Ухвала

від 10.12.2015 по справі 1805/2а-10/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2015 р. м. Київ К/800/38651/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на додаткову постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року

у справі № 1805/2а-10/12

за позовом ОСОБА_3

до Сумської міської ради,

третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

про визнання рішення протиправним та скасування,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом Сумської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Сумської ради від 15 липня 2009 року № 2864-МР, в частині продажу фізичній особі-підприємцю ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0.1373 га по АДРЕСА_1 під будівництво станції технічного обслуговування; визнати протиправним та скасувати п. 31 рішення Сумської міської ради від 23 грудня 2009 року № 3381-МР «Про внесення змін до деяких пунктів рішень Сумської міської ради», яким внесені зміни до п. 1 додатку до рішення № 2864-МР від 15 липня 2009 року.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2012 року з урахуванням ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 17 січня 2013 року про виправлення описки в судовому рішенні позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 31 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23 грудня 2009 року N 3381- МР «Про внесення змін до деяких пунктів рішення Сумської міської ради», якими внесено зміни до п. 1 додатку до рішення N 2864-МР від 15 липня 2009 року.

12 квітня 2013 року позивач звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з заявою про ухвалення додаткової постанови по справі, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не ухвалено рішення щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 15 липня 2009 року N 2864-МР, в частині продажу ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0.1373 га по АДРЕСА_1 під будівництва станції технічного обслуговування.

За наслідком неодноразового розгляду вказаної заяви та направлення справи до суду першої інстанції для її розгляду, додатковою постановою Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, заяву ОСОБА_3 про винесення додаткового судового рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15 липня 2009 року N 2864 МР в частині продажу ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,1373 га. по АДРЕСА_1 під будівництво станції технічного обслуговування.

Не погоджуючись з рішеннями судів, третя особа звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права та просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою, просить суд відмовити в її задоволенні.

В судове засідання сторони, їх представники не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, зокрема, що рішенням Сумської міської ради «Про продаж земельних ділянок» від 15 липня 2009 року N 2864-МР ФОП ОСОБА_2 продано земельну ділянку загальною площею 0,1373 га. по АДРЕСА_1 під будівництво станції технічного обслуговування.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права ОСОБА_3 на користування належною їй земельною ділянкою, вона звернулась до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов в розглядуваній частині вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності спірного рішення органу місцевого самоврядування та з того, що даний спір є адміністративним.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.

Прийняте міською радою спірне рішення (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди тощо), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244 2 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад та норми ст. 15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткову постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 15 липня 2009 року N 2864-МР закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: