Ухвала

від 09.12.2015 по справі 2а-23740/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/42249/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Федоров М.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2014

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 2а-23740/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю прокуратури Донецької області та товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Екос-Плюс" (далі - ТОВ «СК «Екос-Плюс»),

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2010 № 0001432302/0/36421 та від 10.09.2010 № 0001422302/0/36422.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 прийняті у справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки реальності виконання ТОВ «СК «Екос-плюс» задекларованих поставок підрядних робіт позивачеві, добросовісності дій останнього у правовідносинах з цим контрагентом.

За наслідками нового розгляду справи постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0001432302/0/36421 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 98019 грн. (у тому числі 65346 грн. за основним платежем та 32673 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції з урахуванням висновків та вказівок касаційного суду, викладених в ухвалі від 06.11.2013 з даної справи, дійшли висновку про штучне документування платником операцій з придбання субпідрядних робіт у рамках взаємовідносин з ТОВ «СК «Екос-Плюс» виключно з метою одержання податкової вигоди. Водночас суди зазначили, що саме по собі анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Азуріт-ЄК» (далі - ТОВ «Азуріт-СК») як платника ПДВ не нівелює правові та податкові наслідки господарських операцій Товариства з цим контрагентом до часу такого анулювання.

Не погоджуючись з висновками судів про епізоду щодо формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Азуріт-ЄК», Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить повністю відмовити у позові Товариства, скасувавши оскаржувані судові акти. Зокрема, скаржник зазначає, що виявлена розбіжність між сформованими позивачем сумами податкового кредиту за операціями з цим контрагентом та сумами задекларованих останнім податкових зобов'язань з урахуванням факту подальшого анулювання статусу ТОВ «Азуріт-ЄК» як платника ПДВ свідчить про необґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2010, оформлену актом від 20.08.2010 № 1851/23-2-33270707. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0001432302/0/36421, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 016 587,50 грн. (у тому числі 677 725 грн. за основним платежем та 338 862,50 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0001422302/0/36422 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 218 786 грн. (у тому числі 812 524 грн. за основним платежем та 406 262 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань слугував висновок податкового органу про те, що господарські операції з поставки ТОВ «СК «Екос-плюс» підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами, перелічені постачальники залучені до взаємовідносин з позивачем виключно з метою декларування у податковому обліку витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ).

Також Інспекція не визнала у податковому обліку Товариства податковий кредит з ПДВ за операціями з ТОВ «Азуріт-ЄК» у рамках виконання договорів субпідряду від 01.03.2008 № 09-08 та від 10.11.2008 № 09-08, з посиланням на недекларування названим постачальником цих операцій у податковому обліку та на подальше анулювання реєстрації ТОВ «Азуріт-ЄК» платником ПДВ, що виключає можливість сплатити (відкоригувати) цим постачальником даних податкової звітності.

При цьому, як зазначили суди, фактичні правовідносини позивача з цим контрагентом під час податкової перевірки не досліджувались. Реальність виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ «Азуріт-ЄК» Інспекцією під сумнів не ставилася.

Сама по собі невідповідність даних податкового обліку позивача та його постачальника у зв'язку з невиконанням останніми обов'язку з декларування податкових зобов'язань з ПДВ не може бути підставою для позбавлення позивача права на податкову вигоду. Адже податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.

Факт подальшого анулювання реєстрації ТОВ «Азуріт-ЄК» платником ПДВ не має ретроспективної дії, а тому не може впливати на податкові результати операцій цього суб'єкта господарювання з іншими платниками (у тому числі з позивачем у справі), що відбулися до такого анулювання.

А відтак суди, керуючись правилами формування податкового кредиту, наведеними у підпунктах 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням висновків касаційного суду, викладених в ухвалі від 06.11.2013 з даного спору, цілком правомірно задовольнили позовні вимоги по даному епізоду.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на іншому тлумаченні наведених правових норм та не можуть слугувати спростуванням висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень у справі. Ці доводи були розглянуті судами під час вирішення даного спору та отримали належну правову оцінку в судах попередніх інстанцій.

В частині відмови у задоволенні позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому підстави для надання правового аналізу висновкам судів у відповідній частині відсутні.

Норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 2а-23740/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова М.О. Федоров