Ухвала

від 09.12.2015 по справі 811/2828/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/54401/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Федоров М.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Інспекція)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014

у справі № 811/2828/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Формула-Трейд»

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000522240, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 269 283 грн. (у тому числі 215 426 грн. за основним платежем та 53857 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000532240 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 133 205 грн. (у тому числі 106 564 грн. за основним платежем та 26641 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000522240 визнано протиправним і скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 215 426 грн. (у тому числі 212 516 грн. за основним платежем та 53129,50 грн. за штрафними санкціями), а податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000532240 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 105 589 грн. за основним платежем та на 26397 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит та витрати за реальними господарськими операціями з придбання товарів та послуг у задекларованих постачальників; Інспекцією не доведено належними засобами доказування нікчемності укладених договорів. У той же час суди дійшли висновку про невідповідність критерію документальної підтвердженості даних податкового обліку, сформованих Товариством по взаємовідносинам з приватним підприємством «Злагода-М» та з приватним підприємством «Корел Плюс».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем не подано доказів, необхідних та достатніх для встановлення виконання поставок саме заявленими постачальниками, які не володіють необхідними трудовими та технічними ресурсами, мають ознаки фіктивних суб'єктів господарювання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, по взаємовідносинам з приватним підприємством «Агроексімцентр», приватним підприємством «Злагода-М», приватним підприємством «Агроленд-КР», приватним підприємством «Транс-ВМ», приватним підприємством «Трансзерагро», приватним підприємством «Корел-Плюс», приватним підприємством «Інбудтраст» за період з 01.01.2009 по 31.10.2009 та з 01.01.2010 по 31.03.2010, оформлену актом від 10.04.2013 № 54/22-4/33254313.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку, що господарські операції платника з придбання товарів і послуг у названих контрагентів не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять неповні та недостовірні відомості про зміст і учасників розглядуваних поставок та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами.

Наведене слугувало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000522240, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 269 283 грн. (у тому числі 215 426 грн. за основним платежем та 53857 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000532240 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 133 205 грн. (у тому числі 106 564 грн. за основним платежем та 26641 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача із постачальниками - приватним підприємством «Агроексімцентр», приватним підприємством «Агроленд-КР», приватним підприємством «Транс-ВМ», приватним підприємством «Трансзерагро», приватним підприємством «Інбудтраст» - суди встановили, що реальність виконання цих операцій підтверджується поданими платником договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі послуг. Проаналізувавши ці первинні документи, суди дійшли висновку, що вони оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг господарських операцій та їх учасників.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами.

Так, на обґрунтування висновку про безтоварний характер спірних операцій Інспекція посилається на інформацію, одержану від інших органів державної податкової служби, щодо: відсутності у вказаних постачальників майна, основних фондів та трудових ресурсів, економічно необхідних для провадження реальної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок; наявність у цих підприємств ознак вигодофорумуючих суб'єктів господарювання, які за допомогою штучно оформленого документообігу створюють видимість виконання операцій з поставки товарів (робіт, послуг) для одержання реальними суб'єктами господарювання необґрунтованої податкової вигоди.

Також в акті перевірки зазначено про неподання Товариством під час цієї перевірки первинних документів на підтвердження фактичного руху активів у процесі виконання господарських операцій з названими постачальниками.

При цьому зміст операцій, порядок їх виконання під час перевірки не досліджено.

Втім факт відсутності у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Інспекцією не наведено, які саме ресурси та в яких обсягах необхідні для виконання розглядуваних операцій з урахуванням видів наданих послуг, придбаних товарів, їх габаритів тощо.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності перелічених контрагентів без конкретизації, які саме фіктивні операції ними вчинялися та який вплив ці операції мали на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього. Інспекцією не представлено будь-яких доводів та доказів того, що активи, які були предметом поставки позивачеві, були відсутні у спірних постачальників з огляду на їх придбання за безтоварними операціями в інших осіб.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оспорюваних нарахувань по епізодам з названими контрагентами та з обґрунтованістю заявлених позовних вимог у відповідній частині.

В частині відмови у задоволенні позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

Норми матеріального права було правильно застосовано судами, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі № 811/2828/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України..

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова М.О. Федоров