704 187,00 грн. в тому числі ПДВ 20 % - 784031,17 грн..

На момент укладення Договору на виконання вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продавець повідомив боржника та іпотекодавця про продаж предмету іпотеки (п.1.3.2 Договору купівлі - продажу).

Розділами 3-9 Договору купівлі - продажу передбачено права та обов'язки сторін, перехід права власності на нежиле приміщення та ризик його випадкової загибелі, передача нежилого приміщення та перевірка покупцем його стану, запевнення та гарантії сторін, вирішення спорів тощо.

Вказаний Договір купівлі - продажу підписаний представниками сторін, засвідчений печатками покупця та продавця та зареєстрований Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис № 8715940 про право власності на спірне нежиле приміщення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно п. 4.1 Договору купівлі - продажу право власності на нежиле приміщення виникає у покупця після нотаріального посвідчення цього договору та з моменту державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно наявної в матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43491783 від 08.09.15 р., підставою виникнення права власності на спірне приміщення є договір купівлі-продажу, нежитлового приміщення, що укладений на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, зареєстрований за №1056, виданий 13.02.2015 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.,про що вчинено запис про право власності № 8715940.

Вважаючи дії приватного нотаріуса Верповської О.В. протиправними, а рішення про державну реєстрацію права власності на вказаний вище об'єкт таким, що підлягає скасуванню, оскільки останнє прийнято всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), що має своїм наслідком порушення прав та інтересів ПП «Проектно - конструкторське бюро», відповідач 1 звернувся до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року вказаний адміністративний позов був задоволений, визнано протиправними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 8715940 про право власності на спірне нежиле приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.15 р. у справі № 826/6342/15 постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасовано, в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Проектно-конструкторське бюро» відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, факти, встановлені постановою адміністративного суду у справі № 826/6342/15, яка набрала законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше, як шляхом скасування відповідного судового рішення.

Отже, як встановлено судом, ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" набуло право власності на спірне нежиле приміщення №61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи.

17.02.2015 позивачем надіслано на адресу боржника та відповідача 1 вимогу за №268/1 про необхідність забезпечення вільного доступу до об'єкту нерухомості, забезпечення участі представника відповідача 1 у складанні акту інвентаризації об'єкту, забезпечення розірвання договорів за комунальні послуги. Вказана вимога отримана відповідачем 1 23.02.15 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315047941262.

Також 17.02.2015 позивачем на адресу відповідача 2 було направлено Лист-повідомлення за № 268/1 про заміну кредитора у зобов'язанні, перехід до позивача всіх прав та обов'язків орендодавця та вимогу щодо сплати орендних платежів. Зазначену вимогу відповідач 2 отримав 23.02.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 0315047941289.

В поданій позовній заяві позивач стверджує, що він є власником нежилого приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 13.02.15 р., укладеного з банком ПАТ «ОТП Банк» на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, іпотекодавцем за яким є відповідач 1 - ПП «Проектно - конструкторське бюро», однак останній разом з відповідачем 2 створює перешкоди у користуванні позивача власним нерухомим майном та не допускають позивача до вказаного нежилого приміщення, при цьому за твердженнями позивача орендні платежі на його рахунок не надходять, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В матеріалах справи міститься копія Договору № 5/01 оренди нежитлового приміщення від 05.01.15 р., укладеного між ПП «Проектно - конструкторське бюро» (відповідач 1 у справі, орендодавець за договором) та Приватним підприємством «Спецобладання - Київ» (відповідач 3 у справі, орендар за договором) (далі - Договір оренди № 5/01), згідно умов п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов'язані з передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування задля здійснення орендарем його статутної діяльності нежилого приміщення загальною площею 223,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено в п. 1.1.7 Договору оренди № 5/01, приміщення належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про власність реєстровий номер 106 від 12 березня 2003 р., виданого Фондом приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва.

Термін оренди визначається з 05 січня 2015 р. до 05 січня 2017 р. (п. 1.2 Договору оренди № 5/01).

Згідно п. 6.1 Договору оренди № 5/01 цей договорі набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаного Договору оренди № 5/01 між ПП «Проектно - конструкторське бюро» та ПП «Спецобладання - Київ» було складено акт прийому-передачі приміщень від 05.01.15 р. до Договору оренди № 5/01, підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками підприємств.

За таких обставин господарським судом встановлено, що відповідачем 1 було передано відповідачу 3 орендоване майна на підставі Договору оренди № 5/01, а орендарем прийнято вказане майно без будь - яких зауважень.

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, договір оренди № 1/11 від 01.11.06 р., який був укладений щодо спірного приміщення між відповідачем 1 та відповідачем 2, додатковою угодою від 04.01.15 р. Договору оренди нежитлових приміщень № 11/11 від 01.11.06 р. розірваний за згодою обох сторін з 04.01.15 р.

Відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (ч. 2 ст. 770 Цивільного кодексу України).

Тобто зі змісту ч. 3 ст. 284 ГК України в контексті з вимогами ст. 770 ЦК України випливає, що перехід права власності на орендоване майно, не є підставою для зміни умов або розірвання чи припинення договору оренди, а тому він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

Отже, оскільки ТОВ «КУА «ОТП Капітал» придбано об'єкт нерухомості з обтяженням у вигляді договору оренди, зі строком дії до 05 січня 2017 р., то відповідно до норм статті 770 Цивільного кодексу України до нього перейшли всі права та обов'язки орендодавця - ПП «Проектно - конструкторське бюро» (відповідач 1 у справі), передбачені даним договором.

Разом з тим суд зазначає, що норма частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України є диспозитивною. Викладене в ній положення може бути змінене домовленістю між наймодавцем та наймачем. Положення про припинення договору найму в разі відчуження наймодавцем речі повинне обов'язково бути закріплене в договорі найму або в інших договорах (угодах) між наймодавцем та наймачем.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником відповідача 1 в судовому засіданні, договір № 5/01 оренди нежитлового приміщення від 05.01.15 р. не містить жодних застережень щодо зміни власника та орендодавця - ПП «Проектно - конструкторське бюро», отже договір № 5/01 автоматичному припиненню в разі зміни власника приміщення на ТОВ «КУА «ОТП Капітал» не підлягає.

При цьому, з моменту укладення Договору оренди № 5/01 у відповідача 3 - ПП «Спецобладнання - Київ» виникло право користування майном, яке, в силу статті 396 Цивільного кодексу України, підлягає захисту, у тому числі і від власника на рівні з правом власності відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Обмеження чи припинення прав орендаря може мати місце у випадках і в порядку, встановленими законом (стаття 346 Цивільного кодексу України).

Дана вимога закону носить імперативний характер. В силу цього дії осіб, що порушують вимоги закону, тобто статті 346 ЦК України щодо недопустимості обмеження чи припинення права орендаря користуватись та володіти майном, є незаконними діями, тобто такими, що не відповідають вимогам закону. В зв'язку з цим, результати, отримані внаслідок вчинення незаконних дій, є також незаконними, у тому числі й договори, укладені внаслідок здійснення незаконних дій. Такі угоди підлягають визнанню недійсними у визначеному чинним законодавством України порядку як такі, що не відповідають вимогам закону (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 512 ЦК України кредитору зобов'язанні може бути замінений іншою особою.

Про факт заміни кредитора письмово повідомлені відповідачі 1, 2 та 3 у справі.

Зокрема, позивачем було направлено на адресу відповідача 3 повідомлення № 1506 від 02.10.15 р. про зміну власника приміщення та сплату орендної плати, що підтверджується фіскальним чеком № 8708 від 02.11.15 р. та описом вкладення в цінний лист від 02.11.15 р., тобто після порушення провадження у справі № 910/19282/15 ухвалою суду від 30.07.15 р..

При цьому суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був повідомлений письмово про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор (позивач) несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 13.02.15 р., а також Договору № 5/01 оренди нежитлового приміщення від 05.01.15 р. або окремих їх положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання з боку сторін відсутні.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось судом, в силу статті 391 ЦК України право вимоги усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном належить орендодавцю.

Стаття 4 Закону України "Про власність" встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (пункт 1), але, здійснюючи свої права, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави (абзац перший пункту 5).

Користувачу надається право захисту об'єктів, що передані у користування, на рівні прав, визначених законодавством України щодо захисту прав власності. Користувач може вимагати повернення об'єктів, що передані у користування, з будь-якого чужого незаконного володіння, вимагати усунення перешкод з його використання і відшкодування збитків.

Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року N 3-рп/2002 зазначено, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Також суд зазначає, що в поданій позовній заяві позивач заявив вимоги до відповідачів 1 та 2 про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні нежилим приміщенням, яке належить ТОВ «КУА ОТП Капітал», які фактично є вимогами про зобов'язання відповідачів 1 та 2 забезпечити позивачу допуск до спірних приміщень.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що на час укладення Договорів іпотеки 1 та 2 предмет іпотеки - спірне нежиле приміщення передано в оренду згідно Договору оренди № 1/11 від 01 листопада 2006 р., укладеного між ПП «Проектно - конструкторське бюро» як іпотекодавцем та Підприємством з іноземними інвестиціями «Сан Ремо Стайл Італія».

Чинним законодавством передбачений порядок внесення змін до діючого договору у випадках та в порядку, що встановлені ст. 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Представником відповідача 2 надані копію додаткової угоди від 04.01.15 р. до Договору оренди нежитлових приміщень 1/11 від 01.11.06 р., підписаної представниками відповідачів 1 та 2 та скріпленої печатками підприємств, згідно якої договір оренди нежитлових приміщень № 1/11 від 01.11.06 р. загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розірвано з 04.01.15 р. за згодою сторін. Сторони претензій стосовно стану приміщень, розрахунків і виконання інших умов Договору одна до одної не мають.

Суд зазначає, що за приписами ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При цьому представником відповідача 2 надано підписаний представниками відповідача 2 та відповідача 1, засвідчений печатками підприємств акт приймання - передачі приміщень від 04.01.15 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 1/11 від 01.11.06 р., згідно якого у зв'язку із розірванням договору оренди № 1/11 за згодою сторін орендар повернув, а орендодавець прийняв спірні нежитлові приміщення, що є предметом оренди. Сторони претензій одна до одної стосовно стану примішень, розрахунків ті виконання умов Договору не мають.

Отже, оскільки договір оренди, який був підставою перебування відповідача 2 у спірному нежилому приміщенні розірваний за згодою сторін, докази перебування ПІІ «Сан Ремо Стайл Італія» у спірному нежилому приміщенні на час розгляду справи в суді сторонами суду не надані, відтак, відповідач 2 не є на даний час орендарем спірного майна, отже за висновками суду правові підстави для задоволення зазначених вимог позивача до відповідача 2 про усунення перешкод в користуванні майном відсутні.

При цьому судом критично оцінюються посилання позивача як на доказ перебування відповідачів 1 та 2 у спірному нежилому приміщенні на висновок Шевченківськго РУГУ МВС України в м. Києві від 27.04.15 р. щодо можливих протиправних дій невідомих осіб, з огляду на встановлення в ході перевірки заяви факту перебування у спірному приміщенні осіб, які представляють інтереси ТОВ «КУА «ОТП Капітал», досягнення сторонами домовленості та наявність цивільно - правових відносин, які підлягають вирішенню судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що господарським судом не встановлений факт вчинення протиправних дій відповідачами, направлених на унеможливлення позивачем здійснювати своє право власника за Договором купівлі - продажу та орендодавця за Договором оренди № 5/01, термін дії якого не закінчився і який в установленому законом порядку достроково не припинений та не розірваний, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон